Постанова 4873 № 910/19650/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" вересня 2021 р. Справа№ 910/19650/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Станіка С.Р. Куксова В.В. за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 28.09.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 (повний текст рішення складено та підписано 26.03.2021) у справі №910/19650/20 (суддя Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» до Державного підприємства «Гарантований покупець» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», 2) Кабінет Міністрів України про стягнення 2 041 302,82 грн В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 2 041 302,82 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань у період лютий-вересень 2020 року за Договором №10793/01 від 19.11.2014 (з урахуванням Додаткової угоди № 211/01 від 30.06.2019), у зв`язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 162 247,79 грн, 3% річних - 153 531,88 грн, пеня - 617 794,50 грн та штраф у сумі 1 107 728,65 грн. Короткий зміст заперечень на позов Відповідач в свою чергу, проти позову заперечував з огляду на те, що позивачем в позовній заяві та доданих до неї додатках не підтверджено факт настання строку остаточної оплати ДП «Гарантований покупець» спірних періодів відповідно до положень п. 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Крім того, відповідач зазначив, що предметом спору у даній справі є вимоги позивача про виконання грошових зобов`язань, порядок та спосіб виконання яких встановлений на законодавчому рівні - виконання таких зобов`язань повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу 5 років. ДП Гарантований покупець» зазначив, що у нього відсутня вина у неотриманні позивачем повної оплати розрахункового місяця спірного періоду, яка пов`язана виключно із невиконанням спеціальних обов`язків Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго»). Також відповідач зазначає, що вимоги позивача (продавця за «зеленим» тарифом) про стягнення неустойки за прострочення оплати електричної енергії безумовно не пов`язані із компенсацією збитків, а спрямовані виключно на додаткове збагачення за рахунок неустойки, а відтак в даному випадку стягнення неустойки може бути джерелом отримання ТОВ «Зелена технологія» невиправданих додаткових прибутків. У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції не відповідає змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначена позивачем підставою для такого нарахування. Разом з тим, ДП «Гарантований покупець» подало клопотання про зменшення розміру неустойки. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» пеню в сумі 617 794,50 грн, штраф у сумі 1 107 728,65 грн, 3% річних в сумі 153 531,88 грн, інфляційні втрати в сумі 162 247,79 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 30 619,55 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором №10793/01 від 19.11.2014 щодо своєчасної оплати електричної енергії належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Одночасно, суд першої інстанції не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення з відповідача. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» 8450,00 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині вимог відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» 19.03.2021 звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/19650/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права - ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті Господарського процесуального кодексу України. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що: - термін оплати за електричну енергію розрахункового місяця спірного періоду 2020 року не міг виникнути раніше двох днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги у разі, якщо дата отримання акту купівлі-продажу електричної енергії даного розрахункового періоду Гарантованим покупцем від позивача передує вищевказаній даті. Крім того, лише після отримання відповідачем акту з підписом позивача, виникає зобов`язання з оплати, а матеріали справи не містять доказів підтвердження дати отримання відповідачем такого акту купівлі-продажу. - виконання грошових зобов`язань за договором обумовлено покладенням на ПрАТ «НЕК «Укренерго» та відповідача спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою ПрАТ «НЕК «Укренерго» послуг відповідача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. - судом першої інстанції не застосовано норми Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», якими визначено спосіб (порядок) виконання зобов`язань з оплати електричної енергії, що виникли станом на 01.08.2020 у Гарантованого покупця перед виробниками за «зеленим» тарифом, а саме - відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. - у апелянта відсутня вина щодо несвоєчасної оплати платежів спірного періоду, оскільки ПрАТ «НЕК «Укренерго» не здійснює своєчасних розрахунків з оплати послуг Гарантованого покупця. - з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану відповідача, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню господарським судом до 1 грн. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на те, що: - подані докази підтверджують дату виникнення зобов`язання відповідача з остаточної оплати електричної енергії; - особливий статус відповідача, як державного підприємства не може бути виправданням за порушення законних прав позивача і підставою для звільнення апелянта від відповідальності, передбаченої як чинним законодавством України, так і договором, укладеним між сторонами; - можливе недодержання своїх обов`язків контрагентом апелянта (ПрАТ «НЕК «Укренерго»), як власне і відсутність у відповідача, необхідних коштів для розрахунків з позивачем, не є правовою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення своїх договірних зобов`язань у вигляді прострочення оплати за придбану електричну енергію, згідно умов договору №10793/01 від 19.11.2014; - відсутні об`єктивні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення з відповідача. Кабінет Міністрів України у відзиві на апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 скасувати. Відзив вмотивований тим, що суд першої інстанції не правильно тлумачить норми Закону України «Про ринок електричної енергії», що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Короткий зміст заперечень на відзив У запереченнях на відзив апелянт зазначає, що доводи позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу є необґрунтованими та не спростовують доводів викладених в апеляційній скарзі. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/19650/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Куксов В.В., Коробенко Г.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, апеляційну скаргу залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. 28.05.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору. У зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. 04.06.2021 у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.06.2021 у справі №910/19650/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Куксов В.В., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, розгляд справи призначено на 24.06.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, розгляд справи 24.06.2021 призначено здійснювати у режимі відеоконференції. 23.06.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021. 24.06.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 залучено до участі у справі №910/19650/20 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», задоволено клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобі, відкладено розгляд справи на 08.07.2021. 25.06.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних, інфляційних втрат до 1 грн та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2021 зупинено апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою до розгляду Верховним Судом касаційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у даній справі та повернення матеріалів справи №910/19650/20 до Північного апеляційного господарського суду. Матеріали справи №910/19650/20 направлено до Верховного Суду. 22.07.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу. 18.08.2021 до Північного апеляційного господарського суду з Верховного Суду повернулися матеріали справи №910/19650/20. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці, питання про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду здійснювалося після виходу судді з відпустки (01.09.2021). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 поновлено апеляційне провадження у справі №910/19650/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021, розгляд справи призначено на 21.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, справу призначено до розгляду 21.09.2021 у режимі відеоконференції. 20.09.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» надійшли додаткові пояснення у яких позивач посилаючись на звіт про рух коштів та звіт про фінансовий стан відповідача, зазначає про відсутність у ДП «Гарантований покупець» скрутного фінансового становища протягом 2020 року. Розгляд справи №910/19650/20 21.09.2021 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці. 22.09.2021 на адресу суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» про проведення судового засідання у справі №910/19650/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Після виходу судді Тищенко О.В. з відпустки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, розгляд справи призначено у режимі відеоконференції на 28.09.2021. У судовому засіданні 28.09.2021 представник відповідача підтримав подане клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, просив задовольнити. Представник третьої особи - 2 підтримав клопотання відповідача про залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, просив задовольнити. Представник позивача заперечував щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Заперечення обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення не впливає на права та обов`язки Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки предметом судового розгляду у даній справі, як зазначає позивач, є стягнення суми штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №10793/01 від 19.11.2014 щодо оплати електроенергії, а зазначена особа не є стороною договору. Заслухавши думку представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія», ДП «Гарантований покупець» та Кабінету Міністрів України щодо залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частин 1-3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Отже, з положень ст. 50 Господарського процесуального кодексу України слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є та обставина, що рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки щодо однієї із сторін. Така особа має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Тобто, норми інституту третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору покликані захистити права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією зі сторін процесу у таких відносинах і які можуть змінитись у результаті винесеного рішення. Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та у зв`язку з чим, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 28.09.2021 з`явилися представники Державного підприємства «Гарантований покупець» (відповідач) та Кабінету Міністрів України (третя особа-2). Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» (позивач) брав участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Представник Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у судове засідання 28.09.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представник Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго». Представник позивача у судовому засіданні 28.09.2021 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, та просив апеляційний господарський суд відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/19650/20 залишити без змін. Представник відповідача у судовому засіданні 28.09.2021 просив задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/19650/20 повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник третьої особи - 2 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 19 листопада 2014 року між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» було укладено договір № 10793/01 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов`язується купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. З моменту підписання договору №10793/01 від 19.11.2014 до нього неодноразово вносились зміни, зокрема, 30 червня 2019 року між Державним підприємством «Енергоринок», Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» укладена додаткова угода №211/01 до договору від 19.11.2014 №10793/01, якою сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції. За пунктом 10 додаткової угоди №211/01 від 30 червня 2019 року до договору № 10793/01 від 19.11.2014, дана додаткова угода набуває чинності з 01.07.2019 року. Згідно з пунктом 1.1 договору в редакції додаткової угоди від 30.06.2019 за цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №

641. У пункті 2.2 договору в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом. Відповідно до п. 2.3. договору, в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року, виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантованими покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Умовами п.п. 2.4., 2.5 договору, в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року, сторони погодили, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зелений» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначаються відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору, в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року). Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. Згідно з п. 4.6. договору, в редакції додаткової угоди від 30 червня 2019 року, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати, з гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом. 23.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зелена технологія» та Державним підприємством «Гарантований покупець» укладена додаткова угода №1234/01/20 до договору № 10793/01 від 19.11.2014, згідно умов якої, сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим» тарифом» та статті 1-7 договору у новій редакції, відповідно до якої, положення статей договору щодо предмету, строків та порядку проведення розрахунків за поставлену електричну енергію, а також відповідальності сторін за порушення порядку оплати є ідентичними попередній редакції договору. Судом встановлено, що за період із 01 лютого 2020 року по 31 вересня 2020 року позивачем було вироблено та відпущено відповідачу електричну енергію на суму у розмірі 21 802 181,35 грн, а саме: - за лютий 2020 року - на загальну суму 2 051 293,77 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 29 лютого 2020 року та Актом коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року від 23 вересня 2020 року; - за березень 2020 року - на загальну суму 3 547 449,65 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 березня 2020 року та Актом коригування до Акту купівлі-продажу за березень 2020 року від 20 жовтня 2020 року; - за квітень 2020 року - на загальну суму 3 609 400,93 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 30 квітня 2020 року; - за травень 2020 року - на загальну суму 3 159 916,50 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електроенергії від 31 травня 2020 року; - за червень 2020 року - на загальну суму 3 608 331,34 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 червня 2020 року; - за липень 2020 року - на загальну суму 2 497 075,78 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 липня 2020 року; - за серпень 2020 року - на загальну суму 1 826 708,76 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 31 серпня 2020 року; - за вересень 2020 року - на загальну суму 1 502 004,62 грн (з ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу від 30 вересня 2020 року. Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕПП) № 715 від 20 березня 2020 року, № 902 від 29 квітня 2020, № 995 від 27 травня 2020 року, № 1211 від 24 червня 2020 року, №1435 від 22 липня 2020 року, № 1600 від 19 серпня 2020 року, № 1740 від 23 вересня 2020 року та № 1939 від 21 жовтня 2020 року було затверджено розміри вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних Джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2020 року відповідно. На виконання умов договору відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у спірний період, що підтверджується банківськими виписками по рахунку з 14.02.2020 по 30.10.2020, доданих до позовної заяви, та платіжними дорученнями, доданими до відзиву на позовну заяву: - за придбану у лютому 2020 року електричну енергію на загальну суму 2 051 445,58 грн, - за придбану у березні 2020 року електричну енергію на загальну суму 1655877,16 грн, - за придбану у квітні 2020 року електричну енергію на загальну суму 170141,14 грн, - за придбану у травні 2020 року електричну енергію на загальну суму 167137,64 грн, - за придбану у червні 2020 року електричну енергію на загальну суму 139 840,85 грн, - за придбану у липні 2020 року електричну енергію на загальну суму 94313,75 грн, - за придбану у серпні 2020 року електричну енергію на загальну суму 1 826 708,76 грн, - за придбану у вересня 2020 року електричну енергію на загальну суму 1 203 102,82 грн. Платіжні доручення №65289 від 11.11.2020 на суму 65509,58 грн, №63709 від 10.11.2020 на суму 41849,64 грн, №62923 від 09.11.2020 на суму 40240,04 грн, №61359 від 06.11.2020 на суму 151302,54 грн, на загальну суму 298901,80 грн, не входять до спірного періоду. Відповідач допустив порушення строку оплати електричної енергії за вищевказаними актами, у зв`язку із чим позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 162 247,79 грн, 3% річних - 153 531,88 грн, пеню - 617 794,50 грн та штраф у сумі 1 107 728,65 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України). Згідно із частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті. Частиною другою статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. За змістом частин четвертої, п`ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку). Відповідно до пунктів 12.3., 12.6. Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги. Як зазначалося вище, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у лютому 2020 року затверджено постановою НКРЕКП №715 від 20.03.2020, у березні 2020 року - постановою №902 від 29.04.2020, у квітні 2020 року - постановою №995 від 27.05.2020, у травні 2020 року - постановою №1211 від 24.06.2020, у червні 2020 року - постановою №1435 від 22.07.2020, у липні 2020 року - постановою №1600 від 19.08.2020, у серпні 2020 року - постановою №1740 від 23.09.2020, у вересні 2020 року - постановою №1939 від 21.10.2020. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з огляду на приписи статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку, пункту 3.3 договору та статті 530 ЦК України грошове зобов`язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача у розрахунковому місяці в рамках виконання договору електричну енергію мало бути виконано протягом двох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг, а саме: за лютий 2020 року - не пізніше 24.03.2020, за березень 2020 року - не пізніше 04.05.2020; за квітень 2020 року - не пізніше 29.05.2020; за травень 2020 року - не пізніше 26.06.2020; за червень 2020 року - не пізніше 24.07.2020; за липень 2020 року - не пізніше 21.08.2020, за серпень 2020 року - не пізніше 25.09.2020, за вересень 2020 року - не пізніше 23.10.2020. Відтак, відлік строку заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у лютому 2020 року розпочинається з 25.03.2020, у березні 2020 року - з 05.05.2020; у квітні 2020 року - з 30.05.2020; у травні 2020 року - з 27.06.2020; у червні 2020 року - з 25.07.2020; у липні 2020 року - з 22.08.2020; у серпні 2020 року - з 26.09.2020; у вересні 2020 року - з 24.10.2020. Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта щодо відсутності доказів, що підтверджують дату отримання відповідачем актів купівлі-продажу, оскільки в силу умов договору та положень Порядку, остаточний розрахунок за придбану гарантованим покупцем товарну продукцію здійснюється після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, що в свою чергу, враховуючи наявні у матеріалах справи підписані позивачем та відповідачем акти, та затверджені постановами НКРЕКП розмір вартості послуги, свідчить про настання строку виконання зобов`язання з оплати придбаної продукції на момент звернення з позовом. Посилання відповідача на те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегією суддів відхиляються, оскільки, по-перше, за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, в тому числі Порядку, по-друге, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим» тарифом отриманої у лютому-вересня 2020 року. Щодо тверджень відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу 5 років слід зазначити наступне. Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Разом з тим, наразі відсутній розроблений Кабінетом Міністрів України, поданий до Верховної ради України та прийнятий останньою законопроект щодо відшкодування заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком. Враховуючи зазначене, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що електроенергія за актами за лютий 2020 року - вересень 2020 року була оплачена відповідачем з порушенням встановленого договором строку. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Перевіривши розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення штрафу у розмірі 1 107 728,65 грн. Крім того, як правильно встановлено місцевим господарським судом розмір пені, за розрахунком суду, є більшими ніж заявлено позивачем, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги саме у розмірі 617 794,50 грн, що визначений позивачем. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що він є більшим ніж заявлено позивачем, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині у розмірі, визначеному позивачем. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманої за договором у лютому-вересні 2020 року електричної енергії, позивач відповідно до приписів договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань пеню та штраф, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - 3 % річних та інфляційні втрати, що правомірно задоволено судом. Щодо клопотання апелянт про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне. Судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та встановлено відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення з відповідача. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції не надав суду жодних доказів та не навів жодних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав, саме у даній справі, для зменшення розміру штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленої електроенергії згідно договору № 10793/01 від 19.11.2014, в редакції додаткової угоди №1234/01/20 від 23.04.2020. Клопотання апелянта про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн, що подане до суду апеляційної інстанції, враховуючи відсутність обґрунтованих підстав для такого зменшення, характер спірних правовідносин, суму основного боргу, яка не сплачена, та положення спірного договору, залишається колегією суддів без задоволення. При цьому зменшення розміру пені та штрафу є правом суду, і колегією суддів не встановлено підстав для зменшення вказаних нарахувань. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/19650/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/19650/20 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Гарантований покупець».

4. Матеріали справи №910/19650/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано після виходу суддів з відпусток 03.11.2021. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.Р. Станік В.В. Куксов