LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824753/14738/21

від 17.01.2022 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/760/2022 унікальний номер справи №753/14738/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 січня 2022 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року, постановлене суддею Сирбул О.Ф. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, У С Т А Н О В И Л А : У липні 2021 року позивач АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи позові вимоги тим, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву №б/н від 07.08.2006, чим підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначає, що в редакції Умов та правил, що почали діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна» та 84% для картки «Універсальна голд». Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку та у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 50 000,00 грн. Позивач зазначив, що у зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 12.07.2021 має заборгованість у розмірі 48 967,38 грн., яка складається з 39 681,89 грн. заборгованість за тілом кредиту, та 9285,49 грн. заборгованості за простроченими відсотками. Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 07.08.2006 у розмірі 48 967,38 грн. станом на 12.07.2021 та судові витрати у виді судового збору в розмірі 2270,00 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б\н від 07.08.2006 у сумі 39681,89 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту та витрат по сплаті судового збору у сумі 1839,38 грн. Не погодившись із рішенням суду, 02.10.2021 року представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 9285,49 грн. та задовольнити вимоги банку в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін, мотивуючи тим, що в оскаржуваній частині рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, а тому ухвалено необґрунтоване, незаконне рішення суду. Вказує, що місцевий суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, не врахувавши погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом. Оскільки 07.08.2006 року підписанням заяви з відповідачем було погоджено розмір базової відсоткової ставки - 36% на рік (3% на місяць), то позовні вимоги банку щодо стягнення відсотків підлягають до задоволення. Суд незаконно звільнив відповідачку від сплати прострочених відсотків, чим грубо порушив права кредитора, оскільки з відповідачем було погоджено умови кредитування під час укладення договору. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення відсотків та пені, суд першої інстанції виходив з того, що в цій частині позовні вимоги не обґрунтовані належними доказами. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 07.08.2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого перший надав, а другий прийняв кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифів банку. 14.06.2018 відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.08.2006, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» та ОСОБА_1 станом на 12.07.2021 заборгованість за тілом кредиту складає 39 681,89 грн., заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 9285,49 грн., загальна заборгованість в розмірі 48 967,38 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 07.08.2006 року підписанням заяви з відповідачем було погоджено розмір базової відсоткової ставки - 36% на рік (3% на місяць), однак, анкета-заява, підписана відповідачем не містять ні розміру кредиту, ні розміру процентів за користування кредитом, які погодили сторони при укладенні договору, ні строки та порядок погашення, штрафні санкції за невиконання зобов`язання. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просив стягнути з відповідача також складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками . Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету, довідку про умови кредитування. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Проте, надана позивачем заява-анкета, довідка про умови кредитування не підтверджує позовні вимоги щодо того, що сторонами було погоджено процентну ставку. Надані позивачем докази не містять інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, судом не встановлено, який саме тип кредитного продукту, сплату процентів за користування кредитними коштами відповідачем прийняті, як і не містить такої інформації вказана анкета-заява з посилання на паспорт споживчого, кредиту, як складову договору, а тому суд не бере до уваги цей доказ. Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності вимог банку про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 17 січня 2022 року. Суддя - доповідач: Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»