Постанова 4873 № 911/3493/17

від 06.12.2021 ·

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2021 р. Справа№ 911/3493/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Владимиренко С.В. за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д. за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги заступника Генерального прокурора, на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021, повний текст складено 19.02.2021, у справі №911/3493/17 (суддя Черногуз А.Ф.) за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України

2. Акціонерного Товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до

1. Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратум Україна" про стягнення 18322951,57 грн та 24365,555 куб. м. газу, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. Заступник Генерального прокурора (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз") та Приватного акціонерного товариства "Пласт" (далі - ПрАТ "Пласт") про стягнення 18 322 951,57 грн та 24 365,555 м3 природного газу. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладеного між відповідачами, сторони зобов`язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об`єднання своїх вкладів та зусиль у сфері видобутку, постачання, транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей. Зазначений договір рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 визнаний недійсним, як такий, що укладений всупереч інтересам держави, без наміру ПрАТ "Пласт" досягнути встановленої мети, чим порушено інтереси держави. В зв`язку з чим прокурор просить застосувати наслідки визнання недійсним правочину, який вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, спрямований на незаконне заволодіння майном держави при наявності умислу лише у ПрАТ "Пласт", та на підставі частини 3 статті 228 ЦК України стягнути з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 322 951,57 грн отриманого ПрАТ "Пласт" прибутку від договору про спільну діяльність, та стягнути ці кошти в сумі 18 322 951,57 грн з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави, а також стягнути з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 24 365,555 тис. м3 природного газу отриманого ПрАТ "Пласт" за договором про спільну діяльність, та стягнути ці 24 365,555 тис. м3 природного газу з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави. Хід розгляду справи. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.10.2018 (суддя Христенко О. О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Пласт" на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 322 951,57 грн, а з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави 18 322 951,57 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що відповідно до протоколів засідання Комітету з управління спільною діяльністю розмір прибутку відповідача-2 від спільної діяльності на підставі договору, визнаного недійсним, становить 18 322 651,57 грн. Враховуючи те, що судом було визнано недійсним договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між відповідачами, як такий що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу на таке вчинення правочину з боку ПрАТ "Пласт", на підставі частини 3 статті 228 ЦК України з нього на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" підлягає стягненню 18 322 951,57 грн, а з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави - 18 322 951,57 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, в частині стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1, а з відповідача-1 в дохід держави 24 365,555 тис. м3 природного газу, видобутого відповідачем-2 за договором про спільну діяльність, місцевий суд зазначив, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено видобутку відповідачем-2 за результатами виконання умов договору про спільну діяльність природного газу в об`ємі 18 556,142 тис. м3, а лист ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 26.05.2017 № 540/17, на який посилається прокурор та в якому відповідачем-1 надано інформацією, що 18 556,142 тис. м3 природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.14 по 01.08.2015 надійшло на зберігання до Глібовського підземного сховища газу, не є належним доказом. Щодо посилань прокурора на те, що відповідачем-2 також видобуто та не реалізовано 5 809,413 тис. м3 газу, який відповідач-2 незаконно утримує на території України, суд зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі №910/23161/17, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та зобов`язано відповідача укласти з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 13.04.2017 № 914/23693/17, за якою продати природний газ видобутий в обсязі 7 477,170 тис. м3 (до яких входить 5 809,413 тис. м3 зазначених прокурором), який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017, та закачаний в підземне сховище ПАТ "Укртрансгаз" на підстав договору між ПАТ "Укртрансгаз" і ПрАТ "Пласт", як оператора спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, який рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №9811/639/17 визнано недійсним. Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять повідомлення Генеральної прокуратури України від 22.11.2017 № 05/2-10199-17 та від 22.11.2017 № 05/2-10199-17 в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до Кабінету Міністрів України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про пред`явлення позову в інтересах держави в особі визначених осіб. Направлення відповідних повідомлень підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 22.11.2017 та списками поштових відправлень від 22.11.2017. З огляду на зазначене місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (колегія суддів: Чорна Л. В., Агрикова О. В., Козир Т. П.) рішення скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів перерахування з поточного рахунку спільної діяльності на рахунки ПрАТ "Пласт" сум прибутку розподіленого під час засідань Комітету з управління спільною діяльністю, а тому вимога про стягнення 18 322 951,57 грн є документально не обґрунтованою. Суд апеляційної інстанції наголосив, що користувачем надрами Стрілкового газового родовища є відповідач-1. Виробничі об`єкти Стрілкового газового родовища належать Товариству на праві власності. Таким чином, природний газ видобутий на Стрілковому газовому родовищі є власністю ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз", а не спільної діяльності. Доказів того, що відповідач-2 видобутий газ в обсязі 18 556,142 тис. м3, який знаходиться на зберіганні у Глібовському підземному сховищі природного газу, одержав в результаті договору про спільну діяльність прокуратура не надала. Суд апеляційної інстанції звернув увагу щодо обраного прокуратурою способу захисту та зазначив, що Генеральна прокуратура України звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України і ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та просила суд стягнути спочатку з відповідача-2 на користь відповідача-1, а з відповідача-1 в дохід держави, а не на користь позивача, що свідчить про неефективний спосіб захисту, в частині виконання рішення суду та поновлення порушеного права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позову. Постановою Верховного Суду від 23.09.2020 касаційну скаргу Заступника Генерального прокурора задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 17.10.2018 у справі № 911/3493/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приймаючи постанову у даній справі від 23.09.2020 про направлення справи №911/3493/17 на новий розгляд, зокрема, зауважив про те, що рішення судів попередніх інстанцій містять суперечливі висновки щодо оцінки одних і тих же доказів, а також враховуючи, що оцінці підлягають перелічені вище докази, подані прокурором до суду апеляційної інстанції. Так, Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 зауважив, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази у їх сукупності, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. При цьому суд наголошує на тому, що у вищезазначеній постанові від 23.09.2020 Верховним Судом встановлено, що у даній справі прокурором у відповідності до вимог частини 4 статті 53 ГПК України та абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" доведено наявність підстав представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, проте не мотивовано необхідності захисту інтересів держави в особі ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Короткий зміст рішення місцевого господарського суду під час нового розгляду справи та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача-природного газу, суд виходив з того, що прокуратурою не доведено вимоги прокурора про застосування наслідків недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, а саме не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача-2 24365,555 тис. куб. м природного газу, тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Також суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів. Суд виходив з того, що прокуратурою не надано належних, допустимих та достовірних доказів фактичного перерахування спірної суми 18322951,57 грн з поточного рахунка спільної діяльності на рахунки ПрАТ «Пласт» як суми прибутку, розподіленого під час засідань Комітету з управління спільною діяльністю. Відтак, зазначив, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази, з яких суд міг би достеменно встановити як факт фактичного перерахування спірної суми в особисте розпорядження та на особистий рахунок відповідача-2, так і факт отримання відповідачем-2 в результаті виконання Договору про спільну діяльність будь-якого прибутку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3493/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Прокуратура наголошує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнути у дохід держави природний газ в загальному обсязі 24365,555 тис. м3, прийнято з неправильним застосуванням положень матеріального права та статей 13, 73-79, 86, 236-238, 269, 277 ГПК України. Прокуратура стверджує, що доказами підтвердження видобутку природного газу ПрАТ "Пласт" є: загальні дані балансу видобутку та транспортування газу Стрілкового ГМ за 2014-2016 роки; журнал обліку вимірювальних приладів ГРС в Криму за періоди з 01.01.2015 по 18.02.2015, з 11.03.2015 по 25.10.2016; журнал обліку витрат одоранта так званого "КРП "Чорноморнафтогаз" ВК ОПС УДГ" Стрілкової ділянки, що розпочатий 11.04.2014; журнал техрежиму Стрілкового газового родовища, що розпочатий 01.05.2015; журнал Стрілкового ГР за період з 18.06.2015 по 19.05.2016, проте суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив доводи прокурора про неможливість подачі цих доказів до суду першої інстанції, не врахувавши при цьому, що спільна діяльність здійснювалася на території Автономної Республіки Крим (анексованого з 2014 року) і органи державної влади України не мали доступу до документів, які знаходилися на цій території. Зазначені докази разом з листом відповідача-1 від 26.05.2017 № 540/17, за твердженням прокурора, підтверджують знаходження спірного об`єму газу в обсязі 18 556,142 тис. м3 у Глібовському підземному сховищі та неповернення його з тимчасово окупованої території. Також прокурор у скарзі зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції в частині розгляду вимог про стягнення 18 322 951,57 грн отриманого прибутку ПрАТ "Пласт" за результатами спільної діяльності, посилаючись при цьому на те, що судом встановлено отримання зазначеної суми прибутку відповідачем-2, проте суд відмовив у їх стягненні лише з підстав відсутності доказів перерахування спірної суми з поточного рахунку спільної діяльності на рахунки ПрАТ "Пласт". За твердженням прокурора такий висновок суду першої інстанції суперечить положенням частини 3 статті 228, статті 1139 ЦК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 75 ГПК України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 поновлено Заступнику Генерального прокурора пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3493/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3493/17. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 24.05.2021 о 14:00 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 28.04.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 28.04.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства «Пласт» (відповідача-2) про заміну його на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (01010, м. Київ,пл. Арсенальна, 1-Б, ідентифікацій код: 25168700) у справі №910/3493/17. Замінено відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Пласт» (ідентифікаційний код: 25168700) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 1-Б, ідентифікацій код: 25168700) у справі №910/3493/17. Повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги на 07.06.2021 о 14 год. 00 хв. В ході апеляційного перегляду справи склад колегії суддів неодноразово змінювався та розгляд справи відкладався. Зокрема, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3493/17. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3493/17 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Владимиренко С.В. Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 клопотання Заступника Генерального прокурора про прийняття до матеріалів справи додаткових доказів задоволено. Ваховуючи положення статтей 80, 91, 269 ГПК України, прийнято та залучено до матеріалів справи відповідно до клопотання №15/2/1-10199-17 від 11.08.2021 наступні письмові докази:

1. Копію постанови старшого детектива Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного штикорупційного бюро України Войтюка Р.В. від 30.07.2021 на 1 арк.

2. Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.01.2019 у справі № 760/34132/18 на 2 арк.

3. Копію виписки з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Банк Камбіо», за 02.04.2014 на 1 арк.

4. Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2019 у справі № 760/1678/19 на 6 арк.

5. Копію виписки з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «Банк «Український капітал», за період з 26.04.2016 по 25.01.2019 на 8 арк.

6. Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.11.2018 у справі № 760/28430/18 на 3 арк.

7. Копію виписки з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в ПАТ «Діамантбанк», за період з 07.04.2015 по 15.11.2017 на 5 арк.; на 26 арк. У судовому засіданні від 21.10.2021 було оголошено перерву до 10.11.2021 о 14:00, в подальшому до 06.12.2021. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу наголошує на правильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, рішення суду першої інстанції-залишити без змін. ПрАТ "Пласт" у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. 11.05.2021 ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" також подало відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 було роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 28.04.2021. ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" подало відзив на апеляційну скаргу 28.04.2021, тобто з пропуском строку, встановленого судом. При цьому з клопотанням про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу не звертається. Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Оскільки відзив подано скаржником з порушенням строку, визначеного ухвалою, то відповідно до положень статті 118, суд залишає відзив без розгляду. Відзив на касаційну скаргу від Кабінету Міністрів України до суду апеляційної інстанції не надходив. Розгляд клопотань. У поясненнях від 18.08.2021 ПАТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" серед іншого посив суд постановити окрему ухвалу щодо зобов`язання Офісу Генерального прокурора звернутися до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з ПрАТ "Пласт" (ТОВ «Стратум Україна») на користь Державного бюджету України грошових коштів, отриманих ПрАТ "Пласт", від реалізації видобутого, але не реалізованого природного газу, за наслідками вчинення посадовими особами ПрАТ "Пласт" умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення недійсного правочину спільної діяльності від 05.03.2014 №272-14 з урахуванням економічно обґрунтованої собівартості видобутку природного газу із Стрілкового ГР та незаконних операційних витрат, сформованих згідно недійсного договору від 10.05.2014 №71/2. Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання відповідача-1 не вбачає підстав для його задоволення та застосування положень ст. 246 ГПК України щодо винесення окремої ухвали через необгурнтованість та безпідставність. Явка представників сторін. В судове засідання від 06.12.2021 з`явилися усі учасники справи, окрім представника позивача-1 (Кабінету міністрів України). Про час та місце судового засідання позивач-1 належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 06.12.2021 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи. Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі частково скасувати, виходячи з такого. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між Приватним акціонерним товариством «Пласт» («сторона 1», відповідач 2) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» («сторона 2», відповідач 1) було укладено Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 (надалі - договір (т. 1, а.с. 14)), відповідно до умов якого сторони за даним договором зобов`язались спільно діяти без створення юридичної особи шляхом обєднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку постачання і транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей (п. 1.1 договору). Оператором за цим договором є сторона-1, що діє в рамках договору без окремої довіреності. Як встановлено умовами Договору у розділі «Визначення основних термінів» учасником, який здійснює ведення спільних справ учасників спільної діяльності - оператором - є ПрАТ «Пласт» (відповідач 2), який діє в рамках договору без окремої довіреності. Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Відповідно до ст.ст. 1132, 1133 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки. Обов`язки оператора визначені п. 3.10 договору, до яких належать в тому числі визначення фінансових результатів Спільної діяльності та виплата Сторонам належної їм частини прибутку (п.п. 3.10.10). Відповідно до розділу «Визначення основних термінів» та пункту 3.8 договору для прийняття рішень з визначених у договорі питань учасниками створюється орган управління - Комітет з управління. Комітет з управління та сторона, яка не є оператором, мають право контролювати ведення фінансового та податкового обліку як самостійно, так і шляхом призначення незалежної аудиторської перевірки. Виконання рішень Комітету з управління є обовязком оператора (п.п. 3.10.3). Відповідно до п. 4.1 договору для досягнення цілей, що є предметом цього договору, учасники роблять внески в спільну діяльність у формі грошей, майна, права користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових звязків. Згідно п. 4.2 договору відповідач 2 вносить у спільну діяльність грошовий внесок, вартість якого в період дії цього договору на цілі спільної діяльності становить 71 640 000,00 грн. Відповідач 2 вносить у спільну діяльність право користування об`єктами Архангельського газового родовища - виробничий комплекс «Блок-конструктор-1», виробничий комплекс «Центральна технологічна платформа-7», а також право користування об`єктами Стрілкового газового родовища (перелік основних засобів, які увійшли до складу виробничих комплексів згідно зі звітом про проведення незалежної оцінки ринкової вартості права користування, виконаної суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Підприємство «Северін-Консалтінг» станом на 03.03.2014). Вартість внеску відповідача 1 в період дії даного договору на цілі спільної діяльності становить 47 760 000 грн. (п. 4.3 договору). Відповідно до п. 5.3 договору користування та розпорядження спільним майном здійснюється оператором у порядку, визначеному у програмі спільної діяльності та цьому договорі. Згідно п.п. 7.1, 7.4, 7.6 договору спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна сторін, отриманого в результаті спільної діяльності. Спільна діяльність несе усі витрати, пов`язані із сплатою ресурсних платежів. У випадку недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, це покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам. Частиною 1 ст. 1139 ЦК України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Відповідно до пункту 6.2 договору прибуток, що отримується сторонами Спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у п.п. 4.4, 4.5 Договору, а саме частка відповідача 2 складає 60%, частка відповідача 1 складає 40%. Рішення щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності згідно п. 3.6.3 Договору приймає Комітет з управління спільною діяльністю. До компетенції Комітету з управління спільною діяльністю належить прийняття рішень щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності (підпункт 3.6.3 договору). Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 24.11.2015 № 5 затверджено прибуток за 9 місяців 2015 року у розмірі 15 853,529 тис. грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 9 512,117 тис. грн (60 %), а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 6 341,412 тис. грн (40 %). У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки. Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.12.2015 № 6 затверджено прибуток за IV квартал 2015 року в розмірі 7 300,652 тис. грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 4 380,3912 тис. грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 2 920,2608 тис. грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки. Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.03.2016 № 8 було затверджено прибуток спільної діяльності за І квартал 2016 року в сумі 6 183 648,17 грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 3 710 188,90 грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 2 473 459,27 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача-2 перерахувати на їх поточні рахунки. Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 30.06.2016 № 9 затверджено прибуток спільної діяльності за ІІ квартал 2016 року у розмірі 1 200 424,11 грн, частка ПрАТ "Пласт" склала 720 254,47 грн, а ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" - 480 169,64 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача-1 та відповідача- 2 перерахувати на їх поточні рахунки. Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", ПрАТ "Пласт" про визнання недійсним договору позовні вимоги задоволені повністю, визнано недійсним договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ПрАТ "Пласт". Під час розгляду справи № 911/639/17 місцевим господарським судом встановлено, що договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 не спрямований на досягнення встановленої ним спільної мети, оскільки ПрАТ "Пласт" в порушення своїх зобов`язань та цілей договору грошовий внесок, вартість якого становила 71 640 000,00 грн, не сплатив, внесок у спільну діяльність здійснено лише в сумі 1 000 000,00 грн, що свідчить про відсутність у ПрАТ "Пласт" наміру діяти спільно шляхом об`єднання зусиль сторін для досягнення мети договору. ПрАТ "Пласт", не докладаючи жодних зусиль як оператор спільної діяльності, фактично заволоділо, користувалося і отримувало корисні властивості переданого ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у спільну діяльність внеску у вигляді права користування родовищами, на власний розсуд і на власні цілі; під виглядом спільної діяльності відповідач-2 безоплатно використовував державне майно у власних цілях, що прямо суперечить інтересам держави. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31.05.2018 рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 у справі №911/639/17 залишено без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з пунктами 3.10.6, 3.10.7 договору на оператора покладено обов`язок видобутку та реалізації вуглеводної сировини із забезпеченням обліку природного газу. Звертаючись з даним позовом у справі №911/3493/17, прокурор зазначив, що спірний правочин укладений Приватним акціонерним товариством «Пласт» та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» лише з метою отримання відповідачем 2 власної вигоди (задоволення його комерційних інтересів), а його реалізація має наслідком зменшення розміру прибутку спільної діяльності, а відтак зменшення частки прибутку, яка належить відповідачу

1. Уклавши спірний договір, відповідач 2 розпоряджався грошовими коштами, що надходили на рахунок спільної діяльності від продажу природного газу. Таким чином, враховуючи, що Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 визнаний в судовому порядку недійсним, прокурор звернувся з вимогами щодо застосування наслідків недійсності правочину, який укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, з посиланням на норми ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. За твердженням прокурора, звітами про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу за договором підтверджено, що за період з жовтня по грудень 2016 року та за січень 2017 року оператором видобуто 5 809,413 тис. м3 газу, який на підставі договору зберігання природного газу від 20.08.2015 № 1508000606 ПрАТ "Пласт" передало ПАТ "Укртраснгаз". Крім того, прокурор посилався на лист ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" від 26.05.2017 №540/17, згідно якого останнім надано інформацію, що 18 556,142 тис. м3 природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.2014 по 01.08.2015 надійшли на зберігання до Глібовського підземного сховища газу. Крім того, 20.08.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) та ПрАТ "Пласт" (замовник) укладено договір на зберігання (закачування, зберігання) природного газу № 1508000606, за умовами якого замовник зобов`язався внести плату за надані виконавцем послуги із зберігання (закачування) в підземних сховищах газу (ПСГ) природного газу замовника в сезонах зберігання 2013-2014 років та 2014-2015 років у встановлені договором строки (т. 1, а.с. 109). Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" до ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" та зобов`язано останнього укласти з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 13.04.2017 №14/23693/17, за якою ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зобов`язано продати ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ, видобутий в обсязі 7 477,170 тис. м3, до яких входять і 5 809,413 тис. м3, видобуті на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017, та закачані в підземне сховище ПАТ "Укртрансгаз" на підставі договору від 20.08.2018 №1508000606. Постановою Верхового Суду від 26.09.2019 у справі № 910/23161/17 касаційну скаргу Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі №910/23161/17 залишено без змін. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Щодо наявності правових підстав на звернення із даним позовом до суду прокурором. У даній справі заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі

1. Кабінету Міністрів України,

2. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся із позовом до Господарського суду до

1. Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»,

2. Приватного акціонерного товариства «Пласт» про стягнення 18 322 951,57 грн та 24 365,555 куб.м. природного газ. Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент вирішення питання про порушення провадження у справі (27.11.2017)) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Згідно ч. 1 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає верховній Раді України звіт про його виконання; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, в тому числі забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Статтею 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України є головним розпорядником бюджетних коштів та встановлює критерії визначення одержувача бюджетних коштів з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов. Відповідно до ст. 42 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України Згідно ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів бюджету, крім передбачених Бюджетним кодексом України, відносяться й інші доходи, які визначаються законом про Державний бюджет України. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2017 рік у частині доходів є надходження, визначені ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених п. 17 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, а також такі надходження, як конфісковані кошти та кошти, отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та пов`язаного з корупцією правопорушення (за винятком конфіскованих облігацій внутрішньої державної позики, вся сума яких за номінальною вартістю відноситься на зменшення державного боргу з одночасним погашенням зобов`язань за цими облігаціями), порядок розподілу яких визначається Кабінетом Міністрів України. Кошти, які заявлені до стягнення на підставі ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, підлягають зарахуванню до загального фонду державного бюджету. Чинним законодавством не визначено будь-який інший орган, уповноважений державою на стягнення до бюджету коштів, отриманих за правочином, що порушує інтереси держави та суспільства. Згідно з п. 7.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (відповідач 1), затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства від 20.06.2017 № 15/2017 (у редакції чинній на момент порушення провадження у справі), засновником та єдиним акціонером Товариства є ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 25.05.1998 № 747 статутний фонд Компанії формується шляхом передачі до нього в тому числі 100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, які утворюються на базі державних підприємств, майно яких не підлягає приватизації. Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про акціонерні товариства» повноваження загальних зборів товариства, передбачені ст. 33 цього Закону та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Таким чином, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є єдиним акціонером Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та одноосібно виконує функції вищого органу Товариства. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері паливно-енергетичного комплексу та забезпечує природним газом, видобутим зі Стрілкового газового родовища, мешканців Генічеського району Херсонської області. ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" володіє спеціальним дозволом, отриманим в Державній службі геології і надр України, на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 № 2093 на користування надрами, термін дії якого становить 19 років, спеціальним дозволом на користування надрами Архангельського газового родовища від 18.12.2007 № 4594, термін дії якого складає 20 років, та спеціальним дозволом на Глібовське підземне сховище газу від 24.03.2000 № 2187, термін дії якого - 20 років. Поряд з цим, матеріали справи містять повідомлення Генеральної прокуратури України № 05/2-10199-17 від 22.11.2017 та № 05/2-10199-17 від 22.11.2017 в порядку ст. 23 Закону України до Кабінету Міністрів України та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про пред`явлення позову в інтересах держави в особі визначених суб`єктів. Направлення відповідних повідомлень підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків від 22.11.2017 та списками поштових відправлень від 22.11.2017. Аналогічний субєктний склад був у справі № 911/639/17 про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. У розгляді цього спору колегія суддів враховує, що суд касаційної інстанції у постанові 23.09.2020, дослідивши матеріали справи, аргументи та заперечення учасників спору, дійшов висновку, що прокурором у відповідності до вимог частини 4 статті 53 ГПК України та абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" доведено наявність підстав представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України. Проте суд також зауважив про не мотивованість необхідності захисту інтересів держави в особі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", про що останнім зазначалося в суді першої інстанції. Щодо звернення прокурора з метою необхідності захисту інтересів держави в особі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" колегія суддів враховує, що в даному випадку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є акціонерним товариством та не наділене владними повноваженнями і делегування Компанії будь-яких владних повноважень жодним органом державної влади або органом місцевого самоврядування не здійснювалось. Позов прокурора в інтересах держави в інтересах ПАТ "НАК "Нафтогаз України" належним чином не мотивований, а порушення його прав не доведено. У цьому зв`язку колегія суддів також враховує висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.2009. Таким чином, позов прокурора в частині захисту прав та інтересів ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволенню не підлягає. Щодо суті спору. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, встановивши, що укладений між відповідачами правочин - договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14, визнаний недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі №911/639/17, яке набрало законної сили, суд повинен достеменно встановити на підставі всіх належних та допустимих доказів у їх сукупності, що кожна із сторін правочину одержала на його виконання, та встановити вартість одержаного кожною із сторін протягом виконання недійсного правочину. Так, згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідачі в ході розгляду спору наполягали, що статтею 228 ЦК України встановлено два окремих види недійсних правочинів: ті, що порушуються публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними. Оскільки договір про спільну діяльність є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок, то положення частини 3 ст. 228 ЦК України не підлягають застосуванню. Названі аргументи відповідачів суд апеляційної інстнції оцінює критично, у цьому зв`язку вважає необхідним зазначити про наступне. За результатами касаційного перегляду судових рішень у справі №911/639/17 (про визнання недійсним договору про спільну діяльність) Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду прийнято постанову від 31.05.2018, в якій зазначено, що враховуючи остаточність постанови Верховного Суду (ст. 317 ГПК України), з метою дотримання єдності практики під час застосування приписів ст. 228 ЦК України, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що враховуючи наведені у постанові норми законодавства, аналізуючи зміст оскаржених судових актів судів попередніх інстанцій (щодо висновків судів), з врахуванням обставин, встановлених під час розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку, що по суті до спірних правовідносин судами застосовані приписи ч. 3 ст. 228 ЦК України. Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тобто, договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 визнаний у справі № 911/639/17 недійсним як такий, що не відповідає інтересам держави (ч. 3 ст. 228 ЦК України). Прокурор в межах цього судового провадження просить застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, а саме стягнути з відповідача 2 на користь відповідача 1, а з відповідача 1 в дохід держави 18 322 951,57 грн отриманого відповідачем 2 прибутку від спільної діяльності та 24 365,555 куб.м природного газу видобутого відповідачем 2 за договором по спільну діяльність. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-2 24365,555 тис. куб. м. природного газу. Так, в обґрунтування своїх доводів прокурор зазначив, що за результатами спільної діяльності відповідачем 2 в період з 05.03.2014 по 31.12.2014 всього на Стрілковому газовому родовищі видобуто природного газу 20 316,228 тис. куб.м, з яких до Глібовського підземного сховища газу поступило на зберігання - 11 929,568 тис. куб.м, а в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 видобуто природного газу 17 312,526 тис. куб.м, до Глібовського підземного сховища газу поступило на зберігання - 6 626,574 тис.куб.м, які у загальному об`ємі 18 556,142 тис. куб.м перебувають на зберіганні у Глібовському підземному сховищі газу. Як на доказ видобутку відповідачем 2 за результатами виконання умов договору про спільну діяльність природного газу об`ємом 18 556,142 тис. куб.м, прокурор посилається на лист ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» вих. №540/17 від 26.05.2017, яким останнім надано інформацією, що 18 556,142 тис. куб.м природного газу, видобутого на Стрілковому газовому родовищі, в період з 05.03.2014 по 01.08.2015 надійшло на зберігання до Глібовського підземного сховища газу. Також відповідач 1 у даному листі звернув увагу на те, що згідно умов договору про спільну діяльність саме відповідачем 2, як оператором спільної діяльності, самостійно здійснювалося видобування та реалізація природного газу на Стрілковому газовому родовищі, у відповідача 1 відсутні документи, які підтверджують вартість реалізованого природного газу, видобутого в рамках спільної діяльності, а також відсутні підтверджуючі документи щодо обсягу реалізованого відповідачем 2 газу. Суд апеляційної інстанції щодо названих доводів зазначає, що прокурор не надав первинних документів на підтвердження видобутку відповідачем 2 природного газу в обсязі 18 556,142 тис. куб.м на виконання умов договору про спільну діяльність, а лист №540/17 від 26.05.2017, на який посилається прокуратура, не є правовстановлюючим документом. При цьому суд наголошує, що під час встановлення суті обставин справи вказаний лист ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» №540/17 від 26.05.2017 може нести лише факультативні ознаки потенційного видобутку природного газу, тобто суд не може посилатись на вказаний лист як на підставу беззаперечної наявності обставин, на які посилається позивач, а отже, суд не бере до уваги вказаний доказ. Тому лист №540/17 від 26.05.2017 не є належним та допустимим доказом видобутку відповідачем 2 природного газу в обсязі 18 556,142 тис. куб.м на виконання умов договору про спільну діяльність. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що прокуратурою в якості доказів видобутку природного газу надано суду: загальні дані балансу добування та транспортування газу Стрілкового ГМ за 2014-2016 роки; журнал обліку вимірювальних приладів ГРС «Стрілецьке», ГРС «Щасливцеві», ГРС «Чайкіно» в Криму за період з 01.01.2015 по 18.02.2015; журнал обліку вимірювальних приладів ГРС «Стрілецьке», ГРС «Щасливцеві», ГРС «Чайкіно» в Криму за період з 11.03.2015 по 25.10.2016; журнал обліку витрат «КРП «Черноморнефтегаз» ВК ОПС УДГ» Стрілкової ділянки, що розпочатий 11.04.2014; журнал техрежиму Стрілкового газового родовища, що розпочатий 01.05.2015; журнал техрежиму Стрілкового ГР за період з 18.06.2015 по 19.05.2016. В результаті дослідження зазначених доказів колегія суддів дійшла висновку про те, що такі не можуть слугувати належними та допустимими доказами видобутку газу на вказаних у них родовищах. Судом першої інстанції правомірно не прийнято їх до уваги. При цьому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду, що вказані журнали заповнені від руки невстановленою особою, а відтак з вказаних доказів неможливо встановити дійсність та обсяги видобутого природного газу відповідно до умов Договору про спільну діяльність, укладеного між відповідачами. Також у поданих доказах немає жодної прив`язки до Договору, з яких суд міг би встановити видобуток саме тих обсягів природного газу, які в подальшому передані на зберігання та, відповідно, які заявлені позивачем до стягнення в дохід держави. Також неможливим є встановлення факту повноважності особи, що вела та заповнювала вказані журнали, відомостей про засоби обліку та місце їх встановлення, показники яких заносились до журналу, а відтак і беззаперечну приналежність відомостей, вказаних у цих журналах, до інформації, що стосується конкретно визначеного газового родовища. Подані докази лише внаслідок припущень можуть бути оцінені як докази видобутку газу на вказаних у них родовищах, проте судове рішення на припущеннях ґрунтуватися не може. Так само з вказаних доказів не можливо встановити факту передання (направлення) обсягів видобутого природного газу рамках Договору про спільну діяльність до Глібовського підземного сховища та стверджувати про його наявність у даному сховищі. Інших доказів матеріали справи не містять. Доводи апеляційної скарги не спрсотосувують зазначених висновків суду, всім обставинам справи в цій частині надана належна правова оцінка. Також прокурор посилається, що відповідачем 2 видобуто та не реалізовано 5 809,413 тис. куб.м газу, який відповідач 2 незаконно утримує на території України. 20.08.2015 між ПАТ «Укртрансгаз» («виконавець») та ПрАТ «Пласт» («замовник»), який діє в інтересах спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, укладений Договір на зберігання (закачування, зберігання) природного газу № 1508000606, відповідно до умов п. 1.1 якого замовник зобовязується внести плату за надані виконавцем послуги із зберігання (закачування) в підземних сховищах газу (ПСГ) природного газу замовника в сезонах зберігання 2013-2014 та 2014-2015 у встановлені договором строки. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі №911/203/17 за позовом ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» до ПрАТ «Пласт», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ «НАК «Нафтогаз», за участю прокуратури Київської області про стягнення 4 350 400,96 грн. вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на природний газ, видобутий за договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, обсягом 5 809,413 тис. куб.м., що знаходиться в підземному сховищі газу за договором зберігання (закачування, зберігання) природного газу від 20.08.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ПрАТ "Пласт". Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 ухвалу господарського суду Київської області від 21.02.2017 у справі № 911/203/17 залишено без змін. Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 задоволено позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та зобов`язано ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» укласти з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» додаткову угоду № 3 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/23693/17 від 13.04.2017 за якою продати природний газ видобутий в обсязі 7 477,170 тис. куб.м (до яких входить 5 809,413 тис. куб.м зазначених прокурором), який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017, та закачаний в підземне сховище ПАТ «Укртрансгаз» на підстав договору між ПАТ Укртрансгаз» та ПрАТ «Пласт», як оператора спільної діяльності згідно з договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014, який рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 9811/639/17 визнано недійсним. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17 залишено без змін. Відтак, з наведеного вбачається, що обсяг природного газу у розмірі 5 809,413 тис. куб.м, який був видобутий на Стрілковому газовому родовищі в період з 01.10.2016 по 28.02.2017 відповідно до умов Договору про спільну діяльність, ПрАТ "Пласт" на праві власності не належав, а тому і відсутні підстави стягнення вказаних обсягів з останнього в дохід держави, натомість правомочності власника щодо вказаного обсягу газу, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 у справі № 910/23161/17, належали виключно ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". Також слід зазначити, що в силу положень ст. 10 Закону України «Про нафту і газ», ст.ст. 19, 24 Кодексу України «Про надра», ст. 189 ЦК України - ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" є власником газу, видобутого на Стрілковому та Архангельському газовому родовищі у період дії спеціального дозволу на користування надрами цих родовищ позаяк останньому належить спеціальний дозвід на користування надрами Стрілкового газового родовища №2093 від 24.12.1999 терміном дії 19 років, спеціальний дозвіл на користування надрами Архангельського газового родовища №4594 від 18.12.2007 терміном дії 20 років та спеціальний дозвіл на Глібовське підземне сховище газу №2187 від 24.03.2000 терміном дії 20 років. Відтак, весь газ, що був видобутий в період дії спеціальних дозволів, в тому числі і в спірний період, належить на праві власності виключно ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз". Відповідно до ст. 189 Цивільного кодексу України подукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач-1 володіє спеціальними дозволами на користування надрами отриманими в Держаній службі геології і надр України на Стрілкове та Архангельське газове родовище. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Відповідно до ст. 24 вказаного Кодексу користувачі надр мають право: 1) здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; 2) розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу; 3) здійснювати на умовах спеціального дозволу консервацію наданого в користування родовища корисних копалин або його частини; 4) на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами; 5) користуватися додатковими правами, передбаченими угодою про розподіл продукції. Користувачем надрами Стрілкового газового родовища є відповідач

1. Виробничі об`єкти Стрілкового газового родовища належать Товариству на праві власності. Відтак, весь газ, що був видобутий в період дії спеціальних дозволів, в тому числі і в спірний період, належить на праві власності виключно ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", а не спільної діяльності. Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б прямо вказували на наявність у ПрАТ "Пласт" права власності на природний газ видобутий у спірний період на Стрілковому та Архангельському газовому родовищі, а отже у суду немає підстав стверджувати про факт незаконного набуття ПрАТ "Пласт" вказаних обсягів газу та застосування наслідків недійсності правочину, про які заявляє прокуратура. Як вже було зазначено, предметом позову є стягнення 18 556,142 тис. куб. м природного газу, видобутого відповідачем 2 за договором про спільну діяльність на Стрілкововму газовому родовищі, який знаходиться на зберіганні у Глібовському підземному сховищі природного газу. Доказів того, що відповідач 2 видобутий газ одержав в результаті договору про спільну діяльність прокуратура не надала. Щодо замінності, то в Україні якість природного газу, що постачається споживачам, у тому числі населенню, повинна відповідати чинному стандарту ГОСТ 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначение. Технические условия". Враховуючи показники за паспортом якості №69 від 21.11.2014 та ГОСТ 5542-87 показники "теплота згорання" є іншими. Зажаючи на встановлені обставини, суд вважає недоведеними вимоги прокурора про застосування наслідків недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, а саме не доведено наявності підстав для стягнення з відповідача-2 24365,555 тис. куб. м природного газу, а отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в цій частині колегія суддів вважає законним та обґрунтованим. Щодо позовних вимог про стягнення з ПрАТ «Пласт» 18 322 951,87 грн. Так, прокуратура стверджує, що за Договром про спільну діяльність ПрАТ «Пласт» отримало прибуток у сумі 18 322 951,57 грн, що зокрема, підтверджується протоколами розподілу прибутку між відповідачами Комітетом з управління спільною діяльністю та іншими фінансовими документами. Відповідно до п.п. 3.6.3 п. 3.6 договору про спільну діяльність до компетенції комітету з управління спільною діяльністю належить прийняття рішень щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності. Згідно з протоколами засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 24.11.2015 № 5, від 31.12.2015 № 6, від 31.03.2016 № 8, від 30.06.2016 № 9 було затверджено прибуток ПрАТ «Пласт» та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз». У протоколах зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 слід перерахувати на їх поточні рахунки. В якості доказів отримання відповідачем-2 грошових коштів згідно умов Договору про спільну діяльність прокуратурою надано суду: роздруківки проведених операцій ПрАТ "Пласт" по банківському рахунку в АБ «Полтава Банк»; оборотно-сальдові відомості ПрАТ "Пласт" ДСД №272-14 від 05.03.2014 за період з 05.03.2014 по 31.12.2016; фінансовий звіт ПрАТ "Пласт" ДСД №272-14 від 05.03.2014 за період з 2014 по 2016 роки; банківські виписки по рахунках а ПАТ «Банк «Україниський капітал». Суд першої інстанції, дослідивши подані докази, дійшов висновку щодо відмови у задоволенні відповідних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні достовірні докази, з яких суд міг би достеменно встановити як факт фактичного перерахування спірної суми в особисте розпорядження та на особистий рахунок відповідача 2, так і факт отримання відповідачем 2 в результаті виконання Договору про спільну діяльність будь-якого прибутку. Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись із зазначеним висновком суду в цій частині, колегія суддів вважає висновок таким, що здійснений без повного дослідження матеріалів справи та без надання належної правової оцінки відповідним обставинам. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами, що договір про спільну діяльність щодо видобування газу та його подальшої реалізації виконувався сторонами. За результатами цієї господарської діяльності між сторонами договору укладались протоколи засідання Комітету з управління спільною діяльністю. Так, згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 24.11.2015 № 5, затверджено прибуток за 9 місяців 2015 року у розмірі 15 853,529 тис. грн, частка ПрАТ «Пласт» склала 9 512,117 тис. грн (60%), а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 6 341,412 тис. грн (40%). У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки. Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.12.2015 № 6 затверджено прибуток за IV квартал 2015 в розмірі 7 300,652 тис. грн, частка ПрАТ «Пласт» склала 4 380,3912 тис. грн, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 2 920,2608 тис. грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки. Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.03.2016 № 8 було затверджено прибуток спільної діяльності за І квартал 2016 року в сумі 6 183 648,17 грн, частка ПрАТ «Пласт» склала 3 710 188,90 грн, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 2 473 459,27 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки. Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 30.06.2016 № 9 було затверджено прибуток спільної діяльності за ІІ квартал 2016 року у розмірі 1 200 424,11 грн, частка ПрАТ «Пласт» склала 720 254,47 грн, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 480 169,64 грн. У протоколі зазначено, що розподілений прибуток відповідача 1 та відповідача 2 перерахувати на їх поточні рахунки. Загальний зміст протоколів свідчить про те, що сторонами було затверджено фінансові результати господарської діяльності за спірний період, на підставі фінансових документів, поданих ПрАТ «Пласт», який є оператором спільної діяльності, визначено розмір прибутку, який підлягає розподілу із зазначенням обов`язку перерахувати цей прибуток на рахунки учасників. Зміст цих протоколів свідчить про те, що зазначені події вже фактично відбулись і це зафіксовано учасниками спільної діяльності, що скріплено їх підписами та печатками. Щодо заперечень відповідачів, які стосуються фактичного виконання договору Договору про спільну діяльність, колегія суддів зазначає наступне. За поясненнями прокуратури, наданими в ході апеляційного розгляду справи, слідчою групою Національного антикорупційного бюро України розслідується кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 4 ст. 110-2 КК України. У рамках досудового розслідування досліджуються обставини укладення та подальшого виконання договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 між ПрАТ «Пласт» та ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», в тому числі руху грошових коштів по рахунках учасників та оператора спільної діяльності. В ході апеляційного розягляду справи Офісом Генерального прокурора подано письмові пояснення від 11.08.2021 №15/2/1-10199-17 «щодо руху грошових коштів на банківських рахунках спільної діяльності». У поясненнях прокуратурою зазначено інформацію щодо кількості рахунків спільної діяльності, відкритих в установах банків, та відомостей щодо руху грошових коштів на банківських рахунках спільної діяльності. За твердженнями прокуратури, надані органом досудового розслідування копії матеріалів кримінального провадження №42016010000000236 від 19.10.2016 підтверджують обставини, зазначені в позовній заяві щодо розподілу та отримання прибутку сторонами договору про спільну діяльність і спростовують заперечення відповідачів у справі. На підтвердження вказаної інформації до вказаних пояснень Офісом Генерального прокурора надано до суду апеляційної інстанції копії наступних документів:

2. Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 17.01.2019 у справі № 760/34132/18 на 2 арк.;

3. Копію виписки з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Банк Камбіо», за 02.04.2014 на 1 арк.;

4. Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25.01.2019 у справі № 760/1678/19 на 6 арк.;

5. Копію виписки з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого в ПАТ «Банк «Український капітал», за період з 26.04.2016 по 25.01.2019 на 8 арк.;

6. Копію ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 06.11.2018 у справі № 760/28430/18 на 3 арк.;

7. Копію виписки з банківського рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в ПАТ «Діамантбанк», за період з 07.04.2015 по 15.11.2017 на 5 арк.; на 26 арк. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 клопотання заступника Генерального прокурора про прийняття до матеріалів справи додаткових доказів задоволено, прийнято та залучено до матеріалів справи відповідно до клопотання №15/2/1-10199-17 від 11.08.2021 подані письмові докази. Щодо прийняття зазначених доказів до розгляду і надання їм правової оцінки по суті на стадії апеляційного перегляду справи суд встановив наступне. Офіс Генерального прокурора у поясненнях посилався на положення ст. 269 ГПК України, просив врахувати ці пояснення, долучити вказані докази та врахувати їх при розгляді справи. В обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції зазначив, що докази не були подані з поважних та об`єктивних причин, просив суд поновити строк на подання додаткових доказів та прийняти подані докази разом із письмовими поясненнями щодо руху грошових коштів на рахунках спільної діяльності. Так, прокурор посилається на те, що не мав можливості подати зазначені виписки з банківських рахунків спільної діяльності при розгляді справи у суді першої інстанції у зв`язку з тим, що вказані докази містять охоронювану законом банківську таємницю та здобуті Національним антикорупційним бюро України процесуальним шляхом в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016010000000236 від 19.10.2016, а отже, є відомостями цього досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Постановою старшого детектива Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Войтюка Р.В. від 30.07.2021 посадовим особам Офісу Генерального прокурора надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, що містяться у банківських виписках з рахунків спільної діяльності, під час судового розгляду справи № 911/3493/17 (долучено до пояснень). З огляду на надання органом досудового розслідування дозволу на використання указаних банківських виписок у господарській справі №911/3493/17 лише 30.07.2021 прокурор об`єктивно був позбавлений можливості надати зазначені докази до суду першої інстанції з причин, що не залежали від його волі. Після фізичної можливості їх отримання прокуратуа подала їх до суду апеляційної інстанції, тому ці обставини є такими, які об`єктивно не залежали від останнього. Колегія суддів, досліджуючи причини неподання прокуратурою цих документів до суду першої інстанції, з цього приводу зазначає, що згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції. Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Тягар доведення покладений на учасника справи. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Основними засадами судочинства, закріпленими у ст.129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права. Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Як вбачаєтьсяся з поданих документів, Офіс Генерального прокурора долучив до письмових пояснень від 11.08.2021 копію постанови старшого детектива Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного Антикорупційного бюро України Войтюка Р.В. від 30.07.2021. У вказаній постанові слідчого постановлено надати до Офісу Генерального прокурора наявні у матеріалах досудового розслідування документи щодо руху грошових коштів по банківських рахунках ПрАТ «Пласт» як оператора спільної діяльності; надано дозвіл посадовим особам Офісу Генерального прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування, що містяться у наданих матеріалах, під час судового розгляду справи №911/3493/17. Враховуючи зазначені прокуратурою обставини в сукупності, з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України, якими визначено процедуру прийняття нових доказів, колегія суддів в межах повноважень апеляційного суду вважає такими, що заслуговують на увагу аргументи прокурора з приводу неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, та вважає за можливе прийняти докази на які посилається прокурор, надати їм правову оцінку по суті. Зважаючи на викладене вище, доводи відповідача-2 про те, що прокурором не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції, колегія суддів вважає безпідставними. Як було зазначено, позов про стягнення з ПрАТ «Пласт» (змінено назву- ТОВ «Стратум Україна») на користь ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», а з нього в дохід держави 18 322 951,57 грн обґрунтовано тим, що протоколами засідання Комітету з управління спільною діяльністю зафіксований факт наявності прибутку від спільної діяльності, а також здійснено його розподіл між сторонами договору. Оскільки згідно з умовами договору про спільну діяльність розпоряджатися рахунком спільної діяльності міг тільки оператор спільної діяльності (ПрАТ «Пласт»), то він мав право розпорядитися власним прибутком безпосередньо з рахунку спільної діяльності. В той же час ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПрАТ «Пласт» (ТОВ «Стратум Україна») заперечували проти вказаних доводів прокурора з посиланням на те, що спільна діяльність відповідачів з видобутку та реалізації вуглеводнів не приносила прибутку, що підтверджується, на їх думку, відсутністю руху грошових коштів на рахунках спільної діяльності та факту сплати від спільної діяльності податку на прибуток, а протоколи засідання Комітету з управління спільною діяльністю, якими розподілявся отриманий прибуток, є лише намірами про його розподілення та не мають жодної юридичної сили й реальних правових наслідків. Суд апеляційної інстанції, досліджуючи надані до матеріалів справи докази, зокрема і докази, які прийнято судом апеляційної інстанції, враховуючи вимоги ст. 269 ГПК України, доводи та заперечення сторін в сукупності, зазначає про наступне. Колегією суддів встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку спільної діяльності за договором спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014, а саме за оборотно-сальдовими відомостями за період з 05.03.2014 по 31.03.2017 (т. З, а.с. 19 - 41) від спільної діяльності отримано дохід на загальну суму 107 018 555,91 грн. Як було зазначено вище, на засіданнях Комітету з управління спільною діяльністю саме затверджено прибуток та вирішено питання щодо його розподілу: - за 9 місяців 2014 року часткаПрАТ «Пласт» склала 9 512,117 тис. грн, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 6 341,412 тис. грн, відповідно до протоколу № 5 від 24.11.2015 (т. 1, а.с. 29); - за IV квартал 2015 року частка ПрАТ «Пласт» склала 4 380,3912 тис. грн, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 2 920,2608 тис. грн, відповідно до протоколу № 6 від 31.12.2015 (т. 1, а.с. 30); - за І квартал 2016 року частка ПрАТ «Пласт» склала 3 710,188 тис. грн, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 2 473,459 тис. грн, відповідно до протоколу № 8 від 31.03.2016 (т. 1, а.с. 31); - за II квартал 2016 року частка ПрАТ «Пласт» склала 720,254 тис. грн, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» - 480,169 тис. грн, відповідно до протоколу № 9 від 30.06.2016 (т. 1, а.с. 32-33). Зазначеними рішеннями засідань Комітету з управління спільною діяльністю, які оформлено протоколами, здійснено розподіл прибутку на користь ПрАТ «Пласт» у сумі 18 322 951,57 грн. Також у матеріалах справи наявні копії оборотно-сальдових відомостей договору спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014 за період з 05.03.2014 по 31.12.2016 (т. З, а.с. 19-41), які підтверджують отримання спільною діяльністю доходу на загальну суму 107 018 555,91 грн, копії фінансових звітів за договором спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014 за період з 2014 по 2016 роки (т. З, а.с. 42-55), які складалися ПрАТ «Пласт» і які підтверджують розподілення та виплату учасникам спільної діяльності прибутку у відповідних частинах. В той же час, відповідно до поданих копій документів із матеріалів кримінального провадження №42016010000000236 від 19.10.2016 встановлено, що ПрАТ «Пласт» як оператором спільної діяльності відкрито такі банківські рахунки спільної діяльності: № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк «Камбіо», № НОМЕР_3 в ПАТ «Діамантбанк» та № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк/ Український капітал». З аналізу виписки з банківського рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ «Діамантбанк» з 07.04.2015 по 15.11.2017 вбачається, що ПрАТ «Пласт» як оператором спільної діяльності перераховано на користь ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» грошові кошти в загальній сумі 144 804,56 грн як прибуток за результатами спільної діяльності за договором № 272-14 від 05.03.2014 (транзакції від 30.12.2015, 10.02.2016, 02.03.201 07.04.2016, 03.06.2016). Як свідчать дані з виписки з рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк «Український капітал» за період з 26.04.2016 по 25.01.2019, ПрАТ «Пласт», як оператором спільної діяльності також перераховано на користь ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» грошові кошти в загальній сумі 3 742 000,00 грн як прибуток за результатами спільної діяльності за договором № 272-14 від 05.03.2014 (транзакції від 05.05.2016, 05.08.2016, 14.09.2016, 11.10.2016). Наведене в сукупності свідчить, що протягом дії договору про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014 ПрАТ «Пласт» як оператор спільної діяльності перерахувало, а ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» отримало прибуток від спільної діяльності на загальну суму 8 886 804,56 грн. Також щодо отримання належної ПрАТ «Пласт» частини прибутку слід зауважити, що згідно з умовами договору про спільну діяльність розпоряджатися рахунком спільної діяльності міг тільки оператор спільної діяльності - ПрАТ «Пласт», що надало йому змогу розпорядитися власним прибутком безпосередньо з рахунків спільної діяльності. При цьому, враховуючи характер дій ПрАТ «Пласт» у межах договору про спільну діяльність, грошові кошти перераховувалися оператором спільної діяльності на рахунки ПрАТ «Пласт» не як прибуток від спільної діяльності, а з іншим призначенням платежів у господарських операціях. Зокрема, у період з 20.08.2015 по 19.04.2016 ПрАТ «Пласт» як оператор спільної діяльності з рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в ПАТ «Діамантбанк», перерахувало кошти як оплату робіт з технічної експлуатації виробничих об`єктів за договором № 71/2 від 20.08.2015 на власний рахунок ПрАТ «Пласт» (код ЄДРПОУ 25168700) у загальному розмірі 11 006 826,00 грн. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.08.2017 у справі № 911/1429/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Пласт", за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним договору на виконання робіт з технічної експлуатації виробничих об`єктів МСП-112; МСП-115, ПЗВ-3 Стрілкового ГР від 10.05.2014 № 71/2, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Пласт" як оператором спільної діяльності та Приватним акціонерним товариством "Пласт" позовні вимоги були задоволенні. Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 911/1429/17 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 22.08.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі №911/1429/17, якими позовні вимоги задоволено повністю, залишено без змін. Рішення судів мотивовано тим, що оспорюваний правочин укладений у порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України, оскільки оператор (ПрАТ "Пласт") діяв як представник обох учасників спільної діяльності і уклав оспорюваний договір із самим собою (ПрАТ "Пласт") у своїх комерційних інтересах. Разом з тим, як свідчить виписка за 02.04.2014 з рахунку спільної діяльності № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Банк «Камбіо», ПрАТ «Пласт» здійснено внесок у спільну діяльність у розмірі 1 000 000,00 грн, які в цей же день перераховано з рахунку спільної діяльності на розрахунковий рахунок ПрАТ «Пласт» як плату за роботи згідно з договором № 12/1 від 12.03.2014. Таким чином, ПрАТ «Пласт» як оператором спільної діяльності та особою, уповноваженою на розпорядження рахунками спільної діяльності, було здійснено перерахування значних сум грошових коштів із рахунків спільної діяльності на власні банківські рахунки. Колегією суддів встановлено, що загальний зміст протоколів засідання Комітету з управління спільною діяльністю між ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПрАТ «Пласт» №№ 5, 6, 8, 9 (т.1 а.с. 29-33) свідчить про те, що сторонами було затверджено фінансові результати господарської діяльності за спірний період, на підставі фінансових документів, поданих ПрАТ «Пласт», який є оператором спільної діяльності, тобто за фактом вже досягнутого результату. Також на підставі цього результату визначено розмір прибутку, який підлягає розподілу із зазначенням обов`язку перерахувати цей прибуток на рахунки учасників. Таким чином, зазначені у протоколах події на час складання цих протоколів вже фактично відбулись і це зафіксовано учасниками спільної діяльності, що скріплено їх підписами та печатками. Відповідно до протоколів засідання Комітету з управління спільною діяльністю між ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПрАТ «Пласт» звіт про фінансові результати спільної діяльності був поданий ПрАТ «Пласт» як оператором спільної діяльності та був підтверджений фінансовими документами, про що прямо зазначено у цих протоколах. За загальним правилом фінансові результати - це співставлення регламентованих податковим законодавствам доходів і витрат, які формуються за результатом певного звітного періоду, як підсумок здійсненої діяльності. Саме подані фінансові документи були у даному випадку підставою для затвердження та розподілу відповідного розміру прибутку. Тому посилання відповідачів на те, що фактично такий прибуток не отримано, а протоколи є «планом на майбутнє» суперечить змісту зазначених доказів. Колегія суддів враховує, що ПрАТ «Пласт» є оператором спільної діяльності, який мав доступ до фінансових ресурсів спільної діяльності, фактично надавав звіти про здійснену фінасову діяльність, самостійно здійснював фінансові операції по рахункам спільної діяльності та повинен був діяти відповідно до ч.1 ст. 1139 ЦК України, п. 6.2 (розподіл прибутку) та 3.10.3 договору, який передбачає, що виконання рішень Комітету з управління є обов`язком оператора. Надавши фінасову звітність Комітету з управління спільною діяльністю у визначених у протоколах розмірах та підписавши зазначені протоколи, відповідачі підтвердили фактичну наявність прибутку. Надаючи правову оцінку поданим до справи доказам, а саме протоколам розподілу прибутку та іншим фінансовим документам в їх сукупності, колегія суддів застосовує положення статті 79 ГПК України щодо вірогідності доказів. Колегія суддів звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України). Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. Додатково колегія суддів зазначає, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. (Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/16586/18, від 26.11.2020 у справі № 904/5217/19). Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, надані до матеріалів справи докази, зокрема і ті, що надані органом досудового розслідування копії матеріалів кримінального провадження № 42016010000000236 від 19.10.2016, та пояснення сторін в сукупності, а спростовують аргументи відповідачів, зокрема ПрАТ «Пласт», з приводу не отримання останнім прибутку від спільної діяльності, а також не розподілення такого прибутку. Сукупність досліджених досліджених апеляційним судом належних та допустимих доказів підтверджує той факт, що повіденіка відповідача 2 під час виконання договору про спільну діяльність спрямована на уникнення стягнення з нього незаконно отриманого прибутку від спільної діяльності на користь держави. Отже, враховуючи те, що судом було визнано недійсним договір про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014, укладений між відповідачами, як такий, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу на таке вчинення правочину з боку ПрАТ «Пласт», на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 18 322 951,57 грн, а з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» в дохід держави 18 322 951,57 грн. Щодо доводів відповідача 1 про невірно обраний прокурором спосіб захисту в частині виконання рішення суду та поновлення порушеного права, оскільки на його думку, такий спосіб як стягнення в судовому порядку грошових коштів з відповідача 1 на користь відповідача 2, а потім з відповідача 2 в дохід держави не є належним способом захисту, колегія суддів відзначає наступне. Суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи відповідача-1 необгрунтованими та безпідставними, оскільки у даному випадку до спірних правових відносин підлягають застосуванню ч. 3 ст. 228 ЦК України, і такий порядок прямо передбачено означеною статтею. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому оскаржене рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, а саме стягнення з ТОВ «Стратум Україна» (ПрАТ «Пласт») на користь ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" 18 322 951 грн 57 коп., а з ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" в дохід держави 18 322 951 грн 57 коп. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Тому апеляційна скарга на рішення рішення підлягає частковому задоволенню. Судові витрати. Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою частково скасовано рішення та прийнято нове про задоволення позовних вимог, здійснюється новий розподіл судових витрат, і у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати пов`язані з розглядом справи було покладено відповідно до ст. 129 ГПК України на відповідачів. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3493/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 18 322 951,57 грн скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції: «Позов Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі

1. Кабінету Міністрів України,

2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до

1. Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» про стягнення 18 322 951,57 грн та 24 365,555 куб.м. газу задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 1-Б, ідентифікацій код: 25168700) на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) 18 322 951 (вісімнадцять мільйонів триста двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 57 коп., а з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505, код ЄДРПОУ 00153117) в дохід держави 18 322 951 (вісімнадцять мільйонів триста двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 57 коп. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 1-Б, ідентифікацій код: 25168700) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) 240 000 (двісті сорок тисяч) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області». В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2021 у справі №911/3493/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стратум Україна» (01010, м. Київ, пл. Арсенальна, 1-Б, ідентифікацій код: 25168700) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) 360 000 (триста шістдесят тисяч) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови суду складено та підписано - 28.12.2021. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков С.В. Владимиренко

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4873 № 911/3493/17

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше