Постанова 4852 № 280/3673/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3673/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року (м. Запоріжжя, суддя Сіпака А.В.) у справі № 280/3673/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЄРС КЛАБ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,- встановив: У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЄРС КЛАБ» (далі позивач) звернулося до суду із позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач-1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач-2), в якому просило визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2364600/39150710 від 02.02.2021р., винесене Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663), а також зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати Податкову накладну №16 від 12.11.2020 у Єдиному реєстрі податкових накладних у день її направлення, а саме 30.11.2020 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачами у даній справі не доведено правомірності оскарженого рішення. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги відповідача-2 мотивовано, зокрема тим, що: - квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування формується автоматично на центральному рівні та містить всю необхідну інформацію, що передбачена порядком №1165; - відповідач-2 вважає, що комісія ГУ ДПС у Запорізькій області приймала рішення про відмову у реєстрації податкових накладних тільки на підставі тих документів, які надавались на розгляд Комісії, а суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про необґрунтованість рішення; - ненадання платником податку первинних документів з постачання товарів (дод. до договорів), документів щодо транспортування, складський документів, унеможливлювало прийняття податковим органом позитивного рішення щодо реєстрації податкової накладної; - зобов`язання, покладені на Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 12.11.2020, є передчасним, адже належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Державної податкової служби України повторного розглянути питання щодо реєстрації податкової накладної ТОВ «ТАЄРС КЛАБ»; - платіжне доручення №4744 містить посилання на акт №Д1/15, який позивачем не надано, сума платіжного доручення не відповідає сумі, зазначеній у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, а відтак належність цього документа до справи неможливо встановити. Від позивача та відповідача-1 відзиви на апеляційні скарги до апеляційного суду не надходили. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ТАЄРС КЛАБ» (код ЄДРПОУ 39150710) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 26.03.2014 (Номер запису: 11031020000036094). Видами діяльності позивача є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Підприємство має в штаті найманих працівників в кількості 3 чоловік, з них в штаті є директор, заступник директора, слюсар з ремонту автомобілів, що підтверджується штатним розписом введеним в дію з 01.01.2020. Позивач орендує нежитлове приміщення загальною площею 288 кв. м, для використання в цілях складу, на підставі договору оренди №02/19 від 10.10.2019, укладеного з ПП «РЕМЕС», що підтверджується також Актом прийому-передачі приміщень від 10.10.2019. Крім того, між ТОВ «ТАЄРС КЛАБ» (Орендар) та ТОВ «АТЛАС» (Орендодавець) укладено договір №114 нежитлового приміщення від 28.02.2019, відповідно до якого позивач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення 18,4 кв. м. для використання під розміщенням офісу в будівлі за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська,

15. Також, що в межах господарської діяльності ТОВ «ТАЄРС КЛАБ» складено рахунок на оплату №С00000230 від 11.11.2020, видаткову накладну №С00000193 від 24.11.2020 та реалізовано товар (автошини) у кількості 4 шт. на загальну суму 32780,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 5463,33 грн., на адресу фермерського господарства «Позняк Агро». Товар контрагентом оплачений, що підтверджується платіжними дорученнями №438 від 12.11.2020 та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 12.11.2020. Товар, що був реалізований, належав ТОВ «ТАЄРС КЛАБ». Факт його придбання підтверджується наступними документами: Договір поставки № UA-0636 від 13.05.2015 (рахунок-фактура № 208943 від 09.09.2020, накладна № 208943 від 09.09.2020, товарно-транспортна накладна № 000598620 від 09.09.2020, платіжне доручення № 4353 від 18.09.2020, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 09.09.2020, рахунок-фактура № 208847 від 07.09.2020, накладна № 208847 від 07.09.2020, товарно-транспортна накладна № 000597404 від 07.09.2020, платіжне доручення № 4336 від 14.09.2020, № 4335 від 14.09.2020, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за 07.09.2020. Факт наявності у ТОВ "ТАЄРС КЛАБ" товару, що був реалізований, підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за 24.11.2020. У відповідності з підпунктом а) пункту 187.1 статті 187 та пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України за правилами першої події - отримання оплати за товар, позивачем складена податкова накладна №16 від 12.11.2020, яку з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних подано до відповідача в електронному вигляді. Однак, за інформацією зазначеною у квитанції від 30.11.2020 податкова накладна прийнята, відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної. Так, повідомленням № 47 від 28.01.2021 позивачем надано пояснення і долучено до цього повідомлення повний пакет первинної бухгалтерської документації із закупки та продажу товару. Проте, 02 лютого 2021 року комісією ГУ ДПС у Запорізькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняте спірне рішення № 2364600/39150710 про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 12.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додаткова інформація: відсутні договори (доп. до Договорів), документи щодо транспортування, складські документи. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Правомірність винесення рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 02.02.2021 № 2364600/39150710 є предметом спору в межах цієї адміністративної справи. Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного рішення, адже з огляду на зміст квитанції по податковій накладній, реєстрація якої була зупинена, відповідач запропонував платнику податків надати пояснення та копії документів, проте не зазначив, які саме документи, що визначені пунктом 5 Порядку № 520, необхідно надати. В свою чергу, відсутність встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані позивачем є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність спірного рішення відповідача-2. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов`язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН. Крім того, суд першої інстанції погодився із витратами на професійну правничу у розмірі 1000,00 грн., зокрема врахувавши зміст акту №Д1/23 надання послуг з правничої допомоги від 06.05.2021 за договором №01 від 04.01.2021. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації. При цьому, п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що така квитанція має містити причини зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання норм п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем направлено на реєстрацію податкову накладну №16 від 12.11.2020. Проте, реєстрація вказаної податкової накладної була зупинена, про що платника податків було повідомлено квитанцією від 30.11.2020. Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінету Міністрів України. На виконання вказаної норми та п.п. 56.23.2 пп. 56.23 ст. 56 ПК України Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 11.12.2019 №1165 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка набрала чинності 01.02.2020 року та якою затверджено: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок зупинення реєстрації податкової накладної); Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок розгляду скарги). Згідно з п. 7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації (п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної). У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної). У Додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної, визначено критерії ризиковості платника податку на додану вартість. Зокрема, відповідно до пункту 8 у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Зі змісту зазначених квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних вбачається, що платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних. Конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, у квитанціях не зазначено. Наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2-4 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до п. 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Пунктами 6, 7 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Згідно з пунктами 9 - 11 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Відповідно до пунктів 25 - 26 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної, комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Зі змісту спірного рішення від 02.02.2021 № №2364600/39150710 вбачається, що підставою для його прийняття є ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Додаткова інформація: відсутні договори (доп. до Договорів), документи щодо транспортування, складські документи. Таке обґрунтування спірного рішення колегія суддів вважає безпідставним, оскільки позивач, якому не було повідомлено про конкретні документи, які він має надати, був змушений надавати документи на власний розсуд. Отже, посилання на вказані підстави в обґрунтування прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних від 02.02.2021 №2364600/39150710, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, які позивач має надати, та, за умови не наведення доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність такого рішення. Колегія суддів також враховує, що позивачем були подані на розгляд відповідача-2: повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, та копії первинних документів господарської операції, за якою складено податкову накладну №16 від 12.11.2020. Втім, жодної оцінки таким документам надано не було та жодної інформації щодо неналежності таких документів вимогам законодавства в оскаржуваному рішенні не наведено. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не виконано покладеного на них обов`язку щодо доказування правомірності прийнятого оскаржуваного рішення. З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне рішення прийнято відповідачем-2 необґрунтовано, всупереч вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо доводів про передчасність зобов`язання, покладеного на Державну податкову службу України, зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 12.11.2020, колегія суддів зазначає, що згідно ч.4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Отже, можна зробити висновок, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Згідно з пунктів 19, 20 Порядку №1246, в редакцій на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач-2 використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду відповідних документів, поданих позивачем, а тому належним способом порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача-1 прийняти відповідне рішення. Щодо доводів апеляційної скарги відносно витрати на правничу допомогу, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1, 3 ст. 132 КАС України). Судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору складають 2270,00 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано платіжне доручення №4744 від 25.03.2021р.. Проте, зі змісту цього платіжного доручення неможливо встановити, за яким саме договором надано послуги з правової допомоги, адже доручення містить посилання виключно на акт №Д1/15 від 22.03.2021р., в той час як в матеріалах справи наявний акт №Д1/23 від 06.05.2021р.. Більш того, колегія суддів звертає увагу, що платіжне доручення №4744 створено 25.03.2021р., однак позивачем з метою отримання професійної правничої допомоги було укладено договір про надання правової допомоги №01 з адвокатом Шонія М.В. лише 01.04.2021р., тобто вже після створення платіжного доручення. З цих підстав, колегія суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування судових витрат в частині витрат на правничу допомогу, адже платіжне доручення №4744 від 25.03.2021р. не може бути належним документальним підтвердженням цих витрат. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні в частині розподілу судових витрат. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 280/3673/21 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЄРС КЛАБ» суму судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).» В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко