Ухвала КЦС ВС № 456/2514/17

Ухвала 10 січня 2022 року м. Київ справа № 456/2514/17 провадження № 61-20215ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на судове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради, треті особи - начальник управління соціально-гуманітарної політики Левкович Тетяна Василівна, навчально-виховний комплекс «СЗШ-ліцей» м. Моршин, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 жовтня 2013 року по час звернення у розмірі 1 292 910 грн 90 коп. та судові витрати. Рішенням Стрийського міськрайонного суду від 20 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 07 грудня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 14 грудня 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Пунктом 4 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, рішення (ухвала), що оскаржується. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР). Так, у прохальній частині касаційної скарги викладаючи вимогу заявник просить суд, окрім іншого, скасувати ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року, хоча додає до касаційної скарги копію рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу з приведенням її прохальної частини відповідно до положень статті 409 ЦПК України разом з копіями скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Крім того, до касаційної скарги не додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак текст касаційної скарги містить посилання на те, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції заявник отримав 25 листопада 2021 року, надавши, при цьому, копію його повторної заяви про отримання судового рішення від 25 листопада 2021 року, помилково вважаючи це належним доказом пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки з тексту цієї заяви не вбачається дата первинного отримання судового рішення апеляційної інстанції у цій справі. Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається указувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Оскільки, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у такому його елементі як правова визначеність, тому заявнику належить надати докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку із зазначенням дати отримання первинної копії оскаржуваного судового рішення. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судового рішення, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, у тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Отже, долучена заявником до касаційної скарги повторна заява від 25 листопада 2021 року не свідчить про невиконання судом апеляційної інстанції положень статей 272, 386 ЦПК України. На підтвердження обставин пропуску строку заявник має надати разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження відповідні докази в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України, якими можуть бути, а саме: поштовий конверт, довідка із суду про не надіслання та/або не отримання заявником кореспонденції вчасно, поштового відділення зв`язку тощо, або навести інші підстави та надати їх до суду разом із відповідними доказами. Звернення до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики при реалізації права на справедливий суд, передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, відтак такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності намірів забезпечення права на оскарження судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Подана касаційна скарга містить посилання щодо звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу (середньої заробітку за час затримки розрахунку)за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (або за весь час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). З урахуванням наведеного, заявник не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленими ним позовними вимогами щодо скасування наказів та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Отже, ураховуючи предмет позову у цій справі, відсутність належних документів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору, заявнику необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, що визначений Законом України «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір». Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 1 600 грн. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру (стягнення середньої заробітку за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 2 розміру мінімальної заробітної плати. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру (скасування наказів), яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, таким чином ((1 292 910 грн 90 коп.*1%)+640)*200%=(8 тис.+640)*200%=17 280 грн. Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги у розмірі 17 280 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на судове рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян