Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/5723/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/420/22 Справа № 199/5723/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого- судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макаров М.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 серпня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а: У серпні 2020 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій підтвердив, що остання разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, а також підтвердив, що останній із вказаними банківськими документами ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку, вказані умови зобов`язався належним чином виконувати. На підставі укладеного договору, як вказує банк у своєму позові, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 10 000 грн. Зазначали, що сторони домовилися щодо істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру відсотків за користування кредитним лімітом, суми щомісячного мінімального платежу, строку погашення його внесення, а також порядку, розміру та підстав нарахування неустойки за порушення позичальником строків виконання зобов`язання за договором. Крім того, банк зазначав, що у пункті 6 анкети-заяви відповідач просив вважати наведений в анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими при здійснені операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. У цьому ж пункті анкети-заяви засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що всі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 допустив значне порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 17 березня 2020 року виникла заборгованість за договором про надання банківських послуг Monobank від 18 грудня 2017 року у загальному розмірі 21 563,08 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 18 365,85 грн. та 3 197,23 грн. - заборгованості за пенею та комісією, яку банк просив стягнути на свою користь. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ Універсал банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 540,96 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не взяв до уваги, що між сторонами належним чином було погоджено істотні умови договору в частині процентної ставки, пені та комісії, оскільки підписуючи анкету-заяву, відповідач підтвердив факт ознайомлення із Умовами і правилами надання банківських послуг разом із Тарифами. Факт ознайомлення відповідача із умовами надання кредиту підтверджується ще й тим, що під час реєстрації в мобільному додатку, після введення номеру телефону відповідач має ознайомитися із Умовами і натиснути Продовжити, де визначено, що натискаючи Продовжити, він погоджується з Умовами та Тарифами, тобто якби останній з умовами згоден не був, то картку би не отримував та її не активував, в той же час останній з метою підтвердження його згоди із умовами надання кредиту ввів у мобільному додатку ОТР-пароль, який попередньо був надісланий банком на зазначений в анкеті номер мобільного телефону. Після чого з`явився до точки видачі картки, отримав її, підписавши анкету-заяву, в якій зазначено про ознайомлення позичальника із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, а також зазначено посилання на електронний сайт, на якому відповідні Умови були розміщені, та з якими позичальник може ознайомитися у будь-який час. Окремо, зазначає, що як Тарифи так і Паспорт споживчого кредиту буди підписані позичальником за допомогою електронного цифрового підпису. Відсутність підпису боржника на паперовому екземплярі вказаних документів не свідчить про неукладеність договору про споживчий кредит, оскільки укладений договір є договором приєднання. Крім того, вказує, що тіло кредиту включає в себе ще і заборгованість за послугою розстрочка на загальну суму 5 168,74 грн. Вказує, що доказом наявної у відповідача перед банком заборгованості є розрахунок заборгованості доданий до позову, який є належним доказом, оскільки містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дату нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» відповідач по справі не скористався. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі 21 563,08 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2017 року ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву, відповідно до умов якої останній погодився з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього договору підтвердив, що із вищевказаними банківськими документами ознайомився та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с.12). Просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті у банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису. Станом на 17 березня 2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 21 563,08 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 18 365,85 грн. та 3 197,23 грн. - заборгованості за пенею та комісією. Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що в анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 18 грудня 2017 року відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання та сплату комісії, останні до стягнення не підлягають. Крім того, зазначав, що позивач у наданому розрахунку заборгованості взагалі не розмежував суму нарахованої комісії та пені, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити правомірність нарахування таких сум відповідачу як позичальнику. В той же час, беручи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку в повному обсязі не повернуті, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 540,96 грн. (17 865,85 грн. 8 324,89 грн. = 9 540,96 грн.), яка визначається за вирахуванням суми відсотків, які були списані банком на свою користь, оскільки процентна ставка в анкеті-заяві від 18 грудня 2017 року не зазначалася. Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів звертає увагу на те, що АТ «Універсал Банк» не довів факту погодження між сторонами умов сплати відсотків за користування кредитом, їх розміру, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, або підстав нарахування відсотків у збільшеному розмірі, оскільки долучена до матеріалів справи, підписана відповідачем, анкета-заява від 18 грудня 2017 року, вказаних відомостей не містить (а.с. 12). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за комісією та пенею, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які розміщені на веб-сайті банку, як невід`ємні частини спірного договору та якими визначені, у тому числі: пільговий період користування кредитною картою, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема неустойка за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 18 грудня 2017 року. Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ Універсал Банк у період з часу виникнення спірних правовідносин (18 грудня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (31 серпня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил, а також Тарифів у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. В апеляційній скарзі АТ Універсал Банк посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг разом із Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту кредиту, а отже виявив згоду на укладення кредитного договору, проте вищевказані банківські документи не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс

19. Щодо доводів банку про ознайомлення відповідачем із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту в мобільному додатку, які останній погодив шляхом їх підписання електронним цифровим підписом, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, як вбачається з матеріалів позову банку, особливістю проекту monobank є здійснення банківського обслуговування дистанційно за допомогою використання клієнтами банку мобільного додатку. Видача картки здійснюється після попередньої ідентифікації клієнта спеціалістами банку, після чого активація картки та її використання здійснюється клієнтом онлайн. Згідно анкети-заяви від 18 грудня 2017 року, усі повідомлення, угоди, листи, підписання договорів здійснюється клієнтом банку онлайн за допомогою електронного цифрового підпису, здійсненого із генерації ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який використовувався для накладення електронного цифрового підпису, який є аналогом електронного цифрового підпису. Таким чином, банк стверджує, що відповідач, використовуючи додаток, за допомогою використання аналогу власноручного підпису погоджує всі Умови та Правила надання банком послуг, повідомляється про будь-які зміни до умов надання кредиту, Тарифів банку тощо. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо. Таким чином, колегія суддів зауважує, що дійсно перш ніж надавати кредитні кошти позичальнику, зважаючи на те, що проект monobank є онлайн банком, з метою дотримання вимог чинного законодавства, банком було особисто здійснено попередню ідентифікацію відповідача, отримано документи, що підтверджують його особу, та внесено їх до бази банку, після чого на основі власноручного підпису позичальника було згенеровано особистий ключ, який використовуватиметься для накладення електронного цифрового підпису, який відповідає власноручному підпису клієнта банку, при цьому в анкеті-заяві банку зазначається, що в подальшому вказаний підпис буде використовуватися позичальником з метою засвідчення будь-яких дій згідно з договором в мобільному додатку. Тобто, позивач наполягає на тому, що після направлення примірників Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту до мобільного додатку відповідача, останній ознайомився з ними та погодився з їх умовами, використовуючи електронний цифровий підпис, що свідчить про погодження із позичальником усіх необхідних умов кредитного договору, зокрема і щодо нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки за прострочення виконання зобов`язання. В той же час, колегія суддів зауважує, що саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідачем із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги колегією суддів, оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв`язку із відсутністю вказаних доказів до стягнення не підлягають. Аналогічно колегія суддів вважає безпідставним довід банку, що факт ознайомлення відповідача із умовами надання кредиту підтверджується ще й тим, що під час реєстрації в мобільному додатку, після введення номеру телефону відповідач має ознайомитися із Умовами і натиснути Продовжити, де визначено, що натискаючи Продовжити, він погоджується з умовами та тарифами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази фактичного ознайомлення позичальника із вказаними Умовами, тобто в даному випадку, колегія суддів вважає, що не дивлячись на електронну форму відповідної дії, до вказаних правовідносин є застосовною правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19, тобто за відсутності доказів підписання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, чи в письмовій, чи в електронній формі, останні не можуть вважатися частиною кредитного договору, та такими, що належним чином погоджені з позичальником. В той же час, колегія суддів вважає доведеним факт отримання позичальником кредитних коштів АТ Універсал Банк, оскільки на підтвердження цього позивачем було надано виписку по картковому рахунку відповідача, яка є первинним банківським документом та належним доказом існування заборгованості перед банком, про що вже неодноразово висловлювався Верховний Суд у своїх постановах. Таким чином, здійснюючи розгляд апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши надану позивачем банківську виписку, з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості, погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за фактично отриманими позичальником коштами на підставі кредитного договору від 18 грудня 2017 року та в добровільному порядку не повернуті банку, в той же час не погоджується з розміром такої заборгованості, визначеним судом першої інстанції, з огляду на наступне. Зокрема, з аналізу вказаних банківських документів вбачається, що 10 лютого 2018 року відповідачу АТ Універсал Банк було встановлено кредитний ліміт в розмірі 3 000 грн., який 13 березня 2018 року було збільшено до 10 000 грн., відповідач коштами банку користувався, так, зокрема, згідно арифметичного розрахунку, за весь час користування кредитом вбачається, що відповідачем було використано коштів банку на загальну суму 169 304,96 грн., вказана сума відображає усі транзакції позичальника, спрямовані на списання коштів з рахунку, з урахуванням подальшого внесення сум з метою погашення заборгованості та подальшого користування лімітом. В той же час, за період з часу користування кредитом, позичальником, з метою погашення заборгованості за фактично отриманими коштами банку, було внесено на картку 167 602,19 грн. Таким чином, загальна заборгованість за тілом кредиту склала 1 702,77 грн. В той же час, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що з виписки по картковому рахунку вбачається використання 04 вересня 2019 року позичальником послуги переведення витрати в розстрочку, відповідно до якої позичальнику на його картковий рахунок було зараховано додаткові кошти в розмірі необхідної йому витрати, а саме 1 000 грн. та 4 168,74 грн., а всього 5168,74 грн. Вказані кошти, згідно умов послуги, автоматично списувалися банком, про що свідчать наступні платежі: 04 жовтня 2019 року 352,33 грн. та 774 грн., 04 листопада 2019 року 352,33 грн. та 774 грн., 04 грудня 2019 року 352,34 грн. та 774 грн., 04 січня 2020 року 774 грн. та 30 січня 2020 року 1389,58 грн., всього було списано 5 542,58 грн., що на 373,84 грн. перевищує фактично надану суму на оплату товару. В той же час, зважаючи, що анкета-заява не містить відомостей про можливість нарахування комісії за користування позичальником даною послугою, вказана сума, тобто 373,84 грн., до стягнення з відповідача не підлягає, в той же час фактично отримані за послугою кошти в розмірі 5 168,74 грн. додаються до основної суми заборгованості за тілом кредитом (1 702,77 грн.), тобто загальна сума заборгованості перед банком складає 6 871,51 грн. Колегія суддів не залишає без уваги і той факт, що звертаючись до суду із дійсним позовом, банк зазначав, що заборгованість за тілом кредиту склала 18 365,85 грн., заборгованість за пенею та комісією 3 197,23 грн. При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції, банк вказував, що заборгованість за тілом кредиту складається з 10 000 грн. фактично використаного кредитного ліміту та 11 563,08 грн. овердрафту, в той же час, вказані доводи банку не знайшли свого підтвердження а ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, оскільки згідно наданої самим же банком виписки по картковому рахунку, яка є первинним банківським документом, загальна сума заборгованості з урахуванням відсотків за користування кредитом, плати за прострочення кредиту, з урахуванням стягнутої на свою користь комісії - 11 563,08 грн. Вказана сума, згідно власноручного підрахунку судом апеляційної інстанції і включає в себе фактично отриманий позичальником кредитний ліміт, тобто звертаючись до суду з дійсним позовом, позивач фактично просив здійснити подвійне стягнення наданих позичальнику кредитних коштів. Крім того, колегія суддів вважає, що і визначення позивачем загального розміру пені та комісії не відповідає дійсності, оскільки сума в 3 197,23 грн. фактично складається з розміру пені за період з 01 лютого 2020 року по 17 березня 2020 року, та не включає в себе суми комісії, яка стягувалася банком на свою користь під час здійснення позичальником транзакцій з використанням кредитних коштів, які банк включав не до суми заборгованості за пенею та комісією, а до суми самої заборгованості по тілу кредиту, штучно збільшуючи її розмір. Так, згідно підрахунку колегією суддів, сукупний розмір списаної з рахунку позичальника комісії складає 3 512,35 грн., вказаний розмір був включений в розміру заборгованості по тілу кредиту, таким чином сума заборгованості по тілу кредиту формувалася як за рахунок відсотків за користування кредитом, неустойки, так і комісій банку. Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 871,51 грн., повинна бути зменшена на розмір комісії - 3 512,35 грн., тобто фактична сума заборгованості складає 3 359,16 грн. Отже, колегія суддів доходить висновку, що оскільки доказів погодження між сторонами сплати відсотків за користування кредитом, неустойки та комісії, їх розміру, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, або підстав нарахування відсотків у збільшеному розмірі позивачем не надано ні в письмовому, ні в електронному вигляді, стягненню підлягають лише фактично отримані позичальником кошти. Зважаючи, що зазначена позивачем у позові заборгованість за тілом кредиту не є безпосередньо отриманими позичальником коштами, а складається із суми неповернутого кредиту, відсотків по кредиту, пені та комісій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь банку лише фактично отриманих коштів банку, з відмовою у позові в іншій частині, в той же час, враховуючи неправильність розрахунків суду першої інстанції в частині визначення фактичного розміру заборгованості за тілом кредиту, зважаючи на посилання банку в апеляційній скарзі на його неправильність, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги в частині визначеного розміру заборгованості за тілом кредиту, зменшивши його до суми в 3 359,16 грн., що підлягає стягненню на користь банку, в іншій частині підстави для задоволення апеляційної скарги банку відсутні. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення на користь АТ КБ ПриватБанк з ОСОБА_1 на підставі кредитного договору б/н від 18 грудня 2017 року заборгованості за тілом кредиту скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованості за тілом фактично отриманого позичальником кредиту в розмірі 3 359,16 грн. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 27 серпня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за тілом кредиту скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18 грудня 2017 року за тілом кредиту у розмірі 3 359 (три тисячі п`ятдесят дев`ять) грн. 16 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 17 січня 2022 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.