Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1143/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2022 року справа №360/1143/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (головуючий суддя І інстанції - Басова Н.М.), складене у повному обсязі 14 квітня 2021 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області, у справі № 360/1143/21 за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому позивач просила суд: -визнати протиправним рішення відповідача від 10.12.2020 щодо зменшення позивачу розміру відсотку з 84% до 50% від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 26.02.2020 №496/20-13; -зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивача щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку з 84% від суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці ТУ ДСА в Луганській області від 26.02.2020 №496/20-13, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020; -постановити окрему ухвалу щодо протиправних рішень Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, яке очолює начальник голова комісії з припинення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області Шуліка Ольга Євгенівна , з направленням її до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; -зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили (а.с.1-4). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 08 грудня 2020 року № 909200169219 щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці з 84 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року. Зобов`язано Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 84 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 26.02.2020 № 496/20, з урахуванням фактично виплачених сум. Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив суд скасувати судове рішення та відмовити у задоволені позовним вимог у повному обсязі. Апелянтом зазначено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання має обраховуватись з 50 % суддівської винагороди судді за нормами ст. 137 Закону № 1402-VIII. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на наступне. Судами встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; є суддею у відставці Біловодського районного суду Луганської області, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 (а.с.6-7,8). Наказом Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2018 № 27 позивача відраховано зі штату Біловодського районного суду Луганської області, у зв`язку зі звільненням з посади за його заявою про відставку (а.с.9). З протоколу №305 від 20.04.2018 вбачається, що повивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.56). Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 у справі №1240/2755/18 позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано дії Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці з 80% на 84% суддівської винагороди протиправними. Зобов`язано Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області починаючи з 13 квітня 2018 року призначити, нарахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та виплатити зазначене щомісячне довічне грошове утримання судді з урахуванням виплачених за зазначений період сум. З даних КП «ДСС» вбачається, що рішення суду від 22.10.2018 у справі №1240/2755/18 набрало законної сили 19.12.2018. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 у справі №360/3008/20 позов ОСОБА_1 до Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 30.04.2020 № 4305/03-18 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов`язано Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області від 26.02.2020 № 496/20-Вх про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. З даних КП «ДСС» вбачається, що рішення суду від 11.09.2020 у справі №360/3008/20 набрало законної сили 13.10.2020. Рішенням відповідача від 21.10.2020 за №909200169219 позивачу здійснено перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.97). Рішенням відповідача від 08.12.2020 за №909200169219 позивачу здійснено перерахунок довічного грошового утримання зі зменшенням розміру грошового утримання з 84% до 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с.99). 26.01.2021 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати роз`яснення щодо зміни Біловодським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці та щодо невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.09.2020 по перерахунку з 19.02.2020 розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з врахуванням виплаченої та її виплати (а.с.23). На вищевказану заяву відповідачем надано відповідь від 29.01.2021 №16-12/К-31/8-1239/21, в якій зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 не визначено відсоткового розміру, що необхідно застосовувати при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при проведенні перерахунку з 19.02.2020. Таким чином, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відпрацьовано відповідно до вимог ст.142 Закону України №1402 (без врахування положень статті 137 зазначеного Закону) виходячи з розрахунку 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, як за стаж безпосередньої роботи на посаді судді 20 років 01 місяць 23 дні (а.с.24-25). Відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 496/20-Вих від 26.02.2020 суддівська винагорода станом на 18 лютого 2020 року складає 100896,00 грн, з яких: посадовий оклад - 63060,00 грн, доплата за вислугу років 60% - 37836,00 грн (а.с.96). Вважаючи протиправним рішення відповідача від 08.12.2020 щодо зменшення позивачу розміру відсотку з 84% до 50% від винагороди працюючого на відповідній посаді судді при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 26.02.2020 №496/20-13, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача, зобов`язавши управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 84 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами частини 1 статті 128 Конституції України (в чинній на час спірних правовідносин редакції) перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII). Згідно із пунктом 2 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII). Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Зокрема, пунктом 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з тим рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. В рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання". В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України). На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання". У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.

36. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Отже, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону. Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді. Дана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 24.09.2021 року у справі № 620/5437/20. Суд зазначає, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з посадових окладів судді, який працює на даний час, має враховуватись 54% (у випадку позивача при стажі 22 роки) посадового окладу. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в цій частині. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, оскільки суд неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 360/1143/21 - змінити. Третій абзац рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 360/1143/21 викласти в наступній редакції: «Зобов`язати Біловодське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області (92800, Луганська область, Біловодський район, смт.Біловодськ, вул.Центральна, буд.77, код ЄДРПОУ 41247269) здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 54 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 26.02.2020 № 496/20, з урахуванням фактично виплачених сум.» В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 360/1143/21 - залишити без змін Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 січня 2022 року. Судді А.В. Гайдар Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко