Ухвала КАС ВС № 520/2841/2020

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 30 грудня 2021 року м. Київ справа № 520/2841/2020 адміністративне провадження № К/9901/46387/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Харківській області щодо неперерахування і непроведення ОСОБА_1 виплати з 25 квітня 2019 року пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 520/7749/19, щомісячно - у розмірі 20 865 грн (4173 х 5) та починаючи з 1 січня 2020 року у розмірі 23615 грн (4723 х 5), з урахуванням виплачених сум, і в подальшому, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно; - визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Харківській області щодо нарахування ОСОБА_1 з 25 квітня 2019 року пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби на підставі підзаконного акту постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543, виходячи з розрахунку середнього заробітку у співвідношенні до відсотка втрати працездатності, всупереч частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 520/7749/19; - визнати незаконним та таким, що не відповідає нормі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенню Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі №520/7749/19 акт індивідуальної дії Головного управління ПФУ в Харківській області - розпорядження, дата-час розрахунку: 18.11.2019 11:55, Ізюмське об`єднане управління ПФУ Рішення 963370117727 Заявник ОСОБА_1 , про перерахунок пенсії у розмірі з розрахунку середнього заробітку у співвідношенні до відсотка втрати працездатності на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543; - зобов`язати Головне управління ПФУ в Харківській області (Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) вчинити дії та провести ОСОБА_1 нарахування та виплату з 25 квітня 2019 року пенсії інваліда війни та учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час виконання військової служби, обчисленої виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 прямої дії Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року у справі № 520/7749/19, щомісячно - у розмірі 20 865 грн (4173 х 5) та починаючи з 1 січня 2020 у розмірі 23615 грн (4723 х 5), з урахуванням виплачених сум, і в подальшому виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року довічно; - стягнути з Головного управління ПФУ в Харківській області 91 168 грн завданої моральної шкоди; - зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; - допустити негайне виконання рішення суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року по справі № 520/2841/2020, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 17 грудня 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження. За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 №1-р(ІІ) 2019, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Однак відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Зазначену відмову позивач вважає неправомірною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки він має право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказане слугувало підставою для звернувся до суду з даним позовом. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає загальні посилання на частини четверту та п`яту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки отримані під час ліквідації ЧАЕС захворювання, подальше їх ускладнення спричиняли систематичні психологічні навантаження, недоотримані гарантовані державою кошти та систематичний захист своїх порушуваних прав впливали на психічний стан, що відображалось у повсякденній життєдіяльності. Надаючи оцінку підставам касаційного оскарження, колегія суддів визнає необґрунтованим посилання скаржника на те, що справа становить має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб`єктивний характер. Таким чином, Суд критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався під час розгляду справи, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 520/12609/19, відповідно до яких «Закон № 796-XII та Закон № 2262 не містять положень, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року». Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області позивачу обчислено пенсію, виходячи із даної формули, з урахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Суддя Я.О. Берназюк Суддя В.М. Шарапа