Постанова Волинський апеляційний суд № 159/2451/21

Справа № 159/2451/21 Головуючий у 1 інстанції: Шергіна Ю. О. Провадження № 22-ц/802/1402/21 Категорія: 60 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа, ОСОБА_2 , про стягнення суми соціальних нарахувань в порядку спадкування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2021 року, В С Т А Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Покликався на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Іншими спадкоємцям, крім нього, є його сестра ОСОБА_2 . ОСОБА_3 проживала у квартирі АДРЕСА_1 , у якій була зареєстрована та сплачувала комунальні платежі. Крім того, позивач вказував, що рішенням комісії Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Ковельської міської ради від 27 грудня 2019 року його матері ОСОБА_3 було призначено та нараховано субсидію, з урахуванням фактичної кількості проживаючих у квартирі осіб, на сплату комунальних послуг та придбання скрапленого газу на період з 1 листопада 2019 року по березень 2020 року щомісячно, у розмірі 737 грн 38 коп. Виплата субсидії мала здійснюватись готівкою на особистий картковий рахунок останньої. З 01 лютого 2020 року нарахування та виплата субсидії припинилась у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 вказував, що він, будучи членом домогоспорадства померлої ОСОБА_3 і зареєстрованим у її квартирі, 11 березня 2020 року звертався до відповідача УСНЗ виконкому Ковельської міської ради із заявою про виплату йому неотриманою за життя матір`ю субсидії. Однак, у виплаті субсидії 19 березня 2020 року йому було відмовлено. Вважаючи дії відповідача незаконними і такими, що порушують його права як спадкоємця на отримання належного йому спадкового майна, позивач просив суд зобов`язати відповідача виплатити йому не отриману його матір`ю ОСОБА_4 за життя субсидію за період, з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2020 року, у розмірі 2212 грн 14 коп. та відшкодувати йому судові витрати. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, та посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов помилкового висновку про безпідставність його позову, та не врахував, що у спірних правовідносинах з відповідачем, останній незаконно чинить йому перешкоди у реалізації ним своїх прав на отримання спадкового майна нарахованої і невиплаченої грошової субсидії його померлій матері ОСОБА_3 . У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи. Крім того, суд враховує, що позивача ОСОБА_1 також слід вважати належним чином повідомленим про дату розгляду справи, оскільки поштове відправлення не було йому вручено по причині відсутності адресата за вказаною ним же адресою. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснювалось. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача, який відмовив позивачу у виплаті субсидії, неотриманої його матір`ю ОСОБА_3 , яка померла, є правомірними та відповідають вимогам законодавства, що регулює ці правовідносини. Проте повністю погодитись з таким висновком суду не можна. Встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталась до УСЗН виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі, оскільки розмір її середньомісячного доходу був менший від розмір обов`язкового відсотка платежу за надання комунальних послуг і становив 6 776 грн 46 коп. Рішенням комісії з питань соціального захисту населення та призначення різних видів соціальних допомог і житлових субсидій виконавчого комітету Ковельської міської ради, оформленим протоколом №27 від 27 грудня 2019 року, останній було призначено та нараховано субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01 листопада 2019 року. З 01 лютого 2020 року нарахування та виплату субсидії, що проводилось ОСОБА_3 , було припинено у зв`язку із її смертю. Після чого, 11 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги звертався до УСЗН виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою про виплату йому нарахованої, але невиплаченої його померлій матері ОСОБА_3 субсидії за період з 01 листопада 2019 року по 31 січня 2020 року у розмірі 2212 грн 14 коп. Листом від 19 березня 2020 року № 383/226 відповідач УСЗН виконавчого комітету Ковельської міської ради відмовив ОСОБА_1 у виплаті неотриманої його матір`ю ОСОБА_3 субсидії. Крім того, встановлено, що після смерті ОСОБА_3 її син позивач ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 у шестимісячний строк звернулись в Ковельську державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини та 19 серпня 2020 року отримали свідоцтва про право на спадщину за законом у рівних частках на нерухоме майно померлої. Як вбачається із вищевикладеного ОСОБА_1 було подано позов про виплату йому нарахованої, але невиплаченої субсидії, що в силу вимог ст. 1227 ЦК України входить до складу спадщини, після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідачем у вказаній справі зазначено лише Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради. Однак, як слідує з матеріалів справи інший спадкоємець сестра позивача ОСОБА_2 не була залучена до участі у розгляді справи як відповідач. Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. Відповідно до закріпленого в статті 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом статті 51 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача - можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або ж залучення в якості співвідповідача особи, яка має відповідати за позовом. Однак, розглядаючи дану справу, суд першої інстанції не виконав вимоги ч.5 ст.12 ЦПК України, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного співвідповідача за правилами ст.51 ЦПК України та не попередив позивача про наслідки не вчинення даної процесуальної дії. Без залучення особи, для якої таке рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини та призводить до нових наслідків, суд не міг вирішувати питання про задоволення позовних вимог, а тим більше задовольнити позовні вимоги, тобто давати оцінку підставам та предмету позову та виносити рішення по суті такого спору, оскільки без залучення належного (належних) відповідача (відповідачів, співвідповідачів), на права та обов`язки якого (яких) впливатиме таке судове рішення, що може бути залучений (залучені) виключно за заявою позивача, суд вирішувати питання про задоволення позову чи відмови в позові не взмозі. Апеляційний суд, відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження. Також апеляційний суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 306/2659/16-ц частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Разом з тим, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. З огляду на викладене такий спосіб захисту у цій справі як визнання за позивачем права власності на заборгованість по виплаті нарахованої але не виплаченої його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , субсидії без залучення як співвідповідача іншого спадкоємця майна померлої, не є ефективним способом захисту його порушеного права. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до п. 4 ч. 3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, як пред`явленого не до всіх осіб, які мають відповідати за позовом, що не позбавляє права позивача на звернення до суду із відповідним позовом до осіб, які мають відповідати за таким позовом. У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 серпня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення. В позові ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради про стягнення суми соціальних нарахувань в порядку спадкування відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді