Постанова 4855 № 320/2464/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2464/21 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області та просить: - визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області щодо не перерахунку і не виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області здійснити перерахунок та виплату, ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (з урахуванням раніше виплачених сум). Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, виходив з того, що оскільки на час проведення виплат до 5 травня у 2020 році діяли одночасно норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону як акту вищої юридичної сили у редакції Закону від 25 грудня 1998 року. Крім того, суд підкреслив, що саме УСЗН Бориспільської міськради є належним відповідачем у цій справі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у частині зробити перерахунок відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, суд не врахував, що УСЗН Бориспільської міськради, як орган місцевого самоврядування, діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі постановами Кабінету Міністрів України, по-друге, суд не взяв до уваги, що відповідач отримує від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області списки осіб, яким відповідно до Закону передбачена виплата разової грошової допомоги, не здійснює формування, ведення та зберігання особових справ, а тому повноважень щодо проведення дій (перерахунків та виплат інших сум, ніж зазначених у списках) останній не має, по-третє, суд залишив поза увагою, що перерахунок повинна здійснити інша установа. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 30 квітня 2015 року, що дає право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Зі змісту позовної заяви вбачається та не заперечується відповідачем, що у 2020 році позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1390,00 грн. Не погоджуючись з розміром отриманої грошової допомоги за 2020 рік, позивач звернувся до відповідача із завою, в якій просив нарахувати та виплатити невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік у сумі 6800,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком у 2020 році, позивач звернувся з даним позовом до суду. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 12, 17-1 Закону, а також позиції Верховного Суду від 13.01.2021 року у зразковій справі №440/2722/20 і ряду підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що належна Позивачу до 5 травня за 2020 рік грошова допомога з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 має бути виплачена у розмірі, визначеному саме Законом, а не підзаконним актом Уряду України. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року. Таким чином, починаючи з 27 лютого 2020 року розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.». При цьому, на переконання судової колегії, чинність станом на день здійснення виплати позивачу разової грошової допомоги Постанови №112 не може бути підставою для висновку про обґрунтованість розміру виплаченої ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 1390,00 грн., оскільки до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми саме ст. 12 Закону як акту вищої юридичної сили. З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Наведене застосування норм матеріального права з огляду на ієрархію правових норм у правовій системі України викладено у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, щодо якої справа № 320/2296/21 є типовою. Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Відтак судом апеляційної інстанції критичної оцінюється посилання УСЗН Бориспільської міськради як на підставу для відмови в задоволенні позову на те, що виплата допомоги до 5 травня за 2020 рік здійснена у розмірі згідно затвердженого обсягу видатків, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити у залежність від видатків бюджету. Щодо доводів апелянта про те, що перерахунок здійснює інша установа, а не відповідач, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Згідно п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, таким органом є Мінсоцполітики. При цьому підпунктом 41 пункту 4 указаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону. У свою чергу, підпунктом 1 пункту 1 Постанови №112 установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у визначених положеннями цієї Постанови №112 розмірах. З урахуванням наведених вище правових норм та висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 щодо їх застосування, колегія суддів приходить до висновку, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги. Таким чином, оскільки у 2020 році разова грошова допомога до 5 травня була виплачена ОСОБА_1 саме УСЗН Бориспільської міськради та соціальні виплати учасникам бойових дій на рівні міста Бориспіль проводяться останнім, то саме він є належним відповідачем у цій справі. Доводи Апелянта про незалучення судом першої інстанції до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому Позивач перебуває на обліку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відповідно до положень Постанови №112, лише визначає перелік осіб, які мають право на отримання грошової допомоги до 5 травня, водночас, саме УСЗН Бориспільської міськради допущено протиправну бездіяльність щодо виплати Позивачу щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону. Щодо посилання Відповідача в апеляційній скарзі на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області та постанови Київського апеляційного адміністративного суду суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких Є.В. Чаку