Постанова 4875 № 913/432/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 року м. Харків Справа № 913/432/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С. за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М., за участю: представника Фермерського господарства "Атіс-Агро" - Євсюкова А.А., ордер серія ВВ №1019849 від 10.12.2021, свідоцтво № 1041 від 10.05.2012, прокурора Харківської обласної прокуратури - Трофіменко О.О., посвідчення № 058452 від 03.12.2020; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх. №3546 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 12.10.2021 у справі № 913/432/21 за позовом Керівника Сватівської окружної прокуратури, м. Сватове Луганської області в інтересах держави в особі Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області до 1.Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області; 2.Фермерського господарства "Атіс-Агро", смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки,- ВСТАНОВИЛА: Керівник Сватівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Фермерського господарства "Атіс-Агро", в якій просить: -визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.01.2017 № 125-сг; -визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 67,1683 га з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області; -зобов`язати Фермерське господарство "Атіс-Агро" повернути Троїцькій селищній раді Троїцького району Луганської області за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 67,1683 га (кадастровий номер 4425487000:09:001:0076). В обґрунтуванні заявлених вимог прокурор вказує, що на підставі договору оренди землі від 15.03.2017 № 7 відповідачу в користування передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 67,1683 га. Проте, частина цієї земельної ділянки в розмірі 59,3840 га відноситься до складу земельних угіль - пасовища та використовується відповідачем для випасання худоби, у зв`язку з чим відповідна земельна ділянка не могла бути передана для цілей ведення фермерського господарства. За позицією прокурора, внаслідок цього відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням встановленого порядку зміни цільового призначення земель, що суперечить ст. 21 Земельного кодексу України. Рішенням Господарського суду Луганської області від 12 жовтня 2021 року у справі №913/432/21 відмовлено в задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позову місцевий господарський суд зазначив, що під час видачі наказу від 26.01.2017 № 125-сг про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки і передачі її в оренду за договором оренди землі від 15.03.2017 № 7 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовим актами у сфері земельних відносин, оскільки Земельним кодексом України передбачалася передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства громадянам, в тому числі без торгів, за рішенням відповідного органу на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з відповідним рішення суду не погодився, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що на підставі договору оренди землі від 15.03.2017 № 7 відповідачу в користування передана земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства в розмірі 59,3840 га зі складу земельних угіль пасовища, замість рілля, яке передбачає цільове використання лише випасання худоби або ведення особистого селянського господарства. За позицією прокурора, внаслідок цього відбулась зміна цільового виду використання землі з порушенням встановленого порядку зміни цільового призначення земель, що суперечить ст. 21 Земельного кодексу України. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 поновлено заступнику керівника Харківської обласної прокуратури строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 12.10.2021 року у справі №913/432/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Луганської області від 12.10.2021 у справі №913/432/21; призначено справу до розгляду на 22.12.2021 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; учасникам справи встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові. 16.12.2021 від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14723), в якому перший відповідач просить апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 12.10.2021 у справі № 913/432/21 без змін. У судове засідання, яке відбулось 22.12.2021, з`явився прокурор Харківської обласної прокуратури та представник другого відповідача. Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору. Громадянка ОСОБА_1 05.01.2016 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства орієнтовною площею 67,1683 га, яка розташована за межами населених пунктів та враховується за Тимонівською сільською радою Троїцького району Луганської області в оренду терміном на 7 років (Том 1, а.с. 113). За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області видано наказ від 03.02.2016 № 31-сг "Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства", яким надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 67,1683 га в оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства (01.02), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя: пасовища, яри, піски, лісові насадження (Том 1, а.с. 114). У подальшому громадянка ОСОБА_1 звернулася до Державного підприємства "Луганський науково-дослідний проектний інститут землеустрою" з приводу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області. 26.01.2017 на підставі заяви ОСОБА_1 від 05.01.2017 та доданого до неї проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області видано наказ від 26.01.2017 № 125-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області. Цим же наказом гр. ОСОБА_1 надано земельну ділянку загальною площею 67,1683 га (кадастровий номер 4425487000:09:001:0076) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі (угіддя: 59,3840 га пасовища; 4,9417 га з усіх лісів лісові насадження лінійного типу; 1,4937 га яри; 1,3489 га піски), розташовану за межами населених пунктів, на території, яка, за даними Державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області в оренду строком на 7 років (Том 1, а.с. 116, 117, 131-188). На підставі вказаного наказу між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та гр. ОСОБА_1 15.03.2017 укладено договір оренди землі № 7 (Том 1, а.с. 124-130). За умовами п. 1 договору Головне управління Держгеокадастру у Луганській області на підставі наказу від 26.01.2017 № 125-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства" надає, а ОСОБА_1 приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення фермерського господарства, з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області. Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 67,1683 га, з яких: - площа 59,3840 га угіддя пасовища; - площа 4,9417 га угіддя з усіх лісі лісові насадження лінійного типу; - площа 1,4937 га угідді яри; - площа 1,3489 га угіддя піски. Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 67,1683 га, кадастровий номер 4425487000:09:001:0076 на дату укладення договору становить 2 403 731 грн 07 коп. (з урахуванням коефіцієнтів індексації), затверджена рішенням Троїцької районної ради від 31.05.2016 № 7/5 (витяг Відділу Держгеокадастру у Троїцькому районі Луганській області від 13.02.2017 № 0066). Договір укладено на 7 років (п. 8 договору). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу (п. 14 договору). Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення державної власності (п. 15 договору). Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 засновано Фермерське господарство "Атіс-Агро", державна реєстрації створення юридичної особи проведена 07.04.2017, номер запису: 13781020000000456 (Том 1, а.с. 61-63). В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 10.12.2020 № 18-ОТГ передано Троїцькій селищній раді у комунальну власність 145 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1626,4579 га згідно з додатком. Згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020, що є додатком до наказу від 10.12.2020 № 18-ОТГ, у комунальну власність передані земельні ділянки, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076 загальною площею 67,1683 га (Том 1, а.с. 43-44). За даними Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076 відноситься до комунальної форми власності. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.01.2021 № 240483239 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано 11.01.2021 за Троїцькою селищною радою Троїцького району Луганської області (Том 1, а.с. 45). Прокурор вважаючи, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.01.2017 № 125-сг та договором оренди допущено незаконну зміну цільового виду використання спірної земельної ділянки, поєднано два види використання землі - для випасання худоби та ведення фермерського господарства, а неприйняття уповноваженим органом рішення щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки порушує права та інтереси держави, звернувся до суду в інтересах держави в особі Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке. Предмет позову полягає у -визнанні незаконним та скасуванні наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.01.2017 № 125-сг; -визнанні недійсним договору оренди земельної ділянки площею 67,1683 га з кадастровим номером 4425487000:09:001:0076, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області; -зобов`язанні Фермерське господарство "Атіс-Агро" повернути Троїцькій селищній раді Троїцького району Луганської області за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 67,1683 га (кадастровий номер 4425487000:09:001:0076). За змістом положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У підставах недійсності прокурор вказує про неможливість передання спірної ділянки для ведення фермерського господарства за видом угідь пасовища, замість рілля, без зміни цільового виду використання землі, окільки відповідний вид угідь може використовуватись для цілей випасання худоби або ведення особистого селянського господарства. Аналізуючи дотримання відповідачами вимог земельного законодавства під час прийняття оспорюваних правочинів колегія суддів зазначає про таке. За змістом ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами 1, 2 ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. У ст. 19 Земельного кодексу України унормовано, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Частинами 1, 2 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу (ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України). З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища (ст. 34 Земельного кодексу України). За змістом частин 1, 3 ст. 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається (частини 1, 2 ст. 36 Земельного кодексу України). За приписами ст. 37 Земельного кодексу України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. У пунктах 36-39 постанови Великою Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок: "Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених ст. 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання. Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено. Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.02.2020 у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі. Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником". Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що зміна виду використання земельної ділянки можлива лише із зміною цільового призначення земельної ділянки. Як вбачається зі матеріалів справи, на момент виникнення спірних правовідносин, порядок передачі земельних ділянок в оренду регулювався ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, в редакції від 29.12.2015, що діяла на час звернення гр. ОСОБА_1 . Відповідно до абзацу 16 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурсних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частиною другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). На момент звернення гр. ОСОБА_1 із заявою від 05.01.2016, спірна земельна ділянка враховувалась в землях запасу, тобто відносилась до земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які не надавалися у власність або користування громадянам чи юридичним особам (Том 1, а.с.145). Згідно зі ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. За основним цільовим призначенням землі України поділяються на такі категорій: а)землі сільськогосподарського призначення; б)землі житлової та громадської забудови; в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г)землі оздоровчого призначення; ґ)землі рекреаційного призначення; д)землі історико-культурного призначення; е)землі лісогосподарського призначення; є)землі водного фонду; ж)землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. Положеннями пунктів 1.2, 1.4 Класифікації встановлено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікацію видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Відповідно до цієї класифікації вирізняють, зокрема, такі види цільового призначення сільськогосподарських земель: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01); для ведення фермерського господарства (код 01.03); для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08). Тобто, існують окремі види цільового призначення сільськогосподарських земель з індивідуально визначеними кодами. За приписами частин 1-3 ст. 22 Земельного кодексу України, в редакції від 29.12.2015, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а)сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б)несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а)громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б)сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в)сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г)несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ)оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Таким чином, за вимогами земельного законодавства такий вид земельних угідь як пасовища, входить до складу земель сільськогосподарського призначення та підлягає переданню за цільовим використанням для ведення фермерського господарства. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру. В додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено Перелік угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь та зазначено, що пасовища (код групи 002, підгрупи 02) підгрупа включає сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби (ГОСТ 26640-85); рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки. Тобто, віднесення земельної ділянки до певного виду цільового призначення та визначення певного складу угідь земельної ділянки здійснюється за різними класифікаціями. Згідно з ч. 1 ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Отже, зазначена норма вказує саме на вид цільового призначення для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08), а не вид угідь - пасовища (код 002.02). До складу угідь спірної земельної ділянки входили не лише пасовища (код 002.02), а також з усіх лісів лісові насадження лінійного типу (код 005.03), яри (код 003.05), піски (код 003.02), що підтверджується проектом землеустрою, наказом від 26.01.2016 № 125-сг та договором оренди землі. Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель існує вид цільового призначення "для ведення фермерського господарства" (код 01.02) та "для сінокосіння та випасання худоби" (код 01.08). Такий вид цільового призначення земель, як "пасовища" або "випасання худоби" відсутній у Класифікації видів цільового призначення земель. При цьому колегія суддів зауважує, що приписи земельного законодавства не містять вимогу щодо можливості передання для ведення фермерського господарства земельних ділянок зі складу угідь виключно "рілля". Зазначене обґрунтовується також правовим регулюванням діяльності та функціонуванням фермерського господарства, яке не зводиться виключно до виконання робіт з вирощування сільськогосподарських культур. Так, статтею 24 Закону України "Про фермерське господарство" безпосередньо визначено, що фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організовує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Норми статті 22 Земельного кодекс України кореспондуються з нормами статті 24 Закону України "Про фермерське господарство" стосовно цілей використання земель сільськогосподарського призначення, а саме: для виробництва сільськогосподарської продукції. При цьому, як Земельний кодекс України, так і Закон України "Про фермерське господарство" не містять обмежень щодо використання видів сільськогосподарських угідь при здійсненні своєї діяльності фермерського господарства. Фермерське господарство використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а вид угідь залежить від типу місцевості, на якій така земельна ділянка розташована. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент видачі наказу від 26.01.2017 № 125-сг про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки і передачі її в оренду за договором оренди землі від 15.03.2017 № 7 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України та іншими нормативно-правовим актами у сфері земельних відносин, оскільки Земельним кодексом України передбачалася передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення за категорію угідь-пасовища для ведення фермерського господарства громадянам. У зв`язку з чим аргументи апелянта з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм земельного законодавства є необґрунтованими. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та залишення без змін рішенням Господарського суду Харківської області від 14 липня 2021 року у справі №922/1056/21. У силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 12.10.2021 у справі № 913/432/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.12.2021. Головуючий суддя В.В. Россолов Суддя О.В. Ільїн Суддя В.С. Хачатрян