Постанова 4817 № 607/20479/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/20479/21Головуючий у 1-й інстанції Холява О.І. Провадження № 33/817/66/22 Доповідач - Коструба Г.І. Категорія - ч. 1 ст. 44-3 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 січня 2022 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Коструба Г.І., розглянувши 24 січня 2022 року у відкритому судовому засіданні в залі Тернопільського апеляційного суду з участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в Тернопільському сільському районі електричних мереж ВАТ Тернопільобленерго на посаді електромонтера, В С Т А Н О В И В: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу зі доповненнями, в якій просить строк на апеляційне оскарження постанови поновити, оскільки він був пропущений з поважних причин, а постанову місцевого суду скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Зокрема, просить поновити строк на апеляційне оскарження у зв`язку із тим, в судовому засіданні не був присутній, а копію постанови отримав 20 грудня 2021 року. При цьому посилається на те, що місцевий суд належними чином не повідомив його про час і місце розгляду справи. Що стосується суті оскаржуваної постанови, то апелянт зазначає, що місцевий суд прийшов до хибного висновку про наявність у його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Вказує, що 28.09.2021 по 13.10.2021 хворів на COVID-19 та весь час був вдома на самоізоляції за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду на те, що 04 жовтня 2021 року, в день нібито вчинення ним адміністративного правопорушення, він знаходився вдома з температурою й міцно спав в кімнаті, до якої зачиняються двері, а тому не чув дзвінка вхідних дверей. Зазначає, що працівники поліції не ознайомили його із складеними відносно нього адміністративними матеріалами. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, перевіривши матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, приходжу до висновку, що строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду слід поновити, а апеляційну скаргу - задовольнити, виходячи з таких міркувань. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи те, що під час винесення постанови судом першої інстанції ОСОБА_1 присутній не був, та те, що копію постанови отримано ним 20 грудня 2021 року, а апеляційну скаргу подано 21 грудня 2021 року, вважаю за можливе поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки він був пропущений з поважних причин. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП суд (суддя) при розгляді справи про адміністративне правопорушення має всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її у відповідності до закону. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Проте цих вимог закону суддею суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не дотримано, внаслідок чого суддя прийшов до помилкового висновку про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Так, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Згідно норм статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В той же час, як передбачено ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення покладений на посадову особу. При цьому суд відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Відповідно до положень п.п. 3 п. 2.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями), з 17 червня 2021 року на території України встановлюється зелений рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації. Як вбачається матеріалів справи, 04 жовтня 2021 року близько 12 год. 21 хв. громадянин ОСОБА_1 , в якого був підтверджений діагноз COVID-19, самовільно залишив місце самоізоляції за адресою: м. Тернопіль, вул. Транспортна, 10/42, чим порушив вимоги п.п. 3 п. 2.2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року у відповідності до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року (із змінами та доповненнями). Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. З наявного в матеріалах витягу із ІПНП - рапорту інспектора-чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гутмана Є. П. від 04.10.2021 вбачається, що 04 жовтня 2021 року о 12 год. 22 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 04.10.2021 о 12 год. 21 хв. ОСОБА_1 , який перебуває на самоізоляції, відсутній за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок цього 03 листопада 2021 року ст. ДОП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Філюком М. В. щодо ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №733309 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Дані протоколу про адміністративне правопорушення і рапорт інспектора-чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Гутмана Є. П. стали основою для прийняття місцевим судом рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Разом з тим, такі доводи місцевого суду, на думку суду апеляційної інстанції, не є належним чином обґрунтованими, оскільки з вказаних документів неможливо з достовірністю встановити, що ОСОБА_1 порушено п.п. 3 п. 2.2 вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року, а саме: самовільно залишено місце самоізоляції за адресою: АДРЕСА_1 , а інших доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП у матеріалах справи немає. Зокрема, в письмових поясненнях від 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 , які він підтвердив в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, зазначено, що 04.10.2021 він дійсно перебував на самоізоляції за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Коли приходили працівники поліції, не чув, оскільки погано себе почував, і можливо в цей час міг заснути. За весь час самоізоляції квартиру не залишав. Будь-яких інших переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили винуватість ОСОБА_1 , в матеріалах справи немає. Таким чином, оскільки в порушення вимог ст. 251 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не є вичерпним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не доведена. Рапорт працівників поліції, який не містить фактичних даних, на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в силу положень ст. 251 КУпАП, не може бути доказом по даній справі. Таке твердження узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16а, відповідно до якого рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. В силу вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». З огляду на вищенаведене, з урахуванням практики ЄСПЛ та відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та того, що апеляційний суд не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, притягнутої до адмінвідповідальності, приходжу до висновку, що факт вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не доведений. Згідно з пунктом 2 частини 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Оскільки суддею суду апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суддя суду першої інстанції при визнанні останнього винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не дотримався вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, - постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП України, суддя П О С Т А Н О В И В: Строк на апеляційне оскарження поновити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Тернопільського апеляційного суду Г. І. Коструба