Постанова Тернопільський апеляційний суд № 593/369/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 593/369/21Головуючий у 1-й інстанції Музика Я.М. Провадження № 22-ц/817/1176/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 305010900 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 грудня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Храпак Н.М. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., за участю секретаря - Стецюк М.А. та сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шарапової В.Р., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Горського О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №593/369/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шарапової Віри Роміловни на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року, ухваленого суддею Музикою Я.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: у березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на користь позивача моральну шкоду в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 22 червня 2020 року відповідач, керуючи автомобілем марки "Сітроен С4" із реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Тернопільській в м. Бережани, не справився з керуванням автомобіля та вчинив наїзд на неї в результаті чого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому стегнової кістки, садна лівого передпліччя та підшкірну гематому лівої кисті із забиттям м`яких тканин у вигляді набряку, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. В зв`язку з отриманими травмами позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в КНЛ Бережанської районної центральної лікарні з 22 червня 2020 року по 13 липня 2020 року, де її було прооперовано із вживленням титанової пластини в шийку лівого стегна. По даний час вона перебуває на амбулаторному лікуванні і фактично є не ходячою. По даному ДТП було порушено кримінальне провадження №12020210040000124 та внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст.286 КК України щодо ОСОБА_2 . Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області 10 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який у судовому засіданні повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині та в зв`язку з примиренням із нею (потерпілою) його звільнено від кримінальної відповідальності, у відповідності до вимог ст.46 КК України, а кримінальне провадження закрито. Позивачка стверджує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона є інвалідом, по даний час переносить фізичні болі, через, що різко порушено її нормальний повноцінний сон, спокій, крім цього вона постійно перебуває у стресовому стані та потребує стороннього догляду. ОСОБА_2 відшкодував їй вартість операції та амбулаторне лікування, однак, не відшкодував заподіяну моральну шкоду, яку позивачка просить стягнути із нього у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Шарапова Віра Роміловна просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що воно є незаконним, не з`ясовано всіх обставин справи, що мають значення по справі, в зв`язку з чим висновки не відповідають обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Шарапова В.Р. зазначила, що в матеріалах кримінального провадження про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України відсутні будь-які підтверджуючі дані про те, що останнім відшкодовано потерпілій ОСОБА_1 моральну шкоду. Позивач стверджувала та стверджує по даний час, що відповідачем їй відшкодовано матеріальну шкоду, понесену нею на лікування. Вказує, що ОСОБА_2 , який заподіяв їй тілесні ушкодження середньої тяжкості, не відшкодував їй моральної шкоди. Посилається на те, що через перенесені тілесні ушкодження по даний час вона не може самостійно ходити, вести нормальний звичний спосіб життя, постійно перебуває в стресовому стані, терпить невимовну біль та фізичні страждання. Порушено її спокій, сон. В такому шоковому, стресовому стані та невимовних болях вона перебуває вже понад півтора року. В результаті такого важкого стану її здоров`я їй заподіяно значну моральну шкоду, яку вона оцінює в 50 000 гривень. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не є підставами для скасування рішення, а наведені обставини не відповідають дійсності, а тому, суд при ухваленні оскаржуваного рішення вірно прийшов до переконання про відсутність підстав до задоволення позову. Вказує, що після ДТП він взяв на себе усі фінансові витрати по проведенні лікування позивачки. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Шарапова В.Р. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи викладеній в ній. Представник ОСОБА_2 - адвокат Горський О.І. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає, з огляду на таке. Судом встановлено, що 22 червня 2020 року ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки "Сітроен С4" із реєстраційним номером НОМЕР_1 та рухаючись автомобільною дорогою М-12 сполученням "Стрий-Тернопіль- Кропивницький-Знам`янка", у межах населеного пункту по вул. Тернопільській у м. Бережани Тернопільської області у напрямку руху до центру міста, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним перетнув вузьку суцільну лінію, тим самим допустив виїзд автомобіля на смугу зустрічного руху, де передньою правою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка на той момент рухалася по лівому краю зустрічної смуги руху для водія ОСОБА_2 . У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому стегнової кістки, садна лівого передпліччя та підшкірну гематому лівої кисті із забиттям м`яких тканин у вигляді набряку, які у своєму клінічному перебігу супроводжувалися тривалим (більш як 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості. По даному ДТП було порушено кримінальне провадження №12020210040000124 та внесено відомості до ЄРДР за ч.1 ст.286 КК України. 10 листопада 2020 року ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області (справа 1-кп/593/176/2020; №593/1015/20) ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст.286 КК України у відповідності до ст.46 КК України, в зв`язку з примиренням з потерпілою, а кримінальне провадження №12020210040000124, яке 22 червня 2020 року внесено до ЄРДР - закрито (а.с. 4-5). З копії письмової заяви ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року вбачається, що оскільки вона з ОСОБА_2 примирилися і претензій до нього не має, тому просить кримінальну справу закрити за відмовою як потерпілою від обвинувачення (а.с. 47). Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки остання зазнала фізичного болю та душевних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, проте як матеріальна, так і моральна шкоди ОСОБА_2 були відшкодовані потерпілій в повній мірі, добровільно, на етапі розгляду судом кримінального провадження. Звернення до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди в порядку цивільного судочинства спрямоване на повторне стягнення з винної особи ОСОБА_2 уже відшкодованої моральної шкоди, і має на меті незаконне збагачення потерпілої. Колегія суддів, з даним висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі. Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю. За положеннями статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У пунктах 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом встановлено, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому стегнової кістки, садна лівого передпліччя та підшкірну гематому лівої кисті із забиттям м`яких тканин у вигляді набряку, які у своєму клінічному перебігу супроводжувалися тривалим (більш як 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості. Позивачка внаслідок отриманих тілесних ушкоджень по даний час переносить фізичні болі, через, що різко порушено її нормальний повноцінний сон, спокій, порушився звичний спосіб життя, який потребує значних зусиль для його відновлення, в зв`язку з чим постійно перебуває у стресовому стані та потребує стороннього догляду. Тому, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у даному випадку, а також, характер і тривалість страждань, які супроводжувалися тривалим (більш як 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, яку слід оцінити, з врахуванням вимог розумності і справедливості, в сумі 50 000 грн. В матеріалах справи відсутні докази про відшкодування позивачу моральної шкоди, а сам факт того, що було оплачено лікування позивача доводить лише те, що відшкодовано матеріальну шкоду, проте моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шарапової Віри Роміловни слід задовольнити, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с. Тухолька, Сколівського району, Львівської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Бережанським РВ УМВС України в Тернопільській області 29 березня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Враховуючи те, що ОСОБА_1 при подачі позовної заяви (908 (дев`ятсот вісім) гривень) та апеляційної скарги (1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні) було сплачено судовий збір у загальній сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень, а апеляційний суд задоволив її позов, тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с. Тухолька, Сколівського району, Львівської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Бережанським РВ УМВС України в Тернопільській області 29 березня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення страхового відшкодування, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шарапової Віри Роміловни - задовольнити. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 09 вересня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с. Тухолька, Сколівського району, Львівської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Бережанським РВ УМВС України в Тернопільській області 29 березня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: с. Тухолька, Сколівського району, Львівської області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , жителя: АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Бережанським РВ УМВС України в Тернопільській області 29 березня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) сплачений нею судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлений 22 грудня 2021 року. Головуючий Судді