Постанова Харківський апеляційний суд № 637/6/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 15 грудня 2021 року м. Харків Справа № 637/6/21 Провадження № 22-ц/818/4231/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О.В. за участю секретаря судового засідання : Гармаш К.В., Учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2021 року, ухвалене суддею Тордія Е.Н., - В С Т А Н О В И В : У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову зазначає, що 10 лютого 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмір 100 000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту платіжну картку, який у подальшому було збільшено, зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах встановлених договором. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором Банк виконав, надавши відповідачу кредит у вказаному розмірі. Відповідач зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 28 жовтня 2020 року мається заборгованість в розмірі 273 908,38грн., яка складається з: 240 397,74грн. заборгованості за кредитом, у т.ч.: 177 200,17грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 63 197,57грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13 685,31грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 19 825,33грн. заборгованість за простроченими відсоткам. При цьому, Банк просить стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 240 397,74грн. Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номеру від 10 лютого 2020 року у сумі 132 972,86грн., та судові витрати у розмірі 2018,35грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків та штрафу. Відмовляючи у задоволені позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції не врахував, що платіж за умовами Договору включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк передбачений договором. Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні заборгованості по тілу кредиту та за простроченим тілом кредиту. Однак суд першої інстанції, всупереч ст. 1054 ЦК України, відмовив у стягненні заборгованості за кредитом та безпідставно звільнив Відповідача від відповідальності щодо погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Також зазначає, що позичальник частково погашав заборгованість за кредитом, проте в подальшому він знову використовував кредитні кошти, на що не звернув увагу суд першої інстанції під час здійснення власних розрахунків. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 132 972,86грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем отримувалися кредитні кошти в розмірі 210 000грн., а також останнім погоджувалися умови та правила надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору, а тому Банком правомірно нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, розмір яких, за період користування кредитом з 11 лютого 2020 року по 04 лютого 2021року, становить 69 987,81грн. Таким чином загальна сума боргу є 279 987,81грн. Враховуючи те, що відповідачем сплачувалося в рахунок погашення заборгованості грошові кошти на загальну суму 147 014,95грн., тому стягненню підлягає різниця, яка становить 132 972,86грн. Між тим, повністю погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 10 лютого 2020 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, шляхом підписання анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач підписанням цього документу приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», розташованих у мережі інтернет https://privatbank.ua/terms, в редакції, діючій на дату укладання цього документу. Відповідач погоджується з тим, що дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. До кредитного договору банк додав довідку про умови надання інформації щодо умов кредитування (паспорт кредиту), Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, та Умови та Правила надання банківських послуг. За умовами укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем кредитного договору від 10 лютого 2020 року Банком надано кредит в розмірі 210 000грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірі встановленому цим договором. Згідно наданого Банком розрахунку станом на 28 жовтня 2020 року за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 273 908,38грн., яка складається з: 240 397,74грн. заборгованості за кредитом, у т.ч.: 177 200,17грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 63 197,57грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 13 685,31грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 19 825,33грн. заборгованість за простроченими відсоткам. При цьому, Банк просить стягнути заборгованість за кредитом в розмірі 240 397,74грн. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч.1 ст. 626 та ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Банк посилався, в т.ч. на Паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем. Так, відповідно до п. 4 Паспорту процентна ставка за межами пільгового періоду встановлюється у розмірі 43,2% для карт Універсальна та 42% для карт Універсальна ГОЛД; п.6 Паспорту передбачено, що процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту встановлюється в розмірі 86,4% для карт Універсальна та 84 % для карт Універсальна ГОЛД. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» ОСОБА_3 була надана інформація про споживчий кредит і ним 10 лютого 2020 року електронним підписом було підписано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», що згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону свідчить про виконання кредитодавцем вимог щодо надання споживачу інформації про споживчий кредит до укладення договору. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як вбачається із анкети-заяви клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 10 лютого 2020 року Банк та Клієнт узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч. але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів клієнта: ОТР-пароль, QR-код, підпис стілусом на планшеті у відділенні Банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі інтеренет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення на здійснення якої Клієнт надає Банком шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. Із змісту паспорта споживчого кредиту вбачається, що останній підписаний відповідачем стілусом на планшеті у відділенні Банку. Таким чином, підпис клієнта : ОСОБА_1 підтверджено. За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач, підписавши паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», погодився із сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 43,2% річних, збільшеною процентною ставкою на прострочене тіло кредиту у сумі 86,4 % та штрафу. Оскільки в указаних вище документах, підписаних відповідачем, визначений розмір процентної ставки за користування кредитом, судова колегія вважає, що сторони погодили умови договору кредиту в частині розміру процентів за користування кредитом за порушення зобов`язань за договором, а тому Банк обгрунтовано відносив сплачені відповідачем грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором в т.ч. на погашення відсотків. Так, Банком на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов`язань надано розрахунок заборгованості за договором та виписка по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Згідно із бухгалтерським обліком, якість кредиторської заборгованості характеризується показниками, що відбивають своєчасність здійснення розрахунків по зобов`язанням. Приклад цього дає показник частки простроченої кредиторської заборгованості в загальному обсязі. Дані для розрахунку таких показників (саме розрахунку заборгованості) приводяться в розділі «Дебіторська і кредиторська заборгованість» Додатка до бухгалтерського балансу (форма № 5), який складається на підставі первинної бухгалтерської документації в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у вказаному розділі наводяться дані про рух відповідних показників кредиторської заборгованості. Аналіз кредиторської заборгованості проводиться на підставі використання фінансової звітності, бухгалтерського балансу і форми №

5. Для того, щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами маштабів діяльності установи, при складанні розрахунку заборгованості, використовуються ряд коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості, як показники фінансових результатів. Таким чином, розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є похідним від первинної бухгалтерської документації та містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як вбачається з наданого Банком розрахунку станом на станом 28 жовтня 2020 року заборгованість за кредитом, яку Банк просить стягнути з відповідача, становить 240 397,74грн. Оскільки наданий Банком розрахунок не спростовано, контррозрахунку відповідачем не надано, тому вказана заборгованість за кредитом в розмірі 240 397,74грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Банку. Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладених обставин справи рішення суду в частині суми стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає зміні. Частиною 13 ст.141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 22 квітня 2021 року в частині суми стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість у сумі 240 397,74 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору 6758,97 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна