Постанова 4872 № 915/40/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 грудня 2021 року Справа № 915/40/21 м.Одеса, проспект Шевченка, 29 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів О.Ю.Аленіна, Л.В. Лавриненко Розглянувши в порядку письмового справдження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06 травня 2021 року у справі №915/40/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення надмірно сплачених сум (без достатньої правової підстави) у розмірі 441,78грн. суддя суду першої інстанції: М.В. Мавродієва час і місце ухвалення рішення: 06.05.2021р., 13:24год, м.Миколаїв, Господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань №1 повний текст рішення складено 17.05.2021р. встановив: 06.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - позивач, ТОВ СП "Нібулон") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Філії Дельта-Лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі - відповідач, ДП АМПУ в особі Філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ») про стягнення 441,78 грн., перерахованих за платіжним дорученням №17143 від 05.04.2019. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 441,78 грн, які були перераховані за платіжним дорученням №17143 від 05.04.2019 були помилково перераховані відповідачу та отримані останнім без достатніх правових підстав (ст.. 1212 ЦК України), оскільки вказаний у платіжному дорученні №17143 від 05.04.2019 у полі "Призначення платежу" в якості підстави для перерахування коштів договір №966 від 03.12.2013 ніколи між сторонами не укладався, перерахування коштів у розмірі 441,78 грн не мало такої правової підстави, яка зазначена в призначенні платежу. Щодо зазначення у полі "Призначення платежу" рахунку №МР-01255 від 15.03.2019 за послуги СРСС, то філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" помилково нараховані та вказані в рахунку збори при буксируванні буксиром "Лідіївський", який відноситься до суден групи «Е», які не є платниками збору за послуги РРС, несамохідного плавучого крану "Нібулонівець-2" від зовнішнього рейду морського порту Миколаїв до п/п Очаків (15.03.2019 00:08, РД ММП (1) - 15.03.2019 3:36, Очаків рейд ПП), що підтверджує Квитанція №3477 складена оператором руху суден Філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" Біль В.О. та від п/п Очаків до Зовнішнього рейду морського порту Миколаїв (15.03.2019 06:57, Очаків рейд ПП - 15.03.2019 09:33, РД ММП (1), що підтверджує Квитанція №3499 складена оператором руху суден Філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" Дворцов В.І., оскільки за змістом рахунку №МР-01255 від 15.03.2019 збір за послуги регулювання руху суден обчислено як для суден групи "А", тоді як фактично судна належать до групи "Е" і звільнені від сплати збору за послуги регулювання руху суден на підставі п.1 Примітки до Додатку №2 наказу Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги з регулювання руху суден" від 03.12.2013 №

966. Буксир «Лідіївський» не здійснював вантажно-комерційних рейсів для сторонніх організацій. ТОВ СП «Нібулон» буксирувало власне несамохідне судно - кран «Нібулонівець-2». Позивач вказує, що віднесення вищевказаних суден до групи Е вміщено в роз`яснення розробника ставок портових зборів ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України" (ДР "УкрНДІМФ") лист №10/1/9-478 від 26.08.2015. Додатково позивач зазначає, що в суміжних галузях "буксири", "кранові судна" також віднесені до суден групи портофлоту, що підтверджується наказом Державного комітету України з промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду "Про затвердження Правил безпеки для працівників суден портового і службово-допоміжного флоту рибного господарства" №13 від 24.01.2007. Позивач зазначив, що на його замовлення була проведена судова економічна експертиза, за результатом якої складено Висновок експерта № 01/11-2019 від 11.12.2019, в якому викладено, зокрема, позицію про те, що буксири, що здійснюють операції з буксирування несамохідних плавзасобів та кранові судна (плавучий кран, перевантажувач) при здійсненні перевантажувальних операцій на рейді відносяться до суден групи "Е" згідно з додатком №1 до наказу Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги з регулювання руху суден" від 03.12.2013 № 966, оскільки ними виконувалися операції суден портового флоту в акваторії морського порту Миколаїв (ММП). За висновком експерта, виходячи з наданих на дослідження документів, складання рахунків на сплату портових зборів та інших зборів і плат, які нараховуються МФ ДП "АМПУ" та філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" для ТОВ СП "Нібулон" - не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV та наказу Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги з регулювання руху суден" від 03.12.2013 №

966. Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. 29.01.2021 від ДП АМПУ в особі Філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог. На переконання відповідача, судна позивача, щодо яких виник спір, є вантажними суднами, а оскільки вони здійснюють суднозахід до морського порту з метою виконання вантажних операцій відносяться до групи А та відсутні підстави для їх віднесення до групи Е, оскільки до вказаної групи переходять судна, які не відповідають ознакам інших груп. Відповідач вказує, що позивач сплатив 441,78 грн платіжним дорученням від 05.04.2019 № 17143, в призначенні платежу міститься посилання на наказ Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966, яким затверджено Тарифи на послуги з регулювання руху суден. Те, що перед датою та номером наказу стоїть "по дог." не свідчить про те, що кошти були сплачені помилково. Окрім цього в платіжному дорученні міститься посилання на рахунок МР-01255 від 15.03.2019 в якому зазначено судна, по яким виставлено рахунок, номера та дати квитанцій СРРС, тариф та розрахунковий об`єм з якого розраховувалась вартість послуг. Тобто ці документи містять повну інформацію, необхідну для розуміння того, яка послуга отримана, коли і її вартість і виключають помилку у здійснені перерахування. Обов`язок сплатити 441,78 грн виник у ТОВ СП "Нібулон" на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966, оскільки позивач замовив та отримав послуги СРРС від ДП "АМПУ", та відповідно у нього виник обов`язок їх оплатити. Відповідач також зазначає, що відповідно до Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 (СОЛАС-74, SOLAS), "грузовое судно" означает судно, не являющееся пассажирским (пункт g Правил 2 "Определения" Сводного текста приложений к Конвенции СОЛ АС и Протоколу 1988 г. к ней). Конвенція з охорони людського життя на морі - СОЛАС-74 є одним з найважливіших міжнародних документів, присвячених безпеці судноплавства. Правила класифікації та побудови суден, видані Регістром судноплавства України, і на підставі яких видано класифікаційні свідоцтва на всі судна ТОВ СП "Нібулон" враховують вимоги СОЛАС-74 та поправок до неї. Норми Конвенції, а саме визначення, що наведено в ній, має бути застосоване судом в якості аналогії, що передбачено чинним законодавством України (ст.11 ГПК). Також, відповідно до п. 7 статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №336/2006 від 15.02.2006 про імплементацію Міжнародного кодексу з управління безпекою в межах Співтовариства та про скасування Регламенту Ради (ЄС) №3051/95 "вантажне судно" означає судно, у тому числі високошвидкісне судно, що не є пасажирським судном. 08.02.2021 від ТОВ СП "Нібулон" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 року (СОЛАС-74), на яку посилається відповідач містить пряму вказівку в п."а" Правил 1 Частини А Глави 1 СОЛАС-74, що дані правила, якщо спеціально не передбачене інше, застосовуються тільки для суден, що здійснюють міжнародні рейси, а зазначені в позові судна здійснювали каботажні рейси. Відповідно пп."іі" п."а" Правил 3 Частини А Глави 1 СОЛАС-74 дані правила не застосовуються до вантажних суден валовою місткістю менше 500 рег.т. Зазначений в позові буксир "Лідіївський" за Класифікаційним свідоцтвом має 182 рег.т. На підставі вищевикладеного, даний нормативний акт не може застосовуватись до правовідносин сторін за даним спором. Також позивач вказує на відмінність правовідносин, які врегульовані СОЛАС-74 та Наказом №966, а також їх різність за призначенням і спеціальною направленістю. Мета Міжнародної конвенції (СОЛАС-74) зводиться до "посилення охорони людського життя на морі" і відповідно від задекларованої мети даний нормативний акт був розроблений за основним критерієм - охорони людського життя і для досягнення цієї мети, що повністю кореспондується з підходом розмежування суден на 2 види, виключно за критерієм наявності на судні пасажирів. У той же час збори за спеціалізовану послугу були затверджені і впроваджені на підставі Наказу №966, який у свою чергу був розроблений відповідно до статті 21 Закону України "Про морські порти України", підпунктів 4.3.24 підпункту 4.3 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 №581. Відповідно до преамбули Закону України "Про морські порти України" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України. Це відмінні (не тотожні) кола правового застосування. Наказ №966 є спеціальним нормативним актом з ціноутворення, який встановлює порядок справляння та розмір збору із суден у закордонному та каботажному плаванні, не залежно від того яке Класифікаційне товариство обрано судновласником, тому Додаток №1 до Наказу № 966 поділяє судна на 6 груп - А, Б, В, Г, Д,Е. Даний наказ та нормативні акти, на підставі яких його прийнято (зазначено в преамбулі наказу), не передбачають застосування Інструкції про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавати під державним прапором України, затвердженої наказом Укрморрічфлоту від 11.06.2004 №159 та "Правил класифікації та побудови морських суден", виданих Регістром судноплавства України, на які посилається філія "Дельта-лоцман". Вказана Інструкція №159 відноситься до спеціальних нормативних актів і має суто вузьке застосування, саме для реалізації мети, зазначеної в ній. Аналогічно, Правила класифікації, на які послався відповідач, застосовуються лише до вузького кола суден, які зазначені в 1.1.5 Правил. В той час як Наказ №966 застосовується як для суден під прапором України так і для іноземного флоту (точніше для всіх суден). Згідно офіційної відповіді Регістра судноплавства України (лист №11.17-1136 від 04.08.2020) та позицією спеціалізованого наукового інституту ДП "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України" (ДР "УкрНДІМФ") неможливо застосування Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України при визначенні "групи суден" за додатком №1 до Наказу №966. Крім того, відповідно до ч. 2 п. 1.3.2.3 Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України, вантажне судно - це судно, призначене для перевезення вантажів (суховантажне, наливне, хімовоз, газовоз, комбіноване, рефрижераторне і т.д.). Зазначені в позові судна не призначені для перевезення вантажів. Позивач зазначає, що Договір №966 від 03.12.2013 між сторонами не укладався, в зв`язку з чим відсутня можливість застосування п.3.12 (4.16) Договору (Публічний договір приєднання) щодо можливості повернення переплат, саме тому позивачем в якості правої підстави позову зазначена ст.1212 ЦК України. У той же час, твердження ДП "АМПУ", що правовідносини виникли із Закону вважає необґрунтованим та таким, що суперечить змісту Наказу №966, оскільки відповідно п.1 Примітки до Додатку №2 Наказу № 966 судна груп В, Г, Е (крім суден, які проходять ходові випробування) звільняються від сплати збору за послуги з регулювання руху суден. Тому даний нормативний акт не породжує для суден, зазначених в позові, зобов`язань по сплаті збору за регулювання руху суден. Обов`язковість сплати даного тарифу, як і умови звільнення від його сплати, встановлені нормативним актом - Наказом №966. З цього приводу позивач просив врахувати висновки Верховного Суду викладені в постанові від 13.04.2021 у справі №916/1936/20. Відповідачем в запереченнях помилково було ототожнено самостійні терміни "вантажна операція"/ "вантажне судно", які не є тотожними або синонімами і мають самостійне визначення і кваліфікуючі ознаки, до того ж застосовуються до різних критеріїв "характеристика та ознака операції" та "вид судна". Додаток №1 до Наказу №966 містить і в інших групах судна що задіяні в вантажних операціях, так група В складається з суден: ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка - море", що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки. Твердження відповідача не співпадають з фактичним рухом суден, оскільки буксир "Лідіївський" був задіяний в буксируванні несамохідного плавучого крану "Нібулонівець-2" при суднозаході на Очаків для відстою. Перехід 15.03.2019 00:08 (РД ММП (1) - 15.03.2019 3:36 (Очаків ПП), що підтверджує Квитанція №3477 складена оператором руху суден філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" Біль В.О. та перехід 15.03.2019 06:57 (Очаків ПП) - 15.03.2019 09:33 (РД ММП (1), що підтверджує Квитанція №3499 складена оператором руху суден філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" Дворцов В.І. Вантажні операції в портопункті Очаків не проводились, тому відсутній критерій "з метою проведення вантажних операцій". Позивач також вказує на безпідставність заперечень відповідача в частині застосування п.2 Приміток до Додатку №1 Наказу №966 (Судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А. Відповідно рейс суден для застосування п.2 Приміток має відповідати одночасно двом ознакам: бути "комерційним" та відповідати критерію "вантажний рейс". "Вантажний рейс судна" це - закінчений виробничий цикл перевезення вантажу, при якому початок рейсу - момент оформлення вантажних документів на фактично вивантажений вантаж попереднього рейсу, а закінчення рейсу - момент оформлення вантажних документів на фактично вивантажений вантаж, перевезений цим рейсом безпосередньо пов`язано з договором перевезення вантажу. При здійснені переходу на суднах був відсутній вантаж, відсутній договір на перевезення вантажу крановим судном, відсутній факт отримання плати від сторонньої особи за послугу з перевезення - в зв`язку з чим даний рейс не відноситься до "вантажних рейсів" що унеможливлює застосування п.2 Примітки до Додатку №1 Наказу №966. Буксир "Лідіївський" здійснював буксирування, а не перевезення вантажу. Плавкран "Нібулонівець-2" при здійснені переходу від Зовнішнього рейду до п/п Очаків та в зворотному напрямку не мав на борту вантажу, в зв`язку з чим його перехід не відноситься до поняття "вантажний рейс". Судно взагалі не призначене за конструкцією для перевезення вантажу, що підтверджено довідкою проектанта. ТОВ СП "Нібулон" було замовлено проведення дослідження Національним університетом "Одеська юридична академія" у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права щодо терміну "комерційні вантажні рейси", який вжито Міністерством інфраструктури України в Примітках до додатка 1 "Порядку справляння та розміри ставок портових зборів" затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 (далі - Порядок № 316), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за №930/23462. Національним університетом "Одеська юридична академія" було проведено науково дослідження терміну "комерційний вантажний рейс", застосованого Міністерством інфраструктури України в суміжних транспортних галузях: авіаційний транспорт, автомобільний транспорт, в документах Державної служби статистики України щодо транспорту, в директивах ЄС, висновки ДП "УкрНДІМФ". Застосовуючи аналогію закону (ч.1 ст.8 ЦК України) та системний аналіз норм права, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини, основними ознаками комерційного вантажного рейсу є рейс судна з перевезення вантажу на підставі договору, укладеного між перевізником та відправником вантажу (третьою особою), отримання плати за виконання перевезення, яке обумовлюється здійсненим перевезенням вантажу. При цьому до "комерційних вантажних рейсів" або до "комерційних вантажопасажирських рейсів" віднесені рейси суден, здійснювані для перевезення вантажу (з пасажирами або без пасажирів) за плату, на які укладено відповідні договори. Внутрішньогосподарське переміщення вантажів, перевезення власних вантажів власним транспортним засобом не відповідає зазначеній ознаці, оскільки в даному випадку перевезення здійснюється без укладання договору перевезення та отримання плати на підставі договору перевезення. Відповідно до Висновку експерта у галузі права "За відсутності таких ознак: наявність договору на перевезення укладеного зі сторонньою особою та наявність плати за послугу перевезення - немає підстав вважати перевезення (переміщення) власних вантажів власним водним транспортом - комерційним вантажним рейсом". Аналогічне визначення "комерційний вантажний рейс" наведено в Постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 по справі №915/1054/17 та роз`ясненнях ДП "УкрНДІМФ" від 15.11.2012. Щодо помилкового твердження відповідача про те, що до групи Е входять судна, які заходять в порт без виконання вантажних операцій відповідачем викривлено та неправильно процитовано зміст Порядку №316 шляхом самовільного переставлення знаків пунктуації, від чого змінився контекст: "В той же час, до групи Е віднесено інші судна (наведено їх перелік, що заходять без виконання вантажних операцій). Але з фактичного тексту групи Е додатка 1 наказу №316 видно, що побудова переліку групи зовсім інша і уточнення відноситься до "риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій". ДП "АМПУ" безпідставно змінило конструкцію побудови речення, виділивши жирним шрифтом і поставили ознаку "що заходять без виконання вантажних операцій" начебто до всього переліку суден, що призвело до помилки і викривлення тексту Порядку №316. Відповідно до п. 4.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605, не розглядаються як товар - проміжні результати діяльності суб`єктів господарювання, що не реалізуються на ринку, а споживаються у технологічному процесі їх власного виробництва. Позивач зазначає, що ДП "АМПУ" неправильно застосовано Закон України "Про морські порти України". ДП "АМПУ" безпідставно аргументував свої твердження терміном "морський порт", який передбачав наявність такого "суб`єкта" в формі державного підприємства, оскільки ст.85 КТМ скасована ще в 2013 році. Господарська діяльність у морському порту врегульована розділом IV Закону України "Про морські порти України". Відповідно ч.2 ст.18 вказаного Закону у межах морського порту функціонують суб`єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, та підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не досліджено зміст п.4 Положення №567, яким передбачено, що до суден портового та службово-допоміжного флоту відносяться в тому числі портові буксири, перевантажувачі і інші судна, які здійснюють діяльність із забезпечення транспортних суден. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021р. задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" - стягнуто з ДП "АМПУ" в особі Філії "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ" на користь ТОВа СП "Нібулон" 441,78грн. безпідставно набутих грошових коштів та 2270,0 грн судового збору. Рішення обґрунтоване посиланням на норми ч.1, 2 ст. 3 КТМ України, ч.1 ст.3, ст.19, ст.21 Закону України "Про морські порти України", ч.4 розділу VI Прикінцевих положень Закону України "Про морські порти України", постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню" №405 від 03.06.2013, підпункту 4.3.24 підпункту 4.3 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 №581, п.1.1. Наказу №966 "Про затвердження Тарифів на послуги з регулювання руху суден", п.8.1, 8.3 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 №348, п. 4.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, п.п. 1, 2 Положення про Регістр судноплавства України, ч. 2 п. 1.3.2.3 Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України, ст.1212 ЦК України та вмотивоване наступним: -підстави перебування буксиру "Лідіївський" та плавкрану "Нібулонівець-2" на зовнішньому рейді морського порту Миколаїв не мають значення для підтвердження правомірності нарахування у рахунку №МР-01255 від 15.03.2019 послуги для суден позивача за групою "А", оскільки для групи "А" зазначена послуга справляється з суден, що заходять для виконання вантажних операцій в морських портах / морських терміналах (Додаток №1 до Наказу №966), однак відповідачем не заперечено та не спростовано, що безпосередньо на рейді портопункту Очаків (в Морському терміналі "Очаків") (за захід в який обчислено спірну послугу) буксиром "Лідіївський" та плавкраном "Нібулонівець-2" не здійснювались вантажні операції; -відповідачем не доведено здійснення буксиром "Лідіївський" при буксируванні несамохідного плавучого крану "Нібулонівець-2" заходження у порт Очаків для здійснення інших операцій, зокрема, вантажних, що давало б підстави для віднесення зазначених суден позивача до групи "А". Перехід 15.03.2019 буксира "Лідіївський" та несамохідного плавучого крану "Нібулонівець-2" не можливо кваліфікувати як вантажний рейс, оскільки вантаж на суднах був відсутній, коносаменти не оформлювались. Судно здійснило перехід ЗР ММП (1) - Очаків Рейд ПП з метою відстою. Відповідно Квитанції №3477 в рядку "мета переходу" вказано - буксирування. В графі "вантаж, кількість" відносно судна "Лідіївський" вказано - буксирування, відносно судна "Нібулонівець-2" вказано - баласт. Відповідно Квитанції №3499 в рядку "мета переходу" вказано - буксирування. В графі "вантаж, кількість" відносно судна "Лідіївський" вказано - буксирування, відносно судна "Нібулонівець-2" вказано - баласт. -буксирування і маневрові операції суден позивача у даному випадку слід віднести виключно до технологічних операцій портового оператора (оператора терміналу) та не можуть бути кваліфіковані як комерційний рейс. Належні ТОВ СП "Нібулон" судна, а саме: буксир "Лідіївський" при здійснені 15.03.2019 операції з буксирування несамохідного плавучого крану "Нібулонівець-2" (несамохідний перевантажувач) відносяться до суден портофлоту, які за змістом Додатку №1 Наказу №966 віднесені до групи Е. Норми Наказу №966 не передбачають виникнення зобов`язань по сплаті тарифу за послуги служби регулювання руху суден для групи Е, в зв`язку з чим не можуть вважатись правовою підставою для набуття відповідачем прав на кошти перераховані платіжним дорученням №17143 від 05.04.2019 на суму 441,78 грн. -кранове судно "Нібулонівець-2" відноситься до типу суден - "Судно технічного флоту" і за проектом не передбачене перевезення вантажів даним судном. - з системного аналізу кола правовідносин що регулюються Наказом №966, правового статусу Правил класифікації та побудови суден Регістра судноплавства України та сфери його застосування, а також змісту даних Правил, Класифікаційних свідоцтв суден - не вбачається підтвердження доводів відповідача, що зазначені в рахунку №МР-01255 від 15.03.2019 судна відносяться до вантажних суден. -щодо посилання відповідача на Міжнародну конвенцію з охорони людського життя на морі 1974 року (СОЛАС-74) для визначення, то відповідно пп."іі" п."а" Правил 3 Частини А Глави 1 СОЛАС-74 дані правила не застосовуються до вантажних суден валовою місткістю менше 500 рег.т. Зазначений в позові буксир "Лідіївський" за Класифікаційним свідоцтвом має 182 рег.т.; даний нормативний акт не може застосовуватись до правовідносин сторін за даним спором. Крім того, правовідносин, які врегульовані СОЛАС-74 та Наказом №966 є відмінними та різними за призначенням і спеціальною направленістю. -щодо наявності правових підстав для нарахування суднам позивача послуг з регулювання руху суден на підставі Наказу Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966, то приймаючи до уваги, що згідно п.1 Приміток до додатку №2 Наказу №966 судна групи Е звільнені від сплати збору за послуги з регулювання руху суден, то дані норми не породжують зобов`язань позивача по сплаті послуг з регулювання руху суден, які зазначені в рахунку№МР-01255 від 15.03.2019. - позивачем обґрунтовано і вмотивовано заявлені позовні вимоги в порядку ст.1212 ЦК України з огляду на відсутність правових підстав для справляння послуг з регулювання руху суден з групи Е. Сторонами в ході розгляду справи визнано і документально не спростовано відсутність укладеного Договору №966 від 03.12.2013, як підстави для виставлення рахунку №МР-01255 від 15.03.2019. 08.06.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ДП "АМПУ" в особі Філії "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ" на рішення від 06.05.2021р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне: -є помилковими висновки суду, що «застосований тариф свідчить про справляння відповідачем збору за захід суден позивача в Морський термінал «Очаків», адже збір за послуги РРС справляється за надану послугу у зоні ПРРС «Очаків» від рейду морського терміналу Очаків до ЗР ММП та від ЗР ММП до рейду морського терміналу Очаків, а не за заходження в порт/термінал. При переході на Очаків рейд ПП після здійснення вантажних операцій на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв та у зворотному напрямку з Очаків рейд ПП для здійснення вантажних операцій на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв суднам позивача надавалась послуга СРРС ПРРС «Очаків». - регістр судноплавства України наділений Кабінетом Міністрів України певними повноваженнями, в тому числі видавати Класифікаційне свідоцтво, умови та порядок класифікації при цьому міститься у Правилах, які не є внутрішнім документом, а були застосовані в тому числі щодо суден позивача, що вже не робить їх внутрішніми, і до того ж можуть застосовуватись без державної реєстрації . -чинні нормативно-правові акти (як міжнародні, так і національні) відносять буксири та плавкрани до вантажних суден. Судна позивача віднесено до вантажних суден, а оскільки вони здійснюють суднозахід до морського порту з метою виконання вантажних операцій, відносяться до групи А. - відповідно до п. 1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об`єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. Умовний об`єм баржо-буксирних складів, караванів та інших складених плавучих споруд для нарахування збору за послуги з регулювання руху суден дорівнює сумі об`ємів окремих елементів. Як вбачається з наданих до позовної заяви квитанцій за послуги РРС, судна позивача йшли караваном до складу якого входить буксир «Лідіївський» та несамохідний плавкран «Нібулоновець-2», тобто вказана норма застосовується саме до даного випадку. Законодавець чітко визначив, що при нарахуванні зборів баржо-буксирним складам, караванам розмір збору має визначатись з умовного об`єму всього баржебуксирного складу, каравану, а не їх окремих елементів. Без аналізу типу кожного судна окремо, без виведення зі складу каравану буксирів, плавкранів та ін., тому що рухаючись в каравані всі вони здійснюють один процес, всі вони знаходяться у зв`язку та всі вони виконують в даному випадку вантажну операцію. -буксир «Лідіївський» та плавкран «Нібулоновець-2», які заходили в порт (рейд) для виконання вантажних операцій (виходили після виконання вантажних операцій) відповідно до Тарифів відносяться до групи А з відповідним стягненням зборів. -посилання філії на визначення, що вказані в Інструкції про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Укрморрічфлоту від 11.06.2004 № 159 та Правила класифікації та побудови суден, видані Регістром судноплавства України є цілком доречним. Адже, відповідно до ч. 10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). - відповідно до Положення про Регістр судноплавства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 № 814, Регістр судноплавства України є національним класифікаційним товариством, яке здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торговельних суден відповідно до статті 22 Кодексу торговельного мореплавства України і статей 26 і 29 Закону України "Про транспорт". Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот) в період прийняття Інструкції це орган державної виконавчої влади, підвідомчий Мінтрансу, до функцій якого відносилась організація розроблення нормативних документів з питань безпеки судноплавства, морських і річкових перевезень пасажирів і вантажів та ін. В той же час ДП «УкрНДІМФ», на висновок якого посилається позивач та суд, це звичайне державне підприємство, як і ДП «АМПУ», тому в повній мірі позивач та суд може керуватись позицією відповідача із спірного питання, що є предметом розгляду. До цього листа можливо застосувати всі ті пояснення, що й до листа Мінінфраструктури. -одне й те саме судно, одного й того ж типу, класу, за певних умов дійсно може бути віднесено до суден портофлоту, однак конкретно у справі, що розглядається, судна позивача здійснювали вантажні операції, а не забезпечували виробничу та господарську діяльність порту (наприклад супроводження), що позивачем і судом не заперечується, а навпаки підтверджується. -випадки використання буксирів бувають різними і буксири не відносяться до групи Е в усіх абсолютно випадках, за замовчуванням, а в залежності від операції, що здійснюється. ТОВ СП «Нібулон» здійснює комерційну господарську діяльність (господарська діяльність з метою одержання прибутку). Перевантаження/довантаження зерна на рейді на виконання умов контракту є одною із складових господарської діяльності зазначеного підприємства з метою реалізації продукції (з метою отримання прибутку) та зазначені вантажні операції не можна вважати некомерційною діяльністю, адже це виконання контракту, а окрім цього витрати на таке перевантаження в подальшому входять до ціни товару, що реалізується ТОВ СП «Нібулон», впливає на збільшення їх доходу, призводить до збільшення обсягів експорту та заощаджує компанії мільйони гривень. Твердження ТОВ СП «Нібулон», що його судно було задіяне в операціях з «забезпечення перевантажувальних робіт на рейдах», та відповідно через це відноситься до суден портофлоту (група Е), в обґрунтування висновку про нездійснення суднами ТОВ СП «Нібулон» комерційних рейсів та віднесення цих суден до суден портофлоту, не відповідають приписам ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України та взагалі сутті комерційної діяльності. -висновки ТОВ СП «Нібулон» та суду першої інстанції про те, що обов`язковими кваліфікаційними ознаками комерційного вантажного рейсу є отримання судновласником плати за перевезення або наявність договору перевезення, а також виконання перевезення на замовлення та в інтересах третіх осіб не підтвердженні жодною нормою матеріального права та зроблені внаслідок неправильного застосування ст. 307 ГК України. Судна позивача здійснювали перехід з Очаків рейд ПП на Зовнішній рейд морського порту Миколаїв та у зворотному напрямку для виконання функції з навантаження/розвантаження, що самим позивачем і судом підтверджується. Отже, зазначене переміщення не можна вважати некомерційною діяльністю. А відтак судна ТОВ СП «Нібулон», які були задіяні в операціях з перевантаження зернових вантажів, виконали комерційний вантажний рейс та належать до групи А. -судами різних інстанцій неодноразово було досліджено та встановлено, що судна ТОВ СП «Нібулон», які здійснюють перевезення зернових вантажів на зовнішній рейд морського порту Миколаїв, перевантаження зернових вантажів, виконують комерційні вантажні рейси та, відповідно, відносяться до суден групи А. - щодо висновку експерта у галузі права від 30.04.2020 - в Реєстрі атестований судових експертів Кормич Б.А. не міститься, спеціалізується на митному праві, в своєму висновку посилається як на джерело відомостей на ненормативно-правові акти і посилання на це в експертизі не допустимо, а посилання на Директиви ЄС як на джерело права в принципі не можливе, адже Директиви належать до джерел вторинного права. ДП «АМПУ» не визнає авторитет і кваліфікацію особи/осіб, що надали цей висновок. -лист Міністерства інфраструктури України від 11.08.2017 №7865/27/10-17 не є нормативно-правовим актом, він не є обов`язковим і на ньому рішення суду не може бути засноване, крім того, цей лист надано стосовно суден, які надають різноманітні платні послуги при здійсненні комерційної діяльності в межах акваторії морського порту (судна портового флоту - до яких судна позивача не відносяться саме у тому випадку, що є предметом розгляду). -у справі № 915/40/21 обов`язки ТОВ СП «Нібулон» виникли на підставі законодавства, навіть за відсутності укладеного у письмовій формі договору. В платіжних дорученнях позивача є посилання не на неіснуючий договір, а на діючий, чинний нормативно-правовий акт - наказ Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966, яким затверджено Тарифи на послуги з регулювання руху суден, що в черговий раз підтверджує позицію відповідача. Те, що перед датою та номером наказу стоїть «по дог.» не свідчить про те, що кошти були сплачені помилково. Окрім цього платіжне доручення містить посилання на виставлений відповідачем рахунок, в якому зазначено судна по яким виставлено рахунок, номера та дати квитанцій СРРС, тариф та розрахунковий об`єм з якого розраховувалась вартість послуг, а також вказівка на те, що оплачується збір за послуги СРРС. Тобто ці документи містять повну інформацію необхідну для розуміння того, яка послуга отримана, коли і її вартість і виключають помилку у здійснені перерахування. -позивач сплатив збори на підставі акту законодавства, внаслідок отримання послуг від відповідача за своєю заявкою, тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України немає. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.06.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Філії "Дельта-Лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06 травня 2021 року у справі №915/40/21; постановлено розгляд апеляційної скарги ДП "АМПУ" в особі Філії "Дельта-Лоцман" ДП "АМПУ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021р. у справі №915/40/21 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 06.07.2021р. 24.06.2021 від ТОВ СП «Нібулон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021 по справі № 915/40/21 залишити без змін, апеляційну скаргу ДП «АМПУ» в особі Миколаївської філії ДП «АМПУ» без задоволення. Відмовити у долучені до матеріалів справи в якості доказів по справі постанов Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справах №915/253/20 та №915/400/20 та повернути їх апелянту. Долучити до матеріалів справи лист ДП «АМПУ» вих. №2062/18-03-07/Вих від 15.06.2021, оскільки він був отриманий після винесення рішення та додатково підтверджує визнання з боку ДП «АМПУ» помилковості платежів здійснених з посиланням на договір, який ніколи не укладався та безпідставності отримання таких коштів. Позивач наполягає на віднесенні буксиру до групи Е. За твердженням позивача: судна здійснювали переміщення в межах портових вод морського порту Миколаїв в зоні нагляду капітана морського порту Миколаїв, без заходження до іншого морського порту. Судна здійснювали внутріпортове буксирування - що відповідно висновків Верховного суду є підставою віднесення до групи Е (портофлот); судна які задіяні в операціях з надання послуг з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством (ч.1 ст.19 Закону) відносяться до об`єктів портової інфраструктури (п.8 ст.1 Закону) і незалежно від форми власності відносяться до суден портового та службово-допоміжного флоту, а отже відносяться до групи Е; Буксир «Лідіївський» здійснював буксирування, а не перевезення вантажу.; рейс не кваліфікується як «вантажний рейс»: Вантаж на буксирі «Лідіївський» відсутній. Судно «Лідіївський», «Нібулонівець-2» не придатні для перевезення вантажу; рейс не кваліфікується як «комерційний рейс», оскільки не здійснювався на підставі договору укладеного з третіми особами за плату. Тобто буксирування «Нібулонівець-2» не відбувалось на підставі договору зі сторонніми особами за плату. ТОВ СП «Нібулон» вказує, що суд першої інстанції встановивши, що договірні відносини між сторонами відсутні, мотивовано застосував ст.1212 ЦК України з посиланням на п. І Примітки до Додатку №2 Наказу №966 згідно якої судна груп В, Г, Е (крім суден, які проходять ходові випробування) звільняються від сплати збору за послуги з регулювання руху суден. Норми Наказу №966 не передбачають виникнення зобов`язань по сплаті тарифу за послуги служби регулювання руху суден для групи Е, в зв`язку з чим не можуть вважатись правовою підставою для набуття відповідачем прав на· кошти перераховані платіжним дорученням № 17143 від 05.04.2019 насуму441,78 грн. 01.07.2021 від ТОВ СП«Нібулон» надійшло клопотання, в якому позивач просить врахувати, що Верховним Судом відкрито провадження у справі №915/253/20 та у справі №915/400/20. 09.07.2021 від ДП «АМПУ» надійшли пояснення до відзиву ТОВ СП «Нібулон», в яких відповідач зазначає наступне: -збір за послуги РРС справляється за надану послугу у зоні ПРРС «Очаків» від рейду морського терміналу Очаків до ЗР ММП та від ЗР ММП до рейду морського терміналу Очаків, а не за заходження в порт/термінал. При переході на Очаків рейд ПП після здійснення вантажних операцій на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв та у зворотному напрямку з Очаків рейд ПП для здійснення вантажних операцій на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв суднам позивача надавалась послуга СРРС ПРРС «Очаків»; - позивач замовив послуги СРРС, отримав їх (що не заперечується позивачем) та відповідно має їх оплатити. Надання послуг зафіксовано такими квитанціями: Квитанція за надані послуги РРС № 3477 від 15.03.2019 (початок послуги 0:08:17; кінець послуги 3:36:29); квитанція за надані послуги РРС № 3499 від 15.03.2019 (початок послуги 6:57:17; кінець послуги 9:33:32). Вантажні операції здійснювались на Зовнішньому рейді морського порту Миколаїв. В додатку до рахунку, в графі «Зміст послуги» зазначено Очаків (тариф 0,00275). Здійснення вантажних операцій не обов`язково передбачає наявність вантажу на самому судні, як вірно вказав суд апеляційної інстанції у постановах від 12.05.2021 у справах № 915/253/20 та № 915/400/20. - ДП «АМПУ» не у всіх випадках нараховує збори ТОВ СП «Нібулон». Випадки використання буксирів бувають різними і буксири не відносяться до групи Е в усіх абсолютно випадках, за замовчуванням. А в залежності від операції, що здійснюється, як зокрема і плавкрани, 20.07.2021 від ТОВ СП «Нібулон» надійшли заперечення на пояснення ДП «АМПУ», в яких позивач вказує наступне: На Очаків ПП судна не здійснювали вантажних операцій, там взагалі ніколи не проводяться вантажні операції, лише поповнення прісною водою або відстій внаслідок непогоди. В Квитанціях № 3477, № 3499, складених оператором руху суден філїї «Дельта-лоцман» ДП «АМПУ» чітко зазначено, що судна були задіяні в операціях буксування (в рядку «Мета переходу» - «буксирування»). Буксир «Лідіївський» здійснював буксирування, а не перевезення вантажу. Кодексом торговельного мореплавства України правовідносини буксирування врегульовані в Главі VП Морське буксирування в той час як правовідносини з перевезення вантажів врегульовані в Главі V Морські перевезення, що підкреслює їх відмінність. В Очакові взагалі була відсутня вантажна операція. Буксир «Лідіївський» здійснював буксирування, що не є тотожним з вантажними операціями. Плавкран «Нібулонівець-2» в Очакові не здійснював вантажних операцій. Щодо перебування плавкрану «Нібулонівець-2» на Зовнішньому рейді під час навантаження «LORD ВА YRON» то це були інші нарахування відповідача, які відображені в інших рахунках і не є предметом даного спору. - є висновки Верховного Суду, щодо яких віднесення судна до тієї чи іншої групи Додатку №1 визначається типом судна, який міститься у суднових документах, а також комплексом портових операцій, що здійснює судно (висновки Верховного Суду, викладених в постанові від 18.12.2018 по справі № 916/112/18 та поставові від 07.05.2019 по справі № 915/1054/17). Твердження відповідача, що визначальним є наявність вантажних операцій і за даною ознакою всі судна начебто відносяться тільки до групи А - суперечить висновкам Верховного Суду та змісту групи В (річкові судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки). -Міністерство в своєму роз`ясненні вказало що до групи Е (портофлот) відносяться судна, які задіяні в забезпеченні перевантажувальних робіт на рейді. Верховним Судом в постанові від 07.05.2019 у справі № 915/1054/17 враховано лист-роз`яснення Міністерства інфраструктури України від 11.08.2017 №7865/27/10-17, згідно якого до групи "Е" відносяться усі судна портового флоту, незалежно від форми власності, які виконують роботи в акваторії порту та перелічені в таблиці-додатку до листа. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2021р. зупинено апеляційне провадження у справі №915/40/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №915/400/20. Ухвалою від 21.12.2021р. у зв`язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження апеляційне провадження поновлено. 28.12.2021р. від ДП «АМПУ» надійшли пояснення, в яких відповідач вказує, що висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/400/20 не можуть впливати на висновки суду у справі № 915/40/21, а для розгляду справи № 915/40/21 значення мають висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 30.08.2021 у справі № 915/253/20. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" виставлено ТОВ СП "Нібулон" рахунок №МР-01255 від 15.03.2019 на суму 441,78 грн. з ПДВ за послуги служби регулювання руху суден суднам "Лідіївський", "Нібулонівець-2", назва збору - Послуги СРРС, сума 368,15грн (без ПДВ), 447,78грн. (з ПДВ). Відповідно Додатку до рахунку №МР-01255 від 15.03.2019 проведено обчислення суми 441,78 грн. В рядку "№ квит. " вказано - №3477, №3499, в рядку "зміст послуги" вказано - ОЧАКІВ, в рядку "дата" - 15.03.2019, в рядку "тариф" - 0,00275, в рядку "розрахунковий об`єм" вказано - 2507, в рядку "сума" вказано - 6,89. Згідно квитанцій №3477, №3499 15.03.2019 було надано послуги судну ЛИДИЕВСКИЙ - буксир, НІБУЛОНОВЕЦ-2 - плав кран Відповідно до платіжного доручення ТОВ СП "Нібулон" №17143 від 05.04.2019 Товариство перерахувало філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" 441,78 грн. У розділі "Призначення платежу" платіжного доручення №17143 від 05.04.2019 підставою для перерахування коштів вказано: "за послуги СРРС зг.рах № МР-01255 від 15.03.19 по дог.966 від 03.12.13 В т.ч. ПДВ 73,63 грн". Як зазначає позивач, зазначений вище збір за послуги служби регулювання руху суден у сумі 441,78 грн за рахунком від 15.03.2019 №МР-01255 філією "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" нарахований безпідставно та не підлягав оплаті ТОВ СП "Нібулон", так як нарахований як для судна групи "А", тоді як фактично судна відносяться до групи "Е" і звільнені від сплати збору за послуги регулювання руху суден на підставі п.1 Приміток Додатку №2 Наказу №966. Крім того, ТОВ СП "Нібулон" послалось на помилковість при здійсненні переказу коштів на підставі Договору № 966 від 03.12.2013, оскільки такого договору не існує. Під час розгляду справи сторонами підтверджено, що Договір №966 від 03.12.2013 між ними не укладався. 05.01.2021 ТОВ СП "Нібулон" звернулося до філії "Дельта-лоцман" ДП "АМПУ" з листом №169/3-21/200 про повернення коштів, отриманих за рахунком від 15.03.2019 №МР-01255 в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України як таких, що отримані за відсутності достатніх правових підстав та є переплатою за послуги служби регулювання руху суден, оскільки буксир "Лідіївський" та плавучий кран "Нібулонівець-2" відносяться до групи "Е" в зв`язку з чим не є платниками збору за послуги РРС. Направлення вказаного листа відповідачу підтверджується квитанцією поштового відділення від 05.01.2021 ФН №5400142344102. Посилаючись на помилковість проведення оплати в розмірі 441,78 грн за рахунком від 15.03.2019 №МР-01255 ТОВ СП "Нібулон" звернулося до місцевого господарського суду з позовом про повернення вказаної суми коштів як помилково сплачених. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ СП "Нібулон" з огляду наступного. Порядок та відповідні тарифи надання послуг з регулювання руху суден передбачені Порядком надання послуг з регулювання руху суден, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 №291, та Тарифами на послуги з регулювання руху суден, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 №966 (далі - Наказ №966). У морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством, зокрема послуги з регулювання руху суден (ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону "Про морські порти України"). Послуги, визначені у частині третій цієї статті, надаються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (ч. 4 ст. 19 Закону "Про морські порти України"). Із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону (п. 4.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 №291). Тарифи на послуги з регулювання руху суден (збір за послуги служби регулювання руху суден) справляються в морських портах/морських терміналах із суден, групи яких зазначені у додатку 1 до цих Тарифів (п. 1.1. Наказу №966). Збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти/морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів (п. 2.1. Наказу №966). Додатком 1 до Порядку №316 та додатком 1 до Наказу №966 визначено групи суден і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземними прапорами та з яких справляються портові збори, згідно з якими: (і) до групи А віднесені вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди; (іі) до групи Б - пасажирські судна; пороми; криголами, що не належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, які здійснюють господарську діяльність у межах морського порту, та не орендовані ними; (ііі) до групи В - ліхтери, буксири, буксири-штовхачі, штовхачі, баржі (самохідні і несамохідні), річкові самохідні судна, включаючи судна типу "ріка - море", що заходять у порти р. Дунай, а також річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки; (iv) до групи Г - несамохідні судна (крім барж); (v) до групи Д - судна, що заходять вимушено, для зміни екіпажу, для постачання, через карантинні потреби, а також судна, що прямують на/після ремонт /ремонту на /з судноремонтні /судноремонтних підприємства /підприємств (бази/баз) України; службові та військові судна; навчальні, навчально-виробничі судна при виконанні ними рейсів за навчальними планами навчальних закладів, на борту яких перебуває не менш як 50 курсантів, навчально-тренажерні судна; наукові, дослідні, швидкісні судна на підводних крилах, що виконують регулярні пасажирські рейси за розкладом у каботажному плаванні (крім прогулянкових і круїзних рейсів) (vі) до групи Е - інші судна (судна судноремонтного заводу, аварійно-рятувальні, підводно-технічні, технічні, госпітальні, гідрографічні, судна портового флоту, криголами, які належать суб`єктам господарювання всіх форм власності, що здійснюють діяльність у межах морського порту, а також орендовані ними, спортивні судна, приватні яхти, парусні судна, судна, які проходять ходові випробування, риболовні судна, що заходять без виконання вантажних операцій). З наведеного вбачається, що визначальною ознакою суден, що належать до групи А, відмінних від плавучих споруд, є: 1) віднесення таких суден до категорії вантажних; 2) наявність мети суднозаходу - виконання вантажних операцій (крім окремих суден, що належать до групи В - річкові самохідні судна, що заходять для подальшого перевантаження вантажів на морські судна і навпаки) Вантажне судно - судно, що не є пасажирським (п. 2.3. Інструкції про постійне нанесення маркування розпізнавального номера на судна, які мають право плавання під Державним Прапором України, затвердженої наказом Державного департаменту морського і річкового транспорту Міністерства транспорту України від 11.06.2004 №159). Судна групи Е фактично належать до категорії вантажних суден як такі, що не є пасажирськими. Відповідно, у разі виконання такими суднами вантажних операцій, вони фактично належатимуть до групи А. Тобто ключовим критерієм для віднесення судна до тієї чи іншої групи є не тип судна за судновими документами, категорія судна (вантажне) чи його належність до портової інфраструктури, а мета, з якою судно заходить до порту, і операції, які воно виконує (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі №915/1054/17, п. 4.7 та від 18.12.2018 у справі №916/112/18, п. 4.14). Судна групи Е звільняються від сплати: корабельного, канального, адміністративного та санітарного портових зборів (п.п. 2.3, 3.7, 7.5, 8.3 Порядку №316). Також судна групи Е (крім суден, які проходять ходові випробування) звільняються від сплати збору за послуги з регулювання руху суден (примітка 1 до Додатка 2 Наказу №966). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу торговельного мореплавства технічний нагляд за морськими суднами, незалежно від форм власності судна і його власника, та їх класифікація здійснюються класифікаційним товариством, обраним судновласником. Вантажним судном є будь-яке судно, що не є пасажирським (суховантажне, наливне, транспортний рефрижератор, криголам, буксир, штовхач, рятувальне, технічного флоту, кабельне, промислово-транспортне, спеціального призначення та інше непасажирське судно) (п. 1.2.1.1. Правил класифікації та побудови суден (Частина І. Класифікація. Том 1), виданих Регістром судноплавства України). Відповідно до п. 1.2.1.1. Правил класифікації та побудови суден (Частина І. Класифікація. Том 1) виданих Регістром судноплавства України: -буксир - судно, призначене для буксирування і кантування інших суден і плавучих споруд. -плавучий кран (плавкран) - кранова споруда на плавучій основі понтонного або близького до нього за формою типу, призначена для виконання вантажопідіймальних і технологічних (монтажних, підводних, гідротехнічних, аварійно-рятувальних, укладання трубопроводів і т.п.) операцій, яка може бути використана також і для транспортування вантажів на палубі і/або і трюмі; - кранове судно - те саме, що і плавучий кран, але на плавучій основі з судновими або близькими до суднових обводами; - навалювальне судно - судно, яке призначене переважно для перевезення сухих вантажів навалом, включаючи такі типи суден, як рудовози та комбіновані судна. Так, позивач зазначав, що буксир "Лідіївський" лише буксирував власний плавучий кран "Нібулонівець-2" та не здійснював вантажних операцій. У ст. 18 Закону "Про морські порти України" передбачено, що у межах морського порту функціонують дві групи суб`єктів: (і) суб`єкти господарювання усіх форм власності, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням суден, пасажирів, вантажів, (іі) підприємства, продукція та/або сировина яких транспортується територією та акваторією порту. Відповідно до ст. 19 цього Закону у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону "Про морські порти України" об`єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи, лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту. Морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону "Про морські порти України"). Морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону "Про морські порти України"). Адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту) (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про морські порти України). Портовий оператор (стивідорна компанія) - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов`язані з цим види господарської діяльності (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону "Про морські порти України). Таким чином, об`єкти портової інфраструктури, включаючи вантажні судна, плавкрани, перевантажувачі, можуть знаходитися як у державній власності (ними управляє Адміністрація), так і у власності суб`єктів господарювання - операторів портів та терміналів. Нібулон є суб`єктом, включеним до Реєстру морських портів України, власником морського терміналу, портовим оператором/стивідором/оператором терміналу морського порту Миколаїв. Водночас Нібулон є суб`єктом господарювання, підприємством, власна продукція та/або сировина якого транспортується територією та акваторією порту. Для цього Нібулон також використовує як належні йому потужності терміналу порту Миколаїв, так і судна власного флоту. Таким чином, Нібулон може використовувати власні вантажні судна з різною метою: -для забезпечення функціонування самого порту (тобто для забезпечення роботи об`єктів інфраструктури порту які належать Нібулону як портовому оператору/стивідору/оператору терміналу); -для надання вантажних послуг іншим суб`єктам господарювання у якості портового оператора/стивідора/оператора терміналу на підставі укладених з ними договорів; -для здійснення іншої господарської діяльності, не пов`язаної з діяльністю у якості портового оператора/стивідора/оператора терміналу (вантажні операції в межах акваторії порту з продукцією/сировиною власного виробництва при її транспортуванні акваторією морського порту). Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що відповідачем не доведено того, що 15.03.2019 буксир "Лідіївський" при буксируванні несамохідного плавучого крану "Нібулонівець-2" здійснював міжпортове буксирування і заходив до будь-якого іншого порту або виконував комерційний буксирний рейс між портами , натомість з треків зазначених суден вбачається, що ними здійснювався перехід в межах портових вод морського порту Миколаїв, що підпадає під категорію - портове буксирування. Вантажними операціями є операції з навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу (п. 2.1 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 №348, та розд. 3 Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення, затвердженого наказом Міністерства транспорту України 14.12.1998 №497). В постанові від 17.12.2021р. у справі №915/400/20 Верховний Суд вказав, що віднесення судна до відповідної групи обумовлюється не типом та технічними характеристиками судна, відомості про що містяться в суднових документах, а комплексом та змістом портових операцій, що вчиняє судно в порту з проходженням каналами; а також передумовами, за яких судно потрапляє та проходить цими каналами, а саме з/без перетину меж порту (стаття 1 Закону про порти, пункт 1.4 Наказу № 316). Верховним судом також вказано, щодо відмінностей у правовій природі та змісту між вантажною операцією судна портового флоту та комерційним вантажним рейсом цього судна суд звертається до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими регламентовані вантажні перевезення та вантажні операції, що вчиняються у межах таких перевезень. Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Статтею 918 ЦК України ("Завантаження та вивантаження вантажу") передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За змістом наведених норм правовідносини завантаження/вивантаження виникають між суб`єктами за відповідним договором, чим забезпечується здійснення інших правовідносин, що виникають за окремим договором - перевезення вантажу. Таким чином, сторони, які за договором здійснюють господарську діяльність щодо перевезення вантажу (перевізник, відправник, одержувач), перебувають в правовідносинах як перевезення, так і завантаження/вивантаження. Ці правовідносини можуть охоплюватись як одним договором, так і окремими договорами (перевезення та завантаження/вивантаження). Водночас, суб`єкт (організація, підприємство транспорту, відправник/одержувач), що надає послуги (виконує роботи) завантаження/вивантаження транспортного засобу перевізника, використовуючи для цього власні транспортні засоби та механізми тощо, та перебуваючи в правовідносинах завантаження/вивантаження, однак не стає при цьому перевізником, який здійснює права/обов`язки з перевезення вантажу і є суб`єктом виконання вантажного комерційного рейсу. В матеріалах справи відсутні докази того, що 15.03.2019р. ТОВ СП «Нібулон» здійснювало за допомогою плавучого крану "Нібулонівець-2" завантаження/розвантаження/ довантаження власних суден. Адміністрацією також не подано доказів здійснення буксиром ТОВ СП «Нібулон» заходжень у порт для здійснення інших операцій, зокрема, вантажних, що давало б підстави для віднесення буксиру позивача до групи "А", а також виконання комерційних буксирних рейсів між портами. За наведених обставин є вірним висновок місцевого господарського суду стосовно того, що належний ТОВ СП "Нібулон" буксир "Лідіївський" при здійснені 15.03.2019 операції з буксирування несамохідного плавучого крану "Нібулонівець-2" (несамохідний перевантажувач) відносяться до суден портофлоту, які за змістом Додатку №1 Наказу №966 віднесені до групи Е, а відтак, оскільки судна групи Е звільнені від сплати збору за послуги з регулювання руху суден у позивача був відсутній обов`язок по сплаті послуг з регулювання руху суден, які зазначені в рахунку№МР-01255 від 15.03.2019. Стосовно доводів апеляційної скарги, що буксир позивача при буксирування здійснював «комерційні вантажні рейси» , судова колегія зазначає, по-перше, відповідачем не заперечується, що буксир "Лідіївський" буксирував власний несамохідний плавучий кран "Нібулонівець-2", що згідно норм КТМ України не є комерційним перевезенням вантажу, по-друге, здійснення комерційних вантажних рейсів має підтверджуватися відповідними документами (ч.2 ст.134 КТМ України - рейсовий чартер, коносамент, інші письмові докази), які відсутні в матеріалах справи. Щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У платіжному дорученні від 05.04.2019 №17143, відповідно до якого позивачем перераховано відповідачу кошти у розмірі 441,78грн., міститься посилання на виставлений відповідачем рахунок №МР-01255 від 15.03.2019, в якому, в свою чергу, зазначено судна, за які виставлено рахунок , та назва збору (послуги СРРС), а в додатку до рахунку №МР-01255 також міститься номери та дати квитанцій СРРС, тариф та розрахунковий об`єм, на підставі яких розраховувалась вартість послуг, в графі «Зміст послуги» зазначено Очаків (тариф 0,00275). Також в графі «призначення платежу» вказано «по дог. 966 від 03.12.2013». Сторони не заперечують, що договір №966 від 03.12.2013р. ними не укладався, а відтак така підстава здійснення платежу як «договір №966 від 03.12.2013» була відсутня взагалі. З цього слідує, що позивачем доведено як помилковість нарахування відповідачем збору за послуги СРРС та виставлення відповідного рахунку, оплати вказаного рахунку, так і помилковість здійснення оплати коштів в розмірі 441,78 на підставі дог.966 та, відповідно, наявність підстав для застосування у даному випадку положень ст..1212 ЦК України. Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. На підставі викладеного, апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 06.05.2021р. у справі №915/40/21 без змін. Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі. Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Миколаївської області від 06 травня 2021 року у справі №915/40/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку згідно положень ст.ст. 287,288 ГПК України. Головуючий суддя М.А. Мишкіна Суддя О.Ю. Аленін Суддя Л.В. Лавриненко