Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/2106/21

Справа № 347/2106/21 Провадження № 33/4808/775/21 Категорія ст.124 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Кіцула Ю. С. Суддя-доповідач Шкрібляк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Шкрібляк Ю.Д., участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та апелянта ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою (далі АС) ОСОБА_2 , на постанову судді Косівського районного суду від 02 листопада 2021 року,- в с т а н о в и в: Вказаною постановою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 громадянина України,- провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП) закрито за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, тобто на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу. У постанові судді зазначено, що 12.10.2021 року об 11 год. 43 хв. в м. Косів, провулок Шевченка водій керуючи т/з ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на головну дорогу на вул. Чорновола, повертаючи ліворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля «Мерседес-Бенс Спрінтер» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, різко змінив напрям руху та здійснив зіткнення з іншим авто, чим порушив вимоги п. п. 10.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Суддя дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення правопорушника дійшов висновку про те, що факт вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не знайшов свого підтвердження в суді, а тому закрив провадження у справі за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, тобто на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Не погодившись з постановою судді, апелянт ОСОБА_2 подав АС, в якій покликається на неповноту та необ`єктивність судового розгляду, і що винесена постанова є незаконна та необґрунтована, оскільки висновки судді про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення суперечать зібраним по справі доказам. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ст. 124 КУпАП на ч.4 ст. 122 цього Кодексу та визнати його винуватим за вказаною статтею. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було роз`яснено його права передбачені ст. 268 КУпАП. В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 повністю підтримав доводи поданої АС та пояснив, що дійсно у вказаному в протоколі даті та час рухався своїм автомобілем по вул.. Чорновола зі сторони селища Кути. Проїжджаючи перехрестя біля Косівської ЦРЛ, побачив, що на його смугу руху із другорядної дороги несподівано виїхав автомобіль марки «ВАЗ 2105», чим створив йому аварійну ситуацію. В подальшому, щоб уникнути вказаного зіткнення із вказаним автомобілем, застосував екстрене гальмування та здійснив зіткнення із транспортним засобом, який був припаркований на узбіччі дороги із лівої сторони. Винуватим у вказаній ДТП вважає водія ОСОБА_1 . Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заперечив доводи поданої АС, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що дійсно він, рухаючись на своєму автомобілі, виїжджав на вул. Чорновола в м. Косів. Так як з обох боків другорядної дороги, з якої він намагався виїхати на головну дорогу вул. Чорновола, були припарковані автомобілі, він помалу почав виїжджати на вул. Чорновола, та коли побачив, що з лівого боку рухався автомобіль марки «Мерседес Спрінтер», то зупинив свій транспортний засіб. В той час, водій транспортного засобу марки «Мерседес Спрінтер» змінив напрям руху, прийняв ліворуч та допустив зіткнення з припаркованим автомобілем. Ствердив, що його транспортний засіб жодних пошкоджень не зазнав. Вказав, що не розуміє, чому саме водій автомобіля марки «Мерседес Спрінтер» допустив зіткнення з припаркованим авто, позаяк проїзна частина дороги широка, і місця було вдосталь, щоб продовжити свій рух прямо. Зазначив, що, можливо, водій вказаного авто рухався з великою швидкістю, тобто перевищив встановлені обмеження швидкості руху. Винуватим в ДТП вважає водія автомобіля марки «Мерседес-Бенс Спрінтер», ОСОБА_2 . Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_3 , який підтримав подану АС та просив її задовольнити; пояснення ОСОБА_1 , який повністю заперечив подану АС, постанову судді вважає законною та обґрунтованою, просять залишити її без змін; перевіривши матеріали справи, переглянувши відеозапис вчиненого ДТП, вважаю, що АС слід залишити без задоволення, виходячи із наступного. Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, чим було грубо порушено його право на захист є безпідставним, виходячи із такого. Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тим більше, ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 124 цього Кодексу без обов`язкової присутності іншого учасника ДТП. При вирішенні вищевказаного питання, апеляційний суд приймає до уваги, що в своєму рішенні по справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що заявник (заінтересована особа) зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Більше того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із складеного щодо ОСОБА_1 протоколу про адмінправопорушення та оскарженої постанови судді, ОСОБА_2 , не був визнаний потерпілим у вказаній справі, а тому доводи АС про те, що було якимось чином порушено його право на захист, є безпідставними та необґрунтованими. Щодо інших доводів поданої АС слід зазначити наступне. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи повинно бути з`ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таких вимог закону суддя першої інстанції в повній мірі дотримався. При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і верховенством права. Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи. Так, стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. За способом викладення диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки. Таким нормативно-правовим актом, зокрема, є Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ. У протоколі серії ААБ № 032214 від 12.10.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 2.3 (б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно з п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Разом з тим, у вину ОСОБА_1 ставилося створення аварійної ситуації. Тому, апеляційний суд погоджується із тим, що, таке діяння не є ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а підлягає кваліфікації за ч. 4 ст. 122 КупАП. Також, в матеріалах справи не міститься жодних доказів того, що ОСОБА_1 перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Більше того, зі схеми місця ДТП, яка долучена до протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , виїжджаючи з другорядної дороги на головну дорогу, зупинився на відстані 13 метрів до краю проїжджої частини головної дороги, що цілком достатньо для руху транспортних засобів по головній дорозі. А відтак, надаючи оцінку відомостям, що містяться в матеріалах справи, є обґрунтованим те, що, викладені у них дані, є такими, що містять значні суперечності, та не відображають об`єктивних обставин справи. З п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, як правильно зазначено в оскаржуваній постанові судді, що до протоколу, на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, уповноваженою особою не було надано належних та допустимих доказів, зокрема, і щодо спричинення суспільно-шкідливих матеріальних наслідків. Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в законодавчих актах України, зокрема, в КПК України, в ст. 17 якого зазначається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому всі, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини, повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Частина 2 статті 251 КУпАП закріплює обов`язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази. Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення. Суддею першої інстанції обґрунтовано зазначено, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу (змісту), викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А тому доводи апелянта про те, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати із ст. 124 КУпАП на ч.4 ст. 122 цього Кодексу та визнати його винуватим за вказаною статтею, є безпідставними і не ґрунтуються на Законі. Щодо долученого до матеріалів справи відеозапису із камер відео спостереження, то слід зазначити, що він жодним чином не доводить винувать у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 адмінправопорушення, а навпаки спростовує її. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд визнає, що по даній справі вчинення адміністративного правопорушення не доведено «поза всяким розумним сумнівом», а саме факту вчинення ОСОБА_1 ДТП, за що передбачено відповідальність ст. 124 КУпАП, тому суддя першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про відсутність в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення (вини), що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу. За таких обставин, АС ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Ю.Д. Шкрібляк