Постанова Донецький апеляційний суд № 241/1728/19

22-ц/804/2847/21 241/1728/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „07 грудня 2021 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 241/1728/19 Номер провадження 22-ц/804/2847/21 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Лопатіної М.Ю.., Пономарьової О.М. за участю секретаря: Грішко С.В. учасники справи : позивач ОСОБА_1 відповідачі ОСОБА_2 , Мелекінська сільська рада Мангушського району Донецької області, Мангушська районна державна адміністрація Донецької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29 липня 2021 року головуючого судді Демочка Д.О. зі складанням повного тексту судового рішення 09 серпня 2021 року по цивільній справі про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, скасування рішення державного реєстратора Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесений на підставі нього реєстраційний запис,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області (далі Мелекінська сільська рада), Мангушської районна державна адміністрація Донецької області (далі Мангушська РДА) про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, скасування рішення державного реєстратора Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесений на підставі нього реєстраційний запис. Позов мотивований тим, що рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 12 липня 2010 року у справі 221/1578/10-ц визнано дійсним договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 312,4 кв.м, житловою 181,4 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці Мелекінської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 98,8 кв.м, житловою 65,0 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці Мар`їнської міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та гараж, розташований по АДРЕСА_3 загальною площею 24 кв.м, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на вищевказане майно. Представник позивача, звернувшись до Волноваського районного суду Донецької області з заявою про ознайомлення з матеріалами цивільної справи, отримав відмову з причин відсутності такої справи, про що за підписом голови суду отримано довідку.Після цього представник позивача звернувся до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовом про скасування права власності, реєстрації та заповіту. Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 312,4 кв.м, житловою 181,4 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, розташовані на земельній ділянці Мелекінської сільської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 98,8 кв.м, житловою 65,5 кв.м з господарськими будівлями та спорудами розташовані на земельній ділянці Мар`їнської міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та гараж розташований: АДРЕСА_3 загальною, площею 24 кв.м. Відповідач, достовірно знаючи про існування рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року про скасування за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 звернувся до державного реєстратора Мангушської районної державної адміністрації Джеренова Є.С., яким 29 травня 2018 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексований номер: 41357521 від 31 травня 2018 року, зазначаючи підстави виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 7/30-973, виданий 16.04.2018 року, видавник Мелекінська сільська рада внесено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий № 1423984400:02:000:4269, площею 0,1249 га за ОСОБА_2 10 червня 2019 року позивач звернувся з письмовою заявою до Мелекінської сільської ради про скасування права власності на зазначену земельну ділянку, додавши копію рішення Мар`їнскього районного суду Донецької області від 01 листопада 2017 року у справі № 237/3084/17 суду, постанови Донецького апеляційного суду від 23 квітня 2019 року по справі № 241/1274/17, витягів з реєстрів, відповідно до яких скасовано право власності на будівлі за ОСОБА_2 09 липня 2019 року позивач отримав рішення Мелекінської сільської ради за № 7/46- 1657 від 10 червня 2019 року згідно якого у задоволенні його заяви було відмовлено. Просив визнати незаконним та скасувати рішення Мелекінської сільської ради № 7/30-973, видане 16 квітня 2018 року на підставі якого виникло право власності на земельну ділянку кадастровий № 1423984400:02:000:4269, площею 0,1249 га. Скасувати рішення державного реєстратора Мангушської РДА про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 41357521 від 31 травня 2018 року та внесений на підставі нього реєстраційний запис: номер запису про право власності: 26389370; дата державної реєстрації 29 травня 2018 року; власник: ОСОБА_2 ; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; об`єкт: земельна ділянка, кадастровий номер 1423984400:02:000:4269, площа 0,1249 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 27 грудня 2017 року , орган що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці: 425079914239, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); адреса: АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 7/30-973, виданий 16 квітня 2018 року , видавник: Мелекінська сільська рада. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 29 липня 2021 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описки від 20 серпня 2021 року та 27 серпня 2021 року , у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мелекінської сільської ради, Мангушської РДА про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, скасування рішення державного реєстратора Мангушської районної державної адміністрації Донецької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесений на підставі нього реєстраційний запис відмовлено.