Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4383/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4383/21 Суддя першої інстанції: Бабич А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСЛОГІСТИКА» про стягнення коштів, В С Т А Н О В И Л А : У червні 2021 року позивач - Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСЛОГІСТИКА» про стягнення коштів, в якому просив: - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСЛОГІСТИКА» на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 34 050 грн. адміністративно-господарських санкцій та 483,51 грн. пені за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020 році. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСЛОГІСТИКА» до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСЛОГІСТИКА» було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, створено робоче місце для осіб з інвалідністю, у серпні 2020 року працевлаштовано ОСОБА_1 (якому встановлено ІІ групу інвалідності), звітність до відповідача за формою № 3-ПН подано у серпні 2020 року. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, згідно з даними звіту відповідача форми 10-ПОI про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, поданого відповідачем 14.01.2021 позивачу, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві у 2020 році складала фактично 10 осіб. У графі «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб» зазначено 1 особу. У графі щодо кількості осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зазначено 1 особу. Листом від 23.03.2021 №595/01-27 позивач повідомив відповідачу, що у звітах з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) наявна інформація про працівників, за яких сплачено ЄСВ у розмірі меншому ніж 22%, а саме 8.41%, як передбачено п.13 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», лише за 4 місяці 2020 року. Тобто, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність складає 0 осіб, що свідчить про наявність розбіжностей показників у вказаному вище звіті та звітах щодо сум нарахованого ЄСВ. Вказана інформація направлена до територіального органу Держпраці. 05.04.2021 відповідач листом на вказаний вище лист позивача повідомив, що в 2020 році на підприємстві з початку року працювало лише два працівники-сумісники. Із жовтня до грудня були прийняті на роботу працівники, для цього відповідач подавав оголошення та надавав інформацію в Черкаський міський центр зайнятості, в якій зазначав кількість працівників, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштування, а саме інваліди, які не досягли пенсійного віку. ОСОБА_1 , який є інвалідом 2 групи, прийнятий на роботу 19.08.2020 відповідно до наказу від 18.08.2020 №81/К. Нарахування заробітної плати та звіти з ЄСВ подавались відповідачем із ознакою 2, тип категорії особи, наймані працівники інваліди, та нараховано 8,41% із фонду заробітної плати. Листом від 17.06.2021 №2119/01-27 позивач повідомив відповідача про необхідність сплати ним адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2020 році в сумі 34050,00грн та суму пені станом на 17.06.2021 в розмірі 429,03грн. Черкаський міський центр зайнятості листом від 27.05.2021 №08-10/710 повідомив позивачу на його запит, що відповідач протягом 2020 року не подавав до нього звіти за формою №3-ПН з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю. З огляду на викладене, позивач дійшов висновку про невиконання відповідачем вимог чинного законодавства по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2020 року, та виходячи з приписів ст.. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» нарахував відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі 34 050 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені в розмірі 483,51 грн. У зв`язку із несплатою відповідачем адміністративно - господарських санкцій та пені в добровільному порядку, позивач звернувся із вказаним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в «Україні» №875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Статтею 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Згідно із ч. 2 та 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Згідно із частиною 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно з висновком Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.245 КАС України обов`язковий для врахування, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу. Абзацом 2 п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI) (у редакції до 15.12.2019 на час виникнення підстав вказаного позову) встановлено обов`язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Відповідно до п.3 Розділу 1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. На підставі п.5 Розділу Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Відповідно до матеріалів справи, відповідач подав 31.08.2020 року Черкаському міському центру зайнятості звіт форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» про наявність вакансії водія автотранспортних засобів, у коментарях до вказаної вакансії зазначалось про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наведеним спростовують доводи апеляційної скарги щодо неподання відповідачем звітності за формою 3-ПН, адже остання містить відбиток штампу Черкаського міського центру зайнятості. Отже, відповідач виконав установлений наведеними нормами закону обов`язок щодо повідомлення відповідного територіального органу державної влади про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю. У матеріалах справи відсутні докази відмови ТОВ «Євротранслогістика» в працевлаштуванні осіб з інвалідністю, не надано таких доказів й до апеляційної скарги. Крім того, наказом від 18.08.2020 року №081/К про прийняття на роботу підтверджується прийняття з 19.08.2020 року на роботу до відповідача ОСОБА_1 , якому згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №131589 з 20.11.2018 р. встановлено ІІ групу інвалідності, на посаду водія автотранспортних засобів. Даними відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам у 2020 році, наданих відповідачем, підтверджується інформація щодо кількості працівників, суми нарахованої їм заробітної плати. Витягом з додатку до листа Головного управління ДПС у Черкаській області від 09.02.2021 р. №7/ЗПІ/23-00-24-0115 підтверджується, що середньомісячна кількість штатних працівників за 2020 рік у відповідача становить 10 осіб, сума за 2020 рік показника "Кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб" - 5, середньомісячна кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.07.2019 року №817/724/17, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Як було зазначено вище, відповідач подавав звіт форми №3-ПН, отже, вживав в межах власних повноважень достатні дії задля забезпечення працевлаштування на відкриту вакансію особи з інвалідністю відповідно до вимог закону. Інші мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, він інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), з серпня місяця 2020 року було працевлаштовано особу з інвалідністю, відмов зі сторони роботодавця у працевлаштуванні направлених інвалідів встановлено не було. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собківа Постанова складена в повному обсязі 11 січня 2021 року.