Постанова Волинський апеляційний суд № 569/1662/18

Справа № 569/1662/18 Головуючий у 1 інстанції: Галінська В. В. Провадження № 22-ц/802/68/22 Категорія: 81 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л.Я., суддів - Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Савчук Т. Ф., з участю: представника заявника - адвоката Волошина І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ковальчук Н. В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2021 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області ( на даний час - Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ковальчук Н. В., у якій просив скасувати постанову державного виконавця про зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника №40262604 від 12 січня 2018 року та визнати дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук Н. В. щодо не направлення постанови боржнику та внесення змін до постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника № 40262604 від 12 січня 2018 року неправомірними. Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук Н. В. від 16 жовтня 2013 року відкрито виконавче провадження № 40262604 з виконання виконавчого листа від 07 жовтня 2013 року № 569/11184/13-ц, виданого Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Надалі постановою державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук Н. В. від 30 жовтня 2017 року звернено стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. У цій постанові зазначено, що заборгованість по аліментам станом на 31 листопада 2017 року відсутня, а також вказано, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 отримує доходи в ТзОВ «Морган Феніче». Боржник також зазначав, що 26 січня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 36 реєстраційний номер 390/19 ВП №40262604 йому стало відомо про те, що 12 січня 2018 року державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук Н. В. прийнята постанова про зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. Підставою для прийняття такої постанови зазначено розрахунок заборгованості від 12 січня 2018 року № 2326, складений державним виконавцем Ковальчук Н. В., згідно із яким у ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року до 30 листопада 2017 року виникла заборгованість з виплати аліментів у розмірі 126 059, 92 грн. Державний виконавець постановив здійснювати відрахування з моменту отримання цієї постанови в розмірі 50 % до погашення заборгованості по виконавчому документу, а після погашення заборгованості - згідно виконавчого документу, а саме в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_4 , але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 березня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. На думку боржника ОСОБА_4 , зазначена постанова є незаконною, протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому він просив її скасувати, а дії державного виконавця щодо її прийняття, визнати неправомірними. Крім того, заявник вказував, що цю постанову йому не було направлено державним виконавцем, а про її існування боржнику стало відомо лише 26 січня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у зв`язку із чим ОСОБА_1 просив також визнати дії державного виконавця щодо не направлення постанови про зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника № 40262604 неправомірними. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук Н. В. відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у цій справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ковальчук Н.В. відмовлено. Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття його з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його скарги. В судовому засіданні представник боржника просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця, інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи. Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд, врахувавши загальну суму заборгованості боржника за виконавчим провадженням, відсутність у боржника наміру в добровільному порядку сплачувати заборгованість за виконавчим документом, дійшов висновку, що оскаржувані рішення і дії державного виконавця вчинені відповідно до закону і в межах повноважень державного виконавця. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з дотриманням вимог закону. За матеріалами справи судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 жовтня 2013 року постановлено стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 45). Також судом встановлено, що 16 жовтня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого 07 жовтня 2013 року Рівненським міським судом Рівненської області (а. с. 46). Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадженняч боржником ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржувалась. Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_1 отримує доходи у ТзОВ «Морган Феніче» (смт. Квасилів, вул. Індустріальна, 12), у зв`язку з чим державний виконавець своєю постановою від 30 жовтня 2017 року звернув стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. У цій постанові зазначено, що заборгованість по аліментах станом на 31 жовтня 2017року відсутня (а.с.4-5). Ця постанова боржником ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржувалась. Судом також встановлено, що 30 листопада 2017 року стягувачка ОСОБА_2 подала до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області заяву про перерахунок розміру аліментів, які стягуються із боржника ОСОБА_1 і її користь за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року у зв`язку з тим, що боржник не надав інформацію про своє місце роботи (а.с.47). 01 грудня 2017 року виконуючий обов`язки начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Яблончук П.О. направив запит до ТзОВ «Морган Феніче», в якій просив надати інформацію про прийняття на роботу ОСОБА_1 , а також просив надати довідку про його доходи за весь період роботи. Згідно з наданої товариством інформацією ОСОБА_1 був працевлаштований на підприємстві в такі періоди: з 04.01.2016 року (відповідно за наказом № 754-к від 31.12.2016 року) до 30.10.2017 року (відповідно за наказом № 1839-к від 30.10.2017 року) по трудовому договорі; з 31.10.2017 року до 31.11.2017 року по цивільно-правому договору №01/-10-17 від 31.10.2017 року; з 01.12.2017 року (відповідно за наказом № 2011-к від 31.11.2017 року) до даного часу по трудовому договору, що підтверджується відповідними копіями наказів та копіями довідок про доходи, наявними у матеріалах справи (а. с. 48 - зворот, 49- 51). На підставі наданих ТзОВ «Морган Феніче» довідок про доходи ОСОБА_1 державним виконавцем було здійснено розрахунок розміру аліментів, присуджених до сплати боржником за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року, відповідно до якого за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року боржнику слід було сплатити аліменти в розмірі 139959,92 грн, а за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року слід було сплатити аліменти у розмірі 12226,30 грн, із яких боржником сплачено лише 13900 грн, в зв`язку з чим державним виконавцем визначена заборгованість зі сплати аліментів за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року в розмірі 126 059, 92 грн (а. с. 52). Звертаючись в суд зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, боржник ОСОБА_1 вважав, що дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості по аліментах за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року є неправомірними, оскільки заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня, а виконуючий обов`язки начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Яблончук П.О. не мав права звертатися до його роботодавця із запитом щодо розміру його заробітної плати та доходів. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», в редації на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. До переліку заходів примусового виконання рішень відносяться наступні: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (стаття 10 Закону) Порядок звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника визначено розділом 9 Закону України «Про виконавче провадження». Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (частина 2 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»). Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (частина 3 статті 70 Закону). Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5(далі - Інструкція) у разі, якщо боржник отримує заробіток (доходи) у різних місцях, відрахування аліментів із кожного виду виплат здійснюється за окремими постановами про звернення стягнення на доходи боржника згідно з розміром утримання, визначеним виконавчим документом. Рішення суду є обов`язковим до виконання. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Згідно із частиною 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. При цьому судом встановлено, що державний виконавець звернувся до роботодавця боржника із запитом щодо розміру отримуваного останнім доходу та на підставі довідок, отриманих від роботодавця боржника ТзОВ «Морган Феніче» здійснив розрахунок заборгованості по аліментах, яка за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року складає 126059,92 грн, у зв`язку з чим 12 січня 2018 року державним виконавцем прийнята постанова про зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника ОСОБА_1 . Зав положеннями частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у платника аліментів ОСОБА_1 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Згідно з проведеним державним виконавцем розрахунком заборгованості по сплаті аліментів за період з 01 січня 2016 року по 30 листопада 2017 року боржником сплачено лише 13900,00 грн аліментів, хоча за цей період ОСОБА_1 слід було сплатити на утримання неповнолітньої дитини 139959,92 грн аліментів з розрахунку 1/3 частки його доходів. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова про зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника прийнята відповідно до закону і в межах повноважень державного виконавця. Крім того, у своїй скарзі заявник ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Ковальчук Н.В. щодо не направлення йому постанови про зміни до постанови про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника. За положеннями частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Згідно із пунктом 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 був повідомлений про примусове виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, і міг, мав можливість та був зобов`язаний в ході виконавчого провадження з розумним інтервалом сам цікавитися провадженням щодо нього, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, як сторона виконавчого провадження, що встановлені в статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Також судом встановлено, що оскаржувана постанова боржнику була відправлена за адресою, яка вказана у виконавчому листі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність ухвали суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді