Постанова 4811 № 462/2666/21

Справа № 462/2666/21 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М. Провадження № 22-ц/811/3063/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: за участі секретаря: Іванової О.О., з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії» про стягнення компенсації та корегування за фактом невиплати різниці заборгованості по заробітній платі ,- ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії», у якому просив суд стягнути з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» за період з 08 листопада 2007 року по 05 травня 2008 року суму компенсації та корегування за фактом невиплати різниці заборгованості по заробітній платі за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який йому належить та усіх виплат на які останній має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством у сумі 549 438 грн. 79 коп., які підлягають перерахунку по день фактичного розрахунку. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у 2007 році до 07 листопада 2007 року виконував польоти на літаку Ан-24 на посаді командира повітряного судна Ан-24 у Державному авіапідприємстві «Львівські авіалінії», також зазначив, що є членом Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП «Львівські авіалінії». З 08 листопада 2007 року по день звільнення 05 травня 2008 року першим заступником генерального директора ДАП «Львівські авіалінії» його було відсторонено від виконання льотної роботи за вигаданими підставами. 20 грудня 2012 року рішенням апеляційного суду Львівської області у справі № 22ц-88/12 вирішено стягнути з відповідача на його користь доплату до середнього заробітку за період з 07 листопада 2007 року по 05 травня 2008 року у розмірі 13 250, 56 грн. 29 січня 2013 року Сихівським районним судом м. Львова виданий виконавчий лист ц справі № 2-34/11 року, який був переданий до державної виконавчої служби. 04 квітня 2013 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/723/13-ц ухвалено стягнути на користь останнього з відповідача 35 506, 60 грн. середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації за період з 07 листопада 2007 року по 30 січня 2013 року. Рішення суду набрало законної сили 01 листопада 2013 року, виданий виконавчий лист, який був переданий до державної виконавчої служби для примусового виконання, - не виконано. 04 червня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив у справі № 462/2418/15-ц стягнути з відповідача на його користь різницю середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації у сумі 63 399, 85 грн. - судове рішення виконане. 25 лютого 2020 року Львівський апеляційний суд постановив у справі № 462/4598/18 стягнути з відповідача - боржника на користь позивача 115 251, 41 грн. компенсації за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку, однак - судове рішення не виконане. Відтак, вважає, що ці факти вказують, на свідоме не виконання судових рішень роботодавцем, який не виплатив заробітну плату, не сплатив пенсійні внески та податки, не провів індексацію, компенсацію, коригування заробітної плати, що також у подальшому вплинуло на нарахування розміру пенсії позивача. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2021 року позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Львівські авіалінії, третя особа на стороні позивача. Яка не заявляє самостійних вимог : вільна професійна спілка інженерно-технічнихпраціників ДАП «Львівські авіалінії» про стягнення компенсації та корегування за фактом виплати різниці заборгованості по заробітній платі задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства ДАП «Львівські авіалінії на користь ОСОБА_3 1992 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 88 копійок компенсаційних виплат за період з 01 січня 2019 року по 01 червня 2021 року. У решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 . В апеляційний скарзі покликається на те, що кошти знецінились через інфляційні процеси в державі, отже, - борг по заробітній платі підлягає перерахунку з урахуванням росту мінімальної заробітної плати, індексації, компенсації, коригування за весь період затримки доплати до моєї заробітної плати за рішенням суду. - не бути замороженим в 2021році оскаржуваним рішенням суду станом на 2007 рік. Вказує, що суд 1-ї інстанції неправильно застосував норми матеріального права - неправильно тлумачив закон на власний розсуд, допустив незастосування закону, який підлягав застосуванню, - це порушення призвело до неправильного вирішення справи, порушення прав і свобод позивача. Також покликається, що суд зобов`язаний враховувати позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 працював на посаді командира повітряного судна АН-24 у ДАП «Львівські авіалінії». З 07 листопада 2007 року по день звільнення 05 травня 2008 року ОСОБА_3 було незаконно відсторонено відповідачем від польотів, без дотримання встановленого КЗпП України та локальними нормативними актами порядку, що встановлено рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2012 року. Також, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2012 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 лютого 2011 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» про стягнення середнього заробітку за час відсторонення від польотів та моральної шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог. Стягнуто з державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» в користь ОСОБА_3 доплату до середнього заробітку за період з 07 листопада 2007 року по 05 травня 2008 року у розмірі 13 250 грн. 56 коп. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Окрім цього, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2013 року у справі № 462/723/13-ц стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» 35 506 грн. 60 коп. різниці середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації за період з 07 листопада 2007 року по 30 січня 2013 року. Крім наведеного, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 04 червня 2015 року у справі № 462/2418/15-ц стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 різницю середнього заробітку з урахуванням індексації та компенсації в сумі 63 399,85 грн. Стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь ОСОБА_3 10 000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на користь держави 633, 99 грн. судового збору. Вказані судові рішення набрали законної сили, відтак такі обставини, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Таким чином, судом встановлено, що на даний час заборгованість відповідача перед позивачем (яка не охоплена попередніми вищевказаними рішеннями судів) і виплати заробітної плати становить 13 250, 56 грн. (доплати до середнього заробітку за період 07 листопада 2007 року по 05 травня 2008 року). Зазначена сума підлягає компенсації у відповідності до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та ст. 34 Закону України «Про оплату праці». Як вбачається із вищезазначених рішень судів за період з 07 листопада 2007 року по грудень 2018 року судовими рішеннями, які набрали законної сили така компенсація уже стягнута. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у заявленому позові наступний період розрахунку починається з 01 січня 2019 року. Порядок нарахування та компенсації регулює «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затверджений Постановою КМУ 21.02.2001 року №

159. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Також, відповідно до ст. 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Крім цього згідно рішення Конституційного Суду № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Окрім наведеного, рішенням апеляційного суду від 20 грудня 2012 року встановлено, що на час відсторонення за п. 8.4. Галузевої угоди на 2006-2007 роки між Державною службою України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Фондом державного майна України, Асоціацією «Аеропорти України» цивільної авіації та профспілками працівників цивільної авіації, за членами екіпажів ПС, бортпровідниками, диспетчерами, які здійснюють УПР, а також інженерно-технічними працівниками, що зайняті безпосередньо обслуговуванням ПС та усунуті тимчасово від виконання службових обов`язків у зв`язку з авіаційною подією або інцидентом, зберігається посадовий оклад до висновку комісії з розслідування цієї події. Після висновку комісії, у разі відсутності вини члена екіпажу, йому виплачується різниця між середньою заробітною платою і посадовим окладом за час, на який він був усунений від виконання своїх службових обов`язків. Тобто, виплачена за рішенням суду сума у зв`язку із незаконністю наказу про догану та відповідно незаконністю відсторонення є доплатою до заробітної плати, яку повинен був отримати позивач та яка йому не була виплачена. Зважаючи на невиплату позивачу заробітної плати, що стягнута за рішенням суду його вимоги про стягнення компенсації за невчасно виплачену доплату до середнього заробітку слід вважати підставними зважаючи на ряд вимог нормативно-правових актів, на які посилався позивач у позовній заяві. Крім цього, згідно ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 34 цього ж Закону компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Також, згідно змісту п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядку), у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Також, згідно ст. 3 ЗУ «Про оплату праці», розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну(годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров`я, за роботу в нічний та надурочний час, роз`їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Якщо розмір заробітної плати у зв`язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати. Уразі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці. Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці. Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України № 696/13/84-08 від 24 жовтня 2008 року «Щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100», з метою недопущення зниження середньої заробітної плати у зв`язку із підвищенням на підприємстві, в установі, організації тарифних ставок окладів пунктом 10 Порядку передбачено проведення коригування заробітної плати. Так, вищезазначеним пунктом визначено, що у випадку підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-203цс14 та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц у схожих за змістом правовідносинах. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача 1 992 грн. 88 коп. компенсаційних виплат за період з 01 січня 2019 року по 01 червня 2021 року. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…». Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання. Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_3 про повернення судового збору з огляду на наступне. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення). Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплати, які входять до структури заробітної плати, належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), є невід`ємними складовими заробітної плати та мають бути виплачені у день звільнення працівника відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України. Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, також входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7 п. 2.2 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Більше того, відповідно до п. 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року передбачено, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Як встановлено в суді апеляційної інстанції, позивач ставить вимогу про стягнення суми компенсації та корегування за період з 08 листопада 2007 року по 05 травня 2008 року, невиплати різниці заборгованості по заробітній платі за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який йому належить та усіх виплат на які останній має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством тобто заробітної плати за цей період. З огляду на наведене, ОСОБА_3 є звільненим від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі згідно ч. 5 ст. Закону України «Про судовий збір», а тому такий підлягає поверненню. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 серпня 2021 року - залишити без змін. Заяву ОСОБА_3 про повернення судового збору задовольнити. Повернути ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1362 грн. згідно квитанції № 0.0.2319497449.1 (код квитанції 9249-1706-8758-0151) від 27 жовтня 2021 року, платник ОСОБА_3 , призначення платежу *;101; НОМЕР_1 ; судовий збір за апеляцією ОСОБА_3 , на рішення 02.08.2021 по справі 462/2666/21, Львівський апеляційний суд; одержувач ГУК Львів/Личаківський р-н,22030101; банк одержувача Казначейство України; Рахунок отримувача UA808999980313131206080013954; Код одержовича 38008294. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний тескт постанови складено 04 січня 2022 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.