Постанова 4820 № 675/2136/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 675/2136/19 Провадження № 22-ц/4820/60/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2022 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю: представників учасників справи розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 675/2136/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостленд», про визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2021 року (суддя Столковський В.І.). Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Фармгейт Україна» про визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації. В обґрунтування позову зазначала, що 08 серпня 2016 року було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого вона передала в оренду ТОВ «Фармгейт Україна» строком на 10 років земельну ділянку площею 2,73 га (кадастровий номер 6822182600:04:026:0304), розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Зазначала, що 18 серпня 2016 року було здійснено державну реєстрацію права оренди вказаної вище земельної ділянки за відповідачем. Посилалась на те, що у вересні 2019 року вона звернулася до відповідача з питанням щодо виплати їй орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою, однак працівниками ТОВ «Фармгейт Україна» їй повідомлено, що під час моніторингу та контролю даних з Публічної кадастрової карти України щодо орендованих відповідачем земель було виявлено відсутність підтвердження зареєстрованого за ТОВ «Фармгейт Україна» права оренди земельної ділянки належної ОСОБА_1 . На підтвердження цієї обставини відповідачем надано позивачу деталізовану інформаційну довідку щодо її земельної ділянки, з якої вбачається, що 21 вересня 2016 року між сторонами було укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року. Позивач вказує, що не підписувала угоду від 21 вересня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року, а тому оспорюваний правочин вчинений поза її волею та є недійсним. Звертаючись до суду з позовом, просила суд визнати недійсною угоду від 21 вересня 2016 року про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року, укладену між сторонами щодо земельної ділянки площею 2,73 га (кадастровий номер 6822182600:04:026:0304), що знаходиться на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та скасувати її державну реєстрацію. Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 листопада 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ТОВ «Хостленд». Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фармгейт Україна» про визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію припинення речового права (права оренди) ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, що знаходиться на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2016 року державним реєстратором Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області, індексний номер рішення: 32500681. В іншій частині позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фармгейт Україна» відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Фармгейт Україна» на користь ОСОБА_1 384,20 грн судового збору. Повернуто з державного бюджету ОСОБА_1 50 % сплаченого нею судового збору (платіж від 23 вересня 2019 року, код квитанції 5971-0844-2117-3690), що становить 384,20 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «Хостленд» не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, в решті рішення залишити без змін. Посилається на неправильне застосування судом норм процесуального права. Вказує, що задоволення позовних вимог у даній справі було вигідно виключно для ТОВ «Фармгейт Україна», оскільки відновлює саме право оренди відповідача на належну позивачу земельну ділянку. Вважає, що суд при розгляді даної справи допустив неправильне трактування положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України та неправильно застосував положення ст. 109 ЦПК України. Апелянт зазначає, що всупереч нормам чинного законодавства ні позивач, ні відповідач, якими визнавався позов, не надали суду жодних доказів, які б підтверджували викладені в позові обставини справи. Непроведення ТОВ «Хостленд», як третьою особою у справі, своєчасної оплати призначеної, але не проведеної експертизи, не є свідченням ухилення від подання експерту необхідних матеріалів, документів або від участі в експертизі, та зважаючи на описані положення ст. ст. 139, 141 ЦПК України, не може бути безумовною підставою для визнання судом тих обставин, з приводу яких призначалась відповідна експертиза. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, в цій частині не переглядається. ТОВ «Фармгейт Україна» подало відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що подана ТОВ «Хостленд» апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Посилається на те, що ТОВ «Хостленд», будучи учасником справи мало усі передбачені ЦПК України права щодо збирання та подання доказів по суті справи, однак будучи вільним в обранні стратегії захисту своїх інтересів апелянт, крім подання клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи, інших спроб довести свою позицію не вчиняв. Вважає, що твердження апелянта про домовленості між ТОВ «Фармгейт Україна» та позивачем є безпідставними та надуманими. В судовому засіданні представник ТОВ «Хостленд» Карун В.П. підтримав апеляційну скаргу. Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 та представник відповідача ТОВ «Фармгейт Україна» Чернов В.В. в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Позивач в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. 08 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фармгейт Україна» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач передала відповідачу в строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років. Пунктом 37 вказаного договору передбачено право сторін на його розірвання за взаємною згодою. 18 серпня 2016 року за ТОВ «Фармгейт Україна» було зареєстровано речове право - право оренди цієї земельної ділянки, номер запису про інше речове право - 16023331. 21 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фармгейт Україна» укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року, укладеного щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822182600:04:026:0304. Припинення права оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 листопада 2016 року, індексний номер рішення - 32500681. Відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 20 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Хостленд», позивач передала в користування третій особі належну їй земельну ділянку, площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304, з метою її використання для сільськогосподарських потреб строком на 49 років до 01 січня 2067 року. Речове право ТОВ «Хостленд» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 лютого 2019 року, номер запису про інше речове право 30402019. Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації припинення речового права (права оренди) ТОВ «Фармагейт Україна» щодо спірної земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що угода від 21.09.2016 про розірвання договору оренди від 08.08.2016 є неукладеною, а тому не могла бути підставою для проведення відповідних реєстраційних дій. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала на ту обставину, що укладена між нею та ТОВ «Фармгейт Україна» 21 вересня 2016 року угода про розірвання договору оренди землі від 08 серпня 2016 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6822182600:04:026:0304 не була підписана нею, підпис у ній вчинено іншою особою. І така обставина визнана представником відповідача ОСОБА_3 у суді першої інстанції. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно з процесуальним законодавством учасники справи мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. З урахуванням зазначених норм, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обставина щодо непідписання позивачем угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, за відсутності у суду сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання представником відповідача, доказуванню не підлягає. Право відповідача на визнання позову та обставин, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги є виявом принципів диспозитивності та змагальності. Враховуючи визнання представником відповідача відповідної обставини, суд першої інстанції правильно встановив, що підпис у спірній угоді про розірвання договору оренди землі позивачу не належить, а тому дійшов обґрунтованого висновку щодо неукладеності договору про розірвання договору про оренду землі. У встановленому законом порядку ця обставина третьою особою спростована не була ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. Заперечуючи обставини щодо непідписання позивачем угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, представник третьої особи ТОВ «Хостленд» Карун В.П. у суді першої інстанції заявляв клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення обставин щодо належності підпису у договорі про розірвання договору оренди землі ОСОБА_1 , та ухвалою суду першої інстанції від 06.03.2020 таке клопотання було задоволено, призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Оплату за проведення експертизи було покладено на третю особу ТОВ «Хостленд» (ініціатора клопотання). При цьому, учасникам справи судом було роз`яснено негативні наслідки ухилення від проведення експертизи, передбачені ст. 109 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що при наявності експериментальних та вільних зразків для проведення почеркознавчої експертизи, така в суді першої інстанції проведена не була у зв`язку з несплатою вартості проведення судової почеркознавчої експертизи ініціатором клопотання ТОВ «Хостленд». Хоча, про необхідність оплати експертних послуг ТОВ «Хостленд» повідомлялося як Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, так і судом. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти. Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті). Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли. За ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права, суд першої інстанції правильно врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду при ухваленні постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Згідно зі ст.ст. 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право користування земельною ділянкою, відповідно і припинення цього права, підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. З огляду на те, що державна реєстрація неукладеного між сторонами договору про розірвання договору оренди земельної ділянки порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною їй земельною ділянкою, не відповідає закону, обґрунтованим є задоволення судом першої інстанції позову щодо скасування державної реєстрації припинення речового права (права оренди) ТОВ «Фармгейт Україна» щодо земельної ділянки площею 2,73 га, кадастровий номер 6822182600:04:026:0304. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права й обставин справи. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостленд» залишити без задоволення. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 18 січня 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай