Постанова 4856 № 240/4802/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4802/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 22 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнанння протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Васильківської Ольги Василівни про відкриття виконавчого провадження № 56460096 від 23.05.2018, якою постановлено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 19599,42 грн; - визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Товкача Руслана Володимировича від 10.05.2019 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 19599,41 грн. В обґрунтування позовних вимог стверджує, що 29 листопада 2016 року Богунський районний суд міста Житомира ухвалив рішення у справі №295/11357/16 за цивільним позовом ОСОБА_2 (стягувача) до ОСОБА_1 (боржника), яким позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди задовольнив та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 171 799 грн. 18 коп. завданої майнової шкоди, 800 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження та 1718 грн. сплаченого судового збору, а всього 174 313 грн.18 коп. Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 20.12.2017 рішення Богунського районного суду м.Житомира від 29.11.2016 скасоване та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 195 994,19 грн. Постанова набирала законної сили з дня її прийняття. 10 січня 2018 року Богунським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист №295/11357/16. 23 травня 2018 року постановою головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Васильківською Ольгою Василівною за заявою стягувача - ОСОБА_2 від 22.05.2018, про примусове виконання виконавчого листа №295/11357/16, виданого 10.01.2018 Богунським районним судом м.Житомира, відкрито виконавче провадження за реєстраційним номером № 56460096 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у сумі 195 994,19 грн. Вказаним рішенням постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 19 599,42 грн. 10 травня 2019 року головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Товкачом Русланом Володимировичем прийнято постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 19 599,41 грн. Позивач вважає, що оскаржувані рішення державних виконавців, які здійснювали виконавче провадження не відповідають чинному законодавству, винесені з порушенням умов та порядку здійснення виконавчого провадження відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт зазначає, що виконавче провадження №56460096 здійснюється на підставі виконавчого листа виданого Богунським районним судом м.Житомира від 20.12.2017 року у справі № 295/11357/16-ц як судом загальної юрисдикції, а постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.05.2019 року не виділена в окреме виконавче провадження і є процесуальним документом виконавчого провадження № 56460096, тому вказаний позов слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 3 квітня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 370/1034/15-ц, провадження № 14-103цс19 (ЄДРСРУ № 81139248) в черговий раз підтвердила, що оскарження постанови Державного виконавця про стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративних судів. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України). Отже, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII, згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року в рамках справи № 921/16/14-г/15, провадження № 12-93гс18 (ЄДРСРУ № 74660021), справи № 127/9870/16-ц, провадження № 14-166цс18 (ЄДРСРУ №74777526), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17) та інших. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.