Постанова 4854 № 420/8079/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8079/21 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (суддя Радчук А.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 26.07.2021) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: 17 травня 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №228150 від 30.11.2020 року, якою позивача притягнуто до відповідальності, передбаченою абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. В обґрунтування скарги апелянт/позивач зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що перевозив рухомий вантаж, маса якого не є сталою під час руху, а тому проведення зважування на пересувному ваговому обладнанні не дає можливості встановити точний та достовірний показник навантаження на осі. Також апелянт звернув увагу, що відповідач у оскаржуваному випадку посилається на Методику виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, проте в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована відповідно до ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08. Однак, вказана Методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі. За твердженням позивача, наведені висновки узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 квітня 2018 року у справі №816/2329/13-а, від 16 січня 2018 року у справі №826/442/13-а, від 12 червня 2018 року у справі №821/597/17. Апелянт також указав, що у наданому відповідачем свідоцтві про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки №П 40 М 059049 20, виданому 20 травня 2020 року Державним підприємством "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" зі строком дії до 20 травня 2021 року не зазначено, чи можуть ці ваги використовуватися для поосьового зважування у русі і чи враховувався під час зважування сипучий стан вантажу. Крім того апелянт зауважив, що за результатом здійснення габаритно-вагового контролю складено довідку №005429 від 03.10.2020 року, яка оформлена з порушенням вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, яким затверджено форму та зміст відповідної довідки. Тому апелянт вважає, що відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких управлінням Укртрансбезпеки прийнято оспорювану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 3 жовтня 2020 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртраснсбезпеки на а/д М-05 "Київ-Одеса" 452 км + 811 м проведено рейдову перевірку, під час якої здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля Renault Magnum 480, н.з. НОМЕР_1 та причіп марки ATM OKS13-27B н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 . Згідно ТТН №058 від 03.10.2020 року автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником є ПП "Брайловський" (а.с. 19). Під час габаритно-вагового контролю було складено довідку №0005429 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.10.2020 року та акт №03786 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.10.2020 року, з яких вбачається, що маса транспортного засобу становить 39,46, навантаження на першу вість становить 7,08 т, на другу 12,19 т, третю 6,64 т, четверту 6,86 т, п`яту 6,69 т, при нормативно допустимому 11 т (а.с. 14, 15). Показники щодо навантаження на осі та загальної маси транспортного засобу відповідають показникам, які наведені у квитанції від 03.10.2020 року, що була сформована за результатами проведеного габаритно-вагового контролю (а.с. 17). У зв`язку цим посадові особи, що проводили перевірку, складено акт №242376 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2020 року, яким зафіксовано, що 3 жовтня 2020 року о 21:56 а/д М-05 "Київ-Одеса" 452 км + 811 м при перевірці транспортного засобу Renault Magnum 480, н.з. НОМЕР_1 та причіп марки ATM OKS13-27B н.з. НОМЕР_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 , виявлено порушення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" та пункту 22.5 ПДР, а саме навантаження на одиночні вісь 12,19 т при нормативно допустимому 11 т (а.с. 13). Згідно повідомлення-запрошення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16.11.2020 року за №89361/20/24-20, що 17 листопада 2020 року було направлено на адресу ОСОБА_1 , останньому було запропоновано прибути 30 листопада 2020 року до Південного міжрегіонального управління Укртраснсбезпеки на розгляд справи про порушення (а.с. 12, 36). За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем прийнято постанову №228150 від 30.11.2020 року, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. Вважаючи зазначену постанову протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП суд першої інстанції виходив з того, що факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних параметрів доведений, а оспорювана постанова управління Укртрансбезпеки є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та в спосіб, встановлений законом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 (далі Порядок №1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою КМУ від 27.06.2007 №879 (далі Порядок №879). Підпунктом 4 пункту 2 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункти 3, 4, 6 Порядку). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку). Відповідно до пунктів 12, 13, 15, 16, 18 - 20 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати. За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Встановлені обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу Renault Magnum 480, н.з. НОМЕР_1 та причіп марки ATM OKS13-27B н.з. НОМЕР_2 , виявлено навантаження на одиночні вісь 12,19 т при нормативно допустимому 11 т. Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства. Так, у зв`язку з відсутністю у позивача дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами, посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт №242376 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2020 року. Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки та до суду не надав. Абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ураховуючи наведене та встановлені обставини даної справи, в контексті описаних положень Закону України "Про автомобільний транспорт", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оспорюваної постанови. Стосовно доводів апелянта про те, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у пункті 19 Порядку №879 та з 8 вересня 2017 року виключена на підставі постанови КМУ від 30.08.2017 року №671. З огляду на виключення пункті 19 Порядку №879, наявність у терміні вимірювання посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 2 серпня 2018 року у справі №820/1420/17, які в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Крім того, Верховний Суд у постанові від 3 липня 2019 року у справі №819/1381/16 дійшов висновку, що відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта на те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, не розповсюджується на транспортні засоби з вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, оскільки під час судового розгляду справи не було доведено те, що вказана методика була застосована відповідачем при здійсненні габаритно-вагового контролю. Стосовно доводів апелянта з покликанням на те, що предметом перевезення був сипучий вантаж (пшениця), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то колегія суддів зауважує, що наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 року №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу. Пунктами 8.14, 8.15 глави 8 цих Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. У свою чергу пунктом 12.5 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи ФОП щодо сипучості вантажу є необґрунтованими. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими чи вагомими та такими, що у сукупності спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 . Суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, та також надав належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов