Постанова 4805 № 275/146/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/146/20 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І. Категорія 46 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Коломієць О.С., Микитюк О.Ю., за участю секретаря Франчука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/146/20 за позовом Акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 липня 2020 року та на додаткове рішення цього ж суду від 19 липня 2021 , які ухвалені під головуванням судді Лівочки Л.І., ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року Акціонерне товариство " Агропросперіс Банк" звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 5 квітня 2018 року між ОСОБА_1 , від імені якої діяв її представник за дорученням - ОСОБА_2 , та АТ " Агропросперіс Банк" укладено договір банківського вкладу "Класичний". Відповідно до вказаної угоди на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок, на якому було розміщено 197000 грн. Позивач вказує, що , окрім зазначеного договору, уклав з представником ОСОБА_1 ,- ОСОБА_2 , аналогічний договір. Такі ж угоди укладено із ОСОБА_2 , який діяв за дорученням від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_2 перед підписанням вказаних договорів власноручно заповнив " опитувальник клієнта", зазначивши джерела походження коштів, які були розміщені на банківських рахунках, а саме: пенсія та/або власні заощадження осіб, від імені яких він діє. На підставі цих даних банком були виконані усі передбачені законодавство вимоги щодо ідентифікації та верифікації вказаних осіб та встановлення джерел походження коштів. 2 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до АТ " Агропросперіс Банк" із письмовою скаргою, в якій власноручно повідомив про те, що кошти, розміщені ним на підставі довіреностей на рахунках ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належать особисто йому Позивач вказує, що зазначені обставини свідчать про те, що при укладенні вказаного договору ОСОБА_2 умисно ввів його в оману щодо вигодоодержувача за фінансовими операціями з розміщення коштів на депозитному рахунку та використав банк для легалізації ( відмивання) доходів, джерело яких не встановлено. Враховуючи вищезазначене, позивач просив визнати недійсним договір банківського вкладу №055818, укладений між ним та ОСОБА_1 5 квітня 2018 року. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 липня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним з моменту вчинення договір банківського вкладу №055818, укладений 5 квітня 2018 року між ПАТ " Агропросперіс Банк" та ОСОБА_1 . Додатковим рішенням цього ж суду від 19 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 2102 грн. судового збору. В апеляційних скаргах представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при укладенні вказаного договору ОСОБА_1 та її представником були дотриманні всі вимоги законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Матеріали справи не містять доказів того, що вона та її представник ввели позивача в оману при укладенні даної угоди. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що, у свою чергу, свідчить про незаконність рішення суду. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що апеляційна скарга не відповідає вимогам законодавства та не містить жодних обґрунтувань щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням вимог матеріального й процесуального права. Звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 є неналежним представником ОСОБА_1 у спірних правовідносинах. Окрім того, в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 жодних договорів з АТ " Агропросперіс Банк" не укладала, однак у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за її позовом до АТ " Агропросперіс Банк" про скасування рішення щодо дострокового розірвання вказаного договору. Отже, вказаний факт беззаперечно підтверджує наявність в діях ОСОБА_1 та її представника умислу щодо введення позивача в оману при укладенні спірного договору. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 5 квітня 2018 року між позивачем та ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_2 , який діяв від її імені на підставі довіреності, укладено договір №055818 банківського вкладу " Класичний", за умовами якого банк відкрив вкладнику рахунок № НОМЕР_1 та прийняв на зберігання грошові кошти на строк 12 місяців, з 5 квітня 2018 року по 5 квітня 2019 року. Пунктом 1.2 договору передбачено, що розміщення коштів на рахунок відбувається шляхом переказу коштів з поточного рахунку вкладника у ПАТ "АП Банк" на рахунок. Сума вкладу становить 197000 грн. ( пункт 1.3 договору). Підпунктами 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 цього договору також передбачено, що банк має право відмовити вкладнику у здійсненні фінансової операції у випадку встановлення, що така операція містить ознаки операції, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до Закону України " Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". Банк також має право вимагати у вкладника надання відомостей і документів, які необхідні для проведення ідентифікації, а також дають змогу з`ясувати його особу, суть діяльності, фінансовий стан. У разі ненадання вкладником необхідних відомостей чи документів або умисного надання неправдивих відомостей про себе, банк має право відмовити вкладнику в його обслуговуванні. Перед укладенням вказаної угоди представником ОСОБА_1 підписано опитувальник клієнта- фізичної особи ПАТ " АП Банк", у якому зазначено, що джерелами коштів, які вкладник має намір розмістити на банківському рахунку, є пенсія та власні заощадження . Матеріали справи також містять інформацію про те, що ОСОБА_2 , діючи від свого імені особисто, а також від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , уклав із позивачем аналогічні договори банківського вкладу. Обгрунтовуючи вимоги, позивач надав суду копію заяви ОСОБА_2 від 2 липня 2018 року, у якій останній стверджує про те, що кошти, які були розміщені на рахунках, відкритих на підставі вищезазначених договорів, у тому числі й від імені ОСОБА_1 , належать йому особисто. Своїм листом від 9 липня 2018 року голова Правління ПАТ « АП Банк» повідомив ОСОБА_1 про припинення ділових відносин з нею та розірвання договору №055818 банківського вкладу від 5 квітня 2018 року, розірвання договору банківського рахунку від 5 квітня 2018 року та закриття рахунків, відкритих на її ім`я, відповідно до положень статті 10 Закону України « Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Відповідно до положень статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу ( депозиту) одна сторона ( банк), що прийняла від другої сторони ( вкладника) або для неї грошову суму ( вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором ( стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка ( глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Частиною статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. На час виникнення спірних правовідносин була чинною стаття 64 Закону України « Про банки та банківську діяльність», відповідно до частини 2 якої банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати згідно з вимогами законодавства України: клієнтів ( крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів ( осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції ( фінансова операція) можуть ( може) бути пов`язані (пов`язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 грн., або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 грн., або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах; клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу; клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей та надання в майновий найм ( оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; осіб ( крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів ( фондового ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб ( представника клієнта); клієнтів ( осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу. Частиною 3 статті 64 вказаного Закону також передбачено, що банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта ( особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Банк має право витребувати, а клієнт ( особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації ( в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників ( контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення ( частина 4 статті 64 вказаного Закону). Згідно з частинами 6 та 7 вказаної норми банк має право відмовитися від встановлення ( підтримання) договірних правовідносин ( у тому числі шляхом розірвання договірних правовідносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта ( в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел. Частинами 3 та 4 статті 9 Закону України « Про запобігання та протидію легалізації ( відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється у разі виникнення підозри та у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта. У цьому разі суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний провести поглиблену перевірку клієнта. Статтею 10 цього Закону також передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин ( у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта ( у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників ( контролерів), є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені. Отже, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності чи повноти наданої клієнтом інформації, позивач як суб`єкт первинного фінансового моніторингу наділений широким колом повноважень щодо здійснення ідентифікації та верифікації клієнта. Відповідно до положень частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у договірні правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення мети - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, які виникли внаслідок правочину; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснено перевірку щодо встановлення джерела коштів, які були перераховані на підставі вказаної угоди на депозитний рахунок з поточного рахунку вкладника у ПАТ « АП Банк». Отже, та обставина, що у своїй скарзі від 2 липня 2018 року ОСОБА_2 зазначив про належність цих коштів особисто йому, а також зміст заяви ОСОБА_1 від 25 травня 2020 року про те, що вона 5 квітня 2018 року не укладала із позивачем жодних угод, не свідчать, що спірний договір укладений під впливом обману. Наявна в матеріалах справи довіреність містить інформацію про те, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 управляти та розпоряджатися від її імені та в її інтересах усіма без винятку рахунками, відкритими на її ім`я в будь-якій банківській установі України; укладати від її імені договори банківських вкладів, вносити зміни до них та укладати угоди про їх розірвання, в тому числі достроково; подавати від її імені будь-які документи, заяви та інформацію ( в тому числі необхідну для здійснення ідентифікації клієнта, відповідно до вимог чинного законодавства України). Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенком О.І. 27 липня 2016 року та є чинною й не скасована у встановленому законом порядку. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що розміщені на депозитному рахунку кошти належать саме ОСОБА_2 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний правочин вчинений під впливом обману. Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити. Заочне рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 7 липня 2020 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 6 січня 2022 року.