Постанова 4824 № 761/29195/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2021 року справа № 761/29195/16-ц провадження № 22-ц/824/9341/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В., при секретарі: Русинчук І.І., учасники справи: позивач - Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідачі: Приватне підприємство «Енерготехнік», Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк», Департамент комунальної власності м. Києва, державна адміністрація Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київська міська рада треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Світлана Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Енерготехнік», Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», Департаменту комунальної власності м. Києва, державної адміністрації Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Світлана Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна, про визнання незаконним та скасування рішення, наказу, визнання недійсними свідоцтв, договору купівлі-продажу, акту, постанови та скасування державної реєстрації, В С Т А Н О В И В : У серпні 2016 року позивачі звернулись до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що в результаті прийняття незаконних рішень співвласники жилого будинку неправомірно позбавлені права спільної власності на спірні підвальні приміщення (частину підвалу) органом, який не мав на це повноважень. Право комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва незаконно придбано способом та у порядку, не передбаченому чинним законодавством; спірні підвальні приміщення вибули із власності співвласників без їх відома та поза їх волею. Просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» в частині п. 205 Таблиці 7 «Житлове господарство» додатка 11 «Перелік майна, що передається в комунальну власність м. Києва». Визнати незаконним та скасувати рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007р. № 205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» в частині пункту 35 додатку «Перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації». Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2007 року № 1615-В. Визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 грудня 2007 року, серія НОМЕР_1 , зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 22 січня 2008 року, про що здійснено запис у реєстрову книгу № 162п-150 за реєстровим № 8679-п. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25 квітня 2008 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та приватним підприємством «Енерготехнік», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1275. Визнати недійсним акт державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про реалізацію предмета іпотеки від 15.09.2015 (щодо нежитлових приміщень приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №50 (літ «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м). Визнати недійсною постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 15.09.2015 (приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №50) (літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м). Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №50) (літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м, серія та номер свідоцтва: НОМЕР_2, видане 01.10.2015 приватним нотаріусом Волковою С.М. Публічному акціонерному товариству «Кредит Європа Банк». Скасувати державну реєстрацію речових прав Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» на нерухоме майно - нежитлові приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №50 (літ. «А»), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 171,9 кв.м, шляхом скасування запису про право власності 11420687 від 01.10.2015 р. в Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно, зробленого приватним нотаріусом Волковою Є.М. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року позовну заяву Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Княже місце», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Енерготехнік», Акціонерного товариства «Кредит Європа Банк», Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Волкова Світлана Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шепелюк Олена Григорівна, про визнання незаконними та скасування рішення, наказу, визнання недійсними свідоцтв, договору купівлі-продажу, акту, постанови та скасування державної реєстрації, - залишено без задоволення. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. В поданій скарзі апелянт просить рішення суду скасувати. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при постановленні рішення суд першої інстанції посилався на обставини, які встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.0215 року, однак із змісту вказаного рішення вбачається, що судом встановлено інші обставини та прийнято рішення з інших підстав, які не мають відношення до даної справи. Вважає, що спірні приміщення передано ПАТ «Європа Банк» із порушення порядку та строків. Крім того, апелянт заперечує про застосування судом позовної давності. Вказує також на той факт, що судом першої інстанції не надано належної оцінки висновку експертів від 31.01.2020 року. Вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, та наявні підстави для його скасування. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 , представник ОСББ «Княже місце» апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити. Інші сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив зі того, що у задоволенні перших п`яти вимог слід відмовити у зв`язку із спливом позовної давності. Відтак, суд не вбачав підстав для визнання недійсним акту державного виконавця від 15.09.2015 року, постанови виконавця від 15.09.2015 року та свідоцтва про право власності від 01.10.2015 року недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, враховуючи презумпцію правомірності правочину. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 27.12.2001р. № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальних громад районів м. Києва згідно з додатком

11. Згідно з п. 205 Таблиці 7 Додатку 11 до вказаного рішення Київради, житловий будинок АДРЕСА_1 включений в перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва (площа кв.м. загальна 2827,16, нежилих приміщень 1264,00) (т. 1 а.с. 27-28). Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007р. № 205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку. Вказаним рішенням згідно його п. 2 вирішено виконавчому органу Шевченківської районної у м. Києві ради - Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради вчиняти дії по приватизації у п. 1 цього рішення об`єктів комунальної власності, що належить до комунальної власності району у встановленому порядку з урахуванням вимог Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини». Згідно п. 35 Додатку до вказаного рішення, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 171,9 кв.м. підлягає приватизації шляхом викупу ПП «Енерготехнік» (т. 1 а.с. 29-30). Як вбачається із свідоцтва про право власності від 14 грудня 2007р. (т. 1 а.с. 31), виданим на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 14 грудня 2007р. № 1615-В (т. 1 а.с. 32), нежилі приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №50) загальною площею 171,90 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1 належать територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на праві комунальної власності. Згідно з Договором купівлі-продажу нежилого приміщення від 25 квітня 2008 року, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради та Приватним підприємством «Енерготехнік», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., зареєстрованому в реєстрі за № 1275, нежилі приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №50) загальною площею 171,90 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 продано ПП «Енерготехнік» (т. 1 а.с. 34-35). Як встановлено в рішенні Господарського суму м. Києва від 16.11.2015 року у справі №910/25799/15, у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2604/2550, виданого 18.05.2012 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з Приватного підприємства «Енерготехнік» на користь Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» 1469068,65 грн. Вказаний виконавчий лист був виданий Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 29.03.2011 у справі № 2604/2550/2012 6/2604/510/2012) Зазначеним рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків стягнуто в солідарному порядку, серед інших з ПП «Енерготехнік» на користь ПАТ «Кредит Європа Банк» 1454127,38 грн. боргу та 14941,27 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи третейським судом, а всього 1469068,65 грн. В ході здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2604/2550 від 18.05.2015 (ВП № 33976655) було звернено стягнення на належне ПП «Енерготехнік» нерухоме майно - нежилі приміщення з № 1 по № 21 (групи приміщень № 50) за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, будинок 9А, яке перебувало в іпотеці у стягувача - Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк». Реалізація вказаного майна здійснювалась ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України , шляхом проведення електронних торгів в порядку, визначеному Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 656/5 від 16.04.2014 року, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 16.04.2014 за № 427/25204. Відповідно до Протоколу № 2031 від 26.08.2014, електронні торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів. В подальшому, оскільки спірні торги не відбулись, ПАТ «Кредит Європа Банк» виявило бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною у розмірі 1423398,00 грн. шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни нерухомого майна. В порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку» ПАТ «Кредит Європа Банк» звернулось до начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві із заявою № 1919/03 від 27.08.2015, відповідно до якої просило видати ПАТ «Кредит Європа Банк» протокол та акт про реалізацію предмета іпотеки із зазначенням того, що торги не відбулися. Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 15.09.2015 державний виконавець Шеремет О.В. постановив передати стягувачу - ПАТ «Кредит Європа Банк» в рахунок погашення боргу за ціною, що встановлена оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, наступне майно: нежилі приміщення з № 1 по № 21 (групи приміщень № 50) (літ. «А»), загальною площею 171,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 2). 15.09.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет О.В. видано Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки на підставі Протоколу № 2031 проведення електронних торгів від 26.08.2014 (т. 2 а.с. 2а). У відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, судом вірно встановлено, що станом на час розгляду справи спірні нежилі приміщення перебувають у власності АТ «Кредит Європа Банк», про що міститься інформація у відповідному реєстрі (т. 3 а.с. 125). Із вказаної інформації слідує, що право власності у банку виникло на підставі свідоцтва серії та номер НОМЕР_2 від 01.10.2015 року, яке видано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волковою С.М. Як вбачається із висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2020 №18903/18904/17-43, приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.), розташованих в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) відповідно до термінів «Допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку», «спільне майно багатоквартирного будинку», «підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку» та визначення позначених ними понять, наведених у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», додатку Б до ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункті 3.7 ДБН ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», Правилах утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 належать до допоміжних (підсобних приміщень багатоквартирного будинку). Інші приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.), розташованих в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до терміну «нежитлове приміщення» та визначення позначеного ним поняття у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», додатку Б до ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», пункті 3.24 ДБН ДБН В.2.215:2005 «Житлові будинки. Основні положення», Правилах утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 належать до нежитлових приміщень будинку. Приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі будинку), а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) мають вхід через приміщення тамбуру ІІІ (площею 3,7 кв.м.), розташованого на першому поверсі другого під`їзду будинку. Зазначене приміщення тамбуру ІІІ, разом із приміщеннями сходової клітини, є шляхом зв`язку з житловими квартирами №№10-24 , розташованими на третьому-сьомому поверхах другого під`їзду, тому воно належить до допоміжних (підсобних) приміщень будинку. Приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі будинку) не мають окремого ізольованого від інших приміщень будинку входу. В підсобному приміщенні 3 (площею 10,3 кв.м.) прокладено водонесучі комунікації із запірною арматурою та заглушкою скидання рідини, що є частиною загальнобудинкової системи (найімовірніше системи центрального опалення). Встановити точне функціональне призначення прокладених в даному приміщенні трубопроводів, у зв`язку з відсутністю бирок з відповідними написами систем та наданням на дослідження відповідних проектів креслень проектно-технічної документації, не вбачається можливим. Прохід ззовні до вказаного вище підсобного приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.) та об`єднаних з ними приміщень 1 (площею 1,3 кв.м.) і 4 (площею 6,5 кв.м.) можливий лише через приміщення тамбуру ІІІ (площею 3,7 кв.м.), розташованого на першому поверсі та приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.). Наявності в приміщеннях з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі житлового будинку) загально будинкового інженерно-технічного обладнання та пристроїв, які б забезпечували життєдіяльність і експлуатацію всіх житлових та нежитлових приміщень будинку по АДРЕСА_1 , встановлено не було. Оскільки проектну документацію на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 на дослідження не було представлено, визначити функціональне призначення приміщень з 1 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.) передбачене проектною документацією, згідно з якого фактично відбувалось будівництво даного житлового будинку (і зокрема приміщень підвалу), не вбачається можливим. Станом на момент проведення дослідження приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м, розташованих в підвалі будинку), а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) використовуються як допоміжні (підсобні та технічні) приміщення для забезпечення експлуатації інженерних мереж будинку. Інші приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі житлового будинку) станом на момент проведення дослідження не використовуються. За результатами проведення експертного обстеження та згідно даних представлених на дослідження матеріалів справи і додаткових матеріалів, приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м., розташованих в підвалі житлового будинку) раніше використовувались як укриття (бомбосховище) цивільної оборони (т. 4 а.с. 28-52). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачами строку позовної давності виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом позивачі вважають себе співвласниками спірних приміщень. Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 та ч. 2 ст. 319 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). За умовами ч.ч. 1-3 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). У відповідності до ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (чинній станом на час виникнення спірний правовідносин), спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру. Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності. Рішенням Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року N 14-рп/2011 встановлено, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року по справі №4-рп/2004 встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Згідно з ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Пунктом 14 розділу 3 Статуту ОСББ «Княже місце» та абзацу 11 ст.16 вищевказаного Закону визначене право ОСББ захищати права, представляти інтереси співласників у судах, тобто виступати виключно як представник власників (співвласників) квартири у цьому будинку. Згідно ч.9 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» Майно об`єднання утворюється майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно, придбане об`єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю. В той же час, спірні нежитлові приміщення в цілому ніколи утворювали майна позивача ОСББ «Княже місце», оскільки його не було передано вказаному ОСББ іншими співвласниками на час утворення ОСББ в 2016 році. Вказані приміщення ще до створенння ОСББ в жовтні 2015 року набув у власність відповідач ПАТ «Кредит Европа Банк». Відтак порушення прав позивача ОСББ «Княже місце» не встановлено. При цьому, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України). Згідно вимог ст.345 ЦК України фізична та юридична особа може набути права власності у разі приватизації державного та майна, що є в комунальній власності. З матеріалах справи вбачається, що приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.), розташовані в підвалі житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме, приміщення тамбуру 1 (площею 1,3 кв.м.), приміщення сходів 2 (площею 7,8 кв.м.), підсобне приміщення 3 (площею 10,3 кв.м.), приміщення коридору 4 (площею 6,5 кв.м.) є допоміжними. Що стосується інших приміщень з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.) у вказаному будинку, то вони є нежитловими. Вказана обставина підтверджується висновком експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2020 №18903/18904/17-43. Крім того, у висновку зазначено, що приміщення з 5 по 21 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.) раніше використовувались як укриття (бомбосховище) цивільної оборони. Оскаржуваним рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007р. № 205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» затверджено перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку. Відповідно до п. 35 Додатку до вказаного рішення, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 171,9 кв.м. підлягає приватизації шляхом викупу ПП «Енерготехнік». За п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб визначено одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Таким чином, рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 було передано у комунальну власність територіальної громади м. Києва приміщення з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею 171,9 кв.м.), які є допоміжними. Оскільки судом визнано незаконність вимог щодо передачі об`єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва та подальшої їх приватизація,як наслідок, доводи апелянта про те, що подальша нормальна експлуатація приміщень підвалу можлива лише при умові проведення їх ремонту є обґрунтованими. Щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2008 року, варто зазначити, що за приписом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1 ст. 638 ЦПК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Судом також вірно встановлено, що вимоги про визнання незаконними рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 26 квітня 2007 року №205 «Про приватизацію об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» в частині пункту 35 додатку «Перелік об`єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації», визнання незаконним наказу, недійсним свідоцтва, договору купівлі-продажу щодо усієї площі спірних приміщень з 1 по 4 (групи приміщень №50, загальною площею - 171,9 кв.м.), лише частина з них є допоміжними, тому визнання незаконними спірних рішень та визнання недійсним договору купівлі-продажу тільки в частині допоміжних приміщень, площа яких не визначена, не видається за можливе. Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За умовами ст.71 ЦК УРСР (1963 р.), яка була чинна на час винесення відповідачем Київської міською радою оспорюваних рішень в 2001 році, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено у три роки, аналогічна норма міститься у ст. 257 діючого ЦК України. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» оприлюднене в газеті «Хрещатик» №98 (2109) від 09 липня 2002 року без додатку. П.2.2.Регламенту Київської міської ради, який затверджено Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року N 27/27 передбачено, що гласність роботи Київради забезпечується шляхом відкритості засідань сесії, розповсюдження інформації про її діяльність у виданні Київради - газеті «Хрещатик» та інших засобах масової інформації. За рішенням Київради окремі рішення Київради не нормативно-правового характеру можуть доводитися до відома населення у вигляді стислого або повного переказу, якщо приймається відповідне рішення Київради. У відповідності до п. 28.2. Регламенту Київської міської ради, який затверджено Рішенням Київської міської ради від 20 червня 2002 року N 27/27, рішення Київради вступають в силу з моменту їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим рішенням. Оприлюднення рішення Київради відбувається шляхом опублікування у виданні Київради - газеті «Хрещатик». Згідно правової позиції висвітленій в Постанові Верховного Суду України від 19.03.2014р. у справі № 6-14цс14 відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, з моменту опублікування оскаржуваного рішення від 27.12.2001 року, а саме, з 09.07.2002 року власники багатоквартирного будинку, мали б дізнатися про порушення своїх прав, адже таке рішення вважається доведеним до населення у встановленому законом порядку. Згідно з довідкою КП «ЖЕК «Михайлівська» від 01.10.2007 року №522 вбачається, що, спірні нежитлові приміщення знаходились в орендному користуванні ПП «Енерготехнік» згідно розпорядження Шевченківської РДА №145 від 14.11.2006 року та договору оренди №1912/3 від 29.11.2006 року (т. 3 а.с. 129). Вказана обставина спростовує твердження позивачів, що про порушення їх прав їм стало відомо, після реєстрації ОСББ у 2016 році. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неналежності доказу довідки КП «ЖЕК «Михайлівська» від 01.10.2007 року №522 про передачу в орендне користування ПП «Енерготехнік», оскільки правом передачі в оренду нежитлових приміщень наділений їх власник. За умовами ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Суд вірно виходив з того, що позивачами не надано доказів поважності причин пропуску строків позовної давності протягом тривалого часу. У зв`язку з відмовою задоволенні позовних вимог, що стосуються процесів передачі спірного майна в комунальну власність територіальної громади та подальшої приватизації приміщень, як наслідок відсутні підстави для визнання недійсним акту державного виконавця від 15.09.2015 року, постанови виконавця від 15.09.2015 року та свідоцтва про право власності від 01.10.2015 року недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Крім того, відповідно до усталеної практики ВП Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді