Постанова 4807 № 333/3834/19

Дата документу 23.12.2021 Справа № 333/3834/19 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 333/3834/19Головуючий у 1-й інстанції Наумова І.Й. Повний текст рішення складено 30.07.2021 року. Пр. № 22-ц/807/3389/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини матеріалів, обладнання, використаних під зведення будівель, споруд та ремонтно-будівельних робіт ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-14), який у подальшому уточнила (т.с. 1 а.с.34-43), змінила (т.с. 1 а.с. 138-141), та в якому просила: - встановити факт, що з 01.01.2004 р. по 28.01.2006 р. (день реєстрації шлюбу) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 ; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини: = конструктивних елементів, будівельних та оздоблювальних матеріалів і обладнання, використаних в процесі зведення будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлової прибудови літ. А-2; погрібу літ. Пг-1 під літ. А-1-2; відкритої веранди літ. а-5; відкритої веранди літ. а-6; гаражу літ. В; сараю літ. Е; вбиральні літ. Ж; душа літ. З; зливної ями № 8, водопроводу № 6, парканів 3, 4, 5: 9, 11; = конструктивних елементів, будівельних та оздоблювальних матеріалів і обладнання, використаних під час виконання ремонтно-будівельних робіт в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, у приміщеннях 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 житлового будинку літ. А; = ремонтно-будівельних робіт в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, у приміщеннях 1-1,1-2,1-3, 1-4, 1-5 житлового будинку літ. А. - стягнути з відповідача на користь позивача, судові витрати по сплаті судового збору, по сплаті витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи та інші судові витрати при їх наявності згідно наданих платіжних документів. В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що з квітня 1998 року по 28.01.2006 року (по день реєстрації шлюбу між нею і відповідачем), вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у її квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а з вересня 2003 року і по теперішній час у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка придбана на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2003 р. Позивач зазначала, що у 2004-2005 роках за адресою: АДРЕСА_1 , вона та відповідач, спільними зусиллями, звели наступні будівлі та споруди, а саме: житлова прибудова літ. А1-2, погріб літ. пг1 підліт. А1-2, відкрита веранда літ. а-5, відкрита веранда літ. а-6, гараж літ. В, сарай літ. Е, вбиральня літ. Ж, душ літ. З, зливна яма № 8, водопровід № 6, паркани 3, 4, 5, 9, 11, які належать до самочинного будівництва. Позивачка зазначала, що для перепланування, добудови, перебудови й капітального ремонту спірної квартири вона надавала відповідачеві всі свої доходи у вигляді пенсії (вона пенсіонерка з березня 1998 року), у вигляді заробітної плати (з 01.09.2001 року по 06.02.2006 року вона також працювала на ВАТ «М`ясокомбінат «М`ясний стандарт», а з 10.02.2006 по теперішній час вона працює в ЗАТ «Запорізькій завод залізобетонних шпал». Окрім цього, вона особисто частково здійснювала ремонтні роботи в спірній квартирі, а також члени її родини (її сини за її проханням) будували нові споруди до неї. Лише ОСОБА_2 вправі здати вищевказані перебудови та добудови в експлуатацію та оформити право власності на них у передбаченому законодавством порядку, однак таких дій не вчиняє і не має наміру вчиняти з єдиною метою: перешкодити їй отримати право власності на частину квартири. Позивач вважала, що оскільки вищевказані будівлі, добудови, споруди за вищевказаною адресою були зведені за спільні кошти позивача та відповідача, вона має право на компенсацію за половину вартості конструктивних елементів, будівельних та оздоблювальних матеріалів і обладнання, використаних у 2004-2005 роках під час виконання ремонтно-будівельних робіт в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, у приміщеннях 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 житлового будинку літ. А, а також за половину вартості ремонтно-будівельних робіт в зазначених приміщеннях. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Наумову І.Й. (т.с. 1 а.с. 29). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 64) відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження із викликом сторін. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року (т.с. 2 а.с. 18-21) у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 28-38) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю . В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 40). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 2 а.с. 41), справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 42), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду. Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , представника останньої адвокат Железняк В.К. (т.с. 1 а.с. 131), відповідача ОСОБА_2 та представника останнього - адвоката Пузіна Д.М. (т.с. 2 а.с. 49-50), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача ОСОБА_1 у повному обсязі у цій справі, керувався ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 353-354 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалено з додержанням вимог закону, є обґрунтованим та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що до 12.04.1990 року відповідач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (т.с. 1 а.с. 118). До 24.02.2000 року позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії № НОМЕР_2 (т.с.1 а.с. 17). 24 вересня 2003 року на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Лучко Н.Г., зареєстрованому у реєстрі за № 1389, ОСОБА_2 набув право власності на кв. АДРЕСА_3 (т.с.1 а.с. 18-20). З копії технічного паспорту квартири АДРЕСА_3 від 02.08.2005 р. вбачається, що за даною адресою розташовані житлова прибудова літ. А1-2, погріб літ. пг1 підліт. А1-2, відкрита веранда літ. а-5, відкрита веранда літ. а-6, гараж літ. В, сарай літ. Е, вбиральня літ. Ж, душ літ. З, зливна яма № 8, водопровід № 6, паркани 3, 4, 5, 9,

11. З матеріалів справи вбачається, що вони є самочинним будівництвом, право власності на яке, в установленому законодавством порядку не зареєстроване. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2020 року (т.с. 1 а.с. 161-162), за клопотанням позивачки судом першої інстанції у цій справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої ставились такі питання: 1) які види будівельних та оздоблювальних матеріалів і виробів, конструктивних елементів і обладнання та в якій кількості чи об`ємах були використані в процесі зведення будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлової прибудови літ. А-1-2; погрібу літ. Пг-1 під літ. А1-2; відкритої веранди літ. а-5; відкритої веранди літ. а-6; гаражу літ. В; сараю літ. Е; вбиральні літ. Ж; душа літ. 3; зливної ями № 8, водопроводу № 6, парканів 3, 4, 5,9, 11 (за технічним паспортом від 02.08.2005 р.) ? 2) яка вартість таких будівельних та оздоблювальних матеріалів і виробів, конструктивних елементів і обладнання в цінах на теперішній час та яка ступінь їх зносу на цей час ? 3) які види будівельних та оздоблювальних матеріалів і виробів, конструктивних елементів і обладнання та в якій кількості чи об`ємах були використані під час виконання ремонтно-будівельних робіт у приміщеннях 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 житлового будинку літ. А квартири АДРЕСА_3 , за умови, що ремонтно-будівельні роботи полягають у наступному (за технічним паспортом від 05.04.2000 р.): демонтовано приміщення 1-2 (ванна кімната, туалет); закладено цеглою вікно в приміщенні 1-3 (кухня); демонтовані 5 міжкімнатних дверей з дверними блоками та встановлено 5 нових міжкімнатних дверей з дверними блоками; демонтовані 2 вікна з віконними блоками в приміщенні 1-6 та встановлені 2 нових вікна з віконними блоками (одне металопластикове) та металева решітка на вікно; демонтовані вхідні двері з дверним блоком до приміщення 1-1 та встановлені нові вхідні металеві двері з дверним блоком; демонтовано систему опалення та споруджено нову систему опалення в кв. 1 житлового будинку літ. А; встановлено двухконтурний новий котел для опалення; встановлено 5 нових радіаторних батарей в кв. 1 житлового будинку літ. А; демонтовано перегородку між приміщеннями 1-1 (коридор) та 1-3 (кухня); споруджено камін; повністю замінено покрівлю на приміщеннях квартири АДРЕСА_4 житлового будинку літ. А; підлога у всіх приміщеннях квартири АДРЕСА_4 житлового будинку літ. А покрита новим лінолеумом; зовнішні стіни квартири АДРЕСА_4 облицьовані білою силікатною цеглою із заповненням пеноізолом порожнин між стінами; споруджено навіс біля вхідних дверей і цегляну колону та підлогу оздоблено кахлем ? 4) яка вартість перелічених в третьому питанні ремонтно-будівельних робіт в цінах на теперішній час ? 5) яка вартість перелічених в третьому питанні будівельних та оздоблювальних матеріалів і виробів, конструктивних елементів і обладнання в цінах на теперішній час та яка ступінь їх зносу на цей час? 6) яка вартість та кількість тротуарної плитки, якою вимощено подвір`я будинку за адресою: АДРЕСА_5 ? Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручалось експертам ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро». Оплата за проведення була покладена на позивачку. Однак, у подальшому ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2021 року, яка була постановлена протокольно (без виходу до нарадчої кімнати) - т.с. 1 а.с. 216 зворот), прийнято відмову позивача від проведення вищевказаної експертизи. Згідно із звітом про незалежну оцінку ТОВ «Брок Сервіс Плюс» від 02.07.2020 року (т.с. 1 а.с. 180-215), наданим суду першої інстанції позивачкою, ринкова вартість ремонтно-будівельних робіт по покращенню житлового будинку літ.А, та господарчих будівель та споруд: житлова прибудова літ.А1-2; відкрита веранда а5; відкрита веранда а6; погріб літ.пг під А1-2; гараж літВ; У; вбиральня літ.Ж; душ літ.3; зливна яма №8, водопровід №6; паркани №3,4,5,9,11, та благоустрій ділянки, що знаходься за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки 02.07.2020 р., складає 1414527,00 грн., 1/2 частина якої складає 707263,50 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2021 р. (т.с.2 а.с. 14-15), визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . З 2001 р. по 06.02.2006 р. позивачка працювала на АТ «Запорізький м`ясокомбінат», отримувала заробітну плату в середньому 1300,00 на місяць, також в 2004 р. 2005 р. отримувала пенсію в середньому 250,00 грн. на місяць, що підтверджується копією трудової книжки, виписками з особового рахунку, копії форми ОК-5 (т.с. 1 а.с. 85-88, 96-97). Згідно із довідкою КНП «Центр первинної медико-соціальної допомоги №6» від 04.11.2019 р. ОСОБА_1 обслуговується за місцем проживання АДРЕСА_1 з 2003 р. З 28 січня 2006 року сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (т.с.1 а.с. 16). На теперішній час шлюб між сторонами не розірвано. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні у суді першої інстанції пояснила, що вона є сусідка сторін та подругою позивачки, їй відомо, що в 2003 р. сторони по справі, які мешкали однією сім`єю як чоловік та жінка, купили частину спірного будинку та почали прибудовувати 2-й поверх, робили ремонт, позивачка постійно брала участь в будівництві, готувала їжу будівельникам. Сторони по справі мешкали разом, постійно їздили відпочивати сім`єю, несли сумісні витрати. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні у суді першої інстанції пояснила, що вона є знайомою позивачки, їй відомо, що до шлюбу сторони по справі тривалий час мешкали однією сім`єю як чоловік та жінка. Вони купили будинок на ОСОБА_7 , який підбирали разом. Зазначила, що вона позичала кошти сторонам - 300 доларів для будівництва цього будинку. Досить часто була в гостях у сторін, відповідач завжди називав позивачку своєю дружиною. Свідок ОСОБА_8 у суді першої інстанції пояснив, що він знайомий зі сторонами по справі з 1998 р., йому відомо, що вони до реєстрації шлюбу мешкали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. В 2003 р. вони купили будинок, почали його будувати і через два-три роки після цього вони в нього позичали декілька разів кошти на будівництво цього будинку. Був в нив в гостях неодноразово, відповідач називав позивачку своєю дружиною. Свідок ОСОБА_9 у суді першої інстанції пояснила, що вона є двоюрідною сестрою позивачки, їй відомо, що сторони до реєстрації шлюбу спільно мешкали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вона часто була в них в гостях. Сторони купили разом будинок по АДРЕСА_5 , в якому мешкали з 2004 р. разом, до цього вони мешкали в квартирі позивачки по АДРЕСА_6 . Ініціатива купити цей будинок була позивача. Сторони його разом переобладнували, будували нові споруди. Позивачка давала кошти на будівельні матеріали. Сторони спали в одній кімнаті на одному ліжку, разом несли витрати на господарські потреби, харчування. Свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції в судовому засіданні пояснила, що вона є подругою позивача та сусідкою сторін, їй відомо, що в 2003 р. сторони купили будинок по АДРЕСА_5 , по сусідству з нею, в якому мешкали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вони разом перебудовували цей будинок, несли спільно затрати на будівництво. Сторони вели спільне господарство. Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року. Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу. Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності. Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 08.02.2021 р. по справі № 450/559/18. В правовому висновку Верховного Суду, якій міститься в постанові від 02 липня 2020 року по справі № 488/508/15 зазначає таке. У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься. Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав щодо об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Проте до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей, як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. Верховний Суд України в ухвалі від 31 серпня 2016 року у справі № 521/20202/13-ц висловив позицію, що суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід встановити не лише факт спільного проживання сторін по справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці. Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)". Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. В постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року (справа 129/2115/15-ц) висловлено позицію про те, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю. Проте, судом першої інстанції у цій справі було правильно встановлено, що позивач свої вимоги, що сторони по справі вели спільне господарство та мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період 01 січня 2004 року по 28 січня 2006 року, по суті обґрунтовує лише поясненнями свідків. Враховуючи, що вже пройшов досить великий проміжок часу з вищевказаного періоду, суд першої інстанції правильно критично оцінив покази свідків, які не є близькими родичами сторін, в тому числі щодо придбання спірної квартири саме в 2003 р. (про що зазначили всі свідки), оскільки свідки не могли достеменно знати, які відносини існували у сторін у період в період 01 січня 2004 року по 28 січня 2006 року, коли саме і за яких обставин була придбана спірна квартира у вищевказаному будинку. До того ж свідки спілкувались зі сторонами і в період перебування ними в зареєстрованому шлюбу з 2006 р., коли в них дійсно існували усталені відносини, притаманні подружжю, і тому свідки могли сприймати ці відносини за період з 2006 р., як такі, що, на її думку, існували і в спірний період. З матеріалів справи та показів свідків судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачка вселилась у спірну квартиру в 2003 р., за згодою відповідача, при цьому на яких підставах та за яких умов, з наданих суду доказів, суд першої інстанції правильно не мав можливості у цій справі достеменно встановити. Оцінивши досліджені судом першої інстанції докази та встановлені на їх підставі обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що суду у цій справі не було надано належних доказів на підтвердження того, що сторони по справі в період часу з 01 січня 2004 року по 28 січня 2006 року дійсно вели спільне господарство, в тому числі мали спільний бюджет і спільні витрати, спільно придбавали будь-яке майно в цей період часу для спільного користування, сплачували комунальні послуги та несли витрати по утриманню спірної квартири у вищезазначений період, мали взаємні права і обов`язки, притаманні подружжю. Належних достовірних доказів (кошторисів, проектів забудов, договорів підряду, квитанцій про оплату будівельних матеріалів та ремонтних робіт тощо) на підтвердження того, що саме в період 2004 р. по 2006 р. були зведені вищезазначені самочинні будівлі, прибудови за адресою АДРЕСА_1 , а також того, що сторони, в тому числі позивачка несла конкретні витрати в цей період на здійснення цього будівництва, суду першої інстанції не надано. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі є необґрунтованими, в зв`язку з чим не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 дублюють доводи її позовної заяви у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача ОСОБА_1 , яку вона та її представник вважають єдино правильною та єдино можливою. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач ОСОБА_1 та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, та зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Встановлено, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні у цій справі не вирішував питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Крім того, встановлено, що позивачем ОСОБА_1 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги було сплачено судовий збір (т.с. 2 а.с. 27). Однак, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 30.12.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.