Постанова 4855 № 640/38/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/38/21 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого суддів Файдюка В.В., Суддів Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М., При секретарі Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України (далі - відповідач, Держслужба транспорту), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати накази Державної служби морського та річкового транспорту України від 23 жовтня 2020 року № 521-к "Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії "Б" на період дії карантину" та від 02 грудня 2020 року № 630-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; - поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту з 02 грудня 2020 року; - стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2020 року по день прийняття рішення суду по суті заявлених позовних вимог та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, по день фактичного розрахунку; - допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді директора Департаменту правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту з 02 грудня 2020 року та стягненні середнього заробітку у межах суми заробітної плати за один місяць. Позов обґрунтовано тим, що наказ відповідача від 02 грудня 2020 року № 630-к про звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» є безпідставним, оскільки не відбулось скорочення посади, яку займала позивач, після введення в дію структури та штатного розпису відповідача, вказаним наказом порушено права позивача на державну службу. Крім того, при звільненні позивача відповідачем допущено порушення процедури звільнення, позаяк не запропоновано іншої посади перед звільненням та належним чином не повідомлено про наступне звільнення. На переконання позивача, звільненню останньої передувало упереджене ставлення керівника Державної служби морського та річкового транспорту України до принципової позиції позивача щодо візування юридичною службою, яку вона очолювала, усіх документів, які можуть бути предметом розгляду в судах. Водночас, такі документи керівником Державної служби морського та річкового транспорту України до позивача не надходили. Крім того, позивач вважає протиправним наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 23 жовтня 2020 року № 521-к «Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину», оскільки останній не відповідає Закону України «Про державну службу» щодо процедури призначення на посаду державної служби та Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року даний позов залишено без задоволення. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття відповідачем наказів від 02 жовтня 2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України» свідчить про скорочення посади директора Департаменту правового забезпечення, визначеного Штатним розписом у редакції від 23 березня 2020 року, що є підставою для припинення державної служби позивача та подальшого її звільнення. Крім того, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення або керівника державної служби. Вказав, що у суду відсутні підстави вважати, що Попередження про наступне звільнення від 19 жовтня 2020 року №130 ОСОБА_1 в порушення Закону №889 не є доведеним. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позову у повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що її звільнення з посади директора Департаменту правового забезпечення є безпідставним, оскільки не відбулось скорочення посади, яку вона займала, після введення в дію структури та штатного розпису відповідача, оскаржуваним наказом порушено право позивача на працю, на державну службу та заробітну плату. Відповідно до наказу Морської адміністрації від 02 жовтня 2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та наказу Морської адміністрації від 02 жовтня 2020 року №256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік». Вказаним штатним розписом у розділі IV Департамент правового забезпечення передбачено посаду директора департаменту, яку позивач обіймала на час звільнення. Тобто, не змінились ні структура, ні штатний розпис Департаменту правого забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту. Не змінилась навіть назва Департаменту правового забезпечення та назва посади директора Департаменту, не змінились і функціональні обов`язки Департаменту правого забезпечення як юридичної служби центрального органу виконавчої влади, які є типовими відповідно до Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1040, і не змінюються не залежно від виду структурного підрозділу, а саме департаменту, управління, відділу чи сектору. Крім цього, наказом Морської адміністрації від 23 жовтня 2020 року № 521-к «Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину» на посаду директора Департаменту правового забезпечення було оголошено добір як на вакантну, в той час, коли посаду директора Департаменту правового забезпечення обіймала позивач і ця посада не була вакантною, що є порушенням Закону України «Про державну службу» та процедури проведення призначення державних службовців. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зауважено про її безпідставність та наголошено на законності оскаржуваного рішення. Вказано, що попередження ОСОБА_1 було здійснено Морською адміністрацією 19 жовтня 2020 року відповідно до вимог частини 3 статті 87 Закону та 23 жовтня 2020 року ознайомлено ОСОБА_1 про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону шляхом надсилання копії попередження на поштову електронну адресу ОСОБА_1 . На час звільнення позивача, редакція Закону № 889-VIII не передбачала обов`язку роботодавця пропонувати працівнику можливість переведення на іншу посаду відповідно до його кваліфікації перед звільненням, про що вказано судом першої інстанції. Наголошено, що у Департаменті правового забезпечення відбулись певні структурні зміни: а саме замість відділу договірної роботи та майнових відносин (в якому скорочено 2 посади головних спеціалістів та 2 посади провідних юрисконсультів) утворено відділ аналізу проектів законодавства на відповідність міжнародним договорам (в якому утворили 2 посади головних спеціалістів та 2 посади провідних юрисконсультів), також структурних змін зазнав відділ правової роботи в якому скорочена 1 посада провідного юрисконсульта та утворена 1 посада головного спеціаліста. Викладене свідчить про зміни структури та штату Державної служби морського та річкового транспорту України без скорочення штату державних службовців, внаслідок чого посаду директора Департаменту правового забезпечення, яку обіймав апелянт, скорочено, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" зумовило виникнення підстави для припинення її державної служби та звільнення. Зауважено щодо зміни функціональних обов`язків структурних підрозділів - Департаменту правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту України, зокрема, скорочення функцій департаменту в сфері здійснення договірної роботи та майнових відносин, появи відділу аналізу проектів законодавства на відповідність міжнародним договорам тощо. Вказано, що наказ Державної служби морського та річкового транспорту від 23 жовтня 2020 року №521-к було прийнято відповідно до вимог Порядку №290, оскільки вказаним наказом здійснювався добір саме на вакантну посаду державної служби категорії «Б», а не на посаду, яку займала апелянт, оскільки її посада була скорочена. Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 08 серпня 2018 року №24 затверджено, зокрема, Положення про Департамент правового забезпечення та міжнародних відносин Державної служби морського та річкового транспорту України. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 13 лютого 2019 року №61-к ОСОБА_1 з 14 лютого 2019 року призначено на посаду директора Департаменту правового забезпечення та міжнародних відносин за результатами конкурсного відбору, проведеного відповідно до Закону України «Про державну службу». Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 01 квітня 2020 року №75 введено в дію штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік з 01 квітня 2020 року. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 02 жовтня 2020 року №256 введено в дію штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік з 02 жовтня 2020 року, погоджений 15 вересня 2020 року Міністерством фінансів; втрачено чинність наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 01 квітня 2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік». 19 жовтня 2020 року в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України складено Попередження №130 про наступне звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із введенням в дію з 02 жовтня 2020 року структури та штатного розпису Морської адміністрації, відповідно до наказів Морської адміністрації від 02 жовтня 2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та від 02 жовтня 2020 року № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту», та надіслано таке Попередження на електронну адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно копії табелю обліку робочого часу з 01 по 31 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 перебувала у додатковій щорічній відпустці 23 жовтня 2020 року у кількості 1 день. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 23 жовтня 2020 року № 521-к «Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину» відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», Порядку призначення на посади державної служби на період карантину, установленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №290, оголошено добір на вакантну посаду державної служби категорії «Б» директора Департаменту правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту України шляхом оприлюднення на Єдиному порталі вакансій державної служби оголошення на посаду державної служби на період дії карантину. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 02 грудня 2020 року №630-к «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , директора Департаменту правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту України, із займаної посади з 02 грудня 2020 року, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». Підставами зазначено: наказ Морської адміністрації від 02 жовтня 2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та від 02 жовтня 2020 року № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України», попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 19 жовтня 2020 року №

130. Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 23 грудня 2020 року №319 затверджено, зокрема, Положення про Департамент правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту України; визнано такими, що втратили чинність наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 08 серпня 2018 року №24 «Про затвердження положень про Департамент правового забезпечення та міжнародних відносин Державної служби морського та річкового транспорту України, його структурні підрозділи та посадових інструкцій державних службовців та працівників Департаменту», та наказ від 28 грудня 2018 року №201 «Про внесення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 08 серпня 2018 року №24». Вважаючи наказ про звільнення, наказ про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі також - Закон №889, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Частиною 2, пунктом 2 частини 3 статті 3 Закону №889 встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється, зокрема, на державних службовців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Частинами 1-3 статті 5 Закону №889 встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Статтею 83 Закону №889 встановлені підстави для припинення державної служби. Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону №889, державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889 передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Частиною 3 статті 87 Закону №889 встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу (абзац 4 частини 3 статті 87 Закону). Відповідно до Положення про утворення Державної служби морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 року № 1095 Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості). Морська адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Пунктом 15 зазначеного Положення регламентовано, що граничну чисельність державних службовців та працівників Морської адміністрації затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру апарату Морської адміністрації затверджує Голова Морської адміністрації за погодженням з Міністром інфраструктури. Штатний розпис і кошторис апарату Морської адміністрації затверджує Голова Морської адміністрації за погодженням з Мінфіном. Отже, правова норма, викладена у статті 87 Закону № 889, чинна на момент виникнення спірних правовідносин, пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, але і у разі скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. Судом встановлено, що підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало скорочення посади внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців Державної служби морського та річкового транспорту України. Так, до 02 жовтня 2020 року штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік визначався наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 01 квітня 2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік». Відповідно до Штатного розпису на 2020 рік, в редакції від 23 березня 2020 року, з 01 квітня 2020 року загальна чисельність штатних посад Державної служби морського та річкового транспорту України становить 651 штатну одиницю. Відповідно до Штатного розпису в редакції від 23 березня 2020 року, структурний підрозділ «Департамент правового забезпечення» включає посаду Директора департаменту (1 штатна посада), відділи із наступними штатними посадами (кількість): «Відділ претензійно-позовної роботи»: заступник директора департаменту - начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (3 ш.п.), провідний юрисконсульт (1 ш.п.); «Відділ правової роботи» : начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (2 ш.п.), провідний юрисконсульт (2 ш.п.); «Відділ нормативний актів»: заступник директора департаменту - начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (3 ш.п.), провідний юрисконсульт (1 ш.п.); «Відділ договірної роботи та майнових відносин»: начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (2 ш.п.), старший державний інспектор (2 ш.п.). Всього по департаменту 21 штатна посада. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , позивача переведено на посаду директора Департаменту правового забезпечення 16 квітня 2020 року у зв`язку із введенням в дію структури та штатного розпису на 2020 рік (запис 52). Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 02 жовтня 2020 року №256 введено в дію з 02 жовтня 2020 року штатний розпис Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік, погоджений 15 вересня 2020 року Міністерством фінансів України; вважається таким, що втратив чинність наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 01 квітня 2020 року №75 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України на 2020 рік». Згідно структури та штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України, введених в дію наказами відповідача від 02 жовтня 2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України», від 02 жовтня 2020 року № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України», з 02 жовтня 2020 року загальна чисельність штатних посад відповідача становить

651. Водночас, відповідно до Штатного розпису в редакції від 15 вересня 2020 року, структурний підрозділ «Департамент правового забезпечення» включає посаду Директора департаменту (1 штатна посада), відділи із наступними штатними посадами (кількість): «Відділ претензійно-позовної роботи»: заступник директора департаменту - начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (3 ш.п.), провідний юрисконсульт (1 ш.п.); «Відділ правової роботи»: начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (3 ш.п.), провідний юрисконсульт (1 ш.п.); «Відділ нормативний актів»: заступник директора департаменту - начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (3 ш.п.), провідний юрисконсульт (1 ш.п.); «Відділ аналізу проєктів законодавства та відповідність міжнародним договорам»: начальник відділу (1 ш.п.), головний спеціаліст (2 ш.п.), провідний юрисконсульт (2 ш.п.). Всього по департаменту 21 штатна посада. З порівняльного аналізу штатних розписів відповідача на 2020 рік, у редакціях від 23 березня 2020 року та від 15 вересня 2020 року, вбачається, що відбулася зміна структури Департаменту, який очолювала позивач. Так, замість «Відділу договірної роботи та майнових відносин», який за штатним розписом в редакції від 23 березня 2020 року, перебував у структурі Департаменту правового забезпечення, включено «Відділ аналізу проєктів законодавства та відповідність міжнародним договорам». В свою чергу, «Відділ договірної роботи та майнових відносин» відповідно до Штатного розпису в редакції від 15 вересня 2020 року, включено до структури іншого департаменту, а саме, «Департаменту фінансово-економічної роботи, бухгалтерського обліку і звітності». Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 2 Закону №889 посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону. Таким чином, відбулися зміни функціональних обов`язків директора департаменту внаслідок зміни структурних підрозділів Департаменту правового забезпечення Державної служби морського та річкового транспорту України. Крім того, встановлено, що у структурі «Відділу правової роботи» скорочено одну посаду провідного юрисконсульта та збільшено на 1 штатну посаду головного спеціаліста, таким чином змінилась також штатна чисельність посад департаменту. Отже, прийняття відповідачем наказів від 02 жовтня 2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України» свідчить про скорочення, зокрема, посади директора Департаменту правового забезпечення, визначеного Штатним розписом у редакції від 23 березня 2020 року, що, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889, зумовило виникнення підстави для припинення державної служби позивача та подальшого звільнення. Щодо доводів позивача про переважне право щодо її залишення на роботі, слід зазначити наступне. 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців. Зокрема, відповідно до частини 6 статті 49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. При цьому, Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» внесені аналогічні зміни в Закон України «Про державну службу», який набрав чинності 13 лютого 2020 року. Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX змін у Закон України «Про державну службу», норми частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, на державних службовців не поширюються. Слід зазначити, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників. Однак, положеннями частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом. Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме, нормами Закону України «Про державну службу», на день прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням посади державної служби, чисельності або штату працівників, підлягають застосуванню саме норми спеціального законодавства, в той час, як доводи позивача щодо переважного застосування норм Кодексу законів про працю України в межах спірних правовідносин є помилковими. Згідно частини 3 статті 87 Закону №889, у редакції, чинній як на момент попередження про наступне звільнення, так і на момент прийняття спірного наказу, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. З аналізу наведеної норми вбачається, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення або керівника державної служби. Норми частини 3 статті 87 Закону №889 не скасовано та неконституційними не визнано, відтак відсутні підстави вважати, що відповідач діяв неправомірно, не запропонувавши позивачу будь-яку вакантну посаду державної служби у Державній служби морського та річкового транспорту України, оскільки це є правом державного органу, а не його обов`язком. В даному випадку, згідно пункту 3 частини 3 статті 13 Закону №889 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби. Так, за змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Судом встановлено, що 23 жовтня 2020 року на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано Попередження про наступне звільнення від 19 жовтня 2020 року №130 у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України відповідно до вимог пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 87 Закону №889. Відповідно до частин 2-4 статті 9-1 Закону №889 інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів. Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення. Отже, з наведеного вбачається, що Попередження про наступне звільнення від 19 жовтня 2020 року №130 вважається доведеним до ОСОБА_1 27 жовтня 2020 року, який, зокрема, є робочим днем. Посилання позивача на те, що 23 жовтня 2020 року, у день надіслання відповідачем Попередження про наступне звільнення від 19 жовтня 2020 року №130 на електронну пошту позивача, остання перебувала у відпустці, критично оцінюється судом, оскільки згідно Табелю обліку робочого часу з 01 по 31 жовтня 2020 року, директор Департаменту ОСОБА_1. 23 жовтня 2020 року (п`ятниця) перебувала у додатковій відпустці кількістю в 1 день. Разом з тим, з 26 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року позивач перебувала на роботі. Слід зауважити, що ОСОБА_1 не заперечує, що електронна адреса, на яку відповідачем направлено Попередження про наступне звільнення від 19 жовтня 2020 року №130, належить позивачу. З огляду на викладене колегія суддів вважає, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що Попередження про наступне звільнення від 19 жовтня 2020 року №130 ОСОБА_1 в порушення Закону №889 не є доведеним. Відповідно, наказ від 02 грудня 2020 року №630-к прийнято Державною службою Морського та річкового транспорту України відповідно до норм чинного законодавства, процедуру звільнення державного службовця відповідачем дотримано, позаяк правові підстави для визнання його протиправним та скасування, а також поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відсутні. Щодо доводів позивача про протиправність наказу Державної служби морського та річкового транспорту України 23 жовтня 2020 року № 521-к «Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину», слід зазначити таке. Згідно пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №889 з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби (далі - конкурс) відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби (далі - Порядок проведення конкурсу), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Конкурс проводиться, зокрема, на зайняття вакантної посади державної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246 затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби. Згідно абзаців 1, 2 пункту 1 цього Порядку цей Порядок визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (далі - конкурс), метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки. Конкурс на зайняття посад фахівців з питань реформ категорій "Б" і "В" проводиться за загальною процедурою з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №290 затверджено Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі також - Порядок №290). Згідно пунктів 1, 2 Порядку №290 цей Порядок визначає механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Добір і призначення осіб на вакантні посади державної служби відповідно до цього Порядку здійснюється у виняткових випадках, пов`язаних з необхідністю виконання завдань і функцій державних органів на період дії карантину. Отже, наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 23 жовтня 2020 року № 521-к «Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину» прийнято відповідно до Порядку №290. На переконання позивача, протиправність вказаного наказу позивач вбачає у тому, що на день його видання така посада не була вакантною. Разом з тим, судом встановлено факт скорочення посади, яку займала позивач внаслідок зміни структури або штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України без скорочення чисельності державних службовців у зв`язку із прийняттям відповідачем наказів від 02 жовтня 2020 року № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України», внаслідок чого функціональні обов`язки державного службовця за посадою директора Департаменту правового забезпечення змінено. Отже, посилання позивача на протиправність оскаржуваного наказу від 23 жовтня 2020 року №521-к з цих підстав є необґрунтованими. Крім того, Попередження про наступне звільнення позивача №130 без пропонування останній посади державної служби у Державній службі морського та річкового транспорту України, датовано від 19 жовтня 2020 року. Оскаржуваний наказ Державної служби морського та річкового транспорту України № 521-к «Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину», як зазначалося вище, прийнято 23 жовтня 2020 року. Згідно абзацу 4 частини 3 статті 87 Закону №889, державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Тобто, позивач мала право взяти участь у конкурсі на зайняття вакантної посади директора Департаменту правового забезпечення, оголошено наказом Державної служби морського та річкового транспорту України від 23 жовтня 2020 року № 521-к «Про необхідність призначення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» на період дії карантину», що свідчить про відсутність порушеного права позивача в межах спірних відносин стосовно її звільнення наказом від 23 жовтня 2020 року № 521-к. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 11 січня 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків