Постанова Київський апеляційний суд № 759/21110/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №759/21110/20 Головуючий у І інстанції Твердохліб Ю.О. Провадження №22-ц/824/57/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію державного житлового фонду, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року позивач звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 грудня 2019 року вона подала до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації заяву та пакет документів на приватизацію кімнати в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 13 січня 2020 року №32/3 Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація відмовила в приватизації з підстав відсутності документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду - довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання в період з 01 січня 1993 року по 01 жовтня 1993 року щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду». Проте отримати документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду немає можливості. Таким чином, позивач вважає відмову відповідача у приватизації неправомірною. На підставі викладеного в позові, позивач просила суд першої інстанції визнати за нею право на приватизацію кімнати в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам у справі, не врахував ту обставину, що позивач не має можливості надати документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а тому дійшов передчасних та помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому, скаржник звертає увагу суду на те, що нею були вжито всі дії, спрямовані на отримання запитуваного відповідачем документу, а тому відмова відповідача у приватизації кімнати в гуртожитку носить формальний характер. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду. Представник ОСОБА_1 - адвокат Оженко О.Г. в судовому засідання просив апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно ордеру № 0463-г від 02.11.2016, виданого Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 473/9961 ОСОБА_1 отримала право на зайняття сім`є з однієї особи житлового приміщення в гуртожитку на АДРЕСА_1 , розміром 18.2 кв.м. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 30.11.2020 № 13618540 ОСОБА_1 зареєстрована за вищевказаною адресою з 02.11.2016 по теперішній час (а.с. 29). Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація листом від 13.01.2020 № 32/3 повідомила ОСОБА_1 , що подані 16.12.2019 заява та пакет документів на приватизацію квартири (вхід, від 16.12.2019 № 422) розглянуті на засіданні органу приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 13.01.2020. За результатом розгляду повідомили, що ОСОБА_1 відмовлено в приватизації кімнати АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, а саме: відсутній документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду - довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання в період з 01.01.1993 по 01.10.1993 щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду. Питання приватизації кімнати АДРЕСА_1 буде розглянуто органом приватизації державного житлового фонду Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації при умові надання повного пакету документів, визначених чинним законодавством України (а.с. 15). Як вбачається з паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданий Ленінградським РУГУ МВС України в м. Києві 23.03.2021 відсутні відмітки про використання права на приватизацію (а.с. 9-10). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було подано до відділу приватизації всіх передбачених законом та положенням документів, позивач не зазначає та не надає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що відповідач не визнає його право на приватизацію. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Згідно з ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади. Згідно з ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, і більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Відповідно до п. 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 26.12.2009 року, передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п`яти років). У відповідності до п. 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 26.12.2009 року, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла; копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла; форму первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз. Відповідно до офіційного тлумачення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Рішенням Конституційного Суду № 15 р-п/2010 від 10 червня 2010 року кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною. Згідно з п. 1 рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла) в аспекті конституційного звернення положення п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII, згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв. м. на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Отже, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем у справі, під час звернення до відповідача із заявою про приватизацію кімнати в гуртожитку, позивач не надала всіх документів, перелік яких чітко визначений чинним законодавством. Зокрема, ОСОБА_1 не надала довідку, що підтверджує невикористання нею та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, що і було підставою для відмови в прийнятті рішення про приватизацію. Щодо обраного позивачем способу захисту, а саме визнання за позивачем права на приватизацію, то суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем у справі таке право позивача жодним чином не порушено, а тому не підлягає захисту в судовому порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм процесуального права, а тому не підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання права на приватизацію державного житлового фонду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 січня 2022 року. Суддя-доповідач Судді: