Постанова 4873 № 910/19152/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" листопада 2021 р. Справа№ 910/19152/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.11.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 (повний текст рішення складено 06.04.2021) у справі №910/19152/20 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» до Державного підприємства «Гарантований покупець» за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України про стягнення 12 371 024,12 грн В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Приватне підприємство «Кіровоградбудресурс» (далі - позивач, ПП «Кіровоградбудресурс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, ДП «Гарантований покупець») за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, третя особа-1); за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - третя особа -2, ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення 12 998 300,50 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.04.2020 між ПП «Кіровоградбудресурс», як суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, та ДП «Гарантований покупець» укладено Договір №1113/01/20 про купівлю-продаж електроенергії (далі - Договір №1113/01/20), за умовами якого ПП «Кіровоградбудресурс», в якості продавця за «зеленим» тарифом зобов`язалось продавати, а ДП «Гарантований покупець» зобов`язалось купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом. Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №1113/01/20, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 11 568 826,75 грн - суми основного боргу, 461 353,39 грн - пені, 729 650,80 грн - штрафу, 115 033,28 грн - 3% річних, 123 436,31 грн - інфляційні втрати. 16.02.2021 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 10 242 639,69 грн - суму основного боргу, 720 945,96 грн - пені, 179 095,01 грн - 3 % річних, 498 692,66 грн - інфляційних втрат, 729 650,80 грн - штрафу. Короткий зміст заперечень на позов Відповідач проти позову заперечував з огляду на те, що позивачем не підтверджено факт настання строку остаточної оплати, у зв`язку з чим прострочення виконання зобов`язання не виникло. Крім того, відповідач посилається на положення Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 та зазначає що вказаний порядок передбачає виключно пропорційну оплату товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця. ДП «Гарантований покупець» зазначає, що пропорційність в оплаті передбачає залежність від суми отриманих (наявних) коштів. Відповідач вказує про відсутність доказів того, що він не здійснив оплату платежів позивачу за рахунок сплачених ПрАТ «НЕК «Укренерго» коштів. Відповідач зазначає, що порядок та спосіб виконання зобов`язання по сплаті електричної енергії встановлений на законодавчому рівні - виконання таких зобов`язань повинно здійснюватись протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Отже, відповідач вважає, що вимоги позивача, які зводяться до повної оплати електричної енергії спірних періодів 2020 року не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов`язання, визначених наведеним законодавчим регулюванням. Позивачем подано відповідь на відзив на позов, в якому зазначено, що підписання відповідачем Актів купівлі-продажу електричної енергії, які є первинними обліковими документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Невиконання третьої особою своїх зобов`язань не звільняють відповідача від договірних обов`язків в рамках Договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом. Зобов`язання, які виникають між відповідачем та ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо оплати останнім послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел не є предметом даного спору, а ПрАТ «НЕК «Укренерго» не є учасником спірних правовідносин. Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивачем не обґрунтовано дату виникнення зобов`язання ДП «Гарантований покупець» щодо оплати електричної енергії. Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою ПрАТ «НЕК «Укренерго» послуг ДП «Гарантований покупець» із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Одночасно змістом зазначених Послуг є забезпечення виконання наведених спеціальних обов`язків ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець». Разом з тим, ДП «Гарантований покупець» подало клопотання про зменшення розміру неустойки. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» 10 242 639,69 грн - суми основного боргу, 179 095,01 грн - 3 % річних, 498 692,66 грн - інфляційних втрат та 185 565,36 - витрати по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» 9 409,15 грн - переплачену суму сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №84 від 01.12.2020. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за квітень - жовтень 2020 року, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 10242639,69 грн. Разом з тим, доказів здійснення оплат поставленого товару в повному обсязі матеріали справи не містять. При цьому, посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку щодо оплати електричної енергії, суд вважає необґрунтованим, оскільки сторонами договору підписані акти купівлі-продажу електроенергії, відповідачем отримано електричну енергію, а відтак у відповідача виникає обов`язок з оплати. При цьому, дії чи бездіяльність третіх осіб не можуть впливати на наявність чи відсутність обов`язків сторін за даним Договором. Враховуючи прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими; враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу до 0 грн. Таке зменшення місцевий господарський суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені їх доводи Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Кіровоградбудресурс» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалили у цій частині нове рішення, яким задовольнити стягнення грошових коштів у розмірі 1 450 596,75 грн, з яких: 720 945,96 грн - пені, 729 650,80 грн - штраф. В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ПП «Кіровоградбудресурс» зазначає, що відповідачем не надано суду першої інстанції доказів, які б підтверджували наявність обставин для зменшення розміру штрафних санкцій. Судом, при зменшенні заявлених до стягнення розміру штрафних санкцій до 0 % не встановлено виключних обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, не встановлено реального майнового стану учасників спору, не забезпечено балансу інтересів обох сторін. Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» також звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 в частині задоволених позовних вимог та ухвалили у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права - ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті Господарського процесуального кодексу України. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: - термін оплати за електричну енергію розрахункового місяця спірного періоду 2020 року не міг виникнути раніше двох днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги у разі, якщо дата отримання акту купівлі-продажу електричної енергії даного розрахункового періоду ДП «Гарантований покупець» від позивача передує вищевказаній даті. Крім того, лише після отримання відповідачем акту з підписом позивача, виникає зобов`язання з оплати, а матеріали справи не містять доказів підтвердження дати отримання відповідачем такого акту купівлі-продажу. - джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою ПрАТ «НЕК «Укренерго» Послуг ДП «Гарантований покупець» із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Одночасно змістом зазначених Послуг є забезпечення виконання наведених спеціальних обов`язків ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець»; - судом першої інстанції не застосовано норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», якими визначено спосіб (порядок) виконання зобов`язань з оплати електричної енергії, що виникли станом на 01.08.2020 у ДП «Гарантований покупець» перед виробниками за «зеленим» тарифом, а саме - відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. - з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану відповідача, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, 3% річних та інфляційні втрати підлягають зменшенню господарським судом до 1 грн. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги 22.06.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець», у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на те, що: - спірні акти купівлі-продажу електроенергії відповідачем та позивачем підписані, що підтверджуються матеріалами справи, направлені ДП «Гарантований покупець» у строк, встановлений законодавством, до моменту затвердження Регулятором розміру вартості послуг. Крім того, часткова оплата, здійснена відповідачем за спірний період, як зазначає позивач, свідчить про визнання ДП «Гарантований покупець» наявного в нього зобов`язання з оплати поставленої позивачем електроенергії. - законодавством встановлений порядок дій ДП «Гарантований покупець» у випадку ненадання продавцем акту купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони. - посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, є необґрунтованим, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим тарифом» поставленої у спірний період. - відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено укладеним договором №1113/01/20 та Порядком. 06.07.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс», у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача в частині зменшення розміру заявлених пені та штрафу. Відзив вмотивований тим, що суд першої інстанції правомірно врахував, що відповідач є державним підприємством на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління яким виконує Кабінет Міністрів України, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період. Крім того, відповідач зазначає, що порушення виконання зобов`язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. 20.10.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшли письмові поясненнях у справі у яких останній просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Куксов В.В., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (колегії суддів) від 13.05.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Куксов В.В., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 03.06.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли заяви про усунення недоліків з доказами сплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 поновлено Приватному підприємству «Кіровоградбудресурс» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021, відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021, об`єднано в одне апеляційне провадження вказані скарги, зупинено дію оскаржуваного рішення, розгляд справи призначено на 24.06.2021. У зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. 24.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.06.2021 у справі №910/19152/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Куксов В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 справу №910/19152/20 прийнято до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: ОСОБА_1, Куксов В.В., розгляд справи призначено на 02.09.2021. 22.06.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець». 06.07.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України. Крім того, 02.09.2021 від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 627265,50 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 залучено до участі у справі №910/19152/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, розгляд справи відкладено на 05.10.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 розгляд справи №910/19152/20 відкладено на 26.10.2021. 20.10.2021 через канцелярію суду від Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення у справі №910/19152/20. У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку та перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.10.2021 у справі №910/19152/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 справу №910/19152/20 за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 25.11.2021. 25.10.2021 через канцелярію суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 446322,34 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. 26.10.2021 через канцелярію суду від Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» надійшли пояснення щодо часткової оплати за електричну енергію, поставлену відповідачем у квітні 2020 року. 24.11.2021 через канцелярію суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 10 242 639,69 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 25.11.2021 з`явилися представники Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та Державного підприємства «Гарантований покупець». Представники Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Кабінету Міністрів України у судове засідання 25.11.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники третіх осіб, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників третіх осіб. Представник Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» у судовому засіданні 25.11.2021 просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалили у цій частині нове рішення, яким задовольнити стягнення грошових коштів у розмірі 1 450 596,75 грн, з яких: 720 945,96 грн - пеня, 729 650,80 грн - штраф. Представник відповідача у судовому засіданні 25.11.2021 просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 17 квітня 2020 року між ПП «Кіровоградбудресурс» (продавець за «зеленим» тарифом) та ДП «Гарантований покупець» (гарантований покупець) укладено Договір №1113/01/20 від 17.04.2020. Відповідно до пункту 1.1. Договору №1113/01/20 продавець за «зеленим» тарифом зобов`язався продавати, а ДП «Гарантований покупець» зобов`язалось купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 грудня 2019 року №2804 (далі - Порядок №2804). У пункті 2.2 Договору №1113/01/20 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця. Відповідно до п. 2.3. Договору №1113/01/20, продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантованими покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Умовами п.п. 2.4., 2.5 Договору №1113/01/20, сторони погодили, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку №641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку №2804 у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифами, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зелений» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у прадовця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначаються відповідно до глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядок №2804 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 або глави 5 Порядок №2804 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку №641 або глави 4 Порядок №2804 (пункт 3.1 Договору №1113/01/20). Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору №1113/01/20 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку №2804. Відповідно до п.4.1. Договору №1113/01/20 продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору. Згідно з п. 4.5. Договору №1113/01/20 гарантований покупець зобов`язаний: 1) купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; 3) нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку №641. Згідно з 4.6. Договору №1113/01/20 - ДП «Гарантований покупець» несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку №641 або главі 6 Порядку №2804. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з Порядком №641 або Порядком №2804 суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком №641 або Порядком №2804 суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом. З матеріалі справи вбачається, що позивач є членом балансуючої групи ДП ««Гарантований покупець», що підтверджується електронним листом №01/14313 від 17.04.2020 ПрАТ «НЕК «Укренерго». Крім того, постановою НКРЕКП «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» №723 від 25.03.2020, яка набрала чинності з 01.04.2020, встановлено «зелений» тариф ПП «Кіровоградбудресурс» у розмірі 425,36 коп/кВт-год (без ПДВ). Судом встановлено, що за період із квітня 2020 року по жовтень 2020 року позивачем було вироблено та відпущено відповідачу електричну енергію на загальну суму 18 502 194,56 грн, а саме: - за квітень 2020 року - на загальну суму 858 888,61 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 30 квітня 2020 року; - за травень 2020 року - на загальну суму 2 789 730,36 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 травня 2020 року; - за червень 2020 року - на загальну суму 3 402 937,85 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 червня 2020 року; - за липень 2020 року - на загальну суму 3 772 694,36 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 липня 2020 року; - за серпень 2020 року - на загальну суму 3 228 627,84 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 серпня 2020 року; - за вересень 2020 року - на загальну суму 2 616 815,26 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 вересня 2020 року. - за жовтень 2020 року - на загальну суму 1 832 500,28 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 жовтня 2020 року. Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 995 від 27 травня 2020 року, № 1211 від 24 червня 2020 року, №1435 від 22 липня 2020 року, № 1600 від 19 серпня 2020 року, № 1740 від 23 вересня 2020 року, № 1937 від 21 жовтня 2020 року та №2138 від 20 листопада 2020 року було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних Джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та жовтні 2020 року відповідно. На виконання умов Договору №1113/01/20 відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до позовної заяви, відзиву на позов та заяви про зменшення предмету спору: - за придбану у квітні 2020 року електричну енергію на загальну суму 180 943,16 грн, - за придбану у травні 2020 року електричну енергію на загальну суму 137 794,42 грн, - за придбану у червні 2020 року електричну енергію на загальну суму 128 631,21 грн, - за придбану у липні 2020 року електричну енергію на загальну суму 134 242,70 грн, - за придбану у серпні 2020 року електричну енергію на загальну суму 3 228 627,84 грн, - за придбану у вересні 2020 року електричну енергію на загальну суму 2 616 815,26 грн, - за придбану у жовтні 2020 року електричну енергію на загальну суму 1 832 500,28 грн. Звертаючись з позовом до суду, з урахуванням заяви про зменшення, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання по оплаті електричної енергії за Договором №1113/01/20, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 10 242 639,69 грн - суми основного боргу. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України). Згідно із частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті. Частиною другою статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. За змістом частин четвертої, п`ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку №641). Відповідно до пунктів 12.3., 12.6. Порядку №641 гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги. Як зазначалося вище, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у квітні 2020 року затверджено постановою НКРЕКП №995 від 27.05.2020, у травні 2020 року - постановою №1211 від 24.06.2020, у червні 2020 року - постановою №1435 від 22.07.2020, у липні 2020 року - постановою №1600 від 19.08.2020, у серпні 2020 року - постановою №1740 від 23.09.2020, у вересні 2020 року - постановою №1939 від 21.10.2020, у жовтні 2020 року - постановою №2138 від 20.11.2020. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з огляду на приписи статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, пункту 3.3 договору та статті 530 ЦК України грошове зобов`язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача у розрахунковому місяці в рамках виконання договору електричну енергію мало бути виконано протягом двох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг, а саме: за квітень 2020 року - не пізніше 29.05.2020; за травень 2020 року - не пізніше 26.06.2020; за червень 2020 року - не пізніше 24.07.2020; за липень 2020 року - не пізніше 21.08.2020, за серпень 2020 року - не пізніше 25.09.2020, за вересень 2020 року - не пізніше 23.10.2020, за жовтень - не пізніше 24.11.2020. Відтак, відлік строку заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у квітні 2020 року - з 30.05.2020; у травні 2020 року - з 27.06.2020; у червні 2020 року - з 25.07.2020; у липні 2020 року - з 22.08.2020; у серпні 2020 року - з 26.09.2020; у вересні 2020 року - з 24.10.2020, у жовтні - з 25.11.2020. Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Колегія суддів не погоджується із доводами відповідача щодо відсутності доказів, що підтверджують дату отримання ДП «Гарантований покупець» актів купівлі-продажу, оскільки в силу умов договору та положень Порядку №641, остаточний розрахунок за придбану гарантованим покупцем товарну продукцію здійснюється після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, що в свою чергу, враховуючи наявні у матеріалах справи підписані позивачем та відповідачем акти, та затверджені постановами НКРЕКП розмір вартості послуги, свідчить про настання строку виконання зобов`язання з оплати придбаної продукції на момент звернення з позовом. Щодо посилань апелянта на ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою ПрАТ НЕК «Укренерго» послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані договором, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» не визначено прямої залежності виконання зобов`язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за «зеленим» тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ «НЕК «Укренерго») щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідності до положень статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж за «зеленим» тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. При цьому, за умовами укладеного сторонами договору №1113/01/20 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку №641, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за «зеленим» тарифом. Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку №641. Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом (позивачем) не є пов`язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго»). Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України». Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань. Також безпідставними є посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Разом з тим, наразі відсутній розроблений Кабінетом Міністрів України, поданий до Верховної ради України та прийнятий останньою законопроект щодо відшкодування заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком. З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору грошових зобов`язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 10 242639,69 грн, що не спростовано відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій частині. Разом з цим, під час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційних скарг Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20, відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 10 242 639,69 грн, оскільки після прийняття оскаржуваного рішення ДП «Гарантований покупець» сплачено грошові кошти за електроенергію за квітень-жовтень 2020 року у розмірі 10 242 639,69 грн. Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження у справі -це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. У справі №910/19152/20 предметом вимог за позовною заявою Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» є стягнення заборгованості у розмірі 12 371 024,12 грн, що складається з 10 242 639,69 грн - суму основного боргу, 720 945,96 грн - пені, 179 095,01 грн - 3 % річних, 498 692,66 грн - інфляційних втрат, 729 650,80 грн - штрафу.. Як установлено судом апеляційної інстанції під час розгляду даної апеляційної скарги відповідачем сплачено 10 242 639,69 грн за постачання електричної енергії по Договору №1113/01/20 за квітень - жовтень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями №115989 від 31.03.2021 на суму 240 058,93 грн, №119273 від 29.04.2021 на суму 80 037,99 грн, №120489 від 29.04.2021 на суму 126 225,42 грн, №177323 від 12.11.2021 на суму 231 623,11 грн, №178031 від 12.11.2021 на суму 3 274 306,64 грн, №178756 від 12.11.2021 на суму 3 638 451,66 грн, №186666 від 12.11.2021 на суму 2 651 935,94 грн. Таким чином, на час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційних скарг Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 основний борг у розмірі 10 242 639,69 грн сплачений. За таких обставин, враховуючи, що внаслідок часткової сплати Державним підприємством «Гарантований покупець» грошових коштів у розмірі 10 242 639,69 грн за Договором №1113/01/20, сума заборгованості відповідача перед позивачем зменшилася на вказану суму, а тому відсутнім є предмет позову щодо стягнення заборгованості у розмірі 10 242 639,69 грн та наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 242 639,69 грн, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування рішення в цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, викладено наступну правову позицію стосовно застосування норм процесуального права: - Посилаючись на процесуальні обмеження, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном. - Не зважаючи на те, що, як встановив апеляційний господарський суд, суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін. Фактично, стягнення боргу за рахунок іпотечного майна у разі відсутності такого боргу порушить принцип справедливості; - В силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням. Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості врахувати встановлені фактичні обставини, оскільки відповідно до статті 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу; - Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції, з урахуванням тієї обставини, що на момент розгляду апеляційним судом справи предмет спору вже був відсутній, а тому враховуючи вимоги статей 231, 278 ГПК України, апеляційному суду слід було скасувати судове рішення першої інстанції та закрити провадження у справі. З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, дійшов висновку про необхідність застосування для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 242 639,69 грн, саме приписів пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 ГПК України, оскільки вказана процесуальна дія забезпечить врегулювання між сторонами розміру наявних та сплачених грошових вимог, визначення дійсного стану розрахунків між сторонами на момент вирішення спору судом апеляційної інстанції, що узгоджується з приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, забезпечить дотримання принципу справедливості, а також приписів Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо попередження втручання у право особи на мирне володіння його майном при подальшому виконанні учасниками спору рішення суду як у добровільному та/або примусовому порядку. Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 720 945,96 грн за загальний період з 29.05.2020 по 16.02.2021, штрафу у розмірі 729 650,80 грн, 3 % річних у розмірі 179 095,01 грн за загальний період з 29.05.2020 по 16.02.2021, інфляційних втрат у розмірі 498 692,66 грн за загальний період з 29.05.2020 по 16.02.2021, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Пунктом 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з оплати поставленої за Договором у спірний період електричної енергії, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності. В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Пункту 4.6. Договору №1113/01/20 передбачено нарахування пені у розмірі 0,1% від неоплаченої суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати та штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком №641 суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця належних коштів. Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманої за Договором №1113/01/20 у квітні-жовтні 2020 року електроенергії, позивач відповідно до приписів Договору№1113/01/20 має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню та штраф а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - 3 % річних та інфляційних втрат. Перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, колегія суддів вважає його арифметично правильним та обґрунтованим, а тому позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 179 095,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 498 692,66 грн, пеню у розмірі 720 945,96 грн та штраф у 729 650,80 грн. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та доводів позивача викладених у апеляційній скарзі щодо необхідності стягнення штрафних санкцій у повному обсязі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Судом першої інстанції було задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та встановлено, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу до 0 грн. Переглядаючи судове рішення першої інстанції у цій частині, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується. Так, відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Водночас, ст.ст. 233 та 551 Господарського процесуального кодексу України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20. У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд підкреслив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19. У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість, як доводів ДП «Гарантований покупець» про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, так і доводи ПП «Кіровоградбудресурс» про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у повному обсязі, враховує, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором у спірний період. Переглядаючи рішення місцевого суду у контексті зменшення ним заявлених до стягнення сум неустойки, колегія суддів відхиляє доводи ПП «Кіровоградбудресурс» про неврахування судом фінансового стану позивача, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач постійно сплачує кошти в рахунок існуючого боргу, і судом зменшено заявлені до стягнення суми штрафних санкцій до 0%, а інфляційні втрати та 3% річних було присуджено до стягнення у повному обсязі. Приписи статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України не обмежують суд у праві зменшити заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, за умови встановлення ним обставин, достатніх за висновком суду для застосування такого зменшення. З огляду на це, здійснене судом першої інстанції зменшення неустойки матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін та унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, зменшивши пеню та штраф до 0 грн, саме у цій справі. За вказаних обставин, колегія суддів відхиляє доводи позивача викладені в його апеляційній скарзі щодо необхідності стягнення на користь ПП «Кіровоградбудресурс» повної суми штрафних санкцій. При цьому, судом враховано, що відповідачем під час апеляційного розгляду сплачено суму основного боргу у повному обсязі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню. При цьому, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення 10 242 639,69 грн (сума основного боргу, яка сплачена відповідачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції) та закриття провадження у справі у цій частині. В решті рішення суду першої інстанції щодо стягнення 179 095,01 грн - 3 % річних, 498 692,66 грн - інфляційних втрат підлягає залишенню без змін, як таке, що прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва 30.03.2021 у справі №910/19152/20 скасувати частково в частині стягнення 10 242 639,69 грн основного боргу за електричну енергію.

4. В цій частині прийняти нове рішення суду у справі №910/19152/20, яким в частині стягнення 10 242 639,69 грн основного боргу за електричну енергію провадження у справі №910/19152/20 закрити.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 у справі №910/19152/20 щодо стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» 179 095,01 грн - 3 % річних, 498 692,66 грн - інфляційних втрат, 185 565,36 грн - витрати по сплаті судового збору та повернення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кіровоградбудресурс» 9 409,15 грн - переплачену суму сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №84 від 01.12.2020 - залишити без змін.

6. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників.

7. Видачу наказів по справі №910/19152/20 доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/19152/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст підписано 20.12.2021. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік Є.Ю. Шаптала