Постанова 4811 № 466/8176/20

Справа № 466/8176/20 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С. Провадження № 22-ц/811/1105/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П. при секретарі Ждан К.О. з участю прокурора Панькевича Р.В., представника ГУНП у Львівській області Лазорко І.І., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Львівської обласної прокуратури - Войтенко А.Б. на рішення Шевченківського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна інтереси якої представляють: Львівської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції у Львівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового розслідування, прокуратури та суду, - В С Т А Н О В И В : 20.10.20. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Держави Україна інтереси якої представляють: Львівська обласна прокуратура, Головне управління національної поліції у Львівській області, Державна казначейська служба України та просить суд ухвалити рішення про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 245 000 гривень та витрат на правову допомогу в розмірі 24 000 гривень, вирішити питання судових витрат. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 16.02.2016 в рамках кримінального провадження Личаківським ВП ГУНП у Львівській області йому було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Вироком від 08.09.2016 року Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1190 грн. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.02.2017 на підставі ч.2 ст.404 КК України вирок від 16.02.2016 змінено, визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1190 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.08.2017 року вирок Личаківського районного суду м. Львова від 08.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02.02.2017 щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 03.02.2020 року ОСОБА_1 виправдано з підстав недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Вважає, що він з 16.02.2016 по 05.03.2020 року перебував під слідством. Це негативно позначилося на звичайному способі його життя та обмежувало його життєві зв`язки, для поновлення яких необхідно докласти значних зусиль, він безпідставно був обмежений у вільному пересуванні, не мав можливості належно використовувати та реалізовувати свої права. Через неналежне розслідування та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності спричинило шкоду діловій репутації позивача, призвело до нервових хвилювань, стресу. За час незаконного перебування під слідством та судом він зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу, втраті нормальних життєвих зв`язків, були порушені його конституційні права, у здійсненні яких він був обмежений. Зазначає, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює, в розмірі 245 000,00 грн. Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 243 000 (двісті сорок три тисячі гривень 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди. У решті у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку 09 лютого 2021 року оскаржив керівник Львівської обласної прокуратури - Войтенко А.Б. Керівник Львівської обласної прокуратури вважає рішення незаконним та необгрунтованим. Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано, що позивач повинен обгрунтувати об`єктивними, належними і допустимими доказами підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює заподіяну шкоду та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні докази того, що завдані позивачу душевні та психічні страждання прямо свідчать про погіршення стану його здоров`я, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат. В основу позову покладено лише покази позивача, без жодних інших доказів, свідчень, висновків експертів. Окрім цього, вважає, що позивачем подано заяву з порушенням правил підсудності. Просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити. 02 серпня 2021 року від представника позивача адвоката Живко О.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24.12.2020 року, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Не погоджується з висновками апелянта щодо відсутності доказів моральної шкоди, завданої позивачу. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Панькевича Р.В., представника ГУНП у Львівській області Лазорко І.І., представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги керівника Львівської обласної прокуратури - Войтенко А.Б. на рішення Шевченківського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року до задоволення не підлягають із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та ухвала таким вимогам відповідають. Ухвалюючи рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 243000 (двісті сорок три тисячі гривень 00 коп.) на відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі незаконного засудження громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР). Судом встановлено, що 16.02.2016 в рамках кримінального провадження Личаківським ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України. Вироком від 08.09.2016 року Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190грн /а.с.8-10/ Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.02.2017 на підставі ч.2 ст.404 КК України вирок від 16.02.2016 змінено, визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190грн /а.с.11-13/. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.08.2017 року, вирок Личаківського районного суду м. Львова від 08.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02.02.2017 щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції /а.с.14-15/ Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 03.02.2020 року ОСОБА_1 виправдано з підстав недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України /а.с.16-17/. Відповідно до ст. 23 ЦК України, п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення (ч. 2 ст. 23 ЦК України). При визначенні відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію. Моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт завдання йому моральної шкоди спричиненої незаконними рішеннями та діями посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури, оскільки за час незаконного перебування під слідством та судом, ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу. Окрім цього, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди 243 000 грн., яку суд першої інстанції вирішив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , оскільки вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення її як обвинуваченої. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи правил підсудності, оскільки відповідно до ч.4 ст.28 ЦПК України позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги керівника Львівської обласної прокуратури - Войтенко А.Б. висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури - Войтенко А.Б. - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду Львівської області від 24 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29 грудня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник