LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Північний апеляційний господарський суд910/6820/20

від 22.12.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2021 у справі №910/6820/20 задовольнити.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" грудня 2021 р. Справа№ 910/6820/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С. учасники справи згідно протоколу судового засідання розглянувши апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 (повний текст рішення складено та підписано 12.10.2021) у справі №910/6820/20 (суддя Гулевець О.В.) за позовом Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю до Акціонерного товариства "Альфа-банк" третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "СЕТАМ" третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КГС Інвест" третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Валлерком" третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "УРБАН ГРАД" про визнання недійсними результатів торгів, актів про реалізацію, свідоцтва, скасування державної реєстрації, відновлення чинності запису про право власності УСТАНОВИВ: До Господарського суду міста Києва звернулася Фірма «Т.М.М.» - товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про: - визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7862, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем. - визнання недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 05.12.2018 та оформлені протоколами електронних торгів № 374020, № 374021, №374028, № 374007 від 05.12.2018 Державного підприємства «Сетам». - визнання недійсними Акти про реалізацію предмета іпотеки № 55614317/8-1, № 55614317/8-2, № 55614317/8-3, № 55614317/8-4 від 28.02.2019, видані за результатами торгів. - визнання недійсними з моменту їх видачі: свідоцтво про право власності ТОВ «КГС Інвест» серія та номер: 423 від 04.04.2019, свідоцтво про право власності ТОВ «КГС Інвест» серія та номер: 424, від 04.04.2019, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.; свідоцтво про право власності ТОВ «Валлерком» серія та номер: 956 від 11.03.2019, свідоцтво про право власності ТОВ «Валлерком» серія та номер: 957 від 11.03.2019, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. -скасування державної реєстрації права власності ТОВ «КГС Інвест» на: нежилі приміщення з №1 по №45, №№І,ІІ тераса 30% (групи приміщень №25)- офіс (номер запису про право власності 31021015); на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №40) (номер запису про право власності 31021598) з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; - скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Валлерком» на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень №33) - офіс (номер запису про право власності 30636930); на нежилі приміщення з № 1 по № 7, № ІІ, тераса 30% ( групиприміщень № 43) - офіс(номер запису про право власності 30636875) з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. - відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми "Т.М.М." - ТОВ на нерухоме майно за № 993602 від 22.04.2013 08, здійсненого на підставі рішення 2422707 від 20.05.2013 (група приміщень № 25); на нерухоме майно за № 5806186 від 27.05.2014, здійсненого на підставі рішення 13360093 від 27.05.2014 (група приміщень № 33);на нерухоме майно за № 993262 від 22.04.2013, здійсненого на підставі рішення 2421362 від 20.05.2013 (група приміщень № 40); на нерухоме майно за № 5807242 від 27.05.2014, здійсненого на підставі рішення 13362018 від 27.05.2014 (група приміщень № 43) з моменту їх вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/6820/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що спірний виконавчий напис було вчинено в рахунок часткового погашення заборгованості, виключно за тілом кредиту, а не за відсотками. Таким чином, відповідач здійснював погашення заборгованості за договором у відповідності до умов договору в редакції додаткової угоди №48 до договору. Ураховуючи постанову Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/1580/18, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент вчинення виконавчого напису сума заборгованості, визначена у виконавчому написі, була безспірною. Згідно п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди №47) Банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 15 376 721,00 євро та з терміном кредиту до 31.03.2021(включно). Додаткова угода №47 до договору була спрямована на реструктуризацію боргу позивача перед відповідачем. Суд зазначив, що умови додаткової угоди №47 та №48 до договору вже досліджувалися судами раніше в межах господарських справ №910/7933/16 та №910/8143/16. Також сторонами укладено додаткову угоду №48 до кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014, якою сторони домовились встановити новий графік повернення кредиту (тіла та процентів) до 31.03.2021, виклавши його у п. 4 указаної додаткової угоди. У пункті 3 кредитного договору в редакції додаткової угоди №48 сторони домовились, що строк кредитування, визначений в п.1.1 кредитного договору не змінюється. Кредит повинен бути повністю повернутий Банку в строк не пізніше 31 березня 2021 року (включно). Беручи до уваги постанову Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/1580/18, суд першої інстанції зазначив, що за умовами додаткової угоди №48 Фірма «Т.М.М.» - ТОВ була зобов`язана повернути частину кредиту в розмірі 1 125 000,00 євро в строк до 30.09.2017. У зв`язку з простроченням боржника банк набув право на дострокове повернення кредиту, яким скористався, надіславши боржнику 30.10.2017 вимогу про повне дострокове погашення боргу. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини щодо законності виконавчого напису №7862 від 20.12.2017, дотримання Банком строків звернення за отриманням виконавчого напису, безспірності вимог Банку на дату звернення за виконавчим написом, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. встановлені у справі №910/1580/18 та не потребують повторному доказуванню у справі №910/6820/20, оскільки і Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, і AT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є AT «Альфа Банк», і приватний нотаріус Осипенко Д.О. брали участь у справі №910/1580/18. Оскільки вимоги позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №7862, вчиненого 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем, є необґрунтованими, не підтвердженими вірогідними засобами доказування, відтак, такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно вимоги про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно, та вимоги про скасування державної реєстрації права власності щодо спірного майна, державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно та державної реєстрації обтяжень нежитлових приміщень та відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності позивача на нерухоме майно, які в контексті викладеного є похідними вимогами, також не підлягають задоволенню. Не погодившись з прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 у справі №910/6820/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про дотримання банком встановленого ст.88 Закону України «Про нотаріат» строку звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису та безспірності розміру заборгованості на момент вчинення виконавчого напису №7862. Так, обґрунтовуючи доводи щодо пропуску відповідачем строку встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат», скаржник зазначає, що подією, яка має юридичне значення є закінчення встановленого сторонами в Додатковій угоді №46 від 16.12.2013 строку фінансування (кредитування) - 31.01.2014. Відтак, порядок повернення вже отриманих Часток, а також відповідальність за їх несвоєчасне повернення передбачений виключно положеннями Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №46 від 16.12.2013. Також скаржник зауважує, що укладення Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №47 відбулось майже через три місяці після закінчення строку фінансування (кредитування), а тому така угода не може змінювати порядок обчислення, перебігу та визначати момент закінчення строків, які станом на момент її укладення закінчилися. З огляду на закінчення 31.01.2014 строку фінансування (кредитування) право вимоги за Кредитним договором у відповідача виникло 01.02.2014, і саме не пізніше одного року з цієї дати, тобто не пізніше 01.02.2015 відповідач мав право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Посилаючись на положення статті 1048 Цивільного кодексу України, умови Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 (з урахуванням змін, внесених ДУ №46 від 16.12.2013) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю зазначає, що із закінченням терміну фінансування (кредитування) у відповідача припинилось право нараховувати та стягувати відсотки за Кредитним договором. Обґрунтовуючи доводи щодо відсутності безспірності заборгованості, скаржник зазначає, що сума заборгованості за Кредитним договором №252-СВ у новій редакції від 30.03.2007 (з урахуванням змін, внесених ДУ №46 від 16.12.2013) була меншою, ніж та на яку вчинено виконавчий напис, оскільки зазначена без урахування стягнених за межами строку фінансування 2 439 988,18 євро. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 відкрите апеляційне провадження у справі №910/6820/20 за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, призначено справу до розгляду на 17.11.2021. У судовому засіданні 17.11.2021 оголошено перерву до 29.11.2021, 29.11.2021 - до 22.12.2021. Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, у якому просило суд рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. При цьому відповідач посилається на безпідставність вимог апеляційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. Заперечуючи проти апеляційної скарги, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» стверджує, що позивачем помилково ототожнено поняття «термін фінансування» та «строк дії договору». Зазначає, що сторони договору окремо визначили у Розділі 11 договору, що договір діє до повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому немає підстав вважати, що строк дії договору закінчився разом із строком фінансування - 31.01.2014. В обґрунтування своїх заперечень відповідач також посилається на пункти 1.3., 2.1., 2.2. кредитного договору в редакції Додаткової угоди №47 та зазначає, що починаючи з 29.04.2014 надання кредиту банком не здійснюватиметься. За таких обставин, вважає відповідач, додаткова угода №47 є саме додатковою угодою, укладеною з метою реструктуризації заборгованості, а не окремим договором. Крім того, відповідач зауважує, що обставини щодо кредитного договору, додаткових угод №47 та №48 до договору, вже встановлені у справах №910/7933/16 та №910/8143/16 і в силу положень ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню. Також відповідач зазначив, що в межах справи №910/1580/18 судами досліджувались умови договору в його останній редакції, а тому висновки, зроблені у даній справі, є актуальними. ТОВ «КГС Інвест» подало письмовий відзив на апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю у якому просило суд рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. При цьому третя особа посилається на безпідставність вимог апеляційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. Товариство з обмеженою відповідальністю «Валлерком» надало суду письмові пояснення, в яких наголошує на тому, що скаржником не надано доказів на підтвердження спливу строку дії Кредитного договору. Зазначає, що назва та пункти 1-4 додаткової угоди №47 до Кредитного договору №252-СВ від 03.04.2004, листа Фірми «Т.М.М.» - ТОВ до відповідача №564/11-д/в від 14.11.2017 свідчать про те, що цей документ є невід`ємною частиною Кредитного договору та спрямований на реструктуризацію заборгованості. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/1580/18 третя особа зазначила, що обидві умови вчинення виконавчого напису: його безспірність та дотримання строку, у межах якого він вчиняється, було дотримано. 22.12.2021 Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало клопотання про відкладення розгляду справи у якому просило суд відкласти розгляд справи № 910/6820/20 на іншу дату. Обґрунтовуючи необхідність відкладення, заявник посилається на те, що представник АТ «Альфа-Банк», який займається даною справою, не має можливості прийняти участь у судовому засіданні 22.12.2021 у зв`язку із зайнятістю в інших судових справах. Розглянувши указане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд виходив з наступного. Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Відповідно до частини другої статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. До указаної заяви про відкладення розгляду справи не додано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин неможливості представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні. Так само не надано доказів присутності його у інших судових засіданнях. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 22.12.2021, обов`язковою не визнавалася. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом. Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення указаного клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату. З аналогічних підстав колегія суддів відхилила клопотання ТОВ «КГС Інвест» про відкладення розгляду справи, яке було надано суду 21.12.2021. Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши присутніх представників, апеляційним господарським судом встановлено, що 04.03.2004 між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна», правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю укладено кредитний договір №252-СВ, згідно якого банк відповідно до умов та на термін цього договору надав позичальнику револьверну кредитну лінію. В подальшому, сторони укладали ряд додаткових угод до кредитного договору №252-СВ, якими банк та позичальник змінювали раніше досягнуті домовленості в рамках кредитного договору №252-СВ. 30.03.2007 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №26 до Кредитного договору « 252-СВ від 04.03.2004, відповідно до змісту якої сторони вирішили викласти кредитний договір у новій редакції. В додатковій угоді №46 від 16.12.2013 (далі - ДУ №46) до кредитного договору №252-СВ (у новій редакції від 30.03.2007) сторони погодили, що банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою фінансування 15 376 721,00 євро з можливістю отримати в євро та з терміном фінансування до 31.01.2014 (п. 1.1. ДУ №46 ). 29.04.2014 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №47 (далі - ДУ №47) до кредитного договору №252-СВ у новій редакції від 30.03.2007, якою викладено умови кредитного договору у новій редакції, що викладена в додатку до додаткової угоди №47 від 29.04.2014. 30.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №48 (далі - ДУ №48) до Кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 (у редакції від 29.04.2014), якою змінено умови кредитного договору щодо графіка погашення кредиту, процентного періоду та процентної ставки. 06.04.2017 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №49 (далі - ДУ №49) до Кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 (у редакції від 29.04.2014), якою сторони виклали пункти 4.3., 6.1.,10.1., Кредитного договору в новій редакції. 29.02.2008 між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір, відповідно до змісту якого виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором № 252-СВ від 03.04.2004 забезпечується іпотекою нежилих приміщень з №1 по №45, №№ I, II, тераса 30% (групи приміщень №25) - офіс (літера А), загальною площею 1831,60 кв.м.; нежилих приміщень з №1 по №6 (групи приміщень №33) - офіс (літера А), загальною площею 473,5 кв.м.; нежилих приміщень з №1 по №7 (групи приміщень №40) - офіс (літера А), загальною площею 400,90 кв.м.; нежилих приміщень з №1 по №7, № II, тераса 30% (групи приміщень №43) - офіс (літера А), загальною площею 469,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Луначарського, №4. 13.11.2017 банк звернувся до Фірми «Т.М.М.» - ТОВ із листом-вимогою про усунення порушеного зобов`язання в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (вих. №02-29/67-15421 від 13.11.2017), в якій просив достроково повернути кредит. 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем, за заявою Банку, вчинено виконавчий напис №7862, яким звернуто стягнення на нежилі приміщення з №1 по №45, №№ I, II, тераса 30% (групи приміщень №25) - офіс (літера А), загальною площею 1831,60 кв.м.; нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №33) - офіс (літера А), загальною площею 473,5 кв.м.; нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №40) - офіс (літера А), загальною площею 400,90 кв.м.; нежилі приміщення з №1 по №7, № II, тераса 30% (групи приміщень №43) - офіс (літера А), загальною площею 469,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Луначарського, №4 в рахунок погашення заборгованості виключно за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) у розмірі 14 857 932 євро 43 євроценти, нарахованими за період з 31.10.2017 року по 13.11.2017 включно. 23.01.2018 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі виконавчого напису №7862 від 20.12.2017 відкрито виконавче провадження № 55614317. 05.12.2018 ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації предмета іпотеки: нежилі приміщення з №1 по №45, №№ I, II, тераса 30% (групи приміщень №25) - офіс (літера А), загальною площею 1831,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Луначарського, №4. Згідно протоколу електронних торгів №374020 від 05.12.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "КГС Інвест". 05.12.2018 ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації іпотеки: нежилі приміщення з №1 по №6 (групи приміщень №33) - офіс (літера А), загальною площею 473,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Луначарського, №4. Згідно протоколу електронних торгів №374028 від 05.12.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Валлерком". 05.12.2018 ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації іпотеки: нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №40) - офіс (літера А), загальною площею 400,90 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Луначарського, №4. Згідно протоколу електронних торгів №374021 від 05.12.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "КГС Інвест". 05.12.2018 ДП "Сетам" проведено електронні торги з реалізації іпотеки: нежилі приміщення з №1 по №7, № II, тераса 30% (групи приміщень №43) - офіс (літера А), загальною площею 469,60 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Луначарського, №4. Згідно протоколу електронних торгів №374007 від 05.12.2018 переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Валлерком". За результатами електронних торгів ТОВ "КГС Інвест" отримано акти про реалізацію предмета іпотеки № 55614317/8-1 від 28.02.2019 та №55614317/8-2 від 28.02.2019, ТОВ "Валлерком" отримано акти про реалізацію предмета іпотеки №55614317/8-3 від 28.02.2019, №55614317/8-4 від 28.02.2019. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. видано свідоцтва про право власності ТОВ "КГС Інвест" від 04.04.2019 за реєстровим № 423 та від 04.04.2019 за реєстровим №

424. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф. видано свідоцтва про право власності ТОВ "Валлерком" від 11.03.2019 за реєстровим №956 та від 11.03.2019 за реєстровим №

957. Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що, на думку позивача, відповідач за вчиненням виконавчого напису нотаріуса звернувся з пропуском встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» строку та сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, не є безспірною. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7862, вчинений 20.12.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем. Відповідач проти цього заперечує, стверджуючи про правомірність вчинення оспорюваного виконавчого напису. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з відсутності, на його думку, підстав для тверджень позивача щодо пропуску Банком строку для звернення до нотаріуса, а також з того, що позивач не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка зазначена до стягнення. Однак за результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені без урахування такого. Як указано вище, 16.12.2013 сторони уклали додаткову угоду №46 до кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004, якою погодили змінити п. 1.1 кредитного договору та виклали його в новій редакції: "Банк відповідно до умов та на термін цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію з загальною сумою фінансування 15 376 721,00 Євро з можливістю отримувати в Євро і з терміном фінансування до 31 січня 2014 року". В подальшому, 29.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю укладено додаткову угоду №47 до кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 30.03.2007, якою погодили викласти договір та додатки до нього в новій редакції, яка додається в додатку до цієї додаткової угоди. У пунктах 3 та 4 додаткової угоди №47 до кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 сторонами узгоджено, що всі терміни, що використовуються у цій додатковій угоді, мають ті ж значення, що й в договорі; додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками обох сторін та є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди №47 до кредитного договору, Банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 15 376 721,00 Євро з можливістю отримувати в Євро і з терміном кредиту до 31 березня 2021 року (включно). Пунктом 1.3 додаткової угоди №47 до кредитного договору встановлено, що сума заборгованості за кредитом станом на 29 квітня 2014 становить 15376721,00 Євро. Надання часток банком здійснювалося відповідно до умов, що передбачені положеннями договору, що діяли на момент видачі відповідних часток. Починаючи з 29 квітня 2014 року надання кредиту банком не здійснюватиметься (п.п. 2.1 та 2.2. договору). У пункті 3.2 додаткової угоди №47 до кредитного договору сторонами погоджено графік погашення суми кредиту. 30.09.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №48 до кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 у новій редакції від 29.04.2014, якою сторони домовились встановити новий графік повернення кредиту (тіла та процентів), виклавши його у п. 4 указаної додаткової угоди. У пункті 2 додаткової угоди №48 до кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 сторони підтвердили, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором становить 15 599 248,20 євро, що включає прострочену заборгованість з повернення отриманого кредиту в сумі 14 857 932,43 євро та проценти в сумі 741 315,77 євро. Відповідно до п. 4 додаткової угоди №48 до кредитного договору №252-СВ від 04.03.2004 сторонами встановлено новий графік повернення кредиту (тіла та процентів). Отже, умовами Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 зі змінами, внесеними Додатковою угодою №46 від 16.12.2013, сторони не визначили строку дії договору, а погодили строк фінансування (кредитування), терміни закінчення фінансування (кредитування), а також терміни виконання зобов`язань позичальника з повернення кредитних коштів (які не були повернуті у строки, визначені договором) - до повного виконання зобов`язань. Разом з тим, положення договору, якими передбачено, що договір зберігає силу до повного виконання позичальником своїх зобов`язань, що жодним чином не впливає на строк фінансування та визначення моменту виникнення зобов`язання позичальника повернути всю суму кредиту, який співпадає із з моментом закінчення строку дії договору, виходячи із наявності у позичальника обов`язку виконати свої зобов`язання в межах строку фінансування. Матеріалами справи підтверджується, що укладення додаткової угоди від 29.04.2014 №47 відбулось вже після настання події, що мала юридичне значення, а саме - майже через три місяці після спливу (закінчення) його дії. Колегія суддів відзначає, що визначальним для встановлення моменту виникнення у позичальника обов`язку з повернення усієї суми кредиту, а отже, і моменту, з якого слід відраховувати строк на звернення із заявою для вчинення виконавчого напису, є не строк дії договору, а закінчення строку фінансування. Відповідно до ч.1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства. За загальним правилом, за змістом частини другої статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення та не застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Таким чином колегія суддів відхиляє доводи відповідача та третіх осіб про те, що підписанням 29.04.2014 Додаткової угоди №47, сторони встановили нові строки виконання зобов`язань за Кредитним договором №252-СВ в ред. від 30.03.2007 з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №46 від 16.12.2013, оскільки такі станом на момент укладення цієї угоди закінчились. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частиною першою статті 612 ЦК України). Постановою Верховного суду від 14.04.2020 у справі № 873/41/19 встановлено, що Ураховуючи приписи ч. 1 ст. 631 ЦК України, а також те, що саме зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним для такого виду договорів і сторонами досягнуто згоди з відповідних істотних умов кредитного договору, доводи позивача про те, що його дія закінчилася 31.01.2014, тобто зі спливом строку фінансування позичальника, є правомірним та обґрунтованими, що, утім, не свідчить про припинення зобов`язань позичальника з повернення банку усієї суми кредиту та інших нарахованих платежів за таким договором відповідно до положень ст. 599 ЦК України. В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача та третіх осіб про те, що підписанням 29.04.2014 Додаткової угоди №47, сторони встановили нові строки виконання зобов`язань за Кредитним договором №252-СВ в ред. від 30.03.2007 з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №46 від 16.12.2013, оскільки такі станом на момент укладення цієї угоди закінчились. Колегія суддів відзначає, що закінчення 31.01.2014 установленого Кредитним договором №252-СВ від 30.03.2007 (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №46 від 16.12.2013) терміну фінансування є моментом настання строку виконання зобов`язань за цим договором. Відтак, судом враховуються доводи скаржника про те, що право вимоги на дострокове повернення позики, передбачене статтею 1052 ЦК України виникло у відповідача 01.02.2014 року. Разом із цим, відхиляються доводи відповідача та третіх осіб про те, що постановою Касаційного господарського суду від 06.11.2018 у справі №910/1580/18 установлено, що право вимоги на повне дострокове повернення усього тіла кредиту виникло у банку лише 31.10.2017 - з моменту отримання боржником вимоги, оскільки такі обставини були встановлені судом виходячи із пункту 9.2. кредитного договору в редакції додаткової угоди №47 від 29.04.2014, дія якої, як установлено вище, не поширюється на правовідносини, що виникли до укладення цієї угоди. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, визначений в Кредитному договорі №252-СВ у новій редакції від 30.03.2007 (з урахуванням положень п.1.1. Додаткової угоди №46) строк фінансування сплив 31.01.2014. Апеляційний суд погоджується із доводами скаржника, про те, що оскільки умовами Кредитного договору в редакції від 30.03.2007 зі змінами, внесеними Додатковою угодою №46 сторони погодили термін фінансування до 31.01.2014, то саме у межах цього строку позивач мав право належним чином виконувати умови кредитного договору відповідно до умов, зазначених у такому договорі. Починаючи з 01.02.2014 у позивача виник обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги відповідачем, повернути всю заборгованість за Кредитним договором у зв`язку зі спливом строку фінансування та непродовженням його на наступний період станом на момент закінчення такого строку. При цьому, відповідач не заперечував щодо факту нарахування та стягнення із Фірми «Т.М.М.» - ТОВ грошових коштів в сумі 2 439 988,18 євро на погашення процентів за Кредитним договором в період з 31.01.2014 по 15.02.2017, та зазначив, що таке стягнення відбувалось відповідно до умов п.6.4. Кредитного договору в редакції від 29.04.2014. З даного приводу суд звертається до правової позиції, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18. Таким чином, суд встановив, що станом на день вчинення виконавчого напису нотаріусом, право відповідача на нарахування передбачених договором процентів припинилось у зв`язку із закінченням строку фінансування (кредитування), а отже, сума заборгованості за Кредитним договором №252-СВ у новій редакції від 30.03.2007 була меншою, ніж та, на яку вчинено виконавчий напис, оскільки зазначена без урахування стягнених з позивача 2 439 988,18 євро. При цьому суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.06.2020 № 645/1979/15-ц, згідно з яким вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" (у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису) визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Одним із обґрунтувань заявлених вимог позивач визначає те, що виконавчий напис № 7862, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат". Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис визначено ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" та підпунктом 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (надалі - Порядок). Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом якщо з моменту виникнення права вимоги не минув строк, передбачений законом. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що виконавчий напис № 7862 був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України "Про нотаріат". З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку (умов) вчинення виконавчого напису (в даному випадку - вимог щодо строку, у межах якого нотаріус може вчинити виконавчий напис) є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7862, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Щодо заявлених позивачем похідних вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, оформлених протоколами електронних торгів; визнання недійсними актів про реалізацію предмета іпотеки; визнання недійсними свідоцтв про право власності; скасування державної реєстрації права власності; відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність записів про право власності Фірми «Т.М.М.» - ТОВ на нерухоме майно суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 листопада 2015 року у справі №6-1884цс15; від 12 жовтня 2016 року, у справі №6-1981цс16, підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Ураховуючи те, що апеляційним судом визнано обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вбачає підстави для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, оформлених протоколами електронних торгів; визнання недійсними актів про реалізацію предмета іпотеки; визнання недійсними свідоцтв про право власності; скасування державної реєстрації права власності; відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність записів про право власності. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №759/18852/14-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №522/1516/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі №372/4917/13, від 19 серпня 2020 року у справі №202/1698/17. Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору не впливають. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною другою цієї статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. За результатами апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права (ст. 631, 653, 1048, 1050, 1054 ЦК України) та з порушенням процесуального права (ст. ст. 74, 76 ГПК України), у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а прийняте у справі рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, судові витрати за подання позову, апеляційної скарги покладаються на відповідача. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2021 у справі №910/6820/20 задовольнити. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2021 у справі №910/6820/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення. Позов задовольнити повністю. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7862, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитром Олеговичем. Визнати недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 05.12.2018 та оформлені протоколами електронних торгів № 374020, № 374021, №374028, № 374007 від 05.12.2018 Державного підприємства «Сетам». Визнати недійсними Акти про реалізацію предмета іпотеки № 55614317/8-1, № 55614317/8-2, № 55614317/8-3, № 55614317/8-4 від 28.02.2019, видані за результатами торгів. Визнати недійсними з моменту їх видачі: свідоцтво про право власності ТОВ «КГС Інвест» серія та номер: 423 від 04.04.2019, свідоцтво про право власності ТОВ «КГС Інвест» серія та номер: 424, від 04.04.2019, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В.; свідоцтво про право власності ТОВ «Валлерком» серія та номер: 956 від 11.03.2019, свідоцтво про право власності ТОВ «Валлерком» серія та номер: 957 від 11.03.2019, видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. Скасувати державну реєстрації права власності ТОВ «КГС Інвест» на: нежилі приміщення з №1 по №45, №№І,ІІ тераса 30% (групи приміщень №25)- офіс (номер запису про право власності 31021015); на нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №40) (номер запису про право власності 31021598) з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно; Скасувати державну реєстрації права власності ТОВ «Валлерком» на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень №33) - офіс (номер запису про право власності 30636930); на нежилі приміщення з № 1 по № 7, № ІІ, тераса 30% ( групиприміщень № 43) - офіс(номер запису про право власності 30636875) з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність запису про право власності Фірми "Т.М.М." - ТОВ на нерухоме майно за № 993602 від 22.04.2013 08, здійсненого на підставі рішення 2422707 від 20.05.2013 (група приміщень № 25); на нерухоме майно за № 5806186 від 27.05.2014, здійсненого на підставі рішення 13360093 від 27.05.2014 (група приміщень № 33);на нерухоме майно за № 993262 від 22.04.2013, здійсненого на підставі рішення 2421362 від 20.05.2013 (група приміщень № 40); на нерухоме майно за № 5807242 від 27.05.2014, здійсненого на підставі рішення 13362018 від 27.05.2014 (група приміщень № 43) з моменту їх вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-банк" (м. Київ,вул. В.Васильківська, 100, код 23494714) на користь Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Провіантська, 3, код 14073675)14714,00 грн судового збору. Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа-банк" (м. Київ,вул. В.Васильківська, 100, код 23494714) на користь Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (м. Київ, вул. Провіантська, 3, код 14073675) 22071,00 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2021. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»