Ухвала КЦС ВС № 520/7996/18

Ухвала 14 січня 2022 року місто Київ справа № 520/7996/18 провадження № 61-648ск22 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 10 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, якими задоволено позов та стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 795 738, 00 грн, скасувати в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 205 927, 00 грн, ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього вартість відновленого ремонту транспортного засобу з урахування коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 589 811, 00 грн. Касаційну скаргу подано без виконання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). І. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Заявник визначив як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень: - (1) неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права; - (2) те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17, від 14 травня 2018 року у справі № 910/5092/17, від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, від 10 липня 2018 року у справі № 922/1436/17; - (3) судами першої та апеляційної інстанцій здійснено розгляд справи за відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, зокрема під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 перебував за кордоном; - (4) відсутність висновку Верховного Суду щодо стягнення з винуватця дорожньо-транспортної пригоди у порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого на підставі страхового договору у розмірі понад розраховану майнову шкоду за законодавчо врегульованої вартості відновленого ремонту. Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Судові підстави для висновку, що наведений заявником четвертий довід (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), є неналежно обґрунтованим з огляду на таке. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України). Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Відповідно суд касаційної інстанції, здійснюючи перегляд судових рішень, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та/або процесуального права, викладає правовий висновок щодо застосування цих норм. За наведених обставини, заявник, наводячи довід, який, на його переконання, відповідає пункту третьому частини другої статті 389 ЦПК України, має зазначити, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду. Тож заявнику потрібно подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України. ІІ. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи довід щодо відсутності доказів на підтвердження належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, посилається на письмові докази, які свідчать про його перебування за кордоном, втім зазначені письмові докази не долучені заявником до касаційної скарги. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про стягнення страхового відшкодування, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний