Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/6683/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7517/21 Справа № 216/6683/20 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 грудня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди. Просила суд, стягнути із Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області на її користь Ѕ частину суддівської винагороди її чоловіка, ОСОБА_2 , яку останньому не виплачено за квітень-серпень 2020 року у зв`язку із обмеженнями, введеними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX зі змінами, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-IX, що визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з виплати суддівської винагороди. Роз`яснено ОСОБА_1 її право звернутися до суду з даним позовом в порядку передбаченому КАС України (а.с.108). Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.118-121). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, виходив із того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі№757/70264/17-ц містяться наступні висновки, спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення, на відміну від спорів щодо оскарження рішень (нормативно-правових або індивідуальних актів), дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи здійснює орган, з яким виник спір, у правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Для визначення юрисдикції спору з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (п.47). Спори, пов`язані з визначенням розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання і їх виплатою є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби. А тому на них поширюється юрисдикція адміністративного суду (п.48). У даному спорі підлягає перевірці правильність нарахування та виплати, тобто визначення розміру, суддівської винагороди. На ці правовідносини поширюється юрисдикція адміністративного суду. При цьому не має значення чи здійснює орган, з яким виник спір, у правовідносинах з позивачем владні управлінські функції. Суд першої інстанції вірно зазначив, що не має значення, що позов подано не суддею а його дружиною, адже першочерговим та необхідним для вирішення спору є визначення розміру суддівської винагороди. Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»). Доводи апеляційної скарги, щодо хибного твердження суду, що суть та природа правовідносин з відповідачем, стосуються суддівської винагороди, колегія суддів відхиляє, а також вважає помилковими твердження апелянта, що спір стосується відшкодування шкоди. Апелянт трактує норми чинного законодавства на власний розсуд, що є зручним для неї. Принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм. В даному випадку норми процесуального права є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони не передбачають розгляд справ пов`язаних з визначенням розміру суддівської винагороди, а також повноважень суду для відкриття та розгляду справи за таким позовом, оскільки суд має відмовити у відкритті провадження у справі (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України), а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: