Ухвала КЦС ВС № 761/35917/20

Ухвала 21 січня 2022 року м. Київ справа № 761/35917/20 провадження № 61-21067ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Юрія Васильовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 13 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» про визнання інформації недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: визнати недостовірною і такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» (далі - ТОВ «ІА «Лігабізнесінформ»), ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: «Фраза № 1: «Фактически ОСОБА_3 решил пойти по трупам своих взаимоотношений с коллегами и ОСОБА_4, собственной репутации и уважения для достижения политических амбиций. Поведение ОСОБА_3 я могу объяснить только его политическими целями. Если сравнивать его с ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - карлик на плечах у гиганта, который взобрался наверх и кричит: я сделал санкции США [против Северного потока-2], я сделал контракт с Газпромом, я сделал первый реверс газа из ЕС. Но, по правде говоря, ОСОБА_3 стоял рядом пока взрослые люди этим занимались и делали свою работу »; Фраза № 2 : «Неудовлетворенные политические амбиции ОСОБА_3. Он чрезвычайно токсичный менеджер, который может «отравить» рабочую атмосферу, в которую он ввязывается. Ее (программу 20/20) было невозможно выполнить. Когда ОСОБА_3 отвечал за эту программу, его подопечные «рисовали» добычу газа, пока сам же ОСОБА_3 отмалчивался, чтобы потом все скинуть на меня, который публично ее назвал полным фиаско»; зобов`язати відповідачів спростувати вказану недостовірну та негативну інформацію в той же спосіб, в який її було поширено, а саме розмістити на вебсайті «https://biz.liga.net/» в мережі Інтернет протягом 10 календарних днів після набрання рішенням законної сили шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення в цій справі із зазначенням, що розповсюджена вищевикладена інформація є недостовірною, наклепницькою і такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в сумі 140 000 грн на відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації. Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що про вищенаведену інформацію він дізнався з мережі Інтернет, її було розповсюджено ІНФОРМАЦІЯ_3 колишнім очільником так званого дивізіону «Інтегрований газовий бізнес» НАК «Нафтогаз України» - ОСОБА_2 з прямим умислом - завдати суттєвої шкоди його діловій репутації. Розповсюджена ОСОБА_2 інформація не відповідає дійсності та є наклепницькою. Твердженнями про те, що він (позивач) «відмовчувався», «протиправно бездіяв, достеменно знаючи про те, що нібито «домальовуються показники» щодо росту обсягів видобутку газу», ОСОБА_2 , фактично звинуватив його у вчиненні кримінального діяння, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України. Такі звинувачення завдають істотної шкоди його діловій репутації, підривають авторитет та довіру професійної ділової спільноти, змушують сумніватися в його законослухняності, компетентності та доброчесності. Завдана йому моральна шкода полягає в перенесеному нервовому стресі, що неминуче, негативно та непоправно вплинуло на його репутацію, що потягло за собою тяжкість вимушених змін у життєвому складі та стосунках з людьми. Задану йому моральну шкоду він оцінив у розмірі 140 000 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року (повний текст якої складено 13 грудня 2021 року) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Ю. В. на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кривомаз Ю. В. на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Ю. В. на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року задоволено частково. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60 000 грн змінено, зменшено суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню до 30 000 грн. В іншій частині додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року залишено без змін. 28 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Демченко Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 13 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Ігнатенко В. М. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн. Предметом позову в цій справі є відшкодування моральної шкоди в розмірі 140 000 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн), а також - визнання інформації недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46400/15-ц, не заслуговують на увагу, оскільки у вказаних справах встановлені обставини, які не є подібними до обставин, встановлених судами попередніх інстанцій в цій справі. Так, у справах № 761/6866/16-ц і № 757/46400/15-ц було встановлено, що поширена відповідачами інформація була фактичними твердженнями, натомість в цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що висловлювання відповідача ОСОБА_2 містять оціночні судження, які не підлягають спростуванню. Також аргументи касаційної скарги не свідчать про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, оскільки, змінюючи додаткове рішення місцевого суду в цій справі і зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 , апеляційний суд вказав на те, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності), а також - критерію розумності їх вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий підхід апеляційного суду узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, викладеними в постанові від 19 грудня 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Крім того, посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постанові Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів а)-г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню. Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Ю. В. про зупинення виконання додаткового рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Демченка Юрія Васильовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, додаткове рішення цього суду від 13 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» про визнання інформації недостовірною і такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко