Постанова Київський апеляційний суд № 2603/5199/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2603/5199/12 № апеляційного провадження: 22-ц/824/13432/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Сенюта В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А. 21 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Семенюк Т.А Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М., при секретарі - Максюк І.Г., Гайворонському В.М., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року в справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович, Товариствоз обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Парадайз фінанси», Деснянськийрайонний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на дії приватного виконавця, - В С ТА Н О В И В : У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до судуіз даною скаргою, посилаючись в обґрунтування на те, що приватний виконавець Київського міського виконавчого округу Іванов А.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 65119429 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3546/12 виданий 09.02.2015 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 2826404,73 грн. Крім того, відкрито виконавче провадження № 65121189 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судового збору у розмірі 3219,00 грн., на виконання вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець об`єднав вказані виконавчі провадження у зведене № 65122852. Зазначав, щоповідомлення про направлення боржнику постанови про відкриття ВП зареєстроване для відправлення 12.04.2021 у поштовому відділенні «Укрпошта», проте вже 13.04.2021 року приватний виконавець вилучив майно боржника (транспортний засіб), про що склав постанову про опис та арешт майна боржника. Таким чином, приватний виконавець умисно обмежив право боржника ознайомитись з прийнятими рішеннями, заздалегідь розуміючи, що поштове відправлення боржник не зможе отримати. Окрім того, приватний виконавець приховав факт незаконного проникнення на приватну територію підприємства (вул. Лаврухіна, 7-Б) де зберігався транспортний засіб боржника, зазначивши при цьому в постанові про опис та арешт майна іншу адресу, чим, на думку боржника, перевищив свої повноваження. Також зазначив, що майно (транспортний засіб) боржник придбав за кредитним договором № 77.1/АК- 553072 від 20.08.2008 року, згідно до умов якого, автомобіль марки «SUZUKI GRAND VITARA» державний номерний знак НОМЕР_1 знаходиться в заставі. Відтак, приватний виконавець провів опис та арешт майна без дотримання передбаченої на це процедури. Вважає, що приватний виконавець 12.12.2021 року виніс постанову про арешт коштів боржника, не отримавши відповіді з банківських установ щодо наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника для погашення заборгованості, ОСОБА_3 прийняв рішення про звернення стягнення на транспортний засіб шляхом його вилучення, про що склав постанову про опис і арешт майна, відтак, заявник вважає, що відносно нього проводиться подвійне стягнення грошових коштів за одним і тим самим зобов`язанням: ВП № 65175069 (стягнення виконавчого збору) та ЗВП № 65122852 (стягнення основної винагороди приватному виконавцю). У зв`язку із викладеним та з врахуваннямзаяви про уточнення змісту вимог скарги, заявник просив скасувати постанови приватного виконавця Іванова А.В. у зведеному виконавчому провадженні № 65122852 про опис та арешт майна боржника від 13.04.2021 року, про опис та арешт коштів боржника від 12.04.2021 року та про розшук транспортного засобу від 12.04.2021 року. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А.В., ТОВ «ФК «Парадайз фінанси», Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на дії приватного виконавця закрито. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити в повному обсязі вважаючи, що судом порушено норми процесуального права та не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 12.04.2021 року виконавцем на підставі заяви б/н по ВП №65119430 винисено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортний засіб марки Suzuki, проте 13.04.2021 року виконавцем винесено постанову №65122852 про опис та арешт майна боржника, якою фактично вчинено звернення стягнення на вище вказаний транспортний засіб. Також вказав, що суд не звернув уваги на те, що транспортний засіб вже було стягнуто шляхом вчинення 22.04.2013 року державним виконавцем Філатовою О.С. ВДВС Деснянського району міста Києва акту опису й арешту майна в рамках іншого виконавчого провадження, яким транспортний засіб передано на відповідальне зберігання скаржнику. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявник вважає, що відносно нього проводиться подвійне стягнення грошових коштів за одним і тим самим зобов`язанням ВП № 65175069 (стягнення виконавчого збору) та зведене виконавче провадження № 65122852 (стягнення основної винагороди приватного виконавця) то у даному випадку рішення, дії приватного виконавця підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів з таким висновком суду повною мірою погодитись не може з огляду на наступне. У відповідності до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із статтею 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Як вбачається з матеріалів справи, боржник, зазначаючи у скарзі, що відносно нього проводиться подвійне стягнення грошових коштів за одним і тим самим зобов`язанням(ВП № 65175069 (стягнення виконавчого збору) та зведене виконавче провадження № 65122852 (стягнення основної винагороди приватного виконавця), не оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. в цій частині. Предметом оскарження є постановиприватного виконавцявиконавчого округу міста Києва Іванова А.В. у зведеному виконавчому провадженні № 65122852 про опис та арешт майна боржника від 13.04.2021 року, про опис та арешт коштів боржника від 12.04.2021 року та про розшук транспортного засобу від 12.04.2021 року. Про зазначене також пояснив в судовому засіданні апеляційного суду і представник апелянта. Оскільки скарга ОСОБА_2 на дії приватного виконавця не стосується оскарження рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця, тому до цієї скарги застосовується загальний порядок судового оскарження, згідно з яким вона повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, тобто в межах цієї справи за правилами цивільного судочинства. Зазначене узгоджується і з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 914/3015/15. Отже, з огляду на вищевикладене, дана скарга підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про те, що скарга підлягає розгляду в судах адміністративної юрисдикції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України). З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки вимоги апеляційної скарги щодо ухвалення нового судового рішення по суті скарги, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року - скасувати. Справу направити до Деснянського районного суду м. Києва для продовження розгляду. Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови виготовлений 22 грудня 2021 року. Головуючий Судді