Постанова 4873 № 910/8590/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" листопада 2021 р. Справа№ 910/8590/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Алданової С.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі № 910/8590/21 (суддя Сівакова В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 19 083,75 грн, в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави позовних вимог. У травні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі - ТОВ «Маркс.Капітал») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) 19 083,75 грн. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Маркс.Капітал» вказує, що 16.01.2016 сталась ДТП між транспортним засобом «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом «Інфініті», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - ПАТ «СК «Україна»), відповідно договору страхування №АІ/5625431, виникло зобов`язання з відшкодування збитків. 14.03.2016 ОСОБА_2 та Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. (далі - ФОП Шиян Д.С.) уклали договір відступлення права вимоги виплати страхового відшкодування, а в подальшому ФОП Шиян Д.С. та позивач уклали договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-3/2016 від 31.03.2016, на підставі якого позивач набув права вимоги за договором страхування № АІ/5625431. В межах справи №910/842/18 про визнання банкрутом ПАТ «СК «Україна» було визнано грошові вимоги позивача у розмірі 54 684,10 грн, з яких 35 600,35 грн - сума завданого збитку, 8 900,00 грн - пені, 8 185,25 грн - інфляційні втрати та 1 998,50 грн - 3% річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідовано банкрута - ПАТ «СК «Україна». В подальшому ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до МТСБУ із заявою про виплату боргу, за результатами розгляду якої відповідач прийняв рішення про виплату відшкодування у зобов`язанні за договором страхування № АІ/5625431 лише у розмірі 35.600.35 грн. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 19.083,75 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ТОВ «Маркс.Капітал» 8 185,25 грн інфляційних втрат, 1 998,50 грн - 3% річних, 1 211,35 грн витрат по сплаті судового збору, 2 454,72 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині в позові відмовлено повністю. Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нараховані за прострочення ліквідованим страховиком виплат суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які спростовували б заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування. Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду за захистом свого права, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки з даним позовом позивач звернувся після припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у межах загального строку позовної давності, заява відповідача про її застосування щодо вимог про стягнення 8 185,25 грн інфляційних втрат та 1 998,50 грн 3% річних задоволенню не підлягає. Водночас спеціальний строк позовної давності тривалістю в один рік щодо вимоги про стягнення 8 900,00 грн пені станом на момент звернення позивача з позовом до суду сплив ще 16.01.2017 та про її застосування заявлено відповідачем у справі. З огляду на те, що відповідач заявив про застосування строку позовної давності і при цьому позивач не навів поважних причин пропущення вказаного строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 8 900,00 грн пені. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2021, МТСБУ звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги МТСБУ посилається на неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи. На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом. Оскільки про своє порушене право позивач дізнався не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом, а з моменту настання ДТП, про що суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, суд неправомірно не застосував строк позовної давності. МТСБУ вказує, що позивач звернувся з позовом у цій справі з пропуском як загального так і спеціального строків позовної давності, а тому підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності - відмова в позові в повному обсязі. Також скаржник вважає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить у зобов`язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на МТСБУ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 апеляційну скаргу МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/8590/21 залишено без руху; надано МТСБУ строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку; надання доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу у встановленому порядку. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання МТСБУ про розгляд апеляційної скарги з повідомленням та викликом учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/8590/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/8590/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Позиції учасників справи. ТОВ "Маркс.Капітал" надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні у повному обсязі. ТОВ "Маркс.Капітал" звернулось к клопотанням, у якому просило приєднати до матеріалів справи докази про оплату наданої правової допомоги, а саме платіжне доручення №449 від 20.09.2021 на суму 13 800,00 грн. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 16.01.2016 на а/д Київ-Башів в Києво-Святошинському районі Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля «Інфініті», д.р.н. НОМЕР_2 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.01.2016 у справі №369/583/16-п водія транспортного засобу «Шевроле», д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПАТ «Страхова компанія «Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5625461. Згідно з експертним висновком №040/16 від 08.02.2016 за результатами проведеного огляду пошкодженого автомобіля «Інфініті», д.р.н. НОМЕР_2 , визначено вартість завданого в результаті ДТП матеріального збиткуу розмірі 39 668,52 грн. За доводами позивача, 18.01.2016 ОСОБА_2 (власник автомобіля «Інфініті», д.р.н. НОМЕР_2 ) подав до ПАТ «СК «Україна» заяву про страхове відшкодування. 14.03.2016 ОСОБА_2 (цедент) та ФОП Шиян Д.С. (цесіонарій) уклали договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами якого ОСОБА_2 відступив ФОП Шиян Д.С. права вимоги у зобов`язаннях, що виникли із вищевказаного ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ. Загальна сума боргу (страхового відшкодування), що передана цедентом складає 35 600,35 грн. 31.03.2016 ФОП Шиян Д.С. (клієнт) та ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) уклали договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-10/2015 (далі - договір №5/31-10/2015), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 14.03.2016 на суму 35 600,35 грн. В силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (п. 1.2 договору №5/31-10/2015). Згідно з п. 1.4 договору №5/31-10/2015 зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1. (п. 10 додатку №1 до договору); страхова компанія - ПАТ «СК «Україна»; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ПАТ «СК «Україна» в порушення умов договору страхування (полісу) №АІ/5625461 виплату грошового зобов`язання не здійснило. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 27.03.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна», в тому числі за зобов`язанням яке виникло на підставі договору №АІ/5625461. 23.04.2018 ТОВ «Маркс.Капітал» подало уточнення до заяви про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна» у справі №910/842/18, у т.ч. за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/5625461. Уточнення стосувались детального розрахунку заборгованості ПАТ «СК «Україна» перед ТОВ «Маркс.Капітал». ТОВ «Маркс.Капітал» у заяві про грошові вимоги до ПАТ «СК «Україна» просило визнати грошові вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» до ПАТ «СК «Україна» та включити грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів у розмірі 14 262 000,30 грн, в тому числі за договором №АІ/5625461 на суму 54 684,10 грн, з яких: 35 600,35 грн - розмір завданого збитку, 1 998,50 грн - 3% річних, 8 185,25 грн - інфляційних втрат та 8 900,00 грн - пені. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 позивача визнано кредитором ПАТ «СК «Україна». Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.07.2019. Відповідно до положень ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вирішено вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника вимогам кредиторів, в т.ч. ТОВ «Маркс.Капітал» першої черги на суму 9 555 040,57 грн, четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн, шостої черги на суму 6 868 953,48 грн, загальна сума 20 340 192,80 грн. Доручено ГУ статистики у м. Києві виключити банкрута - ПАТ «СК «Україна» з ЄДРПОУ, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві зняти банкрута - ПАТ «СК "Україна" з податкового обліку. Ліквідовано банкрута - ПАТ "СК "Україна" як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Доручено Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації провести державну реєстрацію припинення ПАТ «СК «Україна» як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення ПАТ «СК «Україна» як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Провадження у справі № 910/842/18 закрито. Дію мораторію припинено. 05.09.2019 у зв`язку з ліквідацією ПАТ «СК «Україна» ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування у розмірі 54 684,10 грн, з яких: 35 600,35 грн - розмір завданого збитку, 1 998,50 грн - 3% річних, 8 185,25 грн - інфляційних втрат та 8 900,00 грн - пені. 08.10.2019 МТСБУ частково виконало зобов`язання за договором страхування №АІ/5625461 та здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 35 600,35 грн. Посилаючись на невиконання МТСБУ зобов`язання за договором страхування №АІ/5625461 у повному обсязі, ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з МТСБУ 19 083,75 грн, з яких: 1 998,50 грн - 3% річних, 8 185,25 грн - інфляційні втрати та 8 900,00 грн - пеня. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За визначенням ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обв`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі - Закон № 1961-IV). Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За визначенням п. 9.1 ст. 9 Закон № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Згідно з п. 22.1 Закон № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі №303/2147/14-ц (провадження №6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, від 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі №452/3519/15. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18). З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Щодо нарахування пені за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів враховує, що наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами ст. 36 Закону, згідно з п. 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. Встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПАТ «СК «Україна», в тому числі за зобов`язаннями, що є предметом спору у цій справі. В силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З урахуванням викладеного, встановлені у справі №910/842/18 грошові вимоги (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПАТ «СК «Україна», мають преюдиційне значення і не потребують повторного доказування. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом №1961-IV та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство). За загальним правилом, викладеним в п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Норми ст. 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Натомість спеціальні норми Закону №1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика. Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону №1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі. При цьому преамбула ст. 41 Закону №1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями пп. "ґ" п. 41.1 цієї статті та із положеннями п. 20.3 ст. 20 Закону, п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до ст. 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених ст. 41 Закону №1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 цього Закону. Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПАТ «СК «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами п. 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу №5/31-03/2016 від 31.03.2016 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі. Дійшовши цього висновку, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до п. 20.3 ст. 20 та пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення. У контексті спірних правовідносин та висновків Великої Палати Верховного Суду щодо спірного питання слідує, що потерпіла внаслідок ДТП особа (інша особа, яка має/набула відповідне право), у випадку наявності договору страхування та за умови виникнення у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування, не може звернутись з позовом до завдавача шкоди (винуватця ДТП) в рамках деліктного зобов`язання, натомість повинна захищати своє право у процедурі банкрутства страховика цієї особи (завдавача шкоди), а у випадку ліквідації такого страховика у вказаній процедурі - отримати право вимоги відшкодування до МТСБУ, з огляду на приписи пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV. У такому випадку невирішеним залишається питання захисту цивільного права потерпілого щодо своєчасного і належного отримання гарантованих законом виплат - страхового відшкодування, зокрема у вигляді відповідальності за несвоєчасне виконання такого зобов`язання. Тому, з метою належного захисту права потерпілого на своєчасне та належне отримання гарантованих законом виплат (відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди), керуючись принципом верховенства права та враховуючи визначений Великою Палатою Верховного Суду спосіб захисту (щодо звернення не до завдавача шкоди, а до його страховика), колегія суддів вважає правомірним та справедливим, у даному випадку, покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ. Щодо позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Аналіз положень п. п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ. Тому, на переконання колегії суддів, з урахуванням положень пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. Наведеним спростовуються зазначені МТСБУ в обґрунтування апеляційної скарги доводи, зокрема про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими доводами апелянта частково, та, з огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, вважає, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникло з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Як зазначено вище, факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі, що розглядається. Таким чином судом встановлено обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що за вказаних висновків є початком перебігу строку позовної давності. ТОВ «Маркс.Капітал» звернулось з позовом до МТСБУ 26.05.2021. Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки. За наведених підстав, враховуючи дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позову в частині вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, про що заявив відповідач у справі. В той же час, згідно положень ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Враховуючи факт ліквідації ПАТ «СК «Україна» ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 та дату звернення ТОВ «Маркс.Капітал» з позовом у цій справі (26.05.2021), висновок господарського суду про пропуск позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені є правомірним. З огляду на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позову в частині вимог про стягнення пені, про що заявлено відповідачем у справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 275). Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Частинами 1, 4 ст. 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути змінене у його мотивувальній частині (зокрема щодо визначення початку перебігу строку позовної давності), в іншій частині судове рішення має бути залишене без змін; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/8590/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/8590/21 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/8590/21 залишити без змін. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 у справі №910/8590/21. Справу №910/8590/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак С.О. Алданова