Постанова 4857 № 300/3069/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3069/21 пров. № А/857/21280/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Ільченко А.З., а також сторін (їх представників): від позивача - ОСОБА_3; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл., голови Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. Радиша Сергія Васильовича про визнання протиправними та скасування контракту керівника навчального закладу (в частині), розпорядження про оголошення конкурсу на посаду керівника ліцею (суддя суду І інстанції: Микитин Н.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 21.10.2021р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 23.06.2021р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати недійсним підпункт 1 пункту 3 розділу 5 контракту, укладеного 30.06.2020р. між Рожнівською сільською радою об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 68-р від 31.05.2021р. «Про оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради» (а.с.3-6). Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.39-40). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.78-86). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.91-96). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що всупереч вимогам ст.ст.2-1, 5-1 КЗпП України, ч.13 ст.39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» відповідач передбачив в п.5.3 укладеного з нею контракту додаткову підставу для його дострокового розірвання - досягнення пенсійного віку, чим поставлено апелянта в нерівні умови в порівнянні з іншими працівниками, які не є пенсіонерами або не досягнули пенсійного віку в період дії трудового договору. Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Згідно з ч.2 ст.11 Закону України № 3721-XII від 16.12.1993р. «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Відповідно до п.5 розділу II Рекомендацій 1982 року щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця № 166, прийнятих Генеральною конференцією Міжнародної організації праці 02.06.1982р., крім підстав, зазначених у статті 5 Конвенції 1982 року про припинення трудових відносин (993 005), законною підставою для припинення трудових відносин не повинні бути такі причини: а) вік, залежно від національних законодавства і практики, що стосуються виходу на пенсію. Згідно з п.5 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затв. постановою КМ України № 170 від 19.03.1994р., умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Як слідує із змісту п.2 розділу V Роз`яснення Міністерства освіти і науки України № 1/9-201 від 08.04.2020р. «Щодо нагальних питань впровадження Закону України «Про повну загальну середню освіту» досягнення пенсійного віку керівником закладу освіти, з яким укладено контракт на визначений строк, не є підставою дострокового припинення строку дії контракту. Окрім цього, судом не прийнято до уваги тої обставини, що здійснена примітка стосовно незгоди з п.5.3 контракту, яка вчинена позивачем не після підписання та вступу в дію контракту, а під час підписання (укладення) контракту на всіх примірниках, як умова його підписання та продовження трудових відносин, свідчить про її відмову продовжувати трудові відносини при наявності в ньому незаконного пункту. Враховуючи незаконність включення до контракту оспорюваного пункту, як підстави звільнення, розпорядження голови Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 68-р від 31.05.2021р. «Про оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради підлягає визнанню неправомірним, оскільки у відповідачів були відсутніми належні правові підстави для його оголошення та проведення. При цьому суд першої інстанції не врахував той факт, що конкурс було оголошено на посаду, яка не є вакантною та на якій апелянт продовжує перебувати по теперішній час. Відповідачами Рожнівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл., головою Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. Радишем С.В. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останні вважають її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошують на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.134-138). Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено під час судового розгляду, 10.06.2020р. директором Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребника Радиш О.Ю. подано до голови Рожнівської об`єднаної територіальної громади заяву про укладення строкового трудового договору на шість років з 01.07.2020р. по 30.06.2025р. (а.с.54). Рішенням Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади № 1-23/2020 від 30.06.2020р. «Про укладення строкових договорів з керівниками закладів загальної середньої освіти Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади» вирішено трудові відносини, зокрема, з ОСОБА_1 , директором Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл., яка працювала за безстроковим трудовим договором, продовжити на шість років, без проведення конкурсу, з 01 липня 2020 року по 30 червня 2026 року на умовах контракту (додаток 2) (а.с.53). 30.06.2020р. між Рожнівською сільською радою об`єднаної територіальної громади та позивачем було укладено контракт про те, що ОСОБА_1 , яка призначена 08.07.2002р. на посаду керівника за безстроковим трудовим договором, за її згодою, керуючись підпунктом 1 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» продовжує працювати на посаді директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. за контрактом наступні шість років без проведення конкурсу (а.с.67-72). Вказаний контракт підписано від засновника - Головою Рожнівськогої сільскої ради ОСОБА_2 із проставленням відповідної гербової печатки та позивачем. Також цей контракт містить вчинене позивачем застереження про те, що з умовами контракту вона згідна за виключенням пункту 5.3 (1), як такий що не передбачений пунктом 13 статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (а.с.72). Листом № 621/2.02.-03 від 26.04.2021р. Рожнівська сільська рада повідомила директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника ОСОБА_1 про те, що 30.06.2021р. відповідно до розділу 5 пункту 3 підпункту 1 контракту, затвердженого рішенням ХХІІІ сесії Рожнівської сільської ради № 1-23/2020 від 30.06.2020р., з нею буде розірвано контракт у зв`язку із досягненням нею пенсійного віку під час дії контракту, котрий вважається чинним виключно до завершення поточного навчального року (а.с.10). Розпорядженням № 46-р від 26.04.2021р. «Про оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради» оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантної посади директора вказаного ліцею (а.с.11). Оголошений вищевказаним розпорядженням конкурс не відбувся у зв`язку з відсутністю кандидатів на дану посаду, що підтверджується розпорядженням № 67-р від 28.05.2021р. (а.с.12). Надалі відповідно до розпорядження № 68-р від 31.05.2021р. повторно оголошено конкурсний відбір на заміщення вакантної посади директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника та встановлено кінцевий термін подачі документів претендентами до 29.06.2021р. (а.с.13). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору. 18.03.2020р. набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту», на підставі якого і за письмовою згодою позивача було переведено на строковий трудовий договір шляхом укладення контракту від 30.06.2020р. відповідно до рішення Рожнівської сільської ради № 1-23/2020 від 30.06.2020р. Підпунктом 1 пункту 5.3 контракту від 30.06.2020р. серед підстав для дострокового припинення контракту визначено, зокрема, що при досягненні керівником пенсійного віку під час дії контракту такий вважається чинним виключно до завершення поточного навчального року. Під час 2020-2021 навчального року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку, що визнається сторонами. Норма ч.13 ст.39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» містить обов`язкові підстави дострокового звільнення керівника закладу загальної середньої освіти, які повинні бути передбачені у трудовому договору (контракті), однак такий перелік не є вичерпним. Зокрема, про можливість встановлення додаткових, крім обов`язкових, підстав дострокового розірвання контракту свідчить зміст п.17 постанови КМ України № 170 від 19.03.1994р. «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору». При цьому, визначення строку дії контракту в п.6.1 до 30.06.2026р., не унеможливлює його дострокового розірвання з визначених ним підстав. Підписання спірного контракту зі сторони позивача вказує на її добровільне волевиявлення працювати на умовах і у період, що визначені у контракті. Позивачем не надано суду доказів, що укладення нею контракту не було добровільним або було результатом тиску на неї. При цьому, вчинена власноручно на контракті примітка, після підписів сторін контракту, не вказує на зміну умов контракту, які не можуть здійснюватись в односторонньому порядку. Так, примітка підписана одноособово ОСОБА_1 , тоді як підпис та печатка засновника є відсутніми під такою, що свідчить про непогодження її іншою стороною контракту. Більше того, пунктом 5.1 контракту встановлено порядок внесення змін та доповнень до цього контракту, а саме такі здійснюються за угодою сторін шляхом підписання додаткових угод, а не внесенням приміток однією зі сторін. Таким чином, з 30.06.2020р. контракт та рішення сесії від 30.06.2020р. не змінювалися і жодних рішень про внесення змін до умов контракту Рожнівською сільською радою не приймалось. Відтак, позивач, займаючи посаду директора, відноситься до категорії педагогічних працівників, з яким відповідно до вимог ч.4 ст.20 та ч.3 ст.54 Закону № 1060-ХІІ укладається контракт, оскільки контрактна форма трудового договору щодо директора комунального навчального закладу законодавчо визначена саме законом, а сторони, укладаючи 30.06.2020р. відповідний контракт, реалізували своє волевиявлення щодо його умов, що відповідає вимогам законодавства та не дає підстав для визнання його незаконним та скасування. Позовна вимога про скасування розпорядження голови Рожнівської сільської ради № 68-р від 31.05.2021р. «Про оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради є похідною від вимоги про визнання недійсним пп.1 п.3 розділу 5 укладеного між сторонами контракту від 30.06.2020р., відтак також не підлягає до задоволення. Між тим, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Первинно колегія суддів звертає увагу на юрисдикцію справи. У частині вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 5.3 розділу 5 контракту, укладеного 30.06.2020р. між Рожнівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. та ОСОБА_1 , є наявним спір про право, оскільки вказані правовідносини регулюються приписами трудового законодавства. Колегія суддів звертає увагу на те, що суди вже з`ясовували питання про належність справи до адміністративної чи цивільної юрисдикції. Зокрема, ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської обл. від 18.06.2021р. у справі № 347/1174/21 відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за аналогічними позовними вимогами, а також роз`яснено про належність спору до юрисдикції адміністративних судів (а.с.21-22). Вказана ухвала суду сторонами не оскаржувалася і набрала законної сили. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.319 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги. Водночас, у ч.