Постанова Волинський апеляційний суд № 158/2220/21

Справа № 158/2220/21 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/93/22 Категорія: 53 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 січня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О.І., суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В : У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 25 листопада 2015 року між ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» і ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002196, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Volkswagen Caddy GP Kombi» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 09 серпня 2018 року з вини відповідача на 181 км автодороги сполученням Київ - Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Renault Magnum» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 , унаслідок якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження. Відповідно до Звіту про оцінку КТЗ №01-15/08 від 15.08.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 48416,28 грн.. Згідно з рахунком ТОВ «Автомир» №В000023234 від 14.08.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 48385,46 грн. і ці кошти страхова компанія виплатила шляхом безготівкового перерахування на рахунок ТОВ «Автомир», що підтверджується платіжним дорученням №039420 від 22.08.2018. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхової події була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ4508802. ТДВ СК «Альфа-Гарант» в порядку досудового врегулювання сплатило на користь ПрАТ «СК «УНІКА» суму страхового відшкодування у розмірі 20660,57 грн. згідно платіжного доручення від 31.10.2018. Різниця між фактичним розміром шкоди - 48385,46 грн. і отриманим страховим відшкодуванням - 20660,57 грн. становить 27724,89 грн., які позивач просив стягнути з відповідача на його користь, а також відшкодувати судові витрати. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 листопада 2021 в позові відмолено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до ч.16 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»). У деліктному зобов`язанні право вимоги до винної особи у особи, що відшкодувала шкоду потерпілому, виникає у порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, за якими страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року з вини відповідача на 181 км автодороги сполученням Київ - Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Caddy GP Kombi» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Magnum» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок якої автомобілю марки «Volkswagen Caddy GP Kombi» д.н.з. НОМЕР_1 завдано механічні пошкодження (а.с.23-26, 28-29). Відповідно до Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №245001/4098/0002196 від 25.11.2015 автомобіль марки «Volkswagen Caddy GP Kombi» д.н.з. НОМЕР_1 на дату ДТП був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (а.с.11-22). Згідно зі складеним СПД ОСОБА_3 15.08.2018 звітом про оцінку КТЗ №01-15/08 вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 48416,28 грн. (а.с.33-55). Згідно з рахунком ТОВ «Автомир» №В000023234 від 14.08.2018 вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 48385,46 грн. (а.с.56-62). Позивачем складено страховий акт від 16.08.2018 із розрахунком страхового відшкодування, згідно з яким прийнято рішення провести виплату страхового відшкодування у розмірі 48385,46 грн., які і було фактично виплачено шляхом безготівкового перерахування на рахунок ТОВ «Автомир», що підтверджується платіжним дорученням №039420 від 22.08.2018 (а.с.66). Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. У позовній заяві позивач зазначає про відшкодування йому ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхового відшкодування у розмірі 20660,57 грн., у зв`язку із чим різницю між виплаченою сумою страхового відшкодування та компенсованою сумою, розмір якої становить 27724,89 грн. має сплатити відповідач. Згідно з п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У порушення зазначеної процесуальної норми позивач не зазначив доказів, які підтверджують ліміт відповідальності ТДВ СК «Альфа-Гарант» за даним страховим випадком, наявність/відсутність франшизи, обґрунтування виплати ТДВ СК «Альфа-Гарант» не всієї суми страхового відшкодування, яка вимагалася позивачем у заяві від 03.09.2018 (а.с.67), чим не довів необхідності виплати різниці між виплаченою сумою страхового відшкодування та компенсованою сумою саме відповідачем. Крім того, розрахунком страхового відшкодування, зазначеним у страховому акті позивача визначено для виплати кошти у розмірі 48385,46 грн., із посиланням на врахування фізичного зносу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019, яким досліджувалися ці ж обставини щодо виплати страхового відшкодування позивачу Товариством СК «Альфа-Гарант» встановлено правильність виплати цим товариством саме ним визначеного розміру страхового відшкодування, з чим позивач погодився (а.с.106-111). При цьому, було обумовлено і про належність такого доказу, як складений СПД ОСОБА_3 15.08.2018 звіт про оцінку КТЗ №01-15/08, і про фізичний знос застрахованого автомобіля і про його ремонт до настання цієї ДТП. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував усі обставини справи, у тому числі і висновки Господарського суду міста Києва у судовому рішенні від 04 квітня 2019 року. Посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні спору суд мав урахувати визначену звітом суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 майнову шкоду - відхиляються апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються вище наведеними обставинами справи та нормами законодавства. Приєднання до апеляційної скарги копій свідоцтва, сертифіката та посвідчення суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 - не впливають на правильність оскаржуваного рішення. Крім того, такий доказ подано з порушенням норм процесуального права, оскільки жодних причин його неподання як до позовної заяви, так і суду першої інстанції - позивач не зазначив. Натомість, розпоряджаючись своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК), будучи обізнаним із мотивами незгоди відповідача як з позовом так і з конкретними доказами у справі, про що свідчить відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву (а.с.103-105), позивач неодноразово надсилав суду першої інстанції клопотання про розгляд справи у відсутності його представника за наявними у справі доказами (а.с.93, 124, 128, 131). Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий - суддя Судді