Постанова Київський апеляційний суд № 753/9823/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/9823/21 головуючий у суді І інстанції: Заставенко М.О. провадження №22-ц/824/4195/2022 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 18 січня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києвавід 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. В обґрунтування свого позову зазначила, що сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу, дитина весь час проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач допомоги добровільно в належному обсязі не надає, офіційно не працевлаштований, є працездатною особою. У зв`язку з тим, що позивач не може самостійно забезпечити дитині належний рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, вона просить стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини 2000,00 гривень щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дарницького районного суду міста Києвавід 15 вересня 2021 року задоволено позов. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 гривень щомісячно починаючи з 17.05.2021 року до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргупосилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення в частині визначення твердого розміру аліментів у сумі 2000,00 гривень, визначивши його розмір 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку або ж у твердій грошовій сумі 1500,00 гривень на місяць. Вказує, що судом першої інстанції не враховано його матеріальне становище, наявність у нього інших повнолітніх дітей, непрацездатних осіб та інших обставин. Зазначає, що з кінця 2020 року і по теперішній час він не працевлаштований, і відповідно немає жодних доходів. Крім того вказує, що на момент перебування у шлюбі із позивачем, ним 21.03.2008 року за згодою позивача взято кредит в АТ "ПриватБанк" на суму 63000 доларів США згідно кредитного договору №SЕ00GК000002973/096/2007 на придбання житла. Наразі кредитні зобов`язання по даному договору продовжують існувати. Так, згідно додатку №1 до цього договору, він повинен сплачувати щомісячно 722,59 доларів США до 2028 року включно. Звертає увагу суду на те, що після розірвання шлюбу із позивачем, 23.10.2015 року ним укладено новий шлюб із ОСОБА_4 , від якого у нього народився малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Також вказує, що на даний час на його повному утриманні перебуває мати - ОСОБА_6 , яка потребує допомоги в зв`язку з хворобою та віком, що підтверджується наявними у справі медичними довідками. Також, при визначенні розміру аліментів просить суд врахувати, про відсутність у нього нерухомого майна та те, що наразі він здійснює догляд і утримує матір своєї дружини ОСОБА_7 , яка в свою чергу здійснює догляд за своїм батьком - ОСОБА_8 . Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, якому просила, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов`язків щодо утримання дитини та не надав доказів зворотного, дитина знаходиться на утриманні позивача, відповідач є дієздатною особою та має можливість отримувати дохід, тому позовні вимоги підлягають до задоволення. Крім того, суд зазначив, що посилання відповідача на наявність батьків похилого віку та ще однієї дитини 2016 року народження не може бути підставою для звільнення його від відповідальності утримати свою дитину ОСОБА_3 та забезпечувати йому повноцінний гармонійний розвиток, а також, щонайменше, харчування та одяг. Також, суд зауважив, що заявлена позивачем сума аліментів у 2000 гривень не є завищеною або такою, що може поставити відповідача у скрутне матеріальне становище, враховуючи, що забезпечення належних умов щоденної життєдіяльності дитини є та мають бути пріоритетними як для суду так і для батьків дитини. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття; зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 51 Конституції України, статті 150, 180 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року №712/4702/19 (провадження №61-929св20). Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 04 вересня 2005 року у Лівобережному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис №1347, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с.4). Сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 звільнений за власним бажанням з ГУНП у м.Києві (а.с. 29). Відповідно до копії епікризу ОСОБА_6 від 2015 року, встановлено, що 15.09.2015 року вона виписана з Рівненського обласного онкологічного диспансеру з діагнозом: Сасигма pТ3pN1Mo кл гр ІІІ Стан після оперативного лікування (а.с. 30). Відповідно до копії епікризу ОСОБА_6 від 2017 року, встановлено, що 18.08.2017 року вона виписана з Рівненського обласного онкологічного диспансеру з діагнозом: Са тіла матки Т1№оМо кл. гр. ІІІ СА сигмовидної кишки Т1№оМо кл. гр. ІІІ (а.с. 31). Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 23 жовтня 2015 року, актовий запис №2532, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 (а.с. 33). Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 32). Відповідно до копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 13.08.2021 року №252 встановлено, що за період з 1 кварталу 2020 року по 1 квартал 2021 року ОСОБА_1 отримував доходи з таких джерел: у 2020 році з 1 по 4 місяць отримував заробітку плату у ГУНП у м. Києві - 17964,98 гривень, 10 грудня 2020 року звільнився; у січні 2021 року отримав додаткове благо від АТ "Універсал Банк" у розмірі 39,86 гривень (а.с. 36). Згідно довідки Виконавчого комітету Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 16.08.2021 року №461/5 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає без реєстрації з квітня 2021 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 37). Згідно копії договору про надання спортивно-оздоровичх послуг від 28.08.2015 року ОСОБА_1 придбав дитячу клубну картку на 12 місяців у фітнес клубі Sport Life вартістю 1500, 00 гривень (а.с. 38). Відповідно до копії кредитного договору від 26.04.2007 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір. Банком надано позичальнику кредит у розмірі 55000 доларів США на споживчі цілі. Дата остаточного погашення 16.04.2017 року (а.с. 39). Відповідно до копії довідки від 12 серпня 2021 року Кропивницького УСНЗ , ОСОБА_7 проживає за адресою АДРЕСА_1 і отримує компенсаційну виплату за здійснення догляду за ОСОБА_8 з серпня 2020 року по липень 2021 року у розмірі 428,24 гривень (а.с. 41). Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 помер (а.с. 42). Встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю, яка несе витрати на її утримання. Сторонами не було укладено договір про сплату аліментів на дитину у порядку ст. 189 Сімейного кодексу України. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, і відповідач не надав суду достатніх доказів важкого матеріального становища. Відтак, ураховуючи вік дитини та його потреби в існуванні (їжа, одяг, комфорт, користування комунальними, медичними, освітніми послугами) та потреби в реалізації соціального та духовного розвитку, апеляційний суд вважає правильним визначений судом першої інстанції розмір аліментів. Доводи апеляційної скарги про те, що на момент перебування у шлюбі із позивачем, ним 21.03.2008 року за згодою позивача взято кредит в АТ "ПриватБанк" на суму 63000 доларів США згідно кредитного договору №SЕ00GК000002973/096/2007 на придбання житла. Наразі кредитні зобов`язання по даному договору продовжують існувати. Так, згідно додатку №1 до цього договору, він повинен сплачувати щомісячно 722,59 доларів США до 2028 року включно, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про наявність кредитного зобов`язання. Крім того, наданий відповідачем до відзиву кредитний договір №SЕ00GК000002973/096/2007 (а.с. 40) не містить прізвищ, а тому у суду відсутня можливість встановити його достовірність. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що факт наявність грошових зобов`язань не звільняє батьків від обов`язку утримувати неповнолітніх дітей. Доводи апеляційної скарги про те, що після розірвання шлюбу із позивачем, 23.10.2015 року ним укладено новий шлюб із ОСОБА_4 , від якого у нього народився малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Також., що на даний час на його повному утриманні перебуває мати - ОСОБА_6 , яка потребує допомоги в зв`язку з хворобою та віком, що підтверджується наявними у справі медичними довідками. І при визначенні розміру аліментів просить суд врахувати, про відсутність у нього нерухомого майна та те, що наразі він здійснює догляд і утримує матір своєї дружини ОСОБА_7 , яка в свою чергу здійснює догляд за своїм батьком - ОСОБА_8 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки він не надав суду достатніх доказів важкого матеріального становища. А факт, що на його утриманні перебуває малолітня дитина, дружина та інші особи, не є достатньою підставою для визначення аліментів у меншому розмірі, а також не звільняє відповідача від обов`язку утримувати до досягнення повноліття дитину, батьком якої він є. Крім того, відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, і при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції вірно врахував стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 180, 181, 182 СК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. РішенняДарницького районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складено «19» січня 2022 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко