Ухвала КАС ВС № 754/12702/14-а

УХВАЛА 10 січня 2022 року Київ справа №754/12702/14-а адміністративне провадження №К/9901/46263/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючої судді Коваленко Н.В., суддів Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 23.09.2021 в частині задоволених касаційним судом позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: У липні 2014 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, правонаступником якого є Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (замінене на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві; далі також відповідач), у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії; визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 15% від мінімальної пенсії замість 30%; зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати основну пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням заробітку за період роботи на ЧАЕС, без неправомірних обмежень, згідно приведеного розрахунку, та виплатити недоотриману різницю починаючи з 22.06.2014; зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, виходячи з розміру в 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоотриману різницю з 29.02.2014; зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30% мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 по 03.08.2014 з урахуванням проведених виплат; зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, з 11.06.2014 - з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача. у задоволені решти вимог позову відмовлено. Вищевказані судові рішення були оскаржені позивачем до суду касаційної інстанції. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Абзац третій резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 змінено шляхом виключення з нього кінцевої дати перерахунку додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме - слова і цифри «по 03.08.2014 р.». Доповнено резолютивну частину постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 новим абзацом такого змісту: - «Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.». Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014 - скасовано. У цій частині ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, а саме - зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014. В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вищевказана постанова Верховного Суду набрала законної сили з дати її прийняття. 23.12.2021 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 у якій він просить встановити судовий контроль за виконанням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 754/12702/14-а в частині задоволених касаційною інстанцією вимог його позову від 29.07.2014. Обґрунтовуючи вимоги своєї заяви, ОСОБА_1 наводить аргументи про те, що на виконання ухвалених у цій справі судових рішень, якими вирішено спір по суті, Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи. Заявник також зазначає, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.10.2021 було замінено відповідача у цій справі й сторону боржника (відповідача) у виконавчому листі Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/12702/14-а про нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014 та у виконавчому листі Деснянського районного суду м. Києва по справі № 754/12702/14-а про перерахунок ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30% мінімальної пенсії за віком з 28.02.2014 з урахуванням проведених виплат з Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Разом з тим, як стверджує заявник, станом на дату подання цієї заяви вищенаведені судові рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не виконані. Вирішуючи вищевказану заяву, колегія суддів виходить з такого. Відповідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційній нормі про обов`язковість судового рішення кореспондують положення норм статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини). Окрім цього у рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя. З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (висновок Верховного Суду, наведений в ухвалі від 01.02.2021 у справі № 9901/226/19). Поряд із цим, за правилами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Указаною нормою процесуального закону передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, на чому також наголошено й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі № 826/9960/15. За висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання. Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, закон не встановлює, з яких підстав на суб`єкта владних повноважень може бути покладено такий обов`язок. Однак, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону №1402-VIII щодо обов`язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення. Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі № 340/962/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 13.12.2021 у справі № 826/3235/16. У заяві ж ОСОБА_1 не міститься обґрунтувань з посиланням на обставини, підтверджені доказами, які б давали підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення. До заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю не додано жодних доказів на підтвердження того, що Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві не виконало постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 754/12702/14-а в частині задоволених касаційною інстанцією вимог його позову. Тобто, заявником не наведено достатніх і переконливих аргументів на обґрунтування необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контрою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не надано доказів на підтвердження вказаних ним обставин стосовно невиконання судового рішення й наміру відповідача ухилення від цього обов`язку. Зважаючи на те, що позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про фактичне невиконання судового рішення та/або стверджували про намір боржника у виконавчому провадженні щодо ухилення від виконання вищевказаної постанови Верховного Суду, або ж вказували на наявність реальної загрози її невиконання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у даному конкретному випадку підстав для застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення та задоволення вимоги позивача щодо встановлення судового контролю на цій стадії. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що позивач не позбавлений права повторно звернутись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, навівши для цього відповідні обґрунтування і надавши на їх підтвердження належні та допустимі докази. Керуючись статтями 355, 359, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В: Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 23.09.2021 в частині задоволених позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Судді Я.О. Берназюк В.М. Шарапа