ч.1, 2 ст.3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, наведені положення абз.2 ч.1 ст.319 КАС України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення ЄСПЛ є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень ч.2 ст.3 КАС України. Як указує ЄСПЛ, у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975р., заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) від 17.01.2012р., заява № 36760/06, пункт 230). Згідно зі ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (mutatis mutandis рішення від 09.12.2010р. у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ установив порушення п.1 ст.6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38 - 40); рішення від 01.12.2011р. у справі «Андрієвська проти України» (Andriyevska v. Ukraine, заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення п.1 ст.6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26); рішення від 17.01.2013р. у справі «Мосендз проти України» (Mosendz v. Ukraine, заява № 52013/08), у якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого ст.13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122 - 125); рішення від 21.12.2017р. у справі «Шестопалова проти України» (Shestopalova v. Ukraine, заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч п.1 ст.6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)). Отже, постановлення Косівським районним судом Івано-Франківської обл. ухвали про відмову у відкритті провадження, обґрунтованої тим, що цей спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. За таких умов непослідовність національного суду створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист і з огляду на наведену аргументацію колегія суддів дійшла висновку, що розгляд цього спору має продовжуватися за правилами адміністративного судочинства. Стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів враховує, що питання поновлення вказаного строку вирішено судом в установленому порядку. Зокрема, ухвалою суду від 29.06.2021р. було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстав, зокрема, представлення заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду (а.с.33 і на звороті). 09.07.2021р. позивачем скеровано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, відповідно до якої про порушення своїх прав вона довідалася з листа Рожнівської сільської ради № 621/2.02.-03 від 26.04.2021р., яким повідомлялося про розірвання спірного контракту (а.с.37-38). Проаналізувавши наведені причини, суд першої інстанції визнав їх поважними, а відтак ухвалою суду від 23.08.2021р. поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду із розглядуваним позовом (а.с.39-40). Будь-яких нових обставин, які б спростовували такий висновок суду, під час апеляційного розгляду не встановлено. Водночас, відповідачами не оскаржувалося рішення суду в частині незастосування наслідків пропуску строку звернення до суду із розглядуваним позовом, а тому покликання останнього у відзиві на апеляційну скаргу на недотримання позивачем строку звернення до суду без поважних причин колегія суддів відхиляє. Вирішуючи наведений спір по суті, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Розглядувані правовідносини регулюються нормами КЗпП України та Закону України «Про повну загальну середню освіту» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, частиною першої ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Згідно з ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. Як слідує із висновків, що викладені у рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/98 від 09.07.1998р. в справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (ст.9 КЗпП України). 18.03.2020р. набрав чинності Закон України № 463-IX від 16.01.2020р. «Про повну загальну середню освіту». Підпунктом 1 п.3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 463-IX визначено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 1 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону; Відповідно до ч.1 ст.38 цього Закону керівником закладу загальної середньої освіти може бути особа, яка є громадянином України, вільно володіє державною мовою, має вищу освіту ступеня не нижче магістра, стаж педагогічної та/або науково-педагогічної роботи не менше трьох років (крім керівників приватних, корпоративних закладів освіти), організаторські здібності, стан фізичного і психічного здоров`я, що не перешкоджає виконанню професійних обов`язків, пройшла конкурсний відбір та визнана переможцем конкурсу відповідно до цього Закону. Частиною 13 ст.39 наведеного Закону визначено, що керівник закладу загальної середньої освіти звільняється з посади у зв`язку із закінченням строку трудового договору або достроково відповідно до вимог законодавства та умов укладеного трудового договору. Припинення трудового договору з керівником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням строку його дії або його дострокове розірвання здійснюється відповідною посадовою особою засновника (головою відповідної ради чи керівником державного органу) або керівником уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) з підстав та у порядку, визначених законодавством про працю. Керівник приватного, корпоративного закладу освіти звільняється з посади засновником (засновниками) відповідно до положень законодавства про працю, установчих документів закладу та укладеного трудового договору. Підставами для дострокового звільнення керівника закладу загальної середньої освіти, які повинні бути передбачені у трудовому договорі, є: порушення вимог цього Закону щодо мови освітнього процесу; порушення вимог статей 30 і 31 Закону України «Про освіту»; порушення прав учнів чи працівників, встановлене рішенням суду, яке набрало законної сили; систематичне неналежне виконання інших обов`язків керівника, визначених цим Законом; неусунення у визначений строк порушень вимог законодавства, виявлених під час інституційного аудиту чи позапланового заходу державного нагляду (контролю). Відтак, норма ч.13 ст.39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» містить обов`язкові підстави дострокового звільнення керівника закладу загальної середньої освіти, які повинні бути передбачені у трудовому договорі (контракті). Серед підстав дострокового звільнення