Ухвала КАС ВС № 240/15171/20

УХВАЛА 23 грудня 2021 року Київ справа №240/15171/20 адміністративне провадження №К/9901/45963/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача: Бевзенка В.М., суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М., розглянувши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 у справі № 240/15171/20 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, УСТАНОВИВ: У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (далі - відповідач), у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за 321 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період з 09.08.2019 по 24.06.2020 включно, обчислений шляхом множення середнього розміру грошового забезпечення позивача за останні два місяця служби на кількість днів затримки виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 позов задоволено частково, внаслідок чого: - визнано протиправними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки; - зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період 09.08.2019 по 24.06.2020 включно у розмірі 71 631, 79 гривень. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Бевзенка В.М., суддів Кравчука В.М., Шарапу В.М. Разом з тим, судді Бевзенко В.М., Кравчук В.М., Шарапа В.М., з посиланням на наявність підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявили самовідводи щодо участі у розгляді цієї касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 31 КАС України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині 2 статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2018 № 622 затверджено Загальний класифікатор спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Класифікатор). Також, рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 19.07.2019 № 22 затверджені Роз`яснення щодо віднесення адміністративних справ до категорій справ відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2018 № 622 (далі - Роз`яснення). При надходженні справи до Верховного Суду і її автоматизованого розподілу між суддями, останній була присвоєна категорія, визначена у пункті Класифікатора 112030000 «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з них соціального захисту (крім соціального страхування)». У той же час, відповідно до вказаних вище роз`яснень, пункти 106000000- 106030100 Класифікатора передбачають: «Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби» (пункт 106030000 Класифікатора), та не відносяться до підкатегорії спорів «Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, з них соціального захисту (крім соціального страхування)» (пункт 112030000 Класифікатора). Тому, враховуючи предмет цього спору, обставини адміністративної справи і суб`єктний склад її учасників, зважаючи на вказані позивачем підстави цього позову та характер спірних правовідносин, цю адміністративну справу слід віднести до категорії «Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби» (пункт 106030000 Класифікатора). Своєю чергою, рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 14.01.2019 № 1, зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 27.12.2019 № 33 «Про внесення змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду», визначено спеціалізацію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду згідно з додатком. Підпунктом 3.8 пункту 3 додатку до названого вище рішення у тій же редакції визначено, що судді Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян спеціалізуються на розгляді, зокрема, таких категорій адміністративних справ що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби (пункт 106030000 Класифікатора). Отже, на розгляді цієї справи спеціалізуються судді Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. Персональний склад судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду визначено рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14, зі змінами та доповненнями, що внесені рішенням зборів суддів Верховного Суду від 16.04.2020 № 6, відповідно до якого судді Бевзенко В.М., Кравчук В.М., Шарапа В.М., входять до складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав й, відповідно, не перебувають у складі судової палати з розгляду справ, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби» (пункт 106030000 Класифікатора). Частиною першою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. У пункті 5 частини першої статті 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України. Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (частина перша статті 40 КАС України). Сталою є практика заявлення суддями самовідводів у випадку порушення порядку визначення суддів для розгляду справи, зокрема, без урахування спеціалізації, в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 813/2585/18, від 25.10.2019 у справі № 1.380.2019.000473, від 26.03.2020 у справі № 814/917/17 та від 02.04.2020 у справі № 806/136/17. При прийнятті рішення про самовідвід, Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того що «суд» розглядається як такий, що завжди має бути заснований на законних підставах, оскільки у протилежному випадку він не буде володіти легітимністю, що є необхідною ознакою для розгляду справ у демократичному суспільстві («Lavents v. Latvia», № 58442/00, пункт 81); фраза «заснований на законних підставах» означає не лише законні підстави для існування суду, а також відповідність суду специфічним правилам, що регламентують його діяльність («Сокуренко і Стригун проти України», № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24). «Закон» у значенні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) включає не лише законодавство щодо заснування і компетенцію судових органів, а також будь-яке інше положення національного законодавства, яке в разі його порушення спричинило б незаконну участь одного чи більше суддів у розгляді справи («DMD Group, a.s. v. Slovakia», № 19334/03, пункт 59). Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї палати є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики. Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П`єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50). Зважаючи на викладене, Суд вважає, що заяви суддів Бевзенка В.М., Кравчука В.М., Шарапи В.М. про самовідвід слід задовольнити. Керуючись статтями 31, 36 - 40 КАС України, Суд, УХВАЛИВ: Задовольнити заяви про самовідвід суддів Верховного Суду Бевзенка В.М., Кравчука В.М., Шарапи В.М. у справі № 240/15171/20. Відвести суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Бевзенка В.М., Кравчука В.М., Шарапу В.М. від розгляду справи № 240/15171/20. Матеріали касаційної скарги у справі № 240/15171/20 передати до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому КАС України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду для визначення складу суду у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не оскаржується. Суддя-доповідач В.М. Бевзенко Судді В.М. Кравчук В.М. Шарапа