Постанова 4873 № 910/11646/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" січня 2022 р. Справа№ 910/11646/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 (суддя Кирилюк Т.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 11 261, 42 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про стягнення 11 261, 42 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 1971,20 грн - 3 % річних, 9290,22 грн - інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 1 971 грн 20 коп. - 3 % річних, 9 290 грн 22 коп. - інфляційних втрат, 5 000 грн 00 коп. - витрат на правову допомогу та 2 270 грн 00 коп. - судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що відповідач не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені Законом суми 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу Закону є невід`ємною частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначив, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення страхової виплати розпочався від дати настання страхової події - з 29.06.2015, та за загальним правилом тривав до 29.06.2018 включно. У період з 02.03.2018 по 17.07.2019 внаслідок відкриття провадження про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів до моменту ліквідації боржника, перебіг позовної давності був зупинений на підставі п. 2. ч. 1. ст. 263 Цивільного кодексу України. У межах зазначених строків позивач звернувся до Господарського суду міста Києва у справі № 910/842/18 із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", у зв`язку із чим, перебіг трирічного строку позовної давності зупинявся. Суд встановив, що звернення з даним позовом здійснене у межах строку позовної давності, у зв`язку з чим, відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, не дослідив строк, коли позивач звернувся з позовом до суду, та на який строк було продовжено позовну давність. Скаржник стверджує, що судом покладено додатковий обов`язок на МТСБУ щодо виплати інфляційних втрат, 3 % річних та пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов`язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу. Апелянт вказує, що пеня, інфляційні втрати та 3 % річних - це відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, які ухвалою визнано погашеними. Така відповідальність не входить до зобов`язань МТСБУ, передбачених пп. ґ) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 26.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Позивач вказує, що у даній справі, до вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором страхування №АІ/0698536 не може бути застосований строк позовної давності, оскільки розмір заборгованості за договором страхування вже встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили, а саме ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18. Позовна давність до вимог, які були заявлені позивачем у справі №910/842/18 не могла бути застосована, оскільки не була пропущена. Іншої заборгованості за договором страхування №АІ/0698536, не встановленої рішенням суду, позивач не просив стягнути з відповідача. Позивач стверджує, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021 відмовлено "Моторному (транспортному) страховому бюро України" в задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу "Моторного (транспортного) страхового бюро України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 29.06.2015 на 14 км Житомирського шосе у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 16.07.2015 у справі № 759/10492/15-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. На час скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна» згідно із полісом № АІ/0698536. Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків № 3216 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Suzuki», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 34 094,68 грн. 08.09.2015 між ОСОБА_3 (цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_3 передав Фізичній особі-підприємцю Шияну Д.С. усі права вимоги (цесія), що виникли у зв`язку з настанням ДТП за участю автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 Пунктом 1.2 договору відступлення права вимоги від 08.09.2015 передбачено, що цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від відповідача, в передбачених Законом випадках. Загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається, складає 28 483,25 грн. 30.09.2015 між Фізичною особою - підприємцем Шиян (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (фактор, позивач) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2015 (далі - договір № 5/30-09/2015). Відповідно до п. 1.1 договору № 5/30-09/2015 в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 08.09.2015 на суму 28483,25 грн. У силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 договору № 5/30-09/2015). Пунктом 1.4 договору № 5/30-09/2015 передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (п. 1 додатку № 1 до договору); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "СК "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", в порушення умови договору страхування (полісу) № АІ/0698536, не здійснило виплату грошового зобов`язання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна". Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на суму 8 514 204,57 грн та із уточненням до заяви про грошові вимоги на суму 14 268 524,30 грн, у тому числі за договором № 5/30-09/2015 від 30.09.2015 та страховим полісом № АІ/0698536 на суму 46 865,48 грн, з яких: 28 483,25 грн - розмір завданого збитку, 1 971,20 грн - 3 % річних, 9 290,22 грн - інфляційні втрати, 7 120,81 грн - пеня. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» визнано в повному обсязі та внесено до реєстру кредиторів, у тому числі за договором №5/30-09/2015 від 30.09.2015 та страховим полісом № АІ/0698536. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. У зв`язку з ліквідацією ПАТ "СК "Україна" 04.09.2019 позивач звернувся до МТСБУ про виплату заборгованості, в тому чиста за страховим полісом № АІ 0698536 у сумі 46 865, 48 грн, з яких: 28 483,25 грн - розмір завданого збитку, 1971,20 грн - 3 % річних, 9 290,22 грн - інфляційні втрати, 7 120, 81 грн - пеня. 10.09.2019 МТСБУ частково виконано зобов`язання за договором страхування (полісу) №АІ/0698536, здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 28 483,25 грн. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача також 1971,20 грн - 3 % річних, 9290,22 грн - інфляційних втрат. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України). Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України "Про страхування"). Відповідно до ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, правовідносини якій регулюються Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який у є спеціальним. Пунктом 9.1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора (ст. 511 Цивільного кодексу України). Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 3 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Вказана правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15. Крім того, в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження №12 14гс18). З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. У межах справи, що розглядається, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов`язаннями (3% річних та інфляційних втрат), що є предметом спору у цій справі. У силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням викладеного слід зазначити, що встановлені у справі №910/842/18 розмір грошової вимоги в сумі 46 865,48 грн (що включає спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПАТ "СК "Україна" мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування. Водночас, ключові доводи та позиція відповідача у цій справі полягають у тому, що він несе відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування). Натомість інші нарахування, а саме пов`язані з несвоєчасним виконанням такого зобов`язання (як то 3 % річних, інфляційні втрати та пеня), зокрема, визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, - це відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, яка не входить до зобов`язань МТСБУ, передбачених пп. ґ) п. 41.1 ст. 41 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та не може бути покладена на МТСБУ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), чинним на момент виникнення правовідносин у цій справі. За загальним правилом, викладеним у п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Натомість спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика. Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі. При цьому, преамбула ст. 41 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями пп. ґ) п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 цього ж Закону, п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому. У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме на переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону. Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") суми 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу зазначених норм закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог ТОВ "Маркс.Капітал" до ПАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних та інфляційних втрат, а також узгоджується з умовами в п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу №5/30-09/2015 від 30.09.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі. З огляду на викладене, з урахуванням встановленого факту переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування сум 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог. У такому випадку невирішеним залишається питання захисту цивільного права потерпілого щодо своєчасного і належного отримання гарантованих законом виплат - страхового відшкодування, зокрема, у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання такого зобов`язання. Тому, з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика), колегія суддів вважає правомірним та справедливим, у даному випадку, покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог до МТСБУ про відшкодування сум відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати страхового відшкодування. Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання. За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Отже, у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Аналіз положень п.п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ. Таким чином, з урахуванням положень пп. ґ) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Відтак, право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково зазначив суд першої інстанції Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19. Тому невірним є визначення судом першої інстанції початку перебігу позовної давності у цій справі щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат. Як зазначено вище, факт ліквідації ПАТ "СК "Україна" встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі, що розглядається. Таким чином, саме з дати ліквідації страховика ухвалою суду від 17.07.2019 починається перебіг позовної давності. ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось з позовом до МТСБУ 16.07.2021. Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, тому до них застосовується загальна позовна давність у три роки. За наведених підстав, враховуючи дату звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності до вимог позову в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних. У зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 9290,22 грн інфляційних втрат та 1971,20 3% річних підлягають задоволенню. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції щодо висновків про застосування до спірних правовідносин позовної давності, виклавши їх в редакції цієї постанови. Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн суд першої інстанції вірно зазначив наступне. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України). Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги №11/2020 від 26.10.2020; додаткову угоду № 1 до договору № 11/2020 від 26.10.2020; акт наданих послуг від 12.07.2021 на суму 5 000, 00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг); ордер на надання правничої (правової) допомоги (серія ВІ №1033616). Так, 26.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (клієнт) та Терзі О.С. (адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №11/2020. Відповідно до пункту 1.1 договору №11/2020 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу на умовах передбачених цим договором. 26.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (клієнт) та Терзі О.С. (адвокат) укладено додаткову угоду №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №11/2020. Згідно з пунктами 1-3 додаткової угоди №1 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту професійну правничу допомогу на умовах, передбачених п. 1.1 договору №11/2020. Розмір гонорару не є фіксованим та визначається на підставі обсягів фактично наданих послуг, витраченого адвокатом часу та складності опрацьованих адвокатом справ. Обсяг наданих послуг та іх вартість визначається актом виконаних робіт (наданих послуг). Гонорар сплачується на підставі акту виконаних робіт за результатами надання професійної правничої допомоги у відповідності до п. 3.3 договору№11/2020. Пунктом 4 додаткової угоди №1 передбачено, що клієнт на підставі підтверджуючих документів (копії та/або оригінали) або окремого рахунку відшкодовує також адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання договору, сума яких не входить до розміру гонорару. Оплата фактичних витрат здійснюється в безготівковому порядку протягом п`яти банківських днів з моменту отримання клієнтом підтверджуючих документів або окремого рахунку. Доказів сплати позивачем адвокатському об`єднанню гонорару в сумі 5000,00 грн не подано. Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов вірного висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача в розмірі 5 000 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За правилами частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи вказане вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 підлягаює зміні з викладенням її мотивувальної частини щодо висновків про застосування позовної давності до спірних правовідносин з викладенням її в цій частині в редакції даної постанови. Таким чином, з огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, та стягнув з відповідача 1971,20 грн 3 % річних і 9290,22 грн інфляційних втрат, тому скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 задоволенню не підлягає. Резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а

мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 в частині висновків про застосування позовної давності підлягає зміні, шляхом викладення її у редакції цієї постанови. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 залишити без змін.

3. Мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/11646/21 змінити в частині висновків про застосування позовної давності, виклавши її в редакції даної постанови.

4. Матеріали справи №910/11646/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк