Постанова 4811 № 461/3563/20

Справа № 461/3563/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/1607/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В. Провадження № 22-ц/811/1570/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Савчук Г.Б., з участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби та Державної казначейської служби України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року та апеляційної скарги Галицької митниці Держмитслужби на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби, у якому просив визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо незабезпечення належного зберігання товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 від 04 березня 2018 року; визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2020 року; стягнути з Державної казначейської служби на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 51 561 гривень 24 копійок. Позовні вимоги мотивував тим, що в ході адміністративного провадження про порушення митних правил №1489/20900/18, за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі статті 511 Митного кодексу України, Львівська митниця ДФС тимчасово вилучила протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок. Даний товар Львівська митниця ДФС розмістила на зберігання на власному складі на час розгляду справи про порушення митних правил №1489/20900/18. Постановою Галицького районного суду міста Львова від 6 грудня 2018 року у справі №461/4001/18, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України закрито, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, повернуто ОСОБА_1 вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 товар. 26 лютого 2019 року, прийшовши на склад Львівської митниці ДФС, який знаходиться на території митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС, представником позивача Жидачевським О.Й. встановлено, що вилучений товар - протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок є непридатним до використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок. Вказував, що тимчасово вилучивши товар, митниця не забезпечила належного його зберігання, що призвело до фізичного знищення даного товару. Таким чином, такою неправомірною поведінкою відповідача позивачу завдано шкоду. Відповідно до висновку експерта № 19/1/133, розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження гризунами майна становить 51561,24 грн. Посилаючись на положення ч.5 ст. 239 МК України, просив стягнути вказану суму з Державного бюджету України як заподіяну йому шкоду, внаслідок неправомірної поведінки митниці. Крім того, вказував, що з цього приводу, тобто пошкодження товару та відшкодування збитків, він звернувся до Галицької митниці Держмитслужби із заявою від 25 лютого 2020 року, однак митний орган безпідставно відмовив у її задоволенні, що він вважає протиправним. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо незабезпечення належного зберігання товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 від 04 березня 2018 року. Визнано протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2020 року. Стягнуто з Державної казначейської служби (ідентифікаційний код 37567646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шкоду в розмірі 51 561 гривень 24 копійок. Стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок. Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2021 року стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 22 770,40 гривень. Рішення суду та додаткове рішення оскаржила Галицька митниця Держмитслужби. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 19/1/133 від 05 серпня 2019 року, експертом проводилась експертиза по визначенню розміру матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження гризунами майна. Звертає увагу на те, що експертом не досліджувалось питання на предмет встановлення того, що пошкодження мало місце внаслідок дотримання посадовими особами митниці умов належного чи неналежного зберігання майна. Зазначає, що ДП «Городоцький районний відділ профілактичної дезінфекції» щомісячно проводило роботи з дезінсекції та дератизації, що підтверджується актами виконаних робіт. Вважає, що судом не встановлено протиправності дій Львівської митниці ДФС, внаслідок чого товар було пошкоджено, як і не встановлено причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями. Посилається на ст. 241 МК України, відповідно до якої здійснення операцій з товарами, що розміщені на складах митниці, з метою створення необхідних умов для їх зберігання, зокрема прості складські операції є правом власника товарів, та не є обов`язком митного органу. Щодо додаткового рішення суду зазначає про не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та скасувати додаткове рішення суду. Рішення суду також оскаржила Державна казначейська служба України. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що наявність у Казначейства повноважень щодо стягнення коштів з Державного бюджету чи органу державної влади не може бути підставою для залучення до участі у справі відповідачем Казначейства, а тим більше підставою для стягнення з Казначейства шкоди заподіяної іншим органом державної влади. Звертає увагу на те, що в даному випадку Казначейство виступає органом, який здійснює виконання судових рішень по даній категорії справ, а не уповноважений на відшкодування шкоди за неправомірні дії інших органів державної влади. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав. Судом встановлено, що 04 березня 2018 року посадовою особою Львівської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил №1489/20900/18 відносно ОСОБА_1 , за ознаками правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України. Згідно протоколу, на підставі статті 511 Митного кодексу України, у ОСОБА_1 серед іншого, Львівська митниця ДФС тимчасово вилучила протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок. Даний товар зберігався на складі Львівської митниці ДФС на час розгляду справи про порушення митних правил №1489/20900/18. Відповідно до висновку спеціаліста Львівського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС №142005901-0710 від 08 травня 2018 року, вартість предметів порушення митних правил, вилучених протоколом про ПМП №1489/20900/18 від 04 березня 2018 року становить 1 464 698,84 грн. (в тому числі харчова добавка при спортивному харчуванні Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, в упаковках виробника по 5 кг, кількістю 89 упаковок становить 45 667,68 грн., в упаковках виробника по 3,5 кг, кількістю 119 упаковок становить 45 624,680 грн. та в упаковках виробника по 1,2 кг, кількістю 218 упаковок вартістю 34 426,56 грн.). Постановою Галицького районного суду міста Львова від 06 грудня 2018 року у справі №461/4001/18 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого статтею 472 МК України, закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вирішено повернути ОСОБА_1 вилучений відповідно до протоколу про порушення митних правил №1489/20900/18 товар, зокрема протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок. Постановою Львівського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, постанову Галицького районного суду м. Львова від 6 грудня 2018 року залишено без змін. 12 лютого 2019 представником ОСОБА_1 ОСОБА_3 було подано заяву про повернення товару зі складу митниці, для вивезення товару в Республіку Польща через пункт пропуску "Шегині-Медика". 26 лютого 2019 року, під час проходження процедури повернення товару зі складу митниці, уповноваженим позивачем представником ОСОБА_3 встановлено, що вилучений товар - протеїновий порошок для спортивного харчування Маss Up в смаковому асортименті, фірми ActivLab, країна виробництва Польща в упаковці виробника по 5 кг - 89 упаковок; по 3,5 кг - 119 упаковок; по 1,2 кг - 218 упаковок, є непридатним до використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок. Відповідно до висновку судового експерта Білобрана С.З. від 05 серпня 2019 року №19/1/133, розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження гризунами майна, а саме: харчової добавки «Маss UP» різних смаків в упаковці виробника по 5 кг, в кількості - 64 упаковки, харчової добавки «Маss UP» різних смаків в упаковці виробника по 3,5 кг, в кількості - 27 упаковок та харчової добавки «Маss UP» різних смаків в упаковці виробника по 1,2 кг, в кількості 53 упаковок становить 51 561,24 грн. Згідно з висновком даної експертизи частина вантажу(товару), вилученого у ОСОБА_1 була зіпсована, у зв`язку із неналежним зберіганням товару, пошкодження спричинені мишоподібними гризунами. 25 лютого 2020 року позивач звернувся до митниці із заявою про відшкодування шкоди в розмірі 51 561,24 грн., внаслідок неналежного зберігання товару на складі митниці. 24 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для відшкодування шкоди та відмовлено у задоволенні такої заяви. Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Згідно ст. 238 МК України, обов`язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають: 1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення; 2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені; 3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом; 4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився; 5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу; 6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 26 цього Кодексу; 7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий; 8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті органами доходів і зборів для проведення класифікації товарів відповідно до статті 356 цього Кодексу; 9) зразки товарів та документація, одержані органами доходів і зборів під час здійснення верифікації сертифікатів походження товару відповідно до статті 47 цього Кодексу; 10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 517 цього Кодексу. Товари, які підлягають обов`язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів (крім валютних цінностей, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння), зберігаються на складах органів доходів і зборів. Якщо товари, що підлягають обов`язковій передачі для зберігання органу доходів і зборів, втратили свої споживчі властивості у зв`язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без передачі на склад органу доходів і зборів. Валютні цінності, передані органу доходів і зборів на зберігання, депонуються в уповноважених банках України. Дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння зберігаються в порядку, визначеному законодавством (ч. 2,3,4 ст. 238 МК України). Відповідно до ч. 5 ст. 238 МК України, крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися: 1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу; 2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб; 3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення; 4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу; 5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу; 6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу; 7) товари, доставлені перевізником до органу доходів і зборів призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу; 8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399,400 і 401-1цього Кодексу. Згідно ст. 239 МК України, під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товари, заявлені у різні митні режими, повинні зберігатися на складах органів доходів і зборів окремо, з дотриманням порядку, встановленого цим Кодексом для відповідних митних режимів. Прийняття органами доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі органу доходів і зборів, за рішенням керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, можуть передаватися органами доходів і зборів на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі органу доходів і зборів. Органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Витрати органів доходів i зборів на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1цього Кодексу, відшкодовуються правовласником. У випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані органами доходів і зборів цим підприємствам на зберігання. Відповідно до ч.5 ст. 239 МК України, органи доходів і зборів несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Вищевказане положення реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність. Згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів. Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, необхідність встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів. Відповідно до п. 1.5. Порядку роботи складу митниці ДФС, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 липня 2012 року за № 1097/21409 (далі - Порядок 627), митниця несе передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються нею. Згідно п.4.3. Порядку 627, товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі Митниці, можуть передаватися підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі Митниці. Договори відповідального зберігання з такими підприємствами готуються підрозділом інфраструктури за погодженням з керівниками юридичного підрозділу та підрозділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Митниці та укладаються в установленому порядку. Службова записка з висновком щодо неможливості зберігання товарів на складі Митниці надається керівником підрозділу інфраструктури за результатами їх огляду завідувачем складу та/або вивчення наявних товаросупровідних та інших документів у письмовій формі на ім`я керівника Митниці. За результатами розгляду цієї службової записки та пропозицій щодо місця розміщення таких товарів керівником Митниці приймається рішення щодо місця зберігання товарів. Судом встановлено, що під час зберігання товару на складі митниці, який знаходиться на території митного посту "Мостиська" Львівської митниці ДФС, відповідний товар став непридатним до використання, внаслідок фізичного пошкодження упаковок, спричиненими мишоподібними гризунами. Вилучений у позивача товар зберігався на складі Львівської митниці ДФС, тобто відповідні посадові особи митниці фактично визнали, що на складах митного органу створені умови для належного зберігання. Крім того, згідно з висновками вищенаведеної експертизи від 05 серпня 2019 року частина товару, вилученого в позивача була зіпсована у зв`язку із неналежним зберіганням товару. Коелгія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції пр. те, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження спричинення йому матеріальної шкоди та доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діяннями завдавача шкоди, протиправність дій, вину відповідача - Галицької митниці Держмитслужби, що є обов`язковим елементом для можливості відшкодування шкоди. Суд також дійшов правильного висновку, що митницею не було забезпечено належного зберігання вилученого у позивача, згідно з протоколом про порушення митних правил №1489/20900/18, товару, що призвело до фізичного знищення даного товару, отже неправомірними діями відповідача позивачу завдано шкоду. До такого висновку, суд дійшов виходячи з того, що в ході розгляду справи було встановлено, що саме митний орган вилучив у позивача належний йому товар, у якому не було зафіксовано жодних пошкоджень, та саме під час повернення даного товару були виявлені пошкодження які вказують на непридатність даного товару. Таким чином, митний орган, виходячи з положень вищенаведених нормативних актів, будучи відповідальним за належне зберігання товару та недопущення його пошкодження, допустив дії та бездіяльність, внаслідок яких вказаний товар було пошкоджено і він перетворився у непридатний до використання стан. При цьому судом встановлено, що пошкодження товару відбулося саме у період його перебування на зберіганні у митному органі, а також не встановлено фактів передачі даного товару будь-яким третім особам. Наведені обставини повністю спростовують твердження відповідачів наведені у відзивах щодо безпідставності позовних вимог позивача. Відповідач не скористався наданим йому правом на рецензію висновку експерта, передбаченого статтею 13 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не подавав клопотання про проведення експертизи до суду відповідно до засад змагальності цивільного процесу, відтак суд не бере до уваги посилання представника Галицької митниці Держмитслужби на невідповідність наданого позивачем висновку експерта від 05 серпня 2019 року. При цьому відповідно до ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи, а за нормами ч. 5 ст. 106 ЦПК України, у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, а також те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Наведеним положенням та критеріям наданий позивачем висновок відповідає в повній мірі. Крім того, оцінюючи вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2020 року, суд дійшов до переконання, що такі є обґрунтованими, адже зі змісту відповіді в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби від 24 березня 2020 року на заяву позивача, вбачається, що до розгляду його заяви поставились формально, а надана йому відповідь не містить належного обґрунтування. Так, митний орган фактично посилається у наведеній відповіді на загальні нормативні положення які визначають порядок відшкодування шкоди та зберігання відповідних товарів на складі митного органу. Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви митний орган фактично наводить дві підстави. Перша це відсутність судового рішення яким встановлено протиправність дій чи бездіяльності уповноважених осіб митного органу, а друга не використання позивачем можливості проведення з товаром операцій відповідно до п. 7.1 та 7.2 Порядку №627, згідно ст. 241,325 МК України, тобто проведення простих складських операцій, необхідних для забезпечення збереження цих товарів(переміщення товарів у межах складу, чищення, провітрювання, тощо). З цього приводу суд зазначив наступне. Наявність чи відсутність судового рішення яким встановлено протиправність дій чи бездіяльності уповноважених осіб митного органу, не спростовує того факту, що митний орган наділений самостійними повноваженнями щодо встановлення причин пошкодження товару та визначення порядку і розміру відшкодування шкоди у спосіб визначений законом. Крім того, існують механізми які дозволяють встановити митному органу причини нанесення шкоди та відповідальних осіб які допустили порушення, а також дозволяють відповідному державному органу вчинити дії на відшкодування шкоди. Зокрема, такими механізмами є проведення службового розслідування, визначення кола матеріально відповідальних осіб, проведення внутрішніх перевірок, ініціювання внесення змін до кошторису, підготовка бюджетного запиту, тощо. Жодної з наведених дій або будь-якої іншої дії спрямованої на належний розгляд заяви, уповноваженими представниками митного органу вчинено не було. Така поведінка відповідача суперечить положенням ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас, не провівши належного розгляду та перевірки обставин наведених позивачем у заяві, відповідач фактично своїми діями змушує позивача звернутися до суду за захистом своїх прав, перекладаючи на позивача та суд необхідність встановлення причини заподіяння шкоди. Щодо другої підстави суд зазначив, що п. 7.1 та 7.2 Порядку №627 та ст.ст. 241,325 МК України не покладають на власника товару обов`язок щодо проведення простих складських операцій, необхідних для забезпечення збереження цих товарів (переміщення товарів у межах складу, чищення, провітрювання, тощо), а лише наділяють його правом та можливістю на їх проведення. При цьому реалізація таких прав нерозривно пов`язана з волею відповідача уповноваженого представника митного органу, адже власник товару повинен звертатися з приводу проведення тих чи інших операцій з товаром до митного органу з письмовою заявою. Водночас, наведені вище у даному рішенні положення визначають саме обов`язок, а не право митного органу забезпечити належні умови зберігання товару. Такою своєю відповіддю на заяву митний орган фактично стверджує про те, що позивач, який не має жодного встановленого на законодавчому рівні обов`язку щодо зберігання його товару на складі митного органу, винний у його пошкодженні. Таким чином, митний орган повністю ігнорує покладені на нього обов`язки щодо зберігання товару і безпідставно перекладає відповідальність на позивача. Крім того, не може залишитись поза увагою суду і та обставина, що нормами чинного законодавства передбачений порядок відшкодування витрат на зберігання товарів на складі митниці. Таким чином, держава на законодавчому рівні створила умови для належного фінансування забезпечення діяльності складів митниці, яке включає у себе створення належних умов для зберігання товарів, які на цих складах знаходяться. Така поведінка відповідача очевидно вказує на неналежний розгляд заяви позивача та протиправність дій уповноважених представників митного органу під час розгляду наведеної вище заяви. Отже, позивачем належними, достатніми, допустимими доказами доведено факт заподіяння відповідачем Галицькою митницею Держмитслужби матеріальної шкоди позивачу, внаслідок неналежного зберігання товару на складі митниці та наявності причинного зв`язку між заявленою шкодою і діями та бездіяльністю відповідача, а також протиправність дій Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2020 року. У той же час, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заподіяну шкоду слід стягнути з Державної казначейської служби. Порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, регламентований ст. 1173 ЦК України, згідно вимог якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином, суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, за вказаною нормою є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів. Відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини цих органів. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. За змістом статті 1173 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не орган, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Як передбачено ст. 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митну службу України. Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням і діє відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших нормативно-правових актів та на підставі положення, яке затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Митниця підпорядковується центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Таким чином, сторонами у справі є насамперед особи між якими виник спір про право та на них поширюються всі правові наслідки законної сили судового рішення. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Отже, заявлена сума матеріальної шкоди підлягає стягненню з Державного бюджету України, а не з Державної казначейської служби, тому колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити. Статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч.1 ст.141 ЦПК України). Відповідно до матеріалів справи, позивачем проведено оплату за проведення по справі експертного дослідження від 05 серпня 2019 року №19/1/133, що підтверджується квитанцією від 09 серпня 2019 року №9 АТ КБ «Приватбанк». Вартість експертизи становить 2350,00 гривень, За таких обставин, оскільки висновок експерта від 05 серпня 2019 року №19/1/133 за результатами проведеної експертизи, прийнятий судом як належний та допустимий доказ, вказана сума підлягає стягненню з відповідача - Галицької митниці Держмитслужби. Згідно платіжного доручення №51393925 від 08.09.2020 року позивачем було сплачено судовий збір в сумі 420,40 гривень, а тому з відповідача слід стягнути також 420,40 гривень витрат на плату судового збору. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Шокало та партнери» укладено Договір про надання правової допомоги «2-20/08 від 20 серпня 2019 року. Відповідно до витягу з додатку до акту приймання-передачі наданих у справі №4561/3563/20 послуг від 12 березня 2021 року, згідно договору та рахунку «1-12/03/21 від 12 березня 2021 року, загальна вартість послуг, наданих адвокатом становить 20 000,00 гривень. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Верховний Суд в Постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт. Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. не є співмірним із складністю справи; ціною позову, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З урахуванням вищенаведеного, додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2021 року слід змінити та стягнути з Галицької митниці Держмитслужби судові витрати по справі в сумі 7770 гривень. (420,40 гривень+5 000,00 гривень+2350,00 гривень). Крім цього, враховуючи вищезазначені вимоги щодо співмірності, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції слід стягнути з Галицької митниці Держмитслужби у розмірі 3000 гривень, оскільки заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. не є співмірним . Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 375, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги Галицької митниці Держмитслужби та Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 березня 2021 року та додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 березня 2021 року змінити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 51 561 гривень 24 копійок. Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 7770 гривень. Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 3000 гривень витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 04 січня 2022 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.