керівника закладу загальної середньої освіти не передбачено такої як досягнення пенсійного віку керівником закладу освіти, з яким укладено контракт на визначений строк. Розширене тлумачення підстав дострокового звільнення керівника закладу загальної середньої освіти, зокрема, шляхом доповнення таких новими, наведеним Законом не передбачено. Водночас, враховуючи мету запровадження особливої форми трудового договору - трудового контракту (контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на забезпечення умов для проявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, підвищення взаємної відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника - п.4 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затв. постановою КМ України № 170 від 19.03.1994р. «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору»), застереження щодо неможливості погіршення умовами контракту становища працівника порівняно з чинним законодавством, включення до умов контракту з керівником закладу освіти такої додаткової підстави для його дострокового розірвання як досягнення пенсійного віку суперечить вимогам КЗпП України та Закону України № 463-IX від 16.01.2020р. «Про повну загальну середню освіту». За загальним правилом, досягнення працівником пенсійного віку не є підставою для звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Особа, яка досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також особа, якій до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року, визначається законодавством як громадяни похилого віку відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Згідно з ст.11 Закону України № 3721-XII від 16.12.1993р. «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними цільовими програмами, територіальними та місцевими програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку. Переведення працівника похилого віку і працівника передпенсійного віку з одного робочого місця на інше не допускається без його згоди, якщо при цьому змінюються істотні умови праці. Водночас, під час судового розгляду справи відповідачами не обґрунтовано необхідності або доцільності включення в укладений контракт з ОСОБА_1 спірної умови для дострокового розірвання контракту. Дійсно, пунктом 17 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затв. постановою КМ України № 170 від 19.03.1994р. «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», передбачено, що у контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. Разом з тим, вказаний пункт повинен застосовуватися системно разом із іншими нормами цього Положення і діючого законодавства та будь-якому випадку не повинен погіршувати становища працівника. Отже, із урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що підпункт 1 пункту 5.3 розділу 5 контракту, укладеного 30.06.2020р. між Рожнівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. та ОСОБА_1 , яким визначено таку підставу для дострокового припинення контракту як «при досягненні Керівником пенсійного віку під час дії контракту такий вважається чинним виключно до завершення поточного навчального року» суперечить вимогам закону, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Наведені доводи мають визначальне значення для вирішення спору, через що решта тверджень та аргументів сторін (зокрема, щодо дотримання порядку укладення контракту і внесення змін до нього) не розцінюються як такі, що спричиняють принциповий вплив на висновки апеляційного суду в цій частині. Таким чином, оскільки вищенаведена правова підстава для дострокового припинення контракту з ОСОБА_1 є незаконною, тому правові підстави для оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради на підставі абз.4 ч.2 ст.25 Закону України «Про освіту» та ст.39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» є відсутніми. У зв`язку з тим, що за своїм характером позовна вимога про скасування розпорядження голови Рожнівської сільської ради № 68-р від 31.05.2021р. «Про оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради» є похідною від вимоги про визнання недійсним пп.1 п.3 розділу 5 укладеного між сторонами контракту від 30.06.2020р., відтак вона також підлягає до задоволення, з огляду на вищевикладені мотиви. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення шляхом визнання протиправними та скасування підпункту 1 пункту 5.3 розділу 5 контракту, укладеного 30.06.2020р. між Рожнівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. та ОСОБА_1 , розпорядження голови Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. № 68-р від 31.05.2021р. «Про оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради». За правилами ст.139 КАС України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1816 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 2724 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги; всього - 4540 грн. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. в адміністративній справі № 300/3069/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати підпункт 1 пункту 5.3 розділу 5 контракту, укладеного 30.06.2020р. між Рожнівською сільською радою об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. та ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. № 68-р від 31.05.2021р. «Про оголошення конкурсу на посаду директора Рожнівського ліцею «Гуцульщина» імені Федора Погребенника Рожнівської сільської ради». Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рожнівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської обл. (місцезнаходження: 78635, Івано-Франківська обл., Косівський район, с.Рожнів, вул.Героїв Небесної Сотні, 26; код ЄДРПОУ 04354389) на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1816 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 2724 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги; всього - 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 12.01.2022р.