Постанова 4807 № 333/6517/20

Дата документу 21.12.2021 Справа № 333/6517/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 333/6517/20 Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С. № 22-ц/807/3897/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Бєлки В.Ю. Онищенко Е.А. секретар: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2021 року у справі за позовом районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа: КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дітей, ВСТАНОВИВ В листопаді 2020 року районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як органу опіки та піклування в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа: КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко», ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дітей. В обґрунтування заяви зазначала, що на профілактичному обліку служби у справах дітей Запорізької міської ради перебувають малолітні діти - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такі, що потрапили у складні життєві обставини. Причиною перебування дітей на обліку є неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків. 12.06.2020 року до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради надійшло телефонне повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 двоє малолітніх дітей залишилося без опіки матері. Цього ж дня, в ході виходу за вищезазначеною адресою було виявлено малолітніх ОСОБА_5 , 2007 р.н. та ОСОБА_2 , 2015 р.н., а також встановлено, що мати дітей - ОСОБА_1 , 1983 р.н., залишила місце постійного проживання близько трьох місяців назад, і лише зрідка приїжджала навідувати дітей. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до Актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 12.06.2020 року було влаштовано до КНП «Міська дитяча лікарня № 1», а згодом Данила, було переведено до КУ «ЗОСБД «Сонечко» на повне державне забезпечення, де він перебуває по теперішній час, а ОСОБА_3 було влаштовано до КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР, а згодом повернуто батькові - ОСОБА_4 на виховання. Мати дітей - ОСОБА_1 , до відділу служби звернулася лише раз щодо з`ясування місця знаходження дітей. Їй було роз`яснено про вжиття певних заходів з метою повернення дітей на виховання в родину. З того часу відповідач до відділу не зверталася, про свої наміри не повідомляла. В ході роботи з ОСОБА_1 було встановлено, що остання неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки щодо медичного нагляду за дітьми, часто зникала з дому, залишаючи дітей без нагляду. Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , не піклується про здоров`я своїх дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Посилаючись на вищезазначене позивач просив суд, позбавити ОСОБА_1 батьківських прав та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2021 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» або на користь особи/закладу, на утриманні якої буде знаходитися дитина, аліменти у розмірі 1/6 частки усіх доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.11.2020 року і до досягнення дитини повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/6 частки усіх доходів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.11.2020 року і до досягнення дитини повноліття. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. До апеляційного суду апелянт не з`явилася, посилаючись на стан здоров`я, проте жодних доказів щодо перешкод для явки до суду не надала, у поданій нею заяві просила розглянути справу у її відсутність за наявними у справі документами. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 491). Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , про що свідчить Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (актовий запис № 538). При цьому, відомості про батька ОСОБА_2 записані за вказівкою матері на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. З актів органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, складених 12.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 були знайдені діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишені без батьківського нагляду. Зі слів старшої дитини - ОСОБА_2 , встановлено, що його матір тривалий час відсутня вдома. В проміжок часу у три місяці вона була вдома лише три рази, останній - 06.06.2020 року. Дітьми ОСОБА_1 не займається. Зазначені обставини підтвердила у судовому засіданні апеляційного суду представник органу опіки та піклування, яка пояснила, що саме ОСОБА_8 , рідний брат відповідачки зателефонував до служби у справах дітей, посилаючись на те, що мати на тривалий час залишає дітей та не опікується ними. Суд першої інстанції врахував, що з повідомлення Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді № 1610/03-К від 09.07.2020 року вбачається, що спеціалістами центру неодноразово були здійснені виходи (30.06.2020 року, 02.07.2020 року, 07.07.2020 року) за адресою: АДРЕСА_1 . Під час виходів дома нікого не було або навмисно не відчиняли двері. На листа запрошення жінка не реагує, на телефонні дзвінки не відповідає. Роботу з вказаною родиною провести не можливо. З висновку оцінки потреб сім`ї від 16.07.2020 року вбачається, що на момент виходу за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані ОСОБА_1 та її неповнолітні сини, дома нікого не було. Мати на телефонні дзвінки не відповідає, на листи запрошення не реагує. У зв`язку з тим, що ОСОБА_9 , 2015 р.н. знаходиться у КУ «ЗОСБД «Сонечко», а ОСОБА_3 , 2007 р.н. у КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР, оскільки були покинуті матір`ю, родина поставлена на облік, як така що опинилась в складних життєвих обставинах. З інформації наданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» за № 889/01-10 від 30.06.2020 року вбачається, малолітні діти ОСОБА_9 , 2015 р.н. та ОСОБА_3 , 2007 р.н., які мешкали за адресою: АДРЕСА_1 , перебували на обліку в дитячій амбулаторії № 10 з народження. Мати дітей не належним чином виконувала свої батьківські обов`язки, часто зникала з дому залишаючи дітей без нагляду. 12.06.2020 року службою у справах дітей Комунарської районної адміністрації діти були знайдені та доправлені до КНП «Дитяча лікарня № 1» для обстеження та вирішення подальшої долі дітей. З довідки про міру участі матері ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , наданої Запорізьким навчально-виховним оздоровчим комплексом № 110 Запорізької міської ради встановлено, що мати учня 7 Б класу ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у 2019-2020 навчальному році була у школі декілька разів, приходила до соціального педагога з питання, чи були зауваження до поведінки її сина з боку учителів. Батьківські збори у поточному розі відвідувала один раз, з класним керівником спілкувалась тільки у телефонному режимі, зустрічей з класним керівником уникала. ОСОБА_1 виховує двох неповнолітніх синів сама. Вона приділяє недостатню увагу вихованню старшого сина, він її не завжди слухається. Сам ОСОБА_3 допомагає матері наглядати за молодшим братом. З листа начальника служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 01-17/1231 від 07.07.2020 року вбачається, що в КНП «Міська дитяча лікарня № 1» перебуває малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого було влаштовано згідно Акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Мати - ОСОБА_1 , покинула місце постійного проживання, залишивши дітей на самоті. На теперішній час до відділу служби щодо повернення дитини на виховання у родину ОСОБА_1 не зверталась. Дитину буде взято на облік до відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР, як таку, що опинилась в складних життєвих обставинах. Враховуючи викладене, начальник служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради тимчасово влаштувати ОСОБА_2 до КУ «ЗОСБД «Сонечко». В ході розгляду справи службою (управлінням) у справах дітей Запорізької міської ради № К-300 від 17.07.2020 року малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було повернуто на виховання до батька - ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі апелянт посилається на те. що батько перешкоджає спілкуванню. її з дитиною., натомість жодних доказів на підтвердження цієї обставини не надала. До того ж судова колегія враховує, що дитина опинилася у батька через те, що була залишена матір`ю. 12.06.2020 року, спеціалістами відділу по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР з метою обстеження умов проживання неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , однак умови проживання перевірити не вдалось, оскільки доступу до житла не надали. Згідно Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 22.09.2021 року №04/01-32/0810, складеного заступником голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, ОСОБА_1 наразі мешкає в Заводському районі м. Запоріжжя, однак підтвердити договором найму житла місце фактичного проживання не змогла та обстежити умови проживання за жодною адресою можливості не надала. Також, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 не змогла підтвердити факт свого працевлаштування та змоги матеріально утримувати дітей. Крім того, в ході судових засідань, відповідачка надавала неправдиву інформацію, яка не знаходила свого підтвердження. Під час слухань ОСОБА_1 зазначила, що бажає повернути на виховання ОСОБА_2 , 2015р.н., щодо повернення ОСОБА_3 мати бажання не висловила. Зі слів ОСОБА_4 (батька ОСОБА_3 ), з яким наразі мешкає дитина, відповідачка з дитиною не спілкується і її долею не цікавиться. За інформацією КУ «ЗОСБД «Сонечко» ОСОБА_1 , навідувала сина - ОСОБА_2 , 2015р.н., кілька разів починаючи з квітня 2021 року (з червня 2020р. по квітень 2021р. мати не навідала сина жодного разу). Зважаючи на викладене вище, в інтересах дітей, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З інформації наданої на запит суду КУ «ЗОСБД «Сонечко» ЗОР вбачається, що малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на вихованні та повному державному забезпеченні у будинку дитини з 09.07.2020 року по теперішній час. За час перебування ОСОБА_2 у закладі, мати дитини - ОСОБА_1 , дитину відвідувала 08.04.2021 року, 30.04.2021 року, 11.05.2021 року, 15.05.2021 року, 06.06.2021 року та 31.07.2021 року. Під час відвідувань мати цікавилась станом здоров`я та розвитку дитини, приносила сину фрукти, сік, печиво, цукерки. При вирішенні питання про доцільність позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції керувався положеннями з ч. 1 ст. 164 СК України за якими мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Таким чином, суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), а змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Разом з тим, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківський прав. судова коелігя враховує наступне. Діти опинилися без опіки матері і саме через цю обставину потрапили до дитячих закладів. Залишення малолітньої дитини без догляду та опіки матері, є неприпустимим та є не лише проявом усунення від виховання та розвитку дитини, а й створює небезпеку для життя та здоров`я дітей. Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що вона доглядала за дітьми, була тривалий час зайнята на роботі тощо, мати дітей разом з тим не надала жодних доказів цим обставинам, не зверталася до органів опіки та піклування з наданням відповідних довідок про місце роботи та проживання. Також судова колегія враховує, що відповідач байдуже поставилася до надання доказів і при апеляційному розгляді. Так, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що вона має всі належні умови та бажання виховувати дітей та має постійне місце роботи, не підтверджене жодними доками. Відповідачкою в ході розгляду справи не надано органам опіки та піклування можливість перевірити умови, у яких проживали діти. Також відповідач фактично усунулася від апеляційного розгляду, позаяк не просила ані про відкладення розгляду справи, ані про витребування чи надання доказів, обмежившись проханням розглядати справу у її відсутність на підставі лише тих доказів, які є в справі. За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. При цьому судова колегія враховує, що відповідач не позбавлена права на поновлення у батьківських правах у разі зміни свого відношення до виховання дітей. Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог . Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2021 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 грудня 2021 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко