Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21275/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21275/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про: - визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 90 % від заробітної плати без обмеження розміру пенсії; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести позивача з 18 липня 2019 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723 в редакції 1993 року в розмірі 90 % від заробітної плати без обмеження розміру пенсії відповідно до довідки №154483/05 від 16 липня 2019 року; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 18 липня 2019 нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723 в редакції 1993 року в розмірі 90 % від заробітної плати без обмеження розміру пенсії відповідно до довідки №154483/05 від 16 липня 2019 року "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця" (в середніх розмірах перед зверненням за пенсією)" посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність праці, премії, допомоги при наданні щорічної відпустки, компенсації за невикористану щорічну відпустку, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, оплата щорічної основної відпустки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства. Також представник відповідача зазначив, що норми Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII не містить норм, які передбачають призначення пенсії за віком державним службовцям в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у трудовій книжці від 20 квітня 1979 року серія НОМЕР_1 оформленої на ім`я ОСОБА_1 містяться записи №10, 13, 16, 23, 24, 26 відповідно до яких: 04 квітня 1994 року - присвоєно 13 ранг державного службовця; 06 жовтня 1998 року - встановлено 12 ранг державного службовця; 16 березня 2001 року - присвоєно 11 державного службовця; 01 квітня 2016 року - присвоєно 10 ранг державного службовця; 04 травня 2016 року - присвоєно 6 ранг державного службовця; від 31 липня 2017 року - звільнена з займаної посади за власним бажанням. До позову додано посвідчення (видано довічно) від 28 лютого 2017 року серії НОМЕР_2 про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ група загальне захворювання. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 18 липня 2019 року відповідно до якої просив перевести її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" в розмірі 90% без обмеження розміру пенсії із заробітку по довідці від 16 липня 2019 року №154483/05 з урахуванням посадового окладу, надбавки за ранг, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, премії, оплату щорічної відпустки, компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги. Листом від 03 жовтня 2019 №21664/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 №889-VIII. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час подання заяви від 18 липня 2019 року позивач мала право на призначення пенсії відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі на відповідну дату. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 90 Закону України "Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною 1 ст. 26 Закону України Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; Пунктом 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Як вбачається з копії паспорта серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має право на одержання пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року в розмірі 90 відсотків заробітної плати заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16 липня 2019 року №154483/05 в червні 2019 року склала 93234,58 грн. без обмеження максимального розміру. Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час звернення позивача з заявою від 18 липня 2019 року) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до "Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (в редакції чинній на час звернення з заявою) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (п. 1). Право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого п. 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: зокрема жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (п.3). Пунктом 4 "Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що станом на час подання заяви від 18 липня 2019 року позивач мав право на призначення пенсії відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі на відповідну дату. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів позивача щодо застосування Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року станом на час подання заяви про переведення на пенсію за віком від 18 липня 2019 року. Пунктом 5 "Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" визначено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою (пункт 6). Отже є обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16 липня 2019 року №154483/05 у відповідь на запит позивача про отримання публічної інформації не є довідкою, що подається для призначення пенсії державним службовцям, відповідно вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести позивача з 18 липня 2019 року з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в редакції 1993 року в розмірі 90 % від заробітної плати без обмеження розміру пенсії згідно з довідкою від 16 липня 2019 року №154483/05 є необґрунтованими. З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких Є.В. Чаку