Постанова Львівський апеляційний суд № 465/1520/20

Справа № 465/1520/20 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М. Провадження № 22-ц/811/1340/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Н.П. Крайник суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук розглянувши в м. Львові в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргоюАкціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 102 894,57 гривень та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позичальник звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг , у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 23 січня 2015 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 30 824,77 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www/privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. В свою чергу відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором позичальник станом на 17 лютого 2020 року має заборгованість у розмірі 102 894,57 гривень, яка складається з: 25 684,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 981,68 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 58 561,23 грн. нарахована пеня; 5 666,69 грн. штраф відповідно до п 2.2 Генеральної угоди. На підставі наведеного позивач просив суд позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за договором б/н від 23.01.2015 року в розмірі 25 684 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні) грн. 97 коп. - заборгованість за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривні) грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині незадоволених позовних вимог оскаржило АТ КБ «Приватбанк». Вважає його в частині незадоволених позовних вимог незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не дослідив належним чином положення Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості, яка містить положення щодо розміру та порядку нарахування відсотків п. 2.1 (0,833 % в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту) та штрафу п. 2.2 (починаючи з 32-дня виникнення порушення нараховується штраф в розмірі 5666,69 грн). Тобто, сторонами при укладенні Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості були досягнути усі істотні умови договору, щодо нарахування відсотків та штрафу. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Так, судом першої інстанції проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування (у тому числі щодо сплати процентів та штрафу) та безпідставно відмовлено в їх стягненні з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем і правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17). Відповідач не звертався до Банку з заявою про розірвання договору, а навпаки погодився з його умовами та прийняв їх до виконання, оскільки протягом тривалого часу користувався кредитною карткою та частково погашав заборгованість. Таким чином, суд незаконно звільнив відповідача від сплати заборгованості за простроченими відсотками, чим порушив права кредитора. Просить рішення суду в частині незадоволених скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів. З матеріалів справи встановлено, що 15 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем, шляхом підписання анкети - заяви, укладено кредитний договір про надання банківських послуг № б/н. 23 січня 2015 року сторони уклали Генеральний договір, згідно з яким: - заборгованість з дати його підписання становить 28674,92 грн. з датою кінцевого погашення боргу 31 січня 2016 року. (п. 1.1.2, п. 1.1.3). - банк надає відповідачу терміновий кредит в сумі 30824,77 грн. на строк 12 місяців з 23 січня 2015 року по 31 січня 2016 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі у сумі 30824,77 грн. в обмін на зобов`язання відповідача повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 0,833% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у вказані в Заяві, Умовах і правил строки (п. 2.1). - сторони визначили розмір штрафу у сумі 5666,69 грн. за порушення відповідачем строків погашення заборгованості (п. 2.2.). - при порушенні відповідачем зобов`язання по сплаті кредиту останній сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і правилах за кожен день прострочення (п. 2.8). - процентна ставка по кредиту може змінюватися у залежності від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках, у відповідності до Умов і правил (п. 2.9). У Генеральному договорі також зазначено, що відповідач погоджується з тим, що такий договір разом із запропонованими банком Умова і правилами, Тарифами становить між ними кредитний договір. До кредитного договору банк додав Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором яка станом на 17 лютого 2020 року має заборгованість у розмірі 102 894,57 гривень, яка складається з: 25 684,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12 981,68 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 58 561,23 грн. - нарахована пеня; 5 666,69 грн. - штраф відповідно до п 2.2 Генеральної угоди. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості наявної у відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 25 684,97 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Однак, з таким висновком суду колегія суддів не иоже погодитися, виходячи з натупного. Згідно зі ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану відповідачем копію Генеральної угоди від 23 січня 2015 року. Підписана ОСОБА_1 . Генеральна угода від 23 січня 2015 року, серед інших істотних умов кредитування, містить умови щодо розміру базової відсоткової ставки в місяць - 0,833%, а також у п.2.2 Генеральної угоди передбачено штраф за порушення зобов`язань (а.с 10). З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не оспорював умови кредитування та отримання ним встановленого банком розміру кредитного ліміту. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. З урахуванням наявності в матеріалах справи зазначеної вище Генеральної угоди від 23 січня 2015 року, підписаної позичальником, апеляційний суд доходить висновку про обізнаність відповідача з умовами кредитування. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Як убачається з матеріалів справи, у Генеральній угоді від 23 січня 2015 року, з якою був ознайомлений позичальник ОСОБА_1 , про що свідчить проставлений ним підпис, зазначені, процентна ставка, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.10). За наведених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками, штрафу за порушення зобов`язання слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитом 12981,68 грн.; а також штраф відповідно до п.2.2. Генеральної Угоди - 5666,69 грн. Доводи апеляційної скарги, щодо стягнення пені, колегія суддів не бере до уваги, оскількивідповідно до п. 2.8 Генеральної угоди розмір такої вказано в Умовах та Правилах, а такі відповідачем не були підписані. Пунктом другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та штрафу слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості по процентам за користування кредитом - 12981,68 грн. та штраф, передбачений відповідно до п.2.2 Генеральної угоди у розмірі 5666,69 грн. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 28 грудня 2021 року. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Франківського районного суду міста Львова від 24 грудня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості по процентах та штрафу - скасувати. Ухвалити нову постанову в цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентах за користування кредитом - 12981,68 грн., штраф - 5666,69 грн. за договором № б/н від 23 січня 2015 року. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 28 грудня 2021 року. Головуючий: Н.П. Крайник Судді: О.М. Ванівський О.Я. Мельничук