Постанова 4807 № 336/1744/21

Дата документу 23.12.2021 Справа № 336/1744/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/1744/21 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В. Провадження №22-ц/807/3276/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- В С Т А Н О В И В: В березні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Договір кредиту № 08-998Н002-К від 05.09.2008 був укладений між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , за умовами якого відповідач отримав у кредит у сумі 40000 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язана за вищезгаданим кредитним договором між вказаними сторонами укладено іпотечний договір № 08-998Н002-І від 05.09.2008, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку кредитору житловий будинок загальною площею 63,9 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці 690 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Проте свій обов`язок відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 20.01.2021 за ним утворилась заборгованість в розмірі 123 088,00 дол. США. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» з 15.10.2019 АТ «Альфа-Банк» є правонаступником всіх прав і обов`язків за вищевказаними договорами. З урахуванням викладеного, просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 63,9 кв.м, що знаходиться на земельній ділянці 690 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08-998Н002-К - 123088,00 дол. США, а саме: заборгованість за кредитом 39523,80 дол. США, заборгованість за відсотками 68521,75 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 4862,13 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення відсотків 10180,32 дол. США, на користь АТ «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 63,9 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці 690 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08-998Н002-К на загальну суму 123088,00 доларів США, - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2021 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» задовольнити у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім доказам у справі, не взяв до уваги, що після направлення досудової вимоги, яка залишилася без виконання, банк в 2017 році звернувся до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 18.11.2017 року було вчинено виконавчий напис за № 22824 про звернення стягнення на предмет іпотеки на вищезазначений житловий будинок, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ « Укрсоцбанк» ( правонаступник АТ «Альфа-Банк»)за кредитним договором № 08-998Н002-К від 05.09.2008 у розмірі 86081.34 доларів США.У 2021 році ОСОБА_1 подав позовну заяву про визнаня виконвчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим Банк пред`явив до суду позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, судом першої інстанції встановлено факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, що також не заперечувалося останнім у судовому засіданні, а тому, позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є цілком законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інситанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. АТ «Альфа_Банк», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованих поштових відправлень судової повістки (а.с. 159 ) до апеляційного суду не з`явився, на адресу апеляційного суду від представника АТ «Альфа-Банк» Ременюк Т.О. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності на доводах апеляційної скарги наполягає та просить її задовольнити в повному обсязі. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності АТ « Альфа Банк» . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пропуску банком позовної давності на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушеих, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що 05.08.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 08-998Н002-К про надання кредиту в розмірі 40000 доларів США для придбання житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5-12). Згідно договору поруки від 05.08.2008року, поручителями за вказаним кредитним договором виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 05.08.2018року між ОСОБА_1 та банком також було укладено Іпотечний договір № 08-998Н002-І, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М., згідно якого в іпотеку було передано житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 16-20). Відповідно до пункту 1.1.1 вищезгаданого кредитного договору визначений порядок погашення кредиту шляхом виплати щомісячних ануїтетних платежів по 238,1 доларів США починаючи з вересня 2008 року по серпень 2022 року включно. Пунктом 3.2.3 Кредитного договору передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісій та можливих штрафних санкцій у разі, зокрема затримання позичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентів щонайменше на 30 календарних днів. Пунктами 3.3.7-3.3.8 Кредитного договору передбачено обов`язок позичальника сплачувати проценти за використання Кредиту в порядку, визначеному п.п. 1.1, 2.4, 2.10 цього договору та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором. Своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1, 2.4 цього договору. Пунктом 3.3.14 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливі штрафні санкції (пеню, штраф) у випадках, визначених пунктами 2.7.3, 3.2.3 та 5.4 цього договору. Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору протягом більш ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Пунктом 6.1-6.2 Кредитного договору всі спори та непорозумінні, які можуть виникнути у зв`язку з укладанням та виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на рівні їх уповноважених представників. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди» домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцевим В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, або суддею Мороз О.А., або ОСОБА_4 у порядку черговості, або іншими суддями вказаного третейського суду відповідно до чинного Регламенту його діяльності. 22.10.2009 ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав позивачу претензію про повернення заборгованості по кредитному договору, в якій із посиланням на пункти 3.3.7, 3.3.8 та пункт 4.5 Кредитного договору вимагав від ОСОБА_1 погашення кредиту в повному обсязі у сумі 39523,80 доларів США тіла кредиту, 5042,11 доларів США простроченим відсоткам та пені 1150,92грн. В іншому випадку в разі невиконання зазначеної претензії у 30-денний термін кредитор зазначив про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 62-63). Вказана вимога згідно поштового повідомлення про вручення отримана ОСОБА_1 30.10.2009 (а.с. 64). Після невиконання ОСОБА_1 вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором ПАТ « Укрсоцбанк» звернулося до третейського суду з позовом про стягнення з нього боргу та дострокове повернення кредиту. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Мороз О.А. від 16.06.2011р. у справі № 1562/10 позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за вищезгаданим кредитним договором у сумі 312562,12грн., 4343,00грн витрат, пов`язаних із вирішенням спору Третейським судом та 229,40грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 81738,01грн заборгованості, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ « Укрсоцбанк» 4343.00 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом. (а.с. 71-75). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.05.2013р. у справі № 755/7766/13-ц задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк», видано виконавчий лист на виконання вищезгаданого рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.06.2011 (а.с. 76-78). 18 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинений виконавчий напис за реєстрованим № 22824, за яким звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 з метою задоволення вимог іпотекодержателя на підставі Договору кредиту № 08-998Н002-К та Іпотечного договору № 08-998Н002-І, укладених 05.08.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» на загальну суму заборгованості 86 081,34 (вісімдесят шість тисяч вісімдесят один долар США 34 цента) дол. США (а.с. 78). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. за реєстрованим № 22824 визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 107-112). Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником за вищезгаданими кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_1 з 19.10.2019 є АТ «Альфа-Банк» (а.с. 27-33). Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно із частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку"). Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України "Про іпотеку", згідно із частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеку"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 цього Закону). Частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Звернення банком з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом ( заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, таких вимог позивач у цій справі не пред`являв. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц. Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою та п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобова`язаннями, строк виконання якихз не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору сторони погодили, що для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 1.5 цього договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 1.1 цього договору ("предмет іпотеки"). Умовами укладеного кредитного договору передбачено дату остаточного повернення кредиту 04 серпня 2022 року. Разом з тим у пункті 3.2.3 Кредитного договору сторони узгодили право банку вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань. У справі, що переглядається, суд встановив, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитного зобов`язання, 22 жовтня 2009 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» направив позивачу претензію про повернення заборгованості по кредитному договору, в якій із посиланням на пункти 3.3.7, 3.3.8 та пункт 4.5 Кредитного договору вимагав від ОСОБА_1 погашення кредиту в повному обсязі у сумі 39523,80 доларів США тіла кредиту, 5042,11 доларів США прострочених відсотків та пені 1150,92грн. В іншому випадку в разі невиконання зазначеної претензії у 30-денний термін кредитор зазначив про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки ( а.с. 62-63). Вказана вимога згідно поштового повідомлення про вручення отримана ОСОБА_1 30.10.2009 (а.с. 64). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту зазначеної претензії вбачається, що фактично це є досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором, оскільким Банк вимагав погашення кредиту в повному обсязі. Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності. Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло в кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі. При цьому таке право згідно з умовами укладених договорів виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання. Позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі). Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звернувшись 22 жовтня 2009 року до боржника ОСОБА_1 він є також іпотекодавцем з письмовою вимогою про дострокове повернення кредиту, скористалося своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, чим змінило строк виконання зобов`язання. Починаючи з 30 листопада 2009 року (тридцятий день після отримання позичальником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі) банківська установа мала право звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки проте з такими вимогами позивач звернувся до суду лише у березні 2021 року, тобто з пропуском позовної давності. Наявність передбачених статтею 264 ЦК України підстав для переривання перебігу позовної давності щодо пред`явлення вказаного позову, які б дозволяли зробити висновок про дотримання при поданні позову встановленого законом строку позовної давності, не встановлено. Як вбачається з матеріалів справи 18 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Киівського міського нотаріального окоугу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис № 22824 нотаріус пропонує звернути стягнгення на: житловий будинок АДРЕСА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08-998Н002-К, а саме: заборгованість за кредитом 39523,80 дол. США, заборгованість за відсотками 46557.54 дол. США на користь ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якрого є АТ «Альфа-Банк». Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2021 року у справі № 336/5932/18 позов ОСОБА_1 до АТ « Альфа_банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про звернення стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Підставою для задоволення позову ОСОБА_1 у справі № 336/5932/18 та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню стало те, що судом встановлено факт вчинення виконавчого напису у 2017 році поза межами трирічного строку з моменту виникнення права вимоги за кредитним договором. Судове рішення у зазначеній справі АТ « Альфа-Банк» не оскаржував та воно набрало законної сили. Виходячи з положень статті 264 ЦПК України, необхідно встановлювати, коли саме боржник вчинив відповідні дії, оскільки перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-3030цс16. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги виконавчий напис від 18 жовтня 2017 року, оскільки він був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. поза межами позовної давності, яка не може бути перерваною вчиненням зазначених дій. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, виклавдені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в праві № 201/15310/16 (провадження № 61-547 св21) зазначено, що « слід розмежувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язання (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотки ( actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності ( початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). У статті 264 ЦК Укрїни передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із декількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язання не перериває перебігу позовної давності за іншим зобов`язанням, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогю про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами ( основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачена. Відповідно до частини 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність. Захищати потенційних відповідачів від прострочення позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v THE UNITED KINGDOM, № 220083/93, № 22095/93, параграф 51 ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v GREECE ( No.2 ), № 66610/09, параграф 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). З урахуванням наведеного суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. Доводи апеляційної скарги про те, що перебіг строку позовної давності на вимоги, що випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося таке порушення, а оскільки графіком до кредитного договору було передбачено погашення боргу частинами до 04.08.2022 року, то звернення до суду із позовом до спливу вказаного строку здійснено в межах строку позовної давності, не береться апеляційним судом до уваги, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якрого є АТ «Альфа Банк» 22.10.2009 року надіслав позивачу вимогу про дострокове повернення кредиту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту одержання такої вимоги, яке відповідач отримав 30.10.2009 року, то право задовольнити свої вимоги в судовому порядку виникло у кредитора з моменту невиконання такої вимоги 30.11.2009 року та закінчилося 30.11.2012 року. Пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов`язання. Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку обгрунтовано виклавши її в мотивувальній частині оскаржувного судового рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 липня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 28 грудня 2021 року. Головуючий суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.