Постанова 4821 № 699/613/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2022 року м. Черкаси Справа № 699/613/20 Провадження № 22-ц/821/233/22 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Єльцова В. О. суддів Бородійчука В. Г., Василенко Л. І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідачі - Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура розглянувши в м. Черкаси в порядку письмового позовного провадження апеляційні скарги представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Юлії Желізняк та представника відповідача Державної казначейської служби України - Богдана Худенка на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства та прокуратури, - в с т а н о в и в : 1.Описова частина Короткий зміст позовних вимог До Корсунь-Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства та прокуратури, в якій позивач просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 203089 грн. та стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. Позов мотивований тим, що 24.02.2016 року ГУНП в Черкаській області їй повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч. 3 статті 158 КК України. Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року у справі № 699/213/16-к ОСОБА_4 виправдано за відсутності в її діях складу злочину. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року вирок першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28 травня 2020 року вищевказані судові рішення залишені без змін. Відповідно, вона безпідставно перебувала під слідством з 24.02.2016 року по 12.08.2019 року, тобто 43 місяці, у зв`язку з чим їй заподіяна моральна школа, яка полягає у тому, що протягом тривалого часу вона зобов`язана була доводити свою невинуватість. Постійні хвилювання на допитах під час слідчих дій негативно позначились на її психічному стані. Застосування до неї запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обмежувало її у вільному виборі місця проживання та пересуванні. Протягом розгляду кримінального провадження вона постійно відчувала почуття приниженої гідності, образи, хвилювання щодо своєї соціальної репутації та її родини. Вона нераціонально витрачала свій час та зазнала матеріальних втрат. Вказані події негативно впливали на її стан. Посилаючись на статтю 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 203089 грн. за те, що вона перебувала під слідством 43 місяці 18 днів. При визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи і становить 4723 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 208 000 грн. Стягнуто з Державної казначейської служби України, на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3333,33 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області, вул. Смілянська, 57 м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 40108667 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3333,33 грн. Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури, бульвар Шевченка, 286 м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 02911119 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3333,33 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Головне управління Національної поліції в Черкаській області (далі ГУПН в Черкаській області) - Юлія Желізняк та представник відповідача Державної казначейської служби України - Богдан Худенко оскаржили його в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги, в якій просять скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.09.2021 повністю, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник ГУНП в Черкаській області вказує, що суд не обґрунтував чому саме задовольнив суму моральної шкоди в розмірі 208 000 грн., адже позивач нічим не підтвердила і не довела про наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, скаржник вказує, що адвокатом та позивачем документально не доведено факт понесення витрат на професійну правову допомогу, оскільки договір не містить розрахунку погодинної вартості правової допомоги за кожен вид послуги. В апеляційній скарзі, яка надана представником відповідача - Державної казначейської служби України, вказується, що зі змісту ч. 2 ст. 1167 ЦК України вбачається, що у Казначейства відсутній обов`язок перед позивачем щодо обов`язкового відшкодування моральної шкоди. У змісті позовної заяви, позивач стверджує, що через Відповідача1 та Відповідача2 їй завдано моральну шкоду, що призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації її звичок та бажань; появи негативних психоемоційних змін таких як: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість у собі, тривога з приводу майбутнього. Указує, що позивачем не надано належних документальних доказів зазначеним вище обставин. Позивачем жодним чином не доведено, що внаслідок неправомірних дій їй завдано маральну шкоду. Також представник Держказначейства зазначає, що за рішенням суду першої інстанції на користь позивача при задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати слід стягувати з Відповідача - юридичної особи, діями працівників якої Позивачу завдано моральну шкоду. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Як встановлено місцевим судом, що 25.10.2015 року до ЄРДР внесено відомості щодо факту підписання протоколів виборчого процесу деякими членами виборчої комісії до завершення голосування виборців (а.с.13 т.1). 24.02.2016 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 158КК України (а.с.41-42 т.1). 09.03.2016 року слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №711/2366/16-к задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці (а.с.46 т.1). 14.03.2016 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на ч.4 ст.158КК України (а.с.48-49 т.1). 14.03.2016 року слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Дем`яненко Г.В. направлено на адресу ОСОБА_5 повідомлення про завершення досудового розслідування і зазначено, що позивачка є підозрюваною, а зібрані докази під час розслідування достатніми для складання обвинувального акта (а.с.52 т.1). 14.03.2016 року прокурором прокуратури Черкаської області В. П. Бердник повідомлено ОСОБА_5 про завершення досудового розслідування (а.с.54 т.1). 24.05.2019 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу дружині та чоловіку присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а.с.6 т.1). Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року у справі № 699/213/16-к ОСОБА_2 виправдано за відсутності в її діях складу злочину (а.с.101-106 т.1). Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року вирок від 22.03.2019 року залишено без змін (а.с.121-125 т.1). Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 року вищевказані судові рішення залишені без змін (а.с.141-143 т.1). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення не повністю відповідає. Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в апеляційній скарзі представника Держказначейства, з таких мотивів. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2 просила суд на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статті 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, спричинену незаконним перебуванням під слідством, шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку коштів у розмірі (з урахуванням збільшення позовних вимог) 208 000, 00 грн. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). За змістом пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У пункті 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, повно та всебічно встановивши фактичні обставини справи, зробив правильний висновок про наявність передбачених Законом N 266/94-ВР підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, зазначивши, що позивач незаконно перебувала під слідством і судом протягом 41 місяць і 18 днів. Казначейство вважає, що позивачем не наведено обґрунтування взагалі завдання їй будь-якої моральної шкоди, однак вказані доводи спростовуються матеріалами справи. Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю органу державної влади відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 210/5290/17 (провадження № 61-1228св20) зазначено, що «межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. В постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості». Тобто, визначений у статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди є мінімальним, тобто таким, що гарантований державою. Разом з тим, з урахуванням фактичних обставин конкретної справи суд може стягнути у відшкодування моральної шкоди кошти в більшому розмірі за наявності для цього обґрунтованих підстав, а тому доводи касаційної скарги про неможливість стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди в розмірі, більшому від розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, колегія суддів відхиляє. У справі, що переглядається, суд встановив, що ОСОБА_2 перебувала під слідством та судом 41 місяць і 18 днів, і на протязі всього цього часу позивач повинна була доказувати свою невинуватість і пред`явленому їй обвинуваченні. За таких обставин, прийнявши до уваги тяжкість вимушених змін у житті ОСОБА_2 , тривалість немайнових втрат, необхідність докладання позивачем значних зусиль для доказування своєї невинуватості, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, враховуючи межі позовних вимог позивача, яка просила стягнути 208 000 грн. моральної шкоди, стягнув вищевказану суму. Доводи скаржника ГУНП в Черкаській області, що адвокатом та позивачем документально не доведено факт понесення витрат на професійну правову допомогу, оскільки договір не містить розрахунку погодинної вартості правової допомоги за кожен вид послугиє необґрунтованими, адже як вбачається з акту виконаних робіт від 03.08.2020 до Договору про надання правової допомоги від 28.07.2020, вартість однієї години витраченого часу складає 1000 грн., адвокатом було детально описано надані послуги, що становили 10 годин витраченого ним часу. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Однак, колегія суддів вважає, що суд помилково стягнув з Державної казначейської служби України судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 3333,33 грн., оскільки в даному випадку судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 10000 грн. необхідно стягнути з відповідачів ГУНП в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури, юридичних осіб, діями працівників яких позивачу було завдано маральну шкоду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 554/5980/18 (провадження № 61-7636св19) зроблено висновок, що «кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку. Тому резолютивну частині ухвали суду першої інстанції слід змінити». У справі, що переглядається, суд першої інстанції, в оскарженій частині, ухваливши правильне по суті судове рішення, на вказане уваги не звернув та помилково зазначив у резолютивній частині рішення про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Інші доводи апелянтів колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 554/5980/18 (провадження № 61-7636св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 210/5290/17 (провадження № 61-1228св20) колегія суддів уважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині моральної шкоди та розподілу судових витрат - зміні. В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції з урахуванням меж апеляційного перегляду підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального й процесуального права. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що рішення підлягає зміні лише в частині правильності викладення резолютивної частини другого абзацу рішення та розподілу судових витрат між відповідачами, що по суті не змінює мотивацію рішення, в такому разі судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід залишити за особами, які подавали скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382,383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги задовольнити частково. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області Черкаської обласної прокуратури щодо стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат, змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 208 000 грн.». Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області, вул. Смілянська, 57 м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 40108667 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 судові витрати в розмірі 5000 грн. Стягнути з Черкаської обласної прокуратури, бульвар Шевченка, 286 м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 02911119 на користь ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , судові витрати в розмірі 5000 грн. В іншій оскарженій частині, рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2021 року, залишити без змін. Судові витрати залишити за особами, які подавали апеляційні скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законодавством. Головуючий Судді: