Постанова Харківський апеляційний суд № 644/7251/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 644/7251/20 Головуючий суддя І інстанції Бабенко Ю. П. Провадження № 22-ц/818/2657/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 грудня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Яцини В.Б., суддів колегії: Бурлака І.В., Котелевець А.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Бабенка Ю.П., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, В С Т А Н О В И В : Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 січня 2021 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Не погоджуючись з таким рішення суду відповідач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що судом неповно з`ясовані обставини справи, а відтак рішення не ґрунтується на засадах верховенства права, та є необґрунтованим. В обґрунтування скарги зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею, як матір`ю дитини, та відповідачем, як батьком дитини, було узгоджено питання про витрати на послуги з вивчення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , англійської мови вартістю 8240,00 (вісім тисяч двісті сорок) гривень 00 коп. Вказав, що вивчення англійської мови не можна відносити до особливих потреб, передбачених ст. 185 СК України, оскільки вивчення іноземної мови не є якоюсь особливою здібністю дитини. Предмет англійської мови є базовим предметом у програмі навчання дітей. Більше того, у сучасному світі дуже швидко розвиваються різні інтернет ресурси, де з поміж іншого є безліч безкоштовних курсів з вивчення іноземних мов, в т.ч. і безкоштовних курсів з вивчення англійської мови. Зауважив, що позивачем не надано квитанції на підтвердження того, що оплата здійснювалась за освітні послуги дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у всіх наданих позивачем разом з позовною заявою до суду квитанціях у графі призначення платежу зазначено «Освітні послуги назва курсу англійська мова ОСОБА_2 ». Вважає, що цілком можливо, що курси, за які було вчинено оплату відвідував позивач, а не спільний син позивача і відповідача. Також у наданих позивачем разом з позовною заявою до суду квитанціях не міститься посилання на номер та дату договору, на виконання якого здійснено оплату, а також відсуне посилання на період, за який здійснено оплату. Послався на те, що позивачем не надано жодного акту приймання-передачі наданих послуг на підтвердження того, що послуги дійсно були надані. Сам по собі договір не є первинним документом та не може підтверджувати безспірне надання послуг, так само як і здійснення оплати за послугу не означає безумовне надання такої послуги. Надання послуг мають підтверджуватись належними та допустимим доказами, проте позивачем не надано доказів на підтвердження наданих послуг. У кожній квитанції наданій до суду вказані різні суми оплати. Тобто якщо послуги і надавались, то їх обсяг був кожного місяця різний проте жодного акту на підтвердження певного обсягу послуг до суду не надано. Вказав, що із тексту позовної заяви вбачається, що у позовній заяві були відсутні посилання на договір про надання послуг із вивчення ОСОБА_3 англійської мови, також до позовної заяви не було додано договір або копію договору про надання послуг із вивчення ОСОБА_3 англійської мови. Копія договору про надання послуг із вивченням англійської мови № 3/19, на яку посилається суд у своєму рішенні, не була надана до суду разом з позовною заявою. У позовній заяві відсутні посилання на вказаний договір. Відповідачу не було надано копію вказаного договору ні для огляду, ні для ознайомлення. Відтак у нього є сумніви, відносно того, що у договорі про надання послуг із вивченням англійської мови №3/19, на яку посилається суд у своєму рішенні, зазначено сторона, якій мали б бути надані послуги, строк дії договору та загальна вартість навчання. Відтак зазначений договір не можна вважати належним доказом, який підтверджує понесення позивачем додаткових витрат в розумінні положень статті 185 СК України. Зауважив, що довідка, видана директором Хабу життєвого успіху ОСОБА_4 , не містить жодної інформації чи посилання на договір про надання послуг із вивченням англійської мови, про строк та вартість навчання. Вважає, що відвідування будь-яких курсів у березні 2020 року, квітні 2020 року, травні 2020 року, червні 2020 року фактично було не можливим, у зв`язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджень карантин через спалах у світі коронавірусу, відповідно було оголошено карантин па всій території України. Відтак позивач стверджуючи про те, що дитина відвідувала курси у період карантинних обмежень, відверто наражала нашу спільну дитину на небезпеку зараження коронавірусною хворобою. Зазначив, що його доходи, з яких було сплачено аліменти, та суми, які залишались після сплати аліментів спростовують доводи суду першої інстанції про можливість відповідача сплачувати додаткові витрати. На думку відповідача, заявлені витрати є такими, що не відносяться до додаткових в розумінні ст. 185 СК України, а входять до складу аліментних платежів, які він сплачував щомісячно на утримання сина до досягнення останнім повноліття. Учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення районного суду відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України. До апеляційної скарги було долучено нові докази, а саме, копії довідок про нараховану відповідачу заробітну плату за березень 2019 року травень 2020 року. Обґрунтовуючи поважність причин неподання доказів до суду першої інстанції ОСОБА_1 вказав, що у зв`язку з тим, що розрахунок державного виконавця, який знаходиться в матеріалах справи, містить всю достовірну інформацію про його нараховану заробітну плату, в т.ч. і за період з березня 2019 року по червень 2020 року, окремо довідки про заробітну плану за період з березня 2019 року по червень 2020 року ним не надавались до суду першої інстанції. Колегія суддів вважала, що відповідачем було доведено наявності поважних причин пропуску строку подання доказів до суду першої інстанції, визначеного нормами ч.ч. 4, 8 ст. 83 ЦПК України. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За правилом ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року зазначені докази були залучені до матеріалів справи з огляду на те, що надані суду апеляційної інстанції довідки про доходи відповідача містили інформацію аналогічну тій, що міститься в копії Розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 від 21.01.2021, складеного державним виконавцем. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи у порядку письмового провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. За правилом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам закону оскаржене рішення суду відповідає. Задовольняючи позов суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено фактичне понесення позивачем на навчання дитини ОСОБА_3 витрат 8240 грн. В силу положень статті 185 СК України дані витрати є додатковими витратами. Ці витрати суд вважав такими, що викликані особливою обставиною, а саме розвитком здібностей дитини. Позивач понесла фактичні додаткові витрати в сумі 8240 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, а тому половину цих витрат 4120 грн. відповідач повинен відшкодувати позивачу. Посилання відповідача на неспроможність приймати участь у додаткових витратах на дитину спростовуються доказами по справі. При цьому суд бере до уваги, що відповідач мав можливість сплачувати додаткові витрати. Оскільки відповідач не надав суду довідку про свої доходи за період з березня 2019 року по червень 2020 року, суд взяв до уваги розрахунок заборгованості по аліментам, який долучив до справи відповідач, складений державним виконавцем, відповідно до якого дохід відповідача за період з березня 2019 року по червень 2020 року в середньому склав близько 4500 грн на місяць. З цього доходу відповідач сплачував аліменти в розмірі ј частини свого доходу. Відповідачем не надано доказів про здійснення інших обов`язкових витрат, а тому суд вважає, що відповідач має можливість сплачувати додаткові витрати на дитину. Посилання відповідача на те, що з червня 2020 року він є безробітною особою, отримує соціальну допомогу (а.с. 44), не спростовує висновків суду, оскільки розмір допомоги за червень 2020 року складає 3896,25 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.01.2003 (а. с. 9). Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.10.2012 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 11). В шлюбі сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем (а. с. 10). Відповідно до договору про надання послуг із вивченням англійської мови № 3/19, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та відповідно до довідки, виданої директором Хабу життєвого успіху ОСОБА_6 . Сєряковою вбачається, що ОСОБА_3 з березня 2019 року відвідує курси англійської мови (а. с. 12, 69, 70-78). Відповідно до квитанцій та зазначеного договору, вартість навчання ОСОБА_3 за період з березня 2019 року по червень 2020 року склала 8240 грн. (а. с. 13-25, 59-68). Нормами ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ст. 89 ЦПК України:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини. У даному випадку спір у першу чергу стосується майнових інтересів дитини, батьком якої є відповідач. Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після фактичного понесення разово, періодично або постійно. У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Колегія суддів відхиляє посилання у доводах скарги на те, що заявлені витрати не є додатковими у розумінні ст. 185 СК України, оскільки поглиблене поза межами загальноосвітньої шкільної програми, вивчення дитиною іноземної мови є саме розвитком здібностей дитини. Відсутність погодження батька на відвідування дитиною позашкільних курсів не тягне за собою наслідків у вигляді безпідставності вимоги про сплату понесених фактично додаткових витрат на дитину. З п. 2.1 Договору про надання послуг із вивченням англійської мови № 3/19, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , слідує, що предметом цього договору є надання Виконавцем навчальних послуг Учню ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (а. с. 71). Відповідно до довідки, виданої директором Хабу життєвого успіху ОСОБА_6 . Сєряковою вбачається, що ОСОБА_3 з березня 2019 року відвідує курси англійської мови. Зазначене спростовує твердження відповідача про те, що спірні послуги надавались не його сину, а третій особі. Щодо доведеності сплати таких витрат, то позивачем були надані квитанції на суму 8240 грн із зазначенням призначення платежу «Освітні послуги назва курсу англійська мова ОСОБА_2 ». Відповідачем в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не було надано доказів у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України, що вказана сума була сплачена не за згаданим Договором № 3/19. Надані суду апеляційної інстанції довідки про доходи відповідача містять інформацію аналогічну тій, що міститься в копії Розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 від 21.01.2021, складеного державним виконавцем, та яка була врахована судом першої інстанції при вирішенні питання щодо спроможності відповідача сплатити додаткові витрати на дитину. 41Так, районним судом було вірно встановлено, що дохід відповідача за період з березня 2019 року по червень 2020 року в середньому складав близько 4500 грн на місяць. З цього доходу відповідач сплачував аліменти в розмірі ј частини свого доходу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що додаткові витрати на дитину у сумі 4120 грн не становлять надмірного майнового тягаря для відповідача, оскільки вони являються єдино разовими, а не регулярними. З огляду на те, що висновки суду відповідають обставинам справи, при ухваленні рішення районним судом не було порушено норми матеріального права, доводи скарги висновки суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення без змін. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 30 грудня 2021 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді І.В.Бурлака. А.В.Котелевець.