Скасовано з моменту набрання рішенням законної сили ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року, якою було забезпечено позов у виді заборони вчиняти реєстраційні дії по відчуженню земельної ділянки кадастровий номер 1423984400:02:000:4269, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/30-973, видане 16 квітня 2018 року, на підставі якого виникло право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1423984400:02:000:4269, площею 0,1249 га у ОСОБА_2 та задовольнити позовні вимоги в цій частині, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд не вірно виходив з того, що позивачем не подано до Мелекінської сільської ради на момент прийняття нею оспорюваного рішення будь-якого рішення суду або іншого документу, яким домоволодіння по АДРЕСА_1 , поділено між ним та відповідачем. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Мелекінська сільська рада при прийнятті рішення № 7/30-973 від 16 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 » діяла в межах власних повноважень, права позивача щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою не порушувала. Судом залишено поза увагою, що позивачу стало відомо про спірне рішення Мелекінської сільської ради значно пізніше, ніж воно було прийнято, на момент звернення ОСОБА_2 до сільської ради позивач не був про це обізнаний, тому ним не надано будь-які документи. Зазначає, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом від 01 червня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф., він є власником 1 / 2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 на земельній ділянці Мелекінської сільської ради. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання (т.2 а.с.23-24,34). Електронною поштою ОСОБА_1 надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.36-37). Інші учасники судового розгляду у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ,а також ОСОБА_2 повідомлений шляхом оголошення про виклик до суду із зазначенням дати,часу і місця розгляду справи на веб-порталі судової влади України на офіційному сайті Донецького апеляційного суду (т.9 а.с.29,33,35). Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату,час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. Між тим, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правомірність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора Мангушської РДА сторонами не оскаржується, в зв`язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 виконав усі необхідні вимоги, визначені статтею 123 ЗК України, при зверненні до органу місцевого самоврядування, а саме Мелекінської сільської ради із заявою про отримання у власність земельної ділянки, площею 0,1249 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . 16 квітня 2018 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передано її у власність рішенням Мелекінської сільської ради № 7/30-973 від 16 квітня 2018 року. Судом також встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не було подано до органу місцевого самоврядування, а саме Мелекінської сільської ради, на момент прийняття нею оспорюваного рішення, будь-якого рішення суду або іншого документу, яким домоволодіння по АДРЕСА_1 коса, поділено між ним та відповідачем. Крім того, судом встановлено, що позивач не зазначив, яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування. На час розгляду справи Мангушська РДА припинила свою діяльність відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1635-р. Державні реєстратори Мангушської РДА переведені на аналогічні посади до Мангушської селищної ради, яка здійснює реєстраційні дії на відповідній території. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/30-973 від 16 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_2 », на підставі якого виникло право власності на земельну ділянку кадастровий № 1423984400:02:000:4269, площею 0,1249 га, суд дійшов до висновку, що Мелекінська сільська рада при прийнятті вказаного рішення діяла в межах власних повноважень, права позивача щодо володіння, користування чи розпорядження належною йому земельною ділянкою не порушувала. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Мангушської РДА про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий № 1423984400:02:000:4269, площею 0,1249 га, суд виходив з того, що не ухвалено судового рішення про визнання недійсними та не скасовані документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на земельну ділянку, кадастровий номер 1423984400:02:000:4269, площа 0.1249 га, а саме рішення Мелекінської сільської ради № 7/30-973. Також суд виходив з того, що вимог до належного суб`єкта державної реєстрації, який на даний час наділений повноваженнями здійснювати реєстраційні дії, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав тощо, як і вимог про вчинення дій щодо скасування державної реєстрації прав, позивачем не пред`являлося , згідно з приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Суд дійшов до висновку, що позивач звернувся до неналежного відповідача, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення реєстратора. Суд послався на аналогічні висновки, до яких дійшов Верховний Суд у постанові по справі 301/854/17 від 11.04.2019 року. Суд дійшов висновку про правомірність дій Мелекінської сільської ради в частині прийняття рішення № 7/30-973 від 16 квітня 2018 року, яким затверджено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:02:000:4269 та надання її у власність ОСОБА_2 , і відсутність підстав для його скасування. Оскільки оспорюване рішення є дійсним, тому не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, проведену державним реєстратором Мангушської РДА. З такими висновками суду в оскаржуваній частині погодитись не можна з огляду на наступне. З досліджених матеріалів справи вбачається,що відповідно до рішення Мелекінської сільської ради № 7/30-973 від 16 квітня 2018 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_2 », сільська рада вирішила:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1249 га ОСОБА_2 , під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_4 .

2. Передати безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1249 га, кадастровий номер 1423984400:02:000:4269 у АДРЕСА_4 під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової та громадської забудови.

3. ОСОБА_2 звернутися до Відділу Державної реєстрації Мангушської районної державної адміністрації для отримання свідоцтва на право власності (т.1.а.с.94). Згідно інформаційної довідки № 125799018 від 31 травня 2018 року року , реєстраційний номер об*єкта нерухомого майна : 15 64915714239 ,земельна ділянка за кадастровим номером 1423984400 : 02:000:4269 , площею 0,1249 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ) , що розташована за адресою АДРЕСА_4 , належить ОСОБА_2 на праві приватної форми власності, розмір частки 1/1 (т.1.а.с.81). Рішенням Мелекінської сільської ради за № 7/46- 1657 від 10 червня 2019 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у скасуванні права власності на земельну ділянку площею 0,1249 га для будівництва та обслуговування житлового будинку ,господарських будівель і споруд,кадастровий номер 1423984400:02:000:4269,розташованої за адресою : АДРЕСА_4 ,відведеної у власність ОСОБА_2 ,у зв*язку з відсутністю таких повноважень у Мелекінській сільській раді (т.1.а.с.26). З наданої копії свідоцтва про право на спадщину за законом ,виданого 01 червня 2020 року приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.В.,зареєстровано у реєстрі № 490 , спадкова справа № 214/2016, вбачається,що спадкоємцями у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є його сини : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_5 , на 1 / 2 (одну другу) частку майна та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_5 , на 1 / 2 (одну другу ) частку майна. Спадщина ,на яку в указаних частках,видано це свідоцтво,складається з : житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами ,розташованого у АДРЕСА_1 на земельній ділянці Мелекінської сільської ради Мангушського (Першотравневого ) району Донецької області. На вказаній земельній ділянці ,розташовано : житловий будинок загальною площею 312,4 кв.м.,житловою площею 181,4 кв.м. літ.А-2, відкрита веранда літ.а1, ганок літ.а2, літня кухня літ.Б-1,сарай літ.В-1, вбиральня літ.Г-1, сарай літ.Д-1, гараж літ.Е-1,навіс літ.Ж-1,навіс літ.З-1,навіс літ.К-1,колодяз літ.Л., душ літ.И-1,огорожа №

1. Право власності на житловий будинок, який спадкується,зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 травня 2020 року,реєстраційний номер об*єкта нерухомого майна 425079914239,що підтверджено актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,яка вказана у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 210628548 від 29 травня 2020 року. Свідоцтво про право на спадщину на 1 / 2 (одну другу ) частку спадкового майна житловий будинок видано сину померлого ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1 / 2 (одну другу ) частку спадкового майна-житловий будинок ,ще не видано. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається реєстрація 1 / 2 частини ,як спільна часткова ,приватна ,власник ОСОБА_4 ,підстави для державної реєстрації прав власності : свідоцтво про право на спадщину ,за законом,серія та номері 490,виданий 01 червня 2020 року ,приватним нотаріусом Чичековим С.Ф., об*єкт нерухомого майна : житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальна площа (кв.м.) 312,4 , житлова площа (кв.м.) 181,4 , адреса : АДРЕСА_4 (т.1.а.с.167-168,234-236) . Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19. Апеляційний суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Мелекінської сільської ради № 7/30-973 від 16 квітня 2018 року незаконним та його скасування , не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки. Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173). Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19). У даній справі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/30-973 від 16 квітня 2018 року про передачу земельної ділянки у власність, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Виходячи з обставин цієї справи , належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому апеляційний суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги,які зводяться до дублювання позовних вимог . Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та його застосування уваги не звернув, у зв`язку з чим допустив порушення норм матеріального права, за наведеного апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, Мангушської районна державна адміністрація Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області - скасувати та ухвалити нове рішення у вказаній частині . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, Мангушської районна державна адміністрація Донецької області в частині визнання незаконним та скасування рішення Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 17 грудня 2021 року. Судді: