Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/3054/21

17.01.22 22-ц/812/28/22 Єдиний унікальний номер судової справи 484/3054/21 Номер провадження 22-ц/812/28/22 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В. Постанова Іменем України 17 січня 2022 року місто Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Серебрякової Т.В., суддів: Лисенка П.П., Самчишиної Н.В., з секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 , переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 20 жовтня 2021 року, під головуванням судді Панькова Д.А., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Первомайської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, УСТАНОВИЛА: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Первомайської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 . Інших спадкоємців немає. У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини, оскільки на той час відбував покарання у вигляді позбавлення волі, та був звільнений лише 13 серпня 2019 року. Крім того, після свого звільнення у зв`язку із погіршенням стану здоров`я позивач був вимушений звернутись за медичною допомогою до медичного закладу. Звернувшись у липні 2021 року до нотаріальної контори, бажаючи подати заяву про прийняття спадщини після смерті дружини, позивачем 28 липня 2021 року отримана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Посилаючись на викладені обставини, вважаючи, що строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк два місяці, необхідний для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини в період з 24 листопада 2019 року по 28 липень 2021 року позивач не надав. Об`єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті дружини не було. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повному обсязі. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України). З матеріалів справи убачається, що 29 грудня 2011 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.104). Згідно довідки про звільнення серія ХМЛ №24423 ОСОБА_1 відбував покарання в установі Державної кримінально-виконавчої служби з 03 грудня 2005 року по 13 серпня 2019 рік (а.с.10). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та після її смерті Другою Первомайською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №244/2014 (а.с.49-118). У встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в подальшому відкликали вказані заяви (а.с.49,51,60,61зв.). Крім того, 10 лютого 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй на праві власності земельну ділянку площею 7.40 га, розташовану на території Кінецьпільської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_6 , яка 08 жовтня 2021 року, через свого представника, подала до нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.113,114). Постановою Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 28 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.109). За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.1220,1222,1270 ЦК України). Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1ст.1272 ЦК України). Частиною третьою ст.1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Позивач звернувся до районного суду після того, як постановою державного нотаріуса від 28 липня 2021 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини та відповідачем визначив Первомайську об`єднану територіальну громаду. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною другою ст.48 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Саме позивач визначає у позові відповідачів, до яких пред`явлено вимоги. Згідно ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №2516/1356/12-ц (провадження №61-28938св18) зроблено висновок про те, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Предметом спору у даній справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №2516/1356/12-ц (провадження №61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі №200/9984/16-ц (провадження №61-11977св19), від 25 березня 2020 року у справі №140/871/16-ц (провадження №61-38046ск18), від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 (провадження №61-40424ск18), від 30 вересня 2020 року у справі № 361/1953/18 (провадження №61-16095ск19), від 07 жовтня 2020 року у справі №234/17511/19 (провадження №61-8215св20). Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно у тому числі перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи. Виходячи з аналізу ст.1251 ЦК України територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття. При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково окрім зазначеного перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Встановлення вказаних обставин має істотне значення для формування належного суб`єктного складу учасників справи. Установивши, що після смерті ОСОБА_3 , до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернулася ОСОБА_6 , яка не залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідач, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки заявлені позивачем вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_6 . Також, з пояснень позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на житловий будинок, який не охоплений заповітом. Проте, вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позов пред`явлено до Первомайської об`єднаної територіальної громади, яка не є юридичною особою, а відповідачем в такому випадку повинна бути територіальна громада в особі відповідних органів місцевого самоврядування. За вищевказаних обставин, районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належних відповідачів, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад сторін у справі, крім випадків процесуального правонаступництва. За таких обставин судове рішення у цій частині позовних вимог необхідно змінити, виклавши її мотиви у редакції постанови суду апеляційної інстанції. При цьому, позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами до належних відповідачів. Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Первомайської об`єднаної територіальної громади про визначення додаткового строку для прийняття спадщини змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Серебрякова Судді: П.П. Лисенко Н.В. Самчишина Повний текст судового рішення складено 20 січня 2